Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.
Суддя-доповідач:Євпак В.В.
іменем України
"19" грудня 2012 р. Справа № 0670/2706/12
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Євпак В.В.
суддів: Капустинського М.М.
Мацького Є.М.,
при секретарі Волянська О.В. ,
за участю представника позивача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" серпня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Україна ТВМ" до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення ,
Приватне підприємство "Україна ТВМ" 03.05.2012 року звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000172340 від 11.04.2012 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року позов задоволено.
Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби № 0000172340 від 11 квітня 2012 року.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі посилається на нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія". Зазначають, що податковий кредит ПП "УКраїна ТВМ", який проведено на підставі нікчемного правочину, у відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України підлягає коригуванню (зменшенню).
Переглянувши судове рішення, матеріали справи, доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає
задоволенню.
Встановлено, що в період з 22.03.2012 року по 26.03.2012 Малинською ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань правовідносин ПП "Україна ТВМ" з ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" за січень 2011 року, за результатами якої складено акт №11/22-12/34829205 від 26.03.2012 року.
В результаті проведення перевірки встановлено:
1) відсутність надання ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" товарів платнику податків ПП "Україна ТВМ" у січні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до п.1, п.2 ст. 215, п.1, п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначений правочинин є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;
2) порушення п.п. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п. 201.4, ст.201, п.198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у січні 2011 року в сумі 36029,78 грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 36029,78 грн.
На підставі акту перевірки Малинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172340 від 11.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість в сумі 36030 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з наявності господарських операцій з ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" та правомірності формування позивачем податкового кредиту.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.
Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 198.1 статті 98 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Приписами п. 198.2 вказаної статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).
Із змісту п. 201.10 ст. 201 ПК України вбачається, що єдиною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна.
Частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія", а саме 26.01.2011 року ПП "Україна ТВМ" укладено з ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" договір поставки нафтопродуктів №26/01-1.
Господарські відносини документально підтверджені на підставі рахунку-фактури від 26.01.2011 р. № СФ-0000039; видаткової накладної від 26.01.2011 р. № РН-0000039 на суму 216178 грн.; податкової накладної від 27.01.2011 р. № 39 на суму 216178,69 грн. у тому числі ПДВ 36029,78 грн.; товарно-транспортної накладної № 533492 від 27.01.11р., товарно-транспортної накладної № 533491 від 27.01.11 р.
Розрахунки за поставлені паливно-мастильні матеріали проведені позивачем з TOB «Нафтохімічна інвестиційна компанія» у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного банківського рахунку позивача на банківський рахунок постачальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 50-52), а всього в сумі 216178,69 грн. У тому числі постачальникові сплачено податок на додану вартість в ціні нафтопродуктів всього в загальній сумі 36029,78 грн.
Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкові накладні; видаткові накладні, товарно-транспортні накладні оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства і доказів їх недостовірності відповідачем суду не надано.
Позивачем у бухгалтерському обліку оприбутковано на баланс підприємства пально-мастильні матеріали, що поставлені TOB «Нафтохімічна інвестиційна компанія». Записи в бухгалтерському обліку підтверджуються залученими до матеріалів справи регістрами бухгалтерського обліку «Картка рахунку: 631: Контрагенти: Нафтохімічна Інвестиційна Компанія TOB за січень 2011 р.», «Картка рахунку: 281: Місця зберігання: Основний склад: ТМЦ: Бензин А-92 за січень 2011 р.».
Факт надходження нафтопродуктів на АЗС позивача відображено записами в журналі обліку нафтопродуктів, що надійшли на АЗС.
Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" паливно-мастильних матеріалів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду, відповідачем спростовані не були.
Колегія суддів вважає, що суд прийшов вірного висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви заінтересованої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.
Таким чином, посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання податкової вигоди, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження.
Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. Позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента (Постанова Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2012 року № К/9991/81953/11).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000172340 від 11.04.2012 року, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" серпня 2012 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.В. Євпак
судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький
Повний текст cудового рішення виготовлено "21" грудня 2012 р.
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Приватне підприємство "Україна ТВМ" вул.Грушевського,132 б,м.Малин,Житомирська область,11603
3- відповідачу Малинська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби пл.Соборна, б.10,м.Малин,Житомирська область,11601