Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" грудня 2012 р.Справа № 5023/4495/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальніковой Г.І.
при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.
розглянувши справу
за позовом ОСОБА_1 (м. Харків)
до Приватної фірми "ВЕМ" (м. Харків), ОСОБА_2 (м. Харків), ОСОБА_3 (м. Харків), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ" (м. Харків), Департамент державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців Харківської міської ради Харківської області (м. Харків)
про визнання недійсними рішення засновника про продаж частки майна в статутному фонді, договорів купівлі-продажу, рішень загальних зборів; застосування наслідків недійсності правочину
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_4 (угода про надання правової допомоги б/н від 20.10.12 р.);
відповідача (ПФ "ВЕМ") - не з"явився;
відповідача (ОСОБА_10.) - не з"явився;
відповідача (ОСОБА_3) - не з"явився;
відповідача (ТОВ "ЛМ-ХХI") - Покотилова О.В. (паспорт НОМЕР_1, виданий Київським РВХМУ УМВС України в Харківській обл. 16.01.02 р.; протокол загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХI" від 24.03.10 р.);
відповідача (Департамент державної реєстрації ЮО і ФОП ХМР ХО) - не з"явився
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд: 1) визнати рішення засновника ПФ "ВЕМ" про продаж майна підприємства - частки в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХI" у розмірі 50% недійсним; 2) визнати недійсними договори купівлі-продажу від 22.10.2008 р., укладені між ПФ "ВЕМ" та фізичною особою ОСОБА_3 про продаж 42,5 % часток в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХI", та договір між ПФ "ВЕМ" та ОСОБА_2 про продаж 7,5 % часток в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХI"; 3) визнати недійсними всі рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХI", оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХI" від 22.10.2012 р.; 4) зобов"язати Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців скасувати запис про реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "ЛМ-ХХI", внесених на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХI", оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХI" від 22.10.2012 р.; 5) повернути ПФ "ВЕМ" частки в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХI" шляхом визнання за ПФ "ВЕМ" права власності на 50% статутного фонду ТОВ "ЛМ-ХХI", зобов"язавши Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснити реєстрацію даного права. Також позивач просить судові витрати розподілити, згідно ст. 49 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.12 р. прийнято письмові уточнення до позовної заяви позивача щодо визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХІ" від 22.10.12 р. як конкретизування переліку рішень, які повинні бути визнані судом недійсними.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.12 р. прийнято заяву позивача про відмову від позовної вимоги щодо визнання рішення засновника ПФ "ВЕМ" про продаж майна підприємства - частки в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХI" у розмірі 50% недійсним.
19.12.12 р. за вх. №23439 до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви, в яких просить суд вважати помилковою дату 22.10.2008 р. загальних зборів ТОВ "ЛМ-ХХІ" в прохальній частині позовної заяви 22.10.12 р., позовну вимогу розглядати в наступній редакції: визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХI", оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХI" від 22.10.2008 р., а також зобов"язати Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців скасувати запис про реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "ЛМ-ХХI", внесених на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХI", оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХI" від 22.10.2008 р.
Суд, розглянувши письмові пояснення до позовної заяви представника позивача (вх. №23439 від 19.12.12 р.), вирішив прийняти їх.
Представник позивача в судовому засіданні 19.12.12 р. підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
19.12.12 р. до канцелярії суду від представника відповідача (ТОВ "ЛМ-ХХI") надійшла заява про застосування до спірних відносин терміну позовної давності у зв'язку з пропуском строку в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача (ТОВ "ЛМ-ХХI") в судовому засіданні 19.12.12 р. заперечує проти позову в повному обсязі та просить задовольнити заяву про застосування строку позовної давності.
Представники відповідачів (ПФ "ВЕМ", ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Департамент державної реєстрації ЮО і ФОП ХМР ХО) в судове засідання 19.12.12 р. не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 1 Статуту Приватної фірми «ВЕМ» від 16.10.1992 р., ОСОБА_1, є засновником даної юридичної особи.
01.01.1993 р. директором підприємства призначений ОСОБА_3, згідно рішення засновника та наказу.
24.03.2004 р. за рішенням засновника фірми ПФ "ВЕМ" стало співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ", з часткою в статутному капіталі - 50 %, згідно Статуту ТОВ "ЛМ-ХХІ" від 24.03.2004 р.
22.10.2008 р. ОСОБА_3 уклав від імені ПФ "ВЕМ" два договори купівлі-продажу, згідно яких передав право власності ПФ "ВЕМ" на частку в статутному фонді (корпоративні права) ТОВ "ЛМ-ХХІ".
За одним з договорів він продав 42,5 % часток статутного фонду самому собі - фізичній особі ОСОБА_3, а за іншим 7,5 % - фізичній особі ОСОБА_2.
22.10.2008 р. було складено протокол загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХІ" №1, згідно якого прийнято рішення про: а) відступлення частки ПФ "ВЕМ" в статутному капіталі ТОВ "ЛМ-ХХІ" ОСОБА_2 в розмірі 7,5% статутного капіталу та ОСОБА_3 - 42,5% статутного капіталу; б) припинення участі ПФ "ВЕМ" в ТОВ "ЛМ-ХХІ"; в) вступ до складу учасників ТОВ "ЛМ-ХХІ" ОСОБА_2 та ОСОБА_3; г) відступлення частки в статутному капіталі ТОВ "ЛМ-ХХІ", яка належала ОСОБА_6, в розмірі 7,5% статутного капіталу, ОСОБА_2; д) затвердження нового складу учасників, а саме: ОСОБА_3 з часткою в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХІ" 42,5%, ОСОБА_6 з часткою в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХІ" 42,5%, ОСОБА_2 з часткою в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХІ" 15%; е) внести зміни щодо складу учасників до статуту ТОВ "ЛМ-ХХІ", викласти та затвердити статут ТОВ "ЛМ-ХХІ" в новій редакції; ж) уповноважити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 здійснити державну реєстрацію нової редакції статуту ТОВ "ЛМ-ХХІ".
Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХІ" від 22.10.2008 р., на зборах були присутні учасники: ОСОБА_6 - 50% статутного капіталу та ПФ "ВЕМ" в особі ОСОБА_3 - 50% статутного капіталу.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідно до п.6.3.6 Статуту ПФ "ВЕМ", до виключної компетенції засновника належить прийняття рішення про продаж частини або всього майна підприємства, тобто питання про продаж будь-якого майна ПФ "ВЕМ", в тому числі і корпоративних прав - частки в статутному фонді іншого підприємства, належить виключно до компетенції позивача, як засновника ПФ "ВЕМ". Позивач зазначає в позові, що ніколи не приймав рішення із зазначеного питання та дізнався про вказані правочини в липні 2012 р., тому вважає, що суд повинен визнати рішення засновника ПФ "ВЕМ" про продаж частки і статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХІ" недійсним, оскільки воно ніколи позивачем не ухвалювалося.
Зазначені правочини позивач вважає незаконними та такими, що повинні бути визнані судом недійсними, оскільки корпоративні права - частка у статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХІ" у розмірі 50 % вибули з володіння його власника не з його волі.
Відповідно до п. 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам.
Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Розмір частки учасника визначається за установчими документами в процентному співвідношенні до розміру статутного капіталу, який не може бути меншим за сто мінімальних заробітних плат, виходячи зі ставки, що діє на момент створення товариства, відповідно до ст. 52 Закону України «Про господарські товариства».
Ст. 16 Цивільного кодексу України визначено такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.
Відповідно до ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.4 статуту ПФ "ВЕМ" від 1992 р., засновник має право здійснювати свої права щодо управління підприємством через директора підприємства, прийнятого на посаду за контрактом. У таких випадках права, обов'язки, відповідальність, а також умови звільнення директора від займаної посади встановлюються з урахуванням гарантій, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п. 6.5 статуту ПФ "ВЕМ" від 1992 р., директор підприємства і його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади засновником. Засновник підприємства самостійно визначає компетенцію директора і всіх інших посадових осіб підприємства.
Згідно наказу №19 від 31.12.1992 р. прийнято ОСОБА_3 на посаду директора ПФ "ВЕМ" з 01.01.1993 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 ЦК України, при здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 ЦК України та ч. 1 ст. 53 Закону "Про господарські товариства", учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦК України та та ч. 2 ст. 53 Закону "Про господарські товариства", відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Згідно зі статтями 41, 60 Закону про господарські товариства загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери (учасники), що мають відповідно до статуту товариства більш як 60% голосів.
У ч. 2 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" вказано, що учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.
Згідно ч. 4 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.
Відповідно до ст. ст. 58, 60 Закону України "Про господарські товариства", права учасника товариства на участь в управлінні господарським товариством здійснюється шляхом участі у роботі вищого органу управління та прийнятті рішень учасником або його уповноваженим представником.
Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.
Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК.
З матеріалів справи вбачається, що кворум, достатній для проведення чергових загальних зборів акціонерів ТОВ "ЛМ-ХХІ" 22.10.2008 р. був забезпечений.
Суд, вважає, що протокол загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХІ" від 22.10.2008 р. складено без порушень, оскільки представник ПФ "ВЕМ" ОСОБА_3 був належним чином уповноважений статутом товариства на здійснення відповідних дій.
Зважаючи на викладене, позивачем не доведено суду і судом не встановлено факту порушення вимог діючого законодавства під час скликання та проведення загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХІ" 22.10.2008 р., порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з ухваленими рішеннями.
Суд, вирішуючи вимогу позивача про визнання недійсними договори купівлі-продажу від 22.10.2008 р., укладені між ПФ "ВЕМ" та фізичною особою ОСОБА_3 про продаж 42,5 % часток в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХI", та договір між ПФ "ВЕМ" та ОСОБА_2 про продаж 7,5 % часток в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХI", виходить з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму. При цьому відповідно до ст. 656 ЦК України предметом купівлі-продажу можуть бути і майнові права.
До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Відповідач (ОСОБА_3) визнав, що діяв неправомірно, укладаючи договір між ПФ "ВЕМ" та ОСОБА_3 про продаж 42,5 % часток в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХI".
Як вбачається з матеріалів справи представником відповідача (ТОВ "ЛМ-ХХI") заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Ч. 5 ст. 267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Відповідної заяви до суду не подавалось.
Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Таким чином, суд вважає строк позовної давності в даному разі пропущеним, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині визнання недійсними договори купівлі-продажу від 22.10.2008 р., які укладені між ПФ "ВЕМ" та фізичною особою ОСОБА_3 про продаж 42,5 % часток в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХI", та договір між ПФ "ВЕМ" та ОСОБА_2 про продаж 7,5 % часток в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХI". До того ж, позивач мала знати про укладення вищевказаних договорів, оскільки вони мають відображатися в балансі товариства та в іншій звітності.
Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності у відповідності до ст. 258 ЦК України, щодо звернення до суду з вимогою про визнання недійсними всіх рішень загальних зборів ТОВ "ЛМ-ХХ1", оформлені протоколом загальних учасників ТОВ "ЛМ-ХХ1" від 22.10.2008р., а також враховуючи те, що відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача, суд вважає, позовні вимоги позивача в цій частині такими, що заявлені поза межами строку позовної давності, тому відмовляє у їх задоволенні.
Суд, вирішуючи вимогу позивача про зобов"язання Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців скасувати запис про реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "ЛМ-ХХI", внесених на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХI", оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХI" від 22.10.2008 р. та повернення ПФ "ВЕМ" частки в статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХI" шляхом визнання за ПФ "ВЕМ" права власності на 50% статутного фонду ТОВ "ЛМ-ХХI", зобов"язавши Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснити реєстрацію даного права, зазначає наступне.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 р., акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» орган державної реєстрації за власною ініціативою не приймає жодних рішень відносно суб'єктів господарювання, та не вносить записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а лише фіксує факт набуття установчими документами юридичної сили при їх надходженні до державного реєстратора.
Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи, згідно із законодавством України.
Суд зазначає, що порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема, перевірку комплектності пакету документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці.
Встановити, чи діяла особа, яка бажає зареєструвати юридичну особу, під впливом омани, насильства, за обіцянку винагороди, тощо, державний реєстратор, якого законом уповноважено засвідчувати факт створення юридичної особи та здійснювати інші реєстраційні дії, не тільки не має можливості, але і таких функцій та повноважень.
Органи Державної реєстрації не здійснюють нагляд за порядком скликання, повідомлення учасників, формування порядку денного та проведення загальних зборів учасників товариства.
Матеріалами справи підтверджено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «ЛМ-ХХІ» уповноваженою особою було подано необхідний пакет документів, передбачений статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Документи, подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «ЛМ-ХХІ», відповідали вимогам положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Підстав для залишення документів без розгляду або для відмови в проведенні державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «ЛМ-ХХІ» не було (ч. 1 ст. 27 та ч. 11 ст. 29 Закону).
Заборон від судових та правоохоронних органів щодо проведення реєстраційних дій до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців Харківської міської ради Харківської області не надходило, що підтверджується реєстраційною справою ТОВ «ЛМ-ХХІ».
Згідно з ч. З ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 54, 147, 256, 257, 627 ЦК України, ст.ст. 32, ЗЗ, 34, 36, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення складено 24.12.2012 р.
Суддя Сальнікова Г.І.