13.12.2012 2/113/998/2012
Справа № 113\3413\2012р.
(повний текст рішення виготовлений 17.12.2012 року)
13 грудня 2012 року Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого: судді Красікова С.І.
при секретарі: Буракової Л.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Леніне цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа Комунальне Підприємство «Щолкіне-Азов» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
Позивачі звернулися до Ленінського районного суду АР Крим з позовом до ОСОБА_7, третя особа КП «Щолкіне-Азов» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної у наслідок залиття квартири. Позовні вимоги мотивує тим, що 28 липня 2012 року їх квартира № 77, яка розташована в будинку АДРЕСА_1 була затоплена через те, що проживаюча над ними в квартирі № 80 будинку АДРЕСА_1 відповідачка в наслідок несправних кранів у ваній кімнаті та туалеті, затопила квартиру позивачів. В наслідок затоплення квартири, позивачам заподіяна матеріальна шкода в сумі 12161 гривен і моральна шкода, яку вони оцінюють у розмірі по 1000 гривень кожному, оскільки у зв'язку із знищенням та пошкодженням майна вони перенесла душевні страждання. На підставі викладеного позивачі просять стягнути з ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 12161 гривень, по 2432 грн.20 коп. кожному, моральну шкоду у розмірі 1000,00 гривень кожному та судові витрати.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2, він же представник позивача ОСОБА_6 за дорученням, а також позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги позивачів не визнала у повному обсязі та пояснила, що вона не згодна з сумою матеріальної та моральної шкоди.
Представник третьої особи КП «Щолкіне-Азов»за дорученням Бондаренко Н.В. в судовому засіданні пояснила, що 30 липня 2012 року працівниками КП «Щолкіне-Азов»був складений акт обстеження кв. № 80 та № 77 будинку АДРЕСА_1 та встановлено, що кв. № 77 була затоплена у зв'язку з несправністю кранів у кв. № 80.
Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до судового засідання не з'явилися, були викликані належним чином.
Вислухавши доводи сторін, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, судом встановлено, що на підставі свідоцтва о праві власності на житло від 10 січня 2000 року позивачі є власниками квартири № 80 будинку АДРЕСА_1 (а.с. 30).
Під час огляду квартир № 77 та № 80 в будинку АДРЕСА_1, Ленінського району АР Крим комісією КП «Щолкіне-Азов»від 30 липня 2012 року було встановлено, що у кв. № 80 даного будинку на кухні лопнув гнучкий шланг розводки холодної води, у ванній кімнаті зламаний змішувач води та на унітазі змішувач протикає. У кв. № 77 даного будинку на підлозі та стінах у спальні, кухні, залу та коридорі брудні потьоки, у плафонах вода та залита меблі та килими (а.с. 32).
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 наведеної статті ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, деліктне законодавство в деліктних зобовязаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначеним цивільно-процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладений обовязок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
З огляду на наведене та з урахуванням визначеним цивільно-процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладений обовязок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Однак, відповідачкою ОСОБА_7 фактичні дані, які б безумовно свідчили про відсутність її вини у заподіяні позивачам майнової шкоди, суду не надала.
Аналіз зібраних по справі доказів, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, відповідачка вина у залитті квартири позивачів, яке відбулося внаслідок її дій, які суперечить вищенаведеним нормам закону.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки майнової та моральної шкоди, виходячи з такого.
З урахуванням приписів ст. 10, 60 ЦПК України для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести розмір шкоди, під якою розуміється зокрема втрата або пошкодження майна потерпілого.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).
Визначення розміру ремонтно-відновлювальних робіт та вартості пошкодженого майна потребує спеціальних знань, а тому ці обставини зясовуються призначенням та проведенням, за клопотанням осіб, що беруть участь у справі, експертизи (ст. 143 ЦПК України).
З відповідним клопотанням позивачі до суду не зверталися та від проведення запропонованої судом будівельно-технічної експертизи відмовились, однак ні яких доказів на підтвердження своїх вимог про стягнення матеріальної шкоди суду не надали.
Наданий ними висновок оцінювача від 09 серпня 2012 року (а.с.7-29) не може бути взятий судом до уваги, оскільки він проведений за рамками розгляду даної справи та заперечується відповідачкою.
За тих підстав, що позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження розміру збитків не надано, вимоги позивачів про відшкодування майнової шкоди задоволенню не підлягають.
Щодо вимог стосовно стягнення моральної шкоди, то суд виходить з положень ст. 23 ЦК України, якою встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Як пояснили позивачі, вони в даній квартирі не мешкають, а з 2010 року прописані та мешкають у с. Совхозне Красноперекопського району, АР Крим, а в даній квартирі у літній період мешкають їх знайомі.
Позивачами не був доведений факт заподіяння ім моральної шкоди, тому суд відмовляє й в цих позовних вимогах.
Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа Комунальне Підприємство «Щолкіне-Азов» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ленінського районного суду
Автономної Республіки Крим С.І. Красіков