Справа № 2610/4932/2012
Провадження №2/2610/4669/2012
іменем України
19 грудня 2012 року
19 грудня 2012року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Мальцева Д.О.
при секретарі Жигня І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до КП «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права власності та скасування реєстрації права власності,
Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є співвласниками земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 площею 1028 кв.м. відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2004р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 2741. На момент придбання позивачами земельної ділянки остання була вільною від забудов, що підтверджується Топопланом земельної ділянки станом на 2004 рік, а також листом Київського міського управління земельних ресурсів від 04.01.2000 року № 03-20/9 щодо результатів обстеження земельної ділянки. Позивачами отримано державні акти на право власності на земельну ділянку. Цільовим призначенням вищевказаної земельної ділянки відповідно до змісту державних актів є будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Позивачі зазначають що у відповідності до вимог діючого законодавства на вказаній земельній ділянці було побудовано будинок. 22.06.2011р. новозбудований будинок у АДРЕСА_1 введено в експлуатацію. Позивачам на підставі наказу ГУ житлового забезпечення від 12.10.2011р., видані свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Проте, звернувшись до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(далі Бюро) останній відмовився реєструвати право власності мотивуючи це тим, що за даними Бюро за адресою розташування земельної ділянки існує запис про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за відповідачами 2, 3. Позивачі зазначають, що вказане домоволодіння відповідачів було знищено, а відповідачів відселено. Позивачі вважають, що реєстрація права власності, що збереглась за відповідачами на неіснуючий будинок на належній позивачам земельній ділянці порушує їх права як власників і перешкоджає розпорядженню та вільному користуванню домоволодінням в цілому, а тому відповідно до ст.346, 349 ЦК України, право власності відповідачів повинно бути припинено за рішенням суду.
В подальшому представником позивачів подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме припинити та скасувати право власності відповідачів 2, 3 на знищений житловий будинок АДРЕСА_1
В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач-2, 3 в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач-1, 2, 3 є співвласниками земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 м. Києва, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серія КВ № 126962, серія КВ № 126963, серія КВ №126964 від 17.11.2004р. загальної площі 1028 кв.м. (кадастровий номер 91:157:123).
Згідно розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації № 458 від 21.03.2005р. позивачам надано дозвіл на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1
14 жовтня 2011р. Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на підставі наказу від 12 жовтня 2011р. № 1197-С/ЖБ видані свідоцтва про право власності на жилий будинок який розташований в АДРЕСА_1 позивачу-1 -1-/100 частини будинку, позивачу-2 -80/100 частини будинку, позивачу-3 -10/100 частини будинку.
Відповідно до листа Шевченківської районної державної адміністрації м. Києві від 24.01.2000р. № ел 25/3 зазначено що у 1985-1988 роках Київською міською радою приймалось рішення про відселення мешканців будинків НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 у зв'язку із будівництвом «Пейзажної алеї». На підставі цього рішення виконкомом Київміськради сім'ям, які проживали за цією адресою, було надано житло і виплачена компенсація за зелені насадження.
Разом з тим, відповідно до листа КП «КМБТІ»від 17.09.2012р. за відповідачем-2 -ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини та відповідачем-3 -ОСОБА_7 у розмірі 2/3 частини зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому відповідно до положень ст.319 ЦК України Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Наявність у позивачів державних актів на земельну ділянку, погодженого проекту будівництва на ділянці, свідоцтв про право власності на новозбудований будинок не є підставою для припинення права власності відповідачів, оскільки відсутній закон який би дозволяв без мотивів суспільної необхідності позбавляти власника його майна.
Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як передбачено ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Як передбачено п. 1, 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Із змісту ч. 2 ст. 349 ЦК України випливає, що припинення права власності на нерухоме майно можливе виключно за згодою власника такого майна шляхом подання відповідної заяви до державного реєстру.
Судом встановлено та не заперечується представником позивачів, що відповідач -2, 3 не відмовлялися від права власності на нерухоме майно в порядку передбаченому цивільним законодавством.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 10 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Представником позивача не надано відповідних та достатніх доказів, які б переконливо свідчили про знищення будинку АДРЕСА_1, якій належить на праві часткової власності відповідачам-2, 3, а також відмову власників від права власності на вказане майно.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 182, 316, 319, 321, 328, 346, 347, 349 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 174, 208, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до КП «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права власності та скасування реєстрації права власності -залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти діб з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення -в той же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя