04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" грудня 2012 р. Справа№ 7/45
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі Коваленко В.С.
за участю представників:
позивача - не з'явилися;
відповідача - Волох О.І.;
третьої особи - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Досвід»
на рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2011
у справі № 7/45 (суддя - Якименко М.М.)
за позовом Приватного підприємства «Базіс - Пром»
до Приватного підприємства «Досвід»
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Терраком Україна»
про стягнення 327376,00 грн.
У березні 2011 Приватне підприємство «Базіс-Пром» (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства «Досвід» (далі - відповідач) про стягнення 327376,00 грн. неустойки за порушення зобов'язань за договором оренди приміщення № 03-11/07 від 22.11.2007 (додаткових угод № 2, № 3). Розмір неустойки визначений позивачем відповідно до вимог ч. 2 ст. 785 ЦК України.
04.04.2011 представник позивача у судовому засіданні подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення та стягнути 327376,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення приміщення.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.04.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Терраком Україна».
29.09.2011 представник позивача у судовому засіданні подав додаткове обґрунтування позовних вимог та заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої відмовився від вимоги про звільнення відповідачем орендованого приміщення та просив суд стягнути з відповідача 818440,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення приміщення.
Судом першої інстанції відмовлено у прийнятті заяви щодо збільшення розміру неустойки, оскільки позивач в порушення вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України змінив період нарахування суми штрафних санкцій та ціну позову, що є зміною підстави і предмету позову.
Таким чином, предметом розгляду залишилися позовні вимоги стосовно стягнення неустойки по закону у розмірі 327376,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.10.2011 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «Досвід» на користь Приватного підприємства «Базіс-Пром» 327376,00 грн. неустойки. В іншій частині позовних вимог відмовлено, та припинено провадження в частині вимоги про звільнення приміщення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою б/н від 26.10.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що при стягненні з нього неустойки суд першої інстанції при винесенні рішення неправомірно керувався насамперед нормами закону, зокрема ч. 2 ст. 785 ЦК України, при цьому поза увагою була залишена договірна неустойка (пеня), яку сторони передбачили в угоді у випадку неповернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди приміщення № О3-11/07 від 22.11.2007.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 порушено апеляційне провадження у справі № 7/45.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2011 у справі № 7/45 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 818440,00 грн. неустойки.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з неявкою представника третьої особи.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду апеляційної скарги.
Під час судового засідання 18.01.2012 від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про зупинення провадження у справі № 7/45 до набрання законної сили рішення у справі № 22/173 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Готель «Славутич» до Приватного підприємства «Базіс-Пром».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 (колегія суддів Рудченко С.Г., Поляк О.І., Кропивна Л.В.) провадження у справі № 7/45 було зупинено до закінчення розгляду справи № 22/173.
На адресу суду 12.11.2012 від представника відповідача надійшли докази набрання законної сили постанови Вищого господарського суду України у справі № 22/173.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 02-15/647 від 13.11.2012, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Рудченка С.Г. на довгостроковому лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 7/45, в результаті якого апеляційну скаргу Приватного підприємства «Досвід» передано на розгляд головуючому судді Буравльову С.І.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2012 для розгляду справи № 7/45 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2012 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Досвід» прийнято до провадження у визначеному складі суду та поновлено провадження у справі № 7/45.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 розгляд справи № 7/45 відкладено на 18.12.2012.
В засідання суду, призначене на 18.12.2012, представники позивача та третьої особи не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце судового розгляду. Будь - яких заяв, клопотань про відкладення розгляду скарги та доказів поважності причин відсутності представників позивача та третьої особи суду не надано.
Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
22.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Готель «Славутич» та відповідачем було укладено договір оренди приміщення № О3-11/07 (далі - Договір), відповідно до умов якого ВАТ «Готель «Славутич» зобов'язувалося передати, а відповідач прийняти в користування частину приміщення в Готелі «Славутич» загальною площею 409,22 кв. м. (далі - приміщення), що розташоване на 16 (шістнадцятому) поверсі будівлі, яка є власністю ВАТ «Готель «Славутич», з цільовим призначенням під розміщення офісу та кафе корейської кухні, строком на 2 роки та 11 місяців: з 22.11.2007 до 31.10.2010.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором найму (оренди) (ст. 759 ЦК України), за умовами якого наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 263 ЦК України).
Відповідно до п. 7.1 Договору строк його дії визначено до 31.10.2010.
01.12.2008 та 15.01.2009 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткові угоди № 2 та № 3 до Договору (копії в матеріалах справи), якими замінено сторони в зобов'язанні, та за якими позивачем прийняті обов'язки орендодавця за Договором оренди № О3-11/07 від 22.11.2007.
Згідно з умовами договору про відступлення права вимоги № О1-09 від 01.06.2009 третій особі було передано право на отримання поточної оплати за Договором оренди приміщення № О3-11/07 від 22.11.2007, тобто перейшло право вимоги до відповідача стосовно щомісячної оплати по Договору, а не право розпорядження майном позивача.
Згідно з п. 6.1 Договору оренди відповідач зобов'язався повернути позивачу приміщення, що орендується, в п'ятиденний строк з моменту закінчення строку дії Договору або з моменту дострокового розірвання Договору. Відповідач протягом п'ятиденного строку зобов'язався виїхати з приміщення та підготувати його до передачі позивачу (п. 6.2 Договору).
При поверненні приміщення сторони оформляють Акт прийому-передачі (п. 6.4 Договору).
Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На виконання умов Договору оренди від 22.11.2007 відповідачем було прийнято в тимчасове платне користування зазначене приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 22.11.2007.
Матеріалами справи, зокрема копіями рахунків-фактур та платіжними дорученнями, підтверджується, що на підставі виставлених третьою особою рахунків-фактур відповідач здійснював оплату за користування вказаним приміщенням.
Статтею 785 ЦК України передбачено обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Проте, у встановлений Договором строк, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань та не повернув позивачу орендоване приміщення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача на правомірність фактичного користування приміщенням після припинення дії Договору та сплату третій особі орендної плати, що спростовується п. 1 ст. 764 ЦК України, якою встановлені правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму та вказано, що лише за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З матеріалів справи вбачається, що про заперечення позивача з приводу поновлення строку дії Договору свідчать листи-вимоги, в яких останній вимагав повернення орендованого приміщення.
Відсутність заперечень щодо поновлення строку дії Договору з боку третьої особи не є підставою для поновлення строку дії Договору, оскільки згідно з п. 6.1 договору про відступлення права вимоги строк його дії встановлений до закінчення строку дії основного Договору оренди, який сплив 31.10.2010.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За приписами ч. 2 ст. 551 ЦК України сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 5.4 Договору оренди сторони домовились, що у разі затримки в наданні або поверненні приміщення, що орендується, сторона, яка здійснює таку затримку, сплачує на користь другої сторони пеню у розмірі 0,5% від розміру місячної орендної плати із розрахунку за кожний день затримки.
Законом, зокрема ч. 2 ст. 785 ЦК України, визначено розмір штрафних санкцій за порушення обов'язку щодо повернення орендованого майна. Так, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Враховуючи положення і Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даних орендних правовідносинах необхідно застосовувати вимоги закону (ст. 785 ЦК України), а не умови укладеного договору, оскільки в першу чергу законом чітко врегульовані питання штрафних санкцій у разі неповернення орендованого майна.
Доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо повернення позивачу орендованого приміщення не надано, а отже судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 327376,00 грн. неустойки за період з листопада 2010 по лютий 2011 згідно з нормами ч. 2 ст. 785 ЦК України, розмір яких є вірним.
До того ж, позивач не просив суд стягнути з відповідача неустойку (пеню) за п. 5.4 Договору оренди.
Також, враховуючи, що у судовому засіданні представник позивача відмовився від вимоги про звільнення відповідачем орендованого приміщення, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в цій частині, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Доводи відповідача про позбавлення позивача права власності на орендоване приміщення, що в свою чергу позбавляє позивача права вимагати повернення цього орендованого майна, колегія вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.08.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2012, визнано недійсним договір відступлення прав від 24.12.2008 за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П. 03.11.2005, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк», ВАТ «Готель «Славутич», ТОВ «Жасмін-Тур» та ВАТ «Готельний комплекс «Либідь»; витребувано у Приватного підприємства «БАЗІС-ПРОМ» на користь Відкритого акціонерного товариства «Готель «Славутич» будівлю готелю «Славутич» з тамбуром загальною площею 16567,20 кв. м., що розташована за адресою м. Київ, вул. Ентузіастів, буд.1.
При цьому Договір оренди приміщення № О3-11/07 від 22.11.2007 та додаткові угоди до нього № 2, № 3 під час строку їх дії були чинними, в установленому законом порядку не визнавалися недійсними та не були розірвані, а тому наведені вище обставини не звільняють відповідача від обов'язку повернення орендованого майна та у разі порушення цього обов'язку сплати неустойки саме позивачу, як орендодавцю.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2011.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Досвід» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2011 у справі № 7/45 - без змін.
2. Матеріали справи № 7/45 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.
Головуючий суддя Буравльов С.І.
Судді Андрієнко В.В.
Шапран В.В.