29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"18" грудня 2012 р.Справа № 17/5025/1225/12
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця
до приватного підприємства „Теплотехресурс", с. Голосків, Летичівського району
про стягнення 2534,29 грн., з яких 1943,10 грн. -основний борг, 443,35 грн. -проценти за користування коштами, 147,84 грн. - пеня
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 2534,29 грн., з яких 1943,10 грн. -основного боргу, 443,35 грн. -процентів за користування коштами, 147,84 грн. -пені. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару №2996 від 01.10.2011р. стосовно оплати поставленого товару.
Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, поважні причини неявки суду невідомі.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, в судове засідання не з'явився, поважні причини неявки не сповістив, хоча повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Адреса відповідача та його правовий статус підтверджені спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно на адресу, зазначену в ЄДР, а також на адресу, повідомлену позивачем, направлялися ухвали суду. Між тим, ухвали, що направлені за юридичною адресою відповідача, повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою „за зазначеною адресою не проживає".
Відповідно до абзацу 3 п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи викладені обставини справи та вимоги чинного процесуального права, суд приймає до уваги, що відсутність сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, як і ненадання відповідачем відзиву на позов, не перешкоджає вирішенню спору по суті. Отже, суд вважає за можливе, згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Суд оцінивши подані по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
01.10.2011р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та приватним підприємством „Теплотехресурс" (покупець) укладено договір поставки товару №2996, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар в асортименті і кількості згідно замовлень покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1.).
Згідно п. 3.2. договору покупець зобов'язався провести оплату поставленого товару протягом не більше 7 календарних днів з дати постачання товару покупцю за кожну окрему партію товару. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів у повному обсязі на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.2.).
В п. 6.2. договору сторонами передбачено відповідальність покупця у випадку несвоєчасної оплати одержаного товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки, а також суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 24% річних від простроченої суми.
На виконання умов договору №2996 від 01.10.2011р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1943,10 грн. згідно накладної №7040 від 14.11.2011р.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав.
У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань згідно договору на підставі п. 6.2. відповідачу нараховано 443,35 грн. -процентів за користування коштами (за період 20.11.2011р. -31.10.2012р.) та 147,84 грн. - пені (за період з 20.11.2011р. по 19.05.2012р.).
09.10.2012р. позивач направляв відповідачу претензію про сплату боргу, яка залишена ним без відповіді та задоволення.
На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору поставки товару №2996 від 01.10.2011р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну суму.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи накладної зазначено найменування товару, його кількість та вартість, який був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання згідно договору №2996 від 01.10.2011р., поставивши відповідачу товар на загальну суму 1943,10 грн.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Необхідно зазначити, що в п. 3.2. договору поставки сторони погодили строк оплати товару - не більше 7 календарних днів з дати поставки.
Оскільки, відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у строк встановлений договором не виконав, він вважається боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього перед позивачем існує борг, який підлягає стягненню.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленого товару в розмірі 1943,10 грн. є правомірною.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню та 24% за користування коштами.
У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту п. 6.2. договору поставки вбачається, що сторони передбачили відповідальність відповідача в разі несвоєчасної оплати товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки, а також 24% річних від простроченої суми.
Перевіривши правильність нарахування розміру пені та 24% річних, суд погоджується з ними, та приходить до висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача 443,35 грн. -процентів за користування коштами, 147,84 грн. -пені.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.
Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця до приватного підприємства „Теплотехресурс", с. Голосків, Летичівського району про стягнення 2534,29 грн., з яких 1943,10 грн. -основного боргу, 443,35 грн. -проценти за користування коштами, 147,84 грн. -пені задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства „Теплотехресурс" (с. Голосків, Летичівського району, вул. Оренда, 11; код 33430207) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) 1943,10 грн. (одну тисячу дев'ятсот сорок три гривні 10 коп.) -основного боргу, 443,35 грн. (чотириста сорок три гривні 35 коп.) -процентів за користування коштами, 147,84 грн. (сто сорок сім гривень 84 коп.) -пені, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Суддя В.В. Димбовський
Віддруковано 4 примірника: 1 -до справи, 2 -позивачу (АДРЕСА_1), 3, 4 -відповідачу (Летичівський район, с. Голосків, вул. Оренда, 11; 29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8/4-Б).