04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" грудня 2012 р. Справа№ 5011-56/15943-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Коваленко В.С.
за участю представників:
від позивача - Малеєва Ю.К.
від відповідача - Рябокляча Д.П., Євтушенко І.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» та Публічного акціонерного товариства «Лакма» на рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2012 року (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»
до Публічного акціонерного товариства «Лакма»
про звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна позову 48 104 534,93 грн., -
Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру» (далі - позовом) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Лакма» (далі - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки.
20.11.2012 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог за змістом якої додатково до заявлених вимог просить зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності банку на предмет іпотеки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року відмовлено в прийняті заяви позивача про зміну позовних вимог та відкладено розгляд справи.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.11.2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості в сумі 48 104 534,93 грн. за кредитним договором №002-71/2008р. від 02.07.2008 року, укладеним між Акціонерним Банком «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», та Закритим акціонерним товариством «ЛАКМА», яке після зміни організаційно-правової форми має найменування Публічне акціонерне товариство «ЛАКМА» у тому числі: залишок за кредитом - 43 162 200,00 грн. (еквівалентно 5 400 000,00 дол. США); залишок несплачених процентів - 4 904 124,49 грн. (еквівалентно 613 552,42 дол. США); пеня по прострочених процентах - 38 210,44 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - майновий комплекс загальною площею 18 818,30 кв.м. за адресою м. Київ, вулиця Коноплянська, будинок 12, реєстраційний номер: 30701190, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєстроване за Закритим акціонерним товариством «ЛАКМА» (ідентифікаційний код 00204625) (номер запису 134-з в книзі д.9з-10) шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру».
Визнано за Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» право власності на майновий комплекс загальною площею 18 818,30 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, будинок 12; реєстраційний номер: 30701190, який складається з наступних будівель та споруд: адміністративно-побутовий корпус загальною площею 4108,30 кв.м. (літ. А); цех загальною площею 3023,20 кв.м. (літ. Б); склад загальною площею 2570,70 кв.м. (літ. В); цеху загальною площею 728,40 кв.м. (літ. В1); цех загальною площею 1300,0 кв.м. (літ. Г); ремонтно-механічний цех загальною площею 977,50 кв. м. (літ. Г1); цех загальною площею 1680,10 кв.м. (літ. Д); склад загальною площею 432,40 кв.м. (літ. Е); цех загальною площею 287,10 кв.м. (літ. Ж); склад загальною площею 676,40 кв.м. (літ. З); склад загальною площею 403,80 кв.м. (літ. К); склад загальною площею 395,40 кв.м. (літ. К1); склад загальною площею 469,60 кв.м. (літ. Л); інженерний корпус загальною площею 1223,00 кв.м. (літ. Н); нежила будівля загальною площею 408,90 кв.м. (літ. М); нежила будівля загальною площею 133,50 кв.м. (літ. О).
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ЛАКМА» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» судовий збір у розмірі 64 380,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «Кіпру» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2012 року доповнивши його резолютивну частину абзацом про зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності ПАТ «Банк Кіпру» на майновий комплекс загальною площею 18818,30 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, буд. 12, реєстраційний номер: 30701190.
Крім того, в апеляційній скарзі позивач просить суд виключити з мотивувальної частини ухвали Господарського суду м. Києва від 21.11.2012 року посилання про відмову в прийнятті заяви про зміну позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив позивачу в прийнятті заяви про зміну позовних вимог, та не прийняв рішення щодо державної реєстрації права власності позивача на спірний майновий комплекс.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.12.2012 року.
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Лакма» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у заявленому обсязі, зобов'язати позивача, в процесі набуття права власності на предмет іпотеки, повернути відповідачу різницю між вартістю предмета іпотеки та розміром забезпечених іпотекою вимог позивача у сумі 40 393 465,07 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення, порушив та неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а викладені у рішенні висновки не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лакма» прийнято до провадження для сумісного розгляду з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 року відкладено розгляд апеляційних на 20.12.2012 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року апеляційне провадження у справі № 5011-56/15943-2012 з перегляду ухвали Господарського суду м. Києва від 21.11.2012 року припинено.
У судове засідання призначене на 13.12.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник, відповідача у судовому засіданні надав клопотання про призначення будівельно - технічної експертизи.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку представника позивача не знаходить підстав для його задоволення з огляду на те, що представники відповідача мали можливість подати вказане клопотання в суді першої інстанції.
Крім того, як вбачається з клопотання про призначення експертизи оцінка на яку посилається відповідач була проведена 30.11.2012 року, тобто після прийняття рішення по справі та не була предметом дослідження в суді першої інстанції.
У судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.
За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.
Правовідносини між Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» (правонаступником якого є позивач), та Закритим акціонерним товариством «ЛАКМА» (у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи - Публічне акціонерне товариство «ЛАКМА») (позичальник) виникли на підставі укладеного 02 липня 2008 року кредитного договору № 002-71/2008р. (надалі - кредитний договір).
В подальшому в кредитний договір були внесені зміни та доповнення згідно з Угодою від 14.07.2010 року про внесення змін до графіку погашення кредитної лінії в рамках реструктуризації кредитного договору; додатковою угодою № 1 від 09.09.2010 року та додатковою угодою № 2 від 01.08.2011 року.
Відповідно до п.1.1 кредитного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 01.08.2011 року) банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 5 400 000,00 дол. США на рефінансування заборгованості за кредитами перед іншими банками та на поповнення обігових коштів для ведення статутної діяльності, з яких 100 000,00 дол. США - на поповнення обігових коштів, в тому числі сплату нарахованих процентів, строком з 02 липня 2008 року до 27 січня 2018 року зі сплатою Libor (1М)+12,5% річних.
Факт надання позичальнику кредиту в сумі 5 400 000,00 дол. США, тобто факт виконання банком зобов'язань по кредитному договору, підтверджується наявними у справі виписками по особовому рахунку відповідача за № 2063.9.006322.001 за період з 02.07.2008 року по 09.10.2012 рік.
Згідно п. 3.6 кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі: 1) Libor (1М)+12,5% річних за строковий кредит; 2) Libor (1М)+17,5% у разі порушення строків повернення кредиту за договором. Розрахунковий період по нарахуванню процентів 30 (31) день з 21 числа минулого по 20 число поточного місяця із розрахунку 365 (366) днів на рік з моменту виникнення заборгованості. Проценти за кредит Позичальник сплачує щомісяця до 27 числа та по закінченні строку дії договору, але не пізніше 27.01.2018 року шляхом перерахування коштів на рахунок № 2068.4.006322.001.
Пунктом 3.2. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується забезпечити повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним шляхом, зокрема, надання в заставу нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, 12.
02 липня 2008 року між Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» та Закритим акціонерним товариством «ЛАКМА» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 3027 (надалі - Договір іпотеки), відповідно до якого в іпотеку передається цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, буд. 12, загальною площею 17007,10 кв.м., та який належить на праві власності іпотекодавцю на підставі договору, посвідченого державним нотаріусом першої Київської державної нотаріальної контори 24.05.1993 року за реєстровим № 9-258 та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 31.05.1996 року у реєстрову книгу за реєстровим № 134-з.
В подальшому в договір іпотеки були внесені зміни та доповнення згідно із договором про внесення змін від 09.08.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 2574, та Договором про внесення змін від 02.08.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П. , зареєстрований в реєстрі за № 733.
Відповідно до п.1.2 договору іпотеки (з урахуванням змін, внесених Договором від 09.08.2010 року) в іпотеку передається нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності (надалі - предмет іпотеки): майновий комплекс загальною площею 18818,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, 12. Вказаний майновий комплекс складається з будівель та споруд: адміністративно-побутовий корпус загальною площею 4108,30 кв.м. (літ. А); цех загальною площею 3023,20 кв.м. (літ. Б); склад загальною площею 2570,70 кв.м. (літ. В); цеху загальною площею 728,40 кв.м. (літ. В1); цех (згідно рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26.03.2010 - «будівля») загальною площею 1300,0 кв.м. (літ. Г); ремонтно-механічний цех загальною площею 977,50 кв. м. (літ. Г1); цех загальною площею 1680,10 кв.м. (літ. Д); склад загальною площею 432,40 кв.м. (літ. Е); цех (згідно рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26.03.2010 - «нежила будівля») загальною площею 287,10 кв.м. (літ. Ж); склад загальною площею 676,40 кв.м. (літ. З); склад загальною площею 403,80 кв.м. (літ. К); склад загальною площею 395,40 кв.м. (літ. К1); склад загальною площею 469,60 кв.м. (літ. Л); інженерний корпус загальною площею 1223,00 кв.м. (літ. Н); нежила будівля загальною площею 408,90 кв.м. (літ. М); нежила будівля загальною площею 133,50 кв.м. (літ. О).
Вказаний майновий комплекс належить іпотекодавцю на підставі рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26.03.2010 року, справа № 2-892/2010 та зареєстрованого Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 26.05.2010 року у реєстрову книгу № д.9з-10 за реєстровим № 134-з, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданий Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 16.06.2010 року, номер витягу: 26426987, реєстраційний номер: 30701190, номер запису: 134-з, в книзі: д.9з-10.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2012 року на адресу відповідача позивачем була направлена вимога вих. № 0604-05/9734-1 про усунення порушень, в якій банк звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 470 245,03 дол. США та пеню у розмірі 233 736,64 грн., нараховану у зв'язку із простроченням по сплаті відсотків. Також, згідно п. 4.7. кредитного договору банк повідомив про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за Кредитним договором та стягнення в т.ч. залишку за кредитом в сумі 5 400 000,00 дол. США, яка була отримана відповідачем 11.10.2012 року, проте залишена без задоволення, відповідач заборгованість за вимогою банку не сплатив.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед банком становить: строкова заборгованість за кредитом - 5 400 000,00 дол. США (враховуючи офіційний курс гривні до дол. США, встановленого Національним Банком України на момент подачі позову, еквівалентно 43 162 200,00 грн.); заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 613 552,42 дол. США (враховуючи офіційний курс гривні до дол. США, встановленого Національним Банком України на момент подачі позову, еквівалентно 4 904 124,49 грн.); пеня за несвоєчасну сплату процентів - 38 210,44 грн. Всього 48 104 534,93 грн.
Доказів на спростування вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, та, як вбачається із апеляційної скарги та відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує факт наявності заборгованості перед позивачем та її розмір.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Аналогічно, за умовами п. 2.4.3. договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем будь-яких зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 Законом України «Про іпотеку».
Пунктом 4.1.1. договору іпотеки передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем кредитного договору та/або цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як встановлено судом, направлена на адресу відповідача вимога вих. № 0604-05/9734-1 про усунення порушень містить також попередження, що у разі невиконання вимог банку, останній має право достроково стягнути раніше наданий кредит, проценти за ним та штрафні санкції, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому Договором іпотеки та законодавством України. Дана вимога була отримана відповідачем 11.10.2012 року, проте залишена останнім без відповіді, та відповідачем не надано суду доказів сплати на користь позивача суми заборгованості за Кредитним договором.
Таким чином, з 12.11.2012 року у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.
Частиною 1 ст. ст. 37 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Отже, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.
Пунктом 2.4.5. договору іпотеки передбачено, що у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право самостійно обрати шляхи реалізації своїх прав з урахуванням положень п. 4 цього договору та чинного законодавства України.
Відповідно до п. 4.4. та п. 4.4.1. договору іпотеки за рішенням іпотекодержателя звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватись шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору та ст.ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку». Позасудове врегулювання може відбуватись шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання вимог за кредитним договором у порядку, встановленому ст.ст. 36-37 Закону України «Про іпотеку», передача у власність відбувається за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Таким чином, господарський суд м. Києва, обґрунтовано зазначив, що звернення стягнення і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду може застосовуватися, якщо це передбачено договором.
За таких обставин, установивши, що за кредитним договором позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки банком обрано передачу майна у його власність, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за позивачем право власності на Предмет іпотеки.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що не погоджується з ринковою вартістю предмета іпотеки, визначеною у наданому позивачем висновку про оцінку, та згідно висновку про вартість № 1/12/12 від 30.11.2012, складеного ТОВ «Нотаріус» ринкова вартість предмета іпотеки станом на 30.11.2012 складає 88 498 000,00 грн.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, разом із позовною заявою, позивачем було подано до суду Звіт про оцінку майна, підготовленого ТОВ «Оціночна компанія Аргумент» (сертифікат суб'єкта оцінної діяльності № 11166/10, виданий ФДМУ 30.11.2010 року), згідно якого станом на 05.11.2012 ринкова вартість майнового комплексу загальною площею 18818,30 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, 12, складає 46 252 513,00 гривень. Даний Звіт разом із копією позовної заяви був надісланий позивачем 12.11.2012 року на адресу відповідача.
Проте, незважаючи на завчасну обізнаність щодо Звіту про оцінку майна, підготовленого ТОВ «Оціночна компанія Аргумент», відповідач не скористався правом на пред'явлення вимоги про рецензування вказаного Звіту відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Також, відповідач не скористався й правом на подання до суду звіту (висновку) щодо вартості Предмету іпотеки станом на час вирішення справи на спростування даних Звіту, підготовленого ТОВ «Оціночна компанія Аргумент».
Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2012 року разом із відзивом на позовну заяву, відповідачем було надано Звіт про оцінку Предмету іпотеки, складеного ТОВ з ІК «ВЕРІТЕКС» станом 16.12.2011 року.
В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Пунктом 4.4.1. договору іпотеки сторони також погодили, що передача предмет іпотеки у власність іпотекодержателя відбувається за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Таким чином, зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п. 4.4.1. договору іпотеки, та за відсутності іншого звіту (висновку) про вартість предмету іпотеки, складеного на час розгляд справи в суді першої інстанції, який би спростував данні Звіту про оцінку майна, підготовленого ТОВ «Оціночна компанія Аргумент», господарським суд м. Києва обґрунтовано враховано вартість предмету іпотеки, визначену у Звіті про оцінку майна, складеного ТОВ «Оціночна компанія Аргумент» станом на 05.11.2012 року.
Доводи викладені в апеляційної скарги позивача колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
З вимог процесуального законодавства вбачається, що при подачі позову до суду позивач самостійно визначає коло відповідачів та предмет позову.
Згідно позовної заяви позивача ним пред'явлено вимоги лише до ПАТ «Лакма» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за позивачем в рахунок погашення відповідної заборгованості за кредитним договором; та визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки.
Як зазначено в пунктах 3.11, 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ГПК, зокрема ст. 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із ст. 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у ст. 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою ст. 63 ГПК.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує в тому числі ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, частина 1 якої передбачає можливість об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Під вимогою розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог за умови, що такі вимоги пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.
Згідно заяви про зміну позовних вимог позивач також просить зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності ПАТ «Банк Кіпру» на майновий комплекс загальною площею 18818,30 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, будинок 12; реєстраційний номер: 30701190.
Із змісту вказаної заяви вбачається, що позивачем не змінено раніше пред'явлену до відповідача вимогу, а пред'явлено додаткову вимогу, яка раніше не була заявлена, та до особи, яка не є учасником даної справи.
Вимоги відповідача викладеній в апеляційній скарзі про зобов'язати позивача, в процесі набуття права власності на предмет іпотеки, повернути відповідачу різницю між вартістю предмета іпотеки та розміром забезпечених іпотекою вимог позивача у сумі 40 393 465,07 грн. колегією суддів визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
За змістом ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Тоді як, вимоги про зобов'язати позивача, в процесі набуття права власності на предмет іпотеки, повернути відповідачу різницю між вартістю предмета іпотеки та розміром забезпечених іпотекою вимог позивача у сумі 40 393 465,07 грн. не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно ст.ст. 32, 33 ГПК України Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, оскільки посилання апелянтів на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства не знайшло свого підтвердження при розгляді апеляційних скарг та спростовується матеріалами справи, а тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2012 року у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційних скарг відсутні.
Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» та Публічного акціонерного товариства «Лакма» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2012 року - без змін.
Матеріали справи № 5011-56/15943-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Андрієнко В.В.
Буравльов С.І.