Справа: № 2а-8745/11 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
"21" грудня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,
У липні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику війни відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2011 року позов задоволено, визнані протиправними дії відповідача та зобов'язано здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2011 року в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 1832 цього Кодексу. Тобто, законодавцем встановлено для даної категорії справ можливість особливого порядку апеляційного розгляду. Але, суд апеляційної інстанції має право, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, призначити її до розгляду у судовому засіданні.
Проте, частина перша ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативною нормою і встановлює випадки застосування скороченого провадження для розгляду зазначеної категорії справ судом першої інстанції. Щодо права, а не обов'язку розгляду судом першої інстанції в порядку скороченого провадження, передбаченого ч. 2 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що воно реалізується виключно для категорій справ, зазначених у пунктах 3, 4 частини першої цієї статті, апеляційний розгляд яких в порядку письмового провадження ст. 197 КАС України не передбачено. Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справ, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме розгляд їх не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного розгляду зазначеної категорії справ в порядку письмового провадження, в зв'язку із чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами 8 -10 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції позивач є учасником війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни -учасників війни (а.с. 7).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Така редакція статті існує після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктом "б" підпункту 3 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. N 107-VI.
Положення ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»містять пряму вказівку, що під час визначення розміру такої пенсії за основу їх обчислення як розрахункова величина береться мінімальна пенсія за віком.
При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами колегія суддів вважає, що при вирішенні таких спорів застосуванню підлягають положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції яка діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. №107-VI.
Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»має вищу юридичну силу в порівнянні з постановами Кабінету Міністрів України, та є пріоритетними у застосуванні.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком як учасник війни за 2011 рік.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові та не можуть бути підставами для її скасування.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області залишити без задоволення, постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Аліменко В.О.
Кучма А.Ю.