24 грудня 2012 року Справа № 16/5026/1770/2012
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:
від позивача: Березань Я.Г. - за довіреністю;
від відповідача: Колотило Ю.П. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за
позовом Приватного підприємства "Новоукраїнський Агрохім" до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності Тарасова Володимира Івановича про визнання договору недійсним -
Заявлено позов про визнання недійсним договору про надання послуг № 06/2/11 від 01 лютого 2011 року, укладеного між сторонами, з мотивів невідповідності його вимогам чинного законодавства та на підставі положень ст. 203, 215 ЦК України. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти задоволення позову заперечив повністю через необґрунтованість позовних вимог та з мотивів повного і добровільного завершення позивачем розрахунків за спірним договором до часу подачі позову до суду.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За доводами представників обох сторін, 01 лютого 2011 року між фізичною особою підприємцем Тарасовим Володимиром Івановичем та приватним підприємством "Новоукраїнський Агрохім" в особі директора Петчика С.С., що діє на підставі статуту, було укладено договір про надання послуг № 06/2/11, у відповідності до якого позивач (Замовник) доручає, а відповідач (Виконавець) бере на себе відповідальність по розвантаженню та прибиранню вагонів, перевезенню, навантаженню, складуванню мінеральних добрив, пестицидів та агрохімікатів на складах позивача (Замовника), які знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, 6 та 8а ( п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору позивач (Замовник) сплачує відповідачу (Виконавцю) за розвантаження, прибирання вагонів, перевезення, навантаження, складування, мінеральних добрив, пестицидів та агрохімікатів винагороду в розмірі 70,00 грн. за одну тону в т.ч. ПДВ.
Згідно пунктів 6.1, 6.2 Договору він укладається на 1 рік, при закінченні терміну дії договору він автоматично може бути пролонгований на наступний рік, якщо обидві сторони не мають заперечень до даного договору.
Позивачем заявлено позов про визнання недійсним вказаного договору з посиланням на приписи ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215, ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України). Одночасно в обґрунтуванні позовних вимог позивач вказав, що спірний договір сторонами не виконувався, а тому укладався без наміру створити юридичні наслідки, однак не пояснив, з боку якої сторони договору це було вчинено.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 638 ЦК України, ст. 180 Господарського кодексу України (далі -ГК України), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Спірний договір укладено сторонами у письмовому вигляді, і виходячи із повноти викладення його умов суд вважає, що сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами, що необхідні для договорів даного виду, договір сторонами виконувався, що підтверджується поясненнями і доказами відповідача по справі та не спростовано позивачем.
Зокрема, відповідач надав суду копії актів виконаних робіт за період березня - серпня 2011 року та пред'явив засвідчені банком оригінали других екземплярів платіжних доручень про сплату позивачем відповідачу на виконання договору № 06/2/11 від 01.02.2011 року коштів за виконані роботи в загальній сумі 382 630,50 грн.
Представник позивача підтвердив, що акти виконаних робіт, які надані відповідачем, сторонами дійсно були підписані та не подав належних заперечень проти достовірності проведеної самим же позивачем оплати послуг за спірним договором і не надав доказів існування спору між сторонами з приводу якості виконаних робіт чи з інших питань по договору.
За своїм змістом юридичним змістом укладений між сторонами договір є договором надання послуг та відповідає ст. 901 ЦК України про те, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 215 ч. 1 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно до ч.1,2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Позивач не подав суду доказів того, якій конкретно нормі чинного законодавства не відповідав спірний договір на момент його укладення та які у позивача є докази того, що договір не був спрямований на настання юридичних наслідків при його укладенні.
Ухвалою від 27.11.2012 року позивача судом було зобов'язано надати докази пред'явлення йому вимоги про оплату послуг на 350 000,00 грн. з боку відповідача по справі, чіткіше вказати підстави визнання договору недійсним та надати докази про їх існування. Позивачем вимоги ухвали суду від 27 листопада 2012 року не виконані.
Представник відповідача вказав суду, що ніяких вимог про стягнення 350 000,00 грн., на які посилається позивач в позовній заяві, відповідач до позивача не має та надав суду докази добровільного виконання позивачем умов договору № 06/2/11 від 01 лютого 2011 року ( копії актів виконаних робіт та копії платіжних доручень на сплату коштів). Ці дії позивачем були вчинені ще до подачі позову.
Суд вважає, що обов'язки, що були покладені за умовами спірного договору на сторони по справі, були взаємно виконані ними у повному обсязі. Сторони досягли мети укладення спірного договору, претензії у сторін по якості робіт чи по не оплаті - відсутні. Які вади і недоліки спірний договір мав на час його укладення - позивачем суду чітко не вказано.
У відповідності до ст. 1 ГПК України, до господарського суду зацікавлені підприємства та організації звертаються за захистом свого порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Потреба позивача у визнанні спірного договору недійсним та яке порушене право хоче відновити позивач за результатами вирішення спору, суду
з наданих позивачем документів та встановлених обставин при розгляді спору - не зрозуміло і позивачем не доведено.
Як вказано вище, у відповідності до положень чинного законодавства, підставами для визнання угод недійсними є не лише порушення угодами вимог чинного законодавства - в наявності повинно бути і порушене право у зацікавленої особи, що просить визнати договір недійсним.
Спірний договір є оспорюваним правочином, недійсність якого може бути встановлена за рішенням суду. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Як вказано вище, суд вважає, що спірний договір є укладеним, оскільки сторонами було досягнуто згоди за усіма їх істотними умовами, які вимагаються для договорів поставки і спірний договір повністю виконано обома сторонами. За доводами відповідача, послуги із розвантаження вагонів відповідач надавав позивачу виключно за його потребою та за його заявками, які в даний час позивач відповідачу вже не направляє.
У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Доказів про те, якій конкретно частині ст. 203 ЦК України не відповідає спірний договір, позивач суду не надав.
Суд вважає, що позивач не довів суду ні порушення його прав укладенням спірного договору, ні наявності підстав для визнання його недійсним із заявлених у позові правових підстав та обставин, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
При відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Повне рішення складено 25 грудня 2012 року.
СУДДЯ Н.М. Спаських