79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.12.12 Справа№ 5015/5018/12
Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.
При секретарі Ю.О.Лосик
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Приватного підприємства «Компанія «Горган», м. Львів
про: припинення дії договору оренди землі
Представники :
Від позивача: Колос Е.Б. -начальник відділу правової допомоги (Довіреність № 1.7 вих-10 від 10.01.2012 р.)
Від відповідача: Сенів Т.В. -представник (Довіреність б/н від 16.02.2012 р.)
Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Технічну фіксацію судового процесу не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради, м. Львів до Приватного підприємства «Компанія «Горган», м. Львів про припинення дії договору оренди землі.
Ухвалою суду від 30.11.2012 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.12.2012 р.
18.12.2012 р. в канцелярію суду відповідачем подано клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Проте, в судовому засіданні представник відповідача від заявленого клопотання відмовився.
Від позивача жодних клопотань до початку розгляду справи по суті не надходило.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд в задоволенні позову відмовити. На обґрунтування своїх заперечень відповідач у відзиві зазначає, що відповідно до п. 37 Договору. підставами для припинення цього Договору є: закінчення строку Договору, на який його було укладено (Проте, спірний Договір укладено строком до 08.12.2015 року); придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ліквідація юридичної особи-орендаря. Як стверджує відповідач, жодної із вищенаведених підстав для припинення дії Договору оренди землі від 09.03.2006 р. немає.
Окрім того, відповідач вказує на неналежність обраного позивачем способу захисту цивільного права.
В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:
На підставі ухвали Львівської міської ради від 08.12.2005 р. № 2906 «Про затвердження приватному підприємству «Компанії «Горган»проекту відведення земельної ділянки на вул. М.Лисенка, 14 у м. Львові» 09.03.2006 р. між Львівською міською радою та Приватним підприємством «Компанія «Горган»було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого ПП «Компанія «Горган»передано в оренду терміном на 10 років (до 08.12.2015 року) земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. М. Лисенка, 14, кадастровий № 4610137200:01:002:0009 для будівництва та влаштування центру дитячого дозвілля та відпочинку загальною площею 0,1400 га, у тому числі під твердим покриттям
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 31.05.2011 р., задоволено адміністративний позов Кульчицької Ірини Євгенівни та Баглай Тетяни Олексіївни до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа -Приватне підприємство «Компанія «Горган», визнано протиправними дії Львівської міської ради, які полягали у прийнятті Ухвали № 2906 від 08.12.2005 р. «Про затвердження приватному підприємству Компанії «Горган»проекту відведення земельної ділянки на вул. Лисенка, 14 у м. Львові», вказану Ухвалу Львівської міської ради скасовано.
Як зазначається у позовній заяві Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 р. у справі №52011/11/9104 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія, «Горган»залишено без задоволення, постанову Галицького районного суду м. Львова від 31.05.2011 р. у справі № 2а-369/11/1304 - без змін.
Враховуючи те, що Ухвалу Львівської міської ради від 08.12.2005 р. №2906 «Про затвердження приватному підприємству Компанії «Горган»проекту відведення земельної ділянки на вул. Лисенка, 14 у м. Львові», на підставі якої було укладено договір оренди скасовано в судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про припинення договору оренди землі від 09.03.2006 р. та зобов'язання відповідача звільнити орендовану земельну ділянку.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити з наступних підстав:
Відповідно до положень ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Підстави припинення договору оренди землі визначено ст. 31 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи -орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи -орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
У п. 37 Договору оренди землі від 09.03.2006 р. Сторони погодили, що дія Договороу припиняється у разі: закінчення строку Договору, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.
Як встановлено судом, на наявність будь-якої із вищевикладених підстав для припинення дії Договору оренди землі позивач не вказав, а отже заявлені позовні вимоги є необгрунтованими.
Окрім того, суд вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав.
Згідно ст.8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частина 1 ст. 1 ГПК України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Загальні способи захисту прав суб'єктів господарювання визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України і ч. 2 ст. 20 ГК України.
У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Стаття 20 ГК України як способи захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначає: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що такий спосіб захисту як припинення правовідношення чи припинення господарських відносин пов'язаний з необхідністю змінити чи припинити існуюче правовідношення у зв'язку з, наприклад, порушенням його однією із сторін. Зокрема, ця вимога може проявлятися у позові про розірвання договору у зв'язку з невиконанням або неналежним його виконанням другою стороною чи у позовах про визнання договору припиненим, у передбачених законом випадках.
Зазначений у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України перелік способів захисту не є вичерпним, з огляду на вміщене у вказаних нормах положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом чи договором. Однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
Щодо обраного позивачем способу захисту права такого, як припинення дії Договору оренди землі від 09.03.2006 р., то за переконанням суду вказаний спосіб захисту не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а також характеру порушення прав чи інтересів Львівської міської ради.
Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає що в задоволенні позовних належить відмовити.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України стягненню не підлягають.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Ділай У.І.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.12.2012 р.