20 грудня 2012 року Справа № 5002-6/2552-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дмитрієва В.Є.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Балюк М.І., довіреність від 13.06.2012 №7/ю (КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму");
відповідача: Симоненко Р.С., довіреність від 21.11.2012 №876 (ДП "Санаторій "Зорі України"); Симоненко В.П., довіреність від 21.11.2012 №873 (ДП "Санаторій "Зорі України");
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 13.09.2012 у справі № 5002-6/2552-2012
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" (вул. Кривошти, 27,Ялта,98612)
до Державного підприємства "Санаторій "Зорі України" (Сімеїз, м. Ялта,98682)
про стягнення 44149,37 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року у справі №5002-6/2552-2012 частково задоволені позовні вимоги Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" до Державного підприємства „Санаторій „Зорі України" про стягнення заборгованості у розмірі 44149,37 грн.
Стягнуто з Державного підприємства „Санаторій „Зорі України" на користь Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" 1461,22 грн. заборгованості, 79,35 грн. пені, 14,54 грн. 3% річних та 58,22 грн. судового збору. У задоволенні вимог щодо стягнення 39078,81 грн. основного боргу, 3174,99 грн пені та 626,33 грн. 3% річних відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що у позивача відсутні підстави для нарахування оплати за надані послуги з водопостачання за період з 21.11.2011 по 14.12.2011 за середньодобовою витратою води у попередні два місяці, оскільки була можливість вести облік води за показами засобу обліку, які зафіксовані у журнал обліку водоспоживання (водовідведення) вимірювальними приборами і обладнанням санаторію.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини у справі, які мають істотне значення, що призвело до прийняття неправильного рішення. Так, заявник зазначає, що при нарахуванні заборгованості, яка визначена по середньодобовій втраті води за попередні два розрахункових місяця, позивач керувався п. 4.2 договору, отже в силу 629 Цивільного кодексу України відповідач повинен сплатити заборгованість. Посилання суду першої інстанції на журнали обліку водоспоживання заявник вважає помилковими, оскільки такий спосіб ведення обліку не передбачено договором.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів -головуючий суддя: Дмитрієв В.Є., судді: Гоголь Ю.М., Рибіна С.А.
У судовому засіданні 20.12.2012 представник заявника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.
Представники відповідача заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції вірним та обґрунтованим. В порядку статті 96 Господарського процесуального кодексу України надали письмовий відзив на скаргу, в якому просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін (т.2, а.с. 18-20).
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
02.04.2010 року між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (виробник) та Державним підприємством «Санаторій «Зорі України»(споживач) укладено договір про надання послуг водопостачання та водовідведення №1075 (далі - договір, т.1, а.с. 7-10), відповідно до умов якого виробник зобов'язався надати споживачу послуги по водопостачанню та водовідведенню, а споживач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за споживання та користування послугами та інші платежі на умовах даного договору.
Згідно пункту 2.4 договору споживач призначає відповідального за водопостачання, який забезпечує належний стан та експлуатацію мереж, приборів обліку, збереження пломб, який бере участь в проведенні досліджень, має право підпису абонентських листів, актів про допущених порушеннях, отримання рахунків та інших документів у виробника. Такою особою у вказаному пункті договору визначено Назарова Володимира Олександровича.
Відповідно пункту 3.1 договору розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставлених рахунків по встановленим тарифам: для 1-ої групи споживачів - 2,34 грн. за 1 куб. м.; для 2-ої групи споживачів - 8,21 грн. за 1 куб. м.
Згідно пункту 3.5 договору у редакції додаткової угоди, укладеної сторонами 29.07.2011, представник споживача зобов'язаний щомісячно одержувати рахунки у виробника в останній день поточного календарного місяця. Рахунок підлягає оплаті до 5-го числа місяці, який слідує за розрахунковим. В рахунках вказується нарахування за поточний місяць (об'єми наданих послуг по об'єктам, тарифи, пеня, інфляція, штраф за перевищення договірних об'ємів стоків, сума передплати), борг на початок місяця, в тому числі по рішенню суду та підсумкова сума, яке належить оплаті.
Відповідно пункту 4.5 договору, якщо вести обліки поди по показам засобу обліку неможливо по причинам, які не залежать від споживача і зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблату, припинення нормальної роботи засобів обліку із-за несправностей в його механізмі, тощо), кількість використаної води за строк відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається по середньодобовій витраті за попередні два розрахункових місяці. У разі тривалості роботи засобів обліку менше 2-х місяців кількість води визначається по середньодобовій витраті за період роботи засобу обліку не менше 15 днів.
Відповідно пункту 9.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 3.1-3.5 договору з порушенням строків споживач зобов'язаний оплатити виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки, але не більше ніж за один рік. Сума пені підлягає оплаті на підставі представленого рахунку.
Договір діє до 01.04.2013 (п.11.1 договору у редакції додаткової угоди).
Позивачем за надані послуги з водопостачання за грудень 2011 року виставлено рахунок-акт наданих послуг на загальну суму 42 788 грн., в тому числі по субспоживачам 209,10 грн., по санаторію 42 579,83 грн. (т.1, а.с.19).
До стягнення у судовому порядку позивачем заявлено залишок несплаченої заборгованості за надані послуги з водопостачання у грудні 2011 року в сумі 39 078,81 грн., на яку нараховано 3 174,99 грн. пені (т.1, а.с.113-115) та 626,33 грн. трьох процентів річних (т.1. а.с.121). Також позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості за надані послуги у лютому та березні 2012 року у загальній сумі 1461,22 грн. (463,75+997,47) (т.1, а.с.111), пеню у розмірі 25,65 грн., яка нарахована за період прострочки оплати наданих послуг з водопостачання у лютому 2012 року (т.1, а.с.116-118), суми 5,60 грн. і 8,94 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період прострочки оплати наданих послуг з водопостачання відповідно у лютому та березі 2011 року (т.1, а.с. 122, 123).
Наведе стало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду із відповідним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У виконання умов договору, позивач поставляє відповідачу питну воду. Щомісяця відповідачу виставлялись на оплату рахунки-акти наданих послуг (т.1, а.с. 17-25).
За грудень 2011 року позивачем виставлено на оплату рахунок-акт наданих послуг №1075 від 31.12.2011 на суму 42 579,83 грн. за спожиті санаторієм 5063,00 куб.м. води (т.1, а.с.19).
Розрахунок об'єму спожитої води позивачем здійснено за 22 дні, з 21.11.2011, коли останній раз було знято покази засобу обліку води по 14.12.2011, коли було виявлено зупинку роботи водоміру по середньодобовій витраті води за попередні два розрахункові місяці (т.1, а.с.26, 28).
Як стверджує позивач, 14.12.2011 при дослідженні стану внутрішньої водопровідної мережі, арматури та водопровідного господарства представником позивача встановлено, що водомір відповідача не працює, про що був складений акт №1075 від 14.12.2011 (а.с. 27).
В акті зазначено, що фактичний час зупинки водоміру встановити не вдалося і тимчасово встановлений і опломбований інший водомір - строком до закінчення ремонту несправного водоміру.
Відповідно пункту 5.24 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила), якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач згідно схеми водопровідних і каналізаційних мереж санаторію, яка є невід'ємним додатком до договору, здійснює забір води з міського водоводу в резервуари і тільки після цього її використовує (т.1, а.с.50).
При здійсненні забору води, дані водоміра записуються у журнал обліку водоспоживання (водовідведення) вимірювальними приборами і обладнанням санаторію (т.1, а.с.56-59). Згідно записам у вказаному журналі водомір зупинився 19.11.2011, про що відповідач повідомив позивача.
21.11.2011 в присутності контролерів позивача було здійснено забір води в резервуари. Під високим тиском води механізм лічильника запустився, а тому його заміна не проводилась. Покази водоміра на 21.11.2011 становили 045477/02473, що зафіксовано в акті зняття показів (т.1, а.с.28).
14.12.2011 при черговому заборі води знову зупинився водомір. Про зупинку водоміра відповідач повідомив позивача.
В присутності контролерів позивача несправний водомір подвійного обліку було знято і встановлено інший, про що складено відповідний акт від 14.12.2011 (т.1, а.с.27). В цьому акті покази несправного водоміра зафіксовано не було, але згідно журналу вони становлять 45698/02814 (т.1, а.с.57).
14.12.2011 позивачем складений акт №1075 (т.1, а.с. 42), в якому вказано, що фактичний час зупинки водоміру встановити не вдалося, і тимчасово встановлений і опломбований інший водомір -на строк до закінчення ремонту несправного водоміру.
Виходячи з цих обставин, позивачем була нарахована відповідачу заборгованість за надані послуги з водопостачання за період з 21.11.2011 по 14.12.2011 за показником середньодобової витрати води у попередні два місяці у зв'язку з тим, що за вказаний період, за твердженням позивача, відповідач безобліково здійснював водоспоживання.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що факт безоблікового споживання відповідачем води у зазначений період позивачем не підтверджений, у той час як відповідно до статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Посилання позивача на складений ним акт від №1075 від 14.12.2011 судом до уваги не приймається, оскільки в акті лише констатовано, що водомір не працює та замість нього встановлено тимчасовий робочий водомір.
Водночас, відповідно норм цивільного та господарського законодавства, умови укладеного договору є обов'язковими для виконання (ст.ст. 628, 629 Цивільного кодексу України). Статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Так, суд першої інстанції вказує на те, що, у даному випадку провести облік води, яка була спожита відповідачем до зупинки засобу обліку, можливо по записам у журналі обліку водоспоживання (водовідведення) вимірювальними приборами і обладнанням, який ведеться на Державному підприємстві „Санаторій „Зорі України".
Правильність зазначення у журналі показів несправного водоміра підтверджується актом про прийняття водоміру в експлуатацію після ремонту від 20.04.2012 (т.1, а.с.103), в якому вказано, що водомір встановлено з показами 045690/02814. Розбіжність у показах зумовлена випробуванням водоміру після ремонту.
Таким чином, згідно записів у журналі і показів водоміра відповідач за період з 21.11.2011 по 14.12.2011 з міського водопроводу здійснив забір 553 куб.м. води та оплатив її відповідно до передбачених договором тарифів у сумі 4185,23 грн. платіжним дорученням №6 від 05.01.2012 (т.1, а.с.71).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у позивача підстав для нарахування оплати за надані послуги з водопостачання за період з 21.11.2011 по 14.12.2011 за середньодобовою витратою води у попередні два місяці, оскільки була можливість вести облік води за показами засобу обліку, які зафіксовані у журнал обліку водоспоживання (водовідведення) вимірювальними приборами і обладнанням санаторію, а факт споживання води при несправному засобу обліку позивачем не доведений.
Відповідно, позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" про стягнення з Державного підприємства "Санаторій "Зорі України" заборгованості за надані послуги з водопостачання у лютому і березні 2012 року (тобто після 14.12.2011, коли було виявлено зупинку роботи водоміру) на суму 1 461,22 грн., а також суми нарахованої пені у розмірі 79,35 грн. за період з 22.02.2012 по 17.07.2012 на підставі п. 9.1 договору та ст.549 ЦК, а також 3% річних у розмірі 14,54 грн. за період з 05.01.2012 по 17.07.2012. по рахункам від 29.02.2012 та від 31.03.2012 на підставі статті 625 ЦК -підлягають задоволенню.
Судова колегія звертає увагу на те, що всім доказам, що маються у матеріалах справи, судом першої інстанції надана належна оцінка; яких-небудь нових доказів та документів, що спростовують доводи місцевого господарського суду, які викладені в оскаржуваному рішенні, суду апеляційної інстанції позивачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийнято при повному з'ясуванню обставин у справі, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року у справі № 5002-6/2552-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв
Судді Ю.М. Гоголь
С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" (вул. Кривошти, 27,Ялта,98612)
2. Державне підприємство "Санаторій "Зорі України" (Сімеїз, м. Ялта,98682)
3.
4.