17.12.12 Справа № 5021/1588/12.
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чижик С.Ю., розглянув матеріали справи № 5021/1588/12
за позовом: Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальність « Ремпобуттехніка», м. Суми
про стягнення 2 322 983,25 грн.
За участю представників :
позивача: Ромась І.М., довіреність № 09-15/01-29 від 14.09.2012 року ;
відповідача : не з'явися.
Суть спору : позивач у своїй позовній заяві від 23.10.2012 року, поданій до суду 25.10.2012 року, просив суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку у розмірі 2 549 191,15 грн.
Разом з позовною заявою позивач подав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, що належить відповідачеві , в межах заявленої позовної вимоги .
Крім того, позивач подав суду 25.10.2012 року заяву про відстрочку сплати судового забору за подання до суду позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову .
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.10.2012 року було порушено провадження у даній справі і прийнято позовну заяву до розгляду з відстрочкою сплати судового збору за подання до суду позовної заяви та сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову до ухвалення судового рішення у справі .
Іншою ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.10.2012 року у даній справі задоволено заяву позивача про забезпечення позову і накладено арешт на нерухоме майно, що належить позивачеві, в межах заявлених позовних вимог, а саме: в межах грошової суми в розмірі 2 549 191,15 грн.
05.11.2012 року позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку у розмірі 2 322 983,25 грн.
Ухвалою від 05.11.2012 року у даній справі господарський суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог , а відтак судом розглядаються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 2 322 983,25 грн. неустойки , яка нарахована позивачем в розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення орендованого майна відповідно до договору оренди нерухомого майна № УМКВ-0199 від 18.09.2008 року, укладеного між сторонами у справі, зокрема, за період з 27.07.2009 року до 27.01.2010 року 615 851,00 грн. неустойки за фактичне користування нежитловими приміщеннями по вул. Набережна р Стрілки,8 у місті Суми площею 1 057,5 кв.м. , за період з 06.07.2010 року до 14.08.2011 року 1 240 051,02 грн. неустойки за фактичне користування нежитловими приміщеннями за тією ж адресою площею 883,9 кв.м., за період з 26.10.2011 року до 20.03.2012 року 467 081,23 грн. неустойки за фактичне користування тими ж нежитловими приміщеннями площею 883,9 кв.м.
Відповідач у своєму відзиві на позов просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю. Відповідач не згоден з твердженням позивача про безпідставне фактичне користування ним нежитловими приміщеннями по вул. Набережній р.Стрілки, 8 у м. Суми і вважає, що користувався тими приміщеннями на підставі договору оренди №УМКВ-0199 від 18.09.2008 року, укладеного між сторонами, оскільки цей договір не було визнано недійсним, він не був розірваний, а отже діяв до 21.03.2012 року, коли за актом приймання-передачі від 21.03.2012 року орендовані нежитлові приміщення були повернуті позивачеві відповідачем.
Відповідач також посилається на те, що згідно рішення Господарського суду Сумської області від 26.07.2012 року у справі № 5021/666/12, яке було частково скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 року ( в частині суми заборгованості ), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 264 182,71 грн. заборгованості з орендної плати по договору № УМКВ-0199 від 18.09.2008 року за період з 27.07.2009 року по 20.03.2012 року і, таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що в період, за який позивач просить стягнути неустойку за безпідставне користування приміщеннями , діяв договір оренди № УМКВ-0199 від 18.09.2008 року, що виключає застосування неустойки , передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи , не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони .
Крім того, 17.12.2012 року відповідач подав суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача у даній справі, посилаючись на те, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки. Згідно п.п. 3,4 ст. 267 ЦК України , позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача даній справі, керуючись ст.ст. 258,267 ЦК України.
Також 17.12.2012 року відповідач подав суду заяву про зупинення розгляду даної справи до розгляду Вищим господарським судом України справи № 5021/666/12 за касаційною скаргою відповідача на рішення Господарського Сумської області від 26.07.2012 року та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 року у тій справі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:
Заява відповідача про зупинення розгляду даної справи до розгляду Вищим господарським судом України справи № 5021/666/12 за касаційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Сумської області від 26.07.2012 року та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 року у справі № 5021/666/12 не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Ні з заяви відповідача, ні з матеріалів даної справи не вбачається , що розгляд даної справи є неможливим . Справа №5021/666/12, на яку посилається відповідач у своїй заяві про зупинення провадження у даній справі, вже вирішена, оскільки постанова Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 року у справі № 50251/666/12 набрала законної сили.
Позовні вимоги позивача у даній справі ґрунтуються на тому, що відповідач безпідставно користувався нежитловими приміщеннями по вул. Набережна р. Стрілки, 8 у м. Суми, а тому позивач як наймодавець, згідно ч.2 ст. 785 ЦК України, має право вимагати від відповідача як наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
При цьому позивач посилається, зокрема, на те, що на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 09.07.2007 року у справі № 9/376-07 та наказу Управління майна комунальної власності Сумської міської ради ( позивача) від 15.07.2007 року № 148/01-09 між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна № УМКВ-0199 від 18.09.2008 року. За даним договором оренди позивач передав , а відповідач прийняв по акту приймання-передачі нерухомого майна від 18.09.2008 року (додаток №2 до договору оренди № УМКВ-0199 від 18.09.2008 року ) в оренду нежитлові приміщення по вул. Набережна р.Стрілки, 8 у м. Суми загальною площею 1057,5 кв.м. ( т. 1, а.с. 35-40) .
Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2009 року у справі № 9/376-07 рішення Господарського суду Сумської області від 09.07.2007 року скасоване, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.
Позивач вважає, що оскільки рішенням суду, на підставі якого укладався договір оренди, скасовано, то дія договору оренди є достроково припиненою, а тому відповідач мав повернути позивачеві орендовані нежитлові приміщення.
На думку позивача, безпідставне користування відповідачем нежитловими приміщеннями тривало з 27 липня 2009 року до 21 березня 2012 року, коли відповідач (орендар) повернув позивачеві (орендодавцеві) нежитлові приміщення в будинку № 8 по вул. Набережна р. Стрілки у м. Суми, згідно акту приймання-передачі нежитлових приміщень (т. 1, а. с. 42).
В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві позивач посилається на статтю 785 ЦК України, згідно частини першої якої, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Позивач посилається також на частину другу статті 785 ЦК України, згідно якої, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Викладенні в позовній заяві позивача та в його заяві про зменшення позовних вимог обґрунтування позовних вимог є неправомірними.
Договір оренди нерухомого майна № УМКВ-0199 від 18.09.2008 року, укладений сторонами, містить, зокрема, розділ 10 «Строк дії договору, умови і порядок внесення змін і доповнень, припинення та продовження договору».
Пунктом 10.1 договору визначено, що строк його дії встановлюється з 18 вересня 2008 року до 18 серпня 2011 року.
Пунктом 10.8 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця з дня закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно п. 10.7 договору, цей договір припиняється внаслідок: закінчення строку його дії; загибелі об'єкта оренди; достроково за рішенням суду; банкрутства орендаря; викупу об'єкта оренди орендарем.
Згідно пункту 10.9 договору, у разі припинення дії договору або його розірвання орендодавець має письмово повідомити орендаря про дату передачі орендарем об'єкта оренди орендодавцю. Передача об'єкта оренди оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами договору.
Згідно п. 10.10 договору, у разі неповернення об'єкта оренди після припинення або дострокового розірвання договору оренди у встановлений орендодавцем термін орендар має сплатити неустойку за кожний прострочений день орендну плату у подвійному розмірі від передбаченого договором розміру орендної плати. Терміном прострочення повернення об'єкта оренди є період з дати, встановленої орендодавцем повернення об'єкта до дати підписання акту приймання-передачі.
Згідно пункту 10.11 договору, взаємовідносини, не врегульовані договором, регулюються чинним законодавством.
З огляду на вищевикладені умови договору, а також на те, що позивач не надсилав відповідачеві заяви про припинення договору протягом одного місяця з дня закінчення терміну дії договору (з 18.08.2011 року до 18.09.2011 року), як передбачено пунктом 10.8 договору, то термін дії договору оренди нерухомого майна від 18.09.2008 року № УМКВ-0199 вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто, після 18.08.2011 року ще на 2 роки і 11 місяців - до 18 липня 2014 року.
Жодної підстави для припинення договору, з передбачених сторонами у пункті 10.7 договору, не було.
Письмового повідомлення про дату передачі об'єкта оренди орендодавцю, останній орендареві не направляв, оскільки не було для цього підстав, так як таке повідомлення орендодавець (позивач), згідно умов п. 10.9 договору, мав направити орендареві (відповідачеві) лише у разі припинення дії договору або його розірвання.
За таких обставин у відповідача, як орендаря за договором від 18.09.2008 року № УМКВ-0199, не виникло зобов'язання щодо передачі (повернення) орендодавцю об'єкта оренди у зв'язку з припиненням дії договору, оскільки не було ні припинення договору, ні письмового повідомлення орендареві (відповідачеві) від орендодавця (позивача) про дату передачі об'єкта оренди орендодавцю.
Твердження позивача, що зі скасуванням рішення суду, на підставі якого укладався договір оренди, фактично дія договору оренди є достроково припиненою не обґрунтоване в позовній заяві ні посиланням на будь-яку умову договору (який до того ж укладався не лише на підставі рішення суду, а й на підставі наказу самого позивача - орендодавця), ні посиланням на будь-яку норму закону, а тому є безпідставним та необґрунтованим.
Згідно ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У даному випадку ні договором, ні законом не передбачено припинення зобов'язання, припинення договору у зв'язку зі скасуванням рішення суду, на підставі якого його було укладено.
Згідно ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Отже, у даному випадку договір оренди нерухомого майна від 18.09.2008 року № УМКВ-0199 припинено, згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України, лише 21.03.2012 року, коли було сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень, яким оформлено повернення відповідачем (орендарем) предмету договору.
Статтею 781 ЦК України «Припинення договору найму» визначено, що договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.
Таких підстав для припинення договору оренди від 18.09.2008 року № УМКВ-0199 також не було.
Згідно частини першої частини статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Частиною 2 статті 26 того ж Закону визначено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.
Жодної з вищезгаданих підстав, припинення договору, встановлених частиною другою статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у даному випадку не було.
Таким чином, договір оренди нерухомого майна від 18.09.2008 року № УМКВ-0199 у період, за який позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку, був діючим, не був припинений ні за договором, ні за законом. Згаданий договір не розривався і не визнавався судом недійсним.
За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки, які ґрунтуються на статті 785 ЦК України, є безпідставними та неправомірними, а тому не підлягають задоволенню.
Господарський суд Сумської області ухвалою від 29.10.2012 року у даній справі прийняв позовну заяву позивача, порушив провадження у справі з відстрочкою сплати позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви та за подання до суду заяви про забезпечення позову до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі повністю покладаються на позивача, оскільки йому відмовлено в задоволенні його позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 2 322 983,25 грн. повністю.
Тому, з позивача підлягає стягненню в доход бюджету 48 069 грн. 17 коп. судового збору, у тому числі: за подання до суду позовної заяви 46 459 грн. 67 коп. та за подання до суду заяви про забезпечення позову 1609 грн. 50 коп.
У зв'язку з відмовою позивачеві в задоволенні позову у даній справі, згідно ст. 68 ГПК України, підлягає скасуванню забезпечення позову, а саме: підлягає скасуванню арешт на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка» (м. Суми, пр.-т Курський, 14, код 05399461), накладений ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.10.2012 року у справі № 5021/1588/12.
На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 6, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 20, 204, 525, 526, 530, 598, 629, 763, 764, 781, 785,795 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 33, 34, 43, 49, 68, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (40030, м. Суми, вул. Горького, 21, ідент. код 33525906) в доход Держбюджету м. Суми (рахунок 31218206783002, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, ЄДРПОУ 37970593, Банк одержувача ГУДКCУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір в сумі 48 069 грн. 17 коп.
3. Скасувати арешт на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка» (м. Суми, пр.-т Курський, 14, код 05399461), накладений ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.10.2012 року у справі № 5021/1588/12.
Повне рішення складено 24 грудня 2012 року .
СУДДЯ (підпис) П.І.ЛЕВЧЕНКО