Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" грудня 2012 р.Справа № 5023/4539/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Воронько В.В.
розглянувши справу
за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі 1) Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Структурного підрозділу Харківського будівельно - монтажного експлуатаційного управління, м. Харків; 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області, с. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгмаш", м. Харків
про розірвання договору
за участю представників сторін:
прокурора - Овчарової А.О. службове посвідчення №006804 від 28.09.2012 р., Стовби О.В. за посвідченням;
1-го позивача - не з'явився;
2-го позивача - Шафоростової О.М. довіреність№110 від13.07.12 р.;
відповідача - не з'явився;
Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі: 1) Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Структурного підрозділу Харківського будівельно - монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці; 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгмаш", в якій просить розірвати договір оренди майна від 28.12.2005 за №2131-Н, укладений між 2-им позивачем та відповідачем.
Присутні представники прокуратури у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити.
Представник 1-го позивача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.
Представник 2-го позивача у судовому засіданні проти позовних вимог прокуратури заперечував, оскільки у орендаря заборгованість за користування орендованим приміщенням відсутня, використання орендованого майна узгоджене з органом державного пожежного нагляду та орендоване майно застраховане у порядку визначеному чинним законодавством.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. В попередніх судових засіданнях проти позову заперечував, з підстав викладених ним у доповненнях до відзиву на позовну заяву, яке ним надано 03 грудня 2012 року за вх.№20521, а саме зазначив, що 23.11.12 р. відповідач направив запит старшому інструктору з протипожежної профілактики Харківського загону воєнізованої охорони Прокопову С.М., який містить вимогу виконати приписи чинного законодавства та надати ТОВ "Торгмаш" примірник акту перевірки, яка нібито, була проведена 03.09.12 р., але примірник акту проведеної перевірки відповідачу не надано, що на думку відповідача свідчить про відсутність акту та безпідставність заявлених прокурором вимог про розірвання договору.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників прокуратури та 2-го позивача господарським судом встановлено наступне.
28.12.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (2-й позивач) та ТОВ "Торгмаш" (відповідач) укладений договір оренди №2131-Н нерухомого майна, балансоутримувачем якого є ДП "Південна залізниця" (1-ий позивач) в особі Харківського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці, зі строком дії до 25.04.2013 р.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до вказаного договору ТОВ "Торгмаш" передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно загальною площею 502,6 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Чоботарська 75.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з вимогами цього договору на орендодавця покладається обов'язок щодо забезпечення збереження орендованого майна (п. 5.3.).
Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на лист Харківського загону воєнізованої охорони Південної залізниці від 04.09.2012 р., яким на думку прокурора встановлено ряд порушень пожежної безпеки, таких як п.5.1.15 правил пожежної безпеки України - у приміщеннях механічного відділення, сторожів експлуатується електрична проводка по горючим будівельним конструкціям будівлі; п. 5.1.29 правил пожежної безпеки України - у приміщеннях роздягальні, сторожів та прийому їжі експлуатуються світильники з лампами розжарювання без захисних ковпаків та інші.
Вказане на думку прокурора свідчить про тривалість порушень пожежної безпеки службовими особами ТОВ "Торгмаш", що може спричинити знищення орендованого ними майна. Крім того виявлені порушення і проведеними перевірками у вересні-жовтні 2011 Державною санітарно-епідемічною службою (постанова про нак5ладення арешту від 30.09.2011 р.), територіальним управлінням державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області (акт №58 від 12.10.11 р.).
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно з вимогами ст.783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Згідно з вимогами ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.
Пунктом 13 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №02-5/237 від 25.05.2000 р. передбачено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
У ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України зазначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з вимогами ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором.
Суд вважає неналежним доказом порушення відповідачем правил пожежної безпеки лист Харківського загону воєнізованої охорони Південної залізниці від 04.09.2012 р.
Відповідно Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України, затвердженого Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій №863 від 25.05.2012 р. "Про затвердження Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів МНС України", п.1.4. у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: акт перевірки додержання (виконання) суб'єктом господарювання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту - документ, який складається посадовою особою органу Держтехногенбезпеки України за результатами планової або позапланової перевірки суб'єкта господарювання у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб; державний інспектор з нагляду у сферах пожежної і техногенної безпеки - посадові особи Держтехногенбезпеки України та її територіальних органів, які за посадами одночасно є відповідно: Головним державним інспектором України з нагляду у сфері пожежної і техногенної безпеки, його першим заступником і заступником; старшими державними інспекторами України з нагляду у сфері пожежної безпеки, старшими державними інспектори України з нагляду у сфері техногенної безпеки; головними державними інспекторами з нагляду у сфері пожежної і техногенної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, їх заступниками; старшими державними інспекторами з нагляду у сфері пожежної безпеки та старшими державними інспекторами у сфері техногенної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; головними державними інспекторами з нагляду у сфері пожежної і техногенної безпеки в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також державними інспекторами з нагляду у сфері пожежної або техногенної безпеки територіальних органів;
Таким чином, за результатами проведення державним інспектором з нагляду у сферах пожежної і техногенної безпеки у разі виявлення порушень суб'єктом господарювання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, посадовою особою органу Держтехногенбезпеки України за результатами планової або позапланової перевірки додержання правил пожежної безпеки складається єдиний документ, а саме акт перевірки.
Всупереч цьому прокурором в обгрунтування позовних вимог, а саме порушень відповідачем правил пожежної безпеки не надано акту перевірки пожежної безпеки, відповідно до цього суд вважає безпідставним посилання прокурора на порушення відповідачем норм пожежної безпеки, як на підставу для розірвання договору оренди.
Крім того, у якості додаткових підстав для розірвання договору прокурор посилається на наступні документи: постанову про накладення арешту №381 від 30.09.2011 р. та протокол про порушення санітарних норм від 30.09.2011 р. Державної санітарно -епідеміологічноїї служби України: із повідомленням проте, що співробітники ТОВ "Торгмаш" працюють без медичного огляду; акт №58 від 12.10.11 р. Територіального управління державного комітету України промислової безпеки, охорони праці тагірничогоо нагляду по Харківській області на підставі якого винесено припис №59 від 14.10.11 р. з вимогою усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці ТОВ "Торгмаш".
Суд вважає, що виявлені недоліки порушення відповідачем санітарних норм та охорони праці ТОВ "Торгмаш" не можуть бути підставами для розірвання договору, а можуть бути підставою для притягнення до адміністративної та іншої відповідальності відповідальних посадових осіб підприємства.
Крім того, судом встановлено, що відповідно акту від 03 вересня 2012 року Санітарно-епіодеміологічного обстеження об'єкта, яка знаходиться у користуванні ТОВ "Торгмаш", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Чоботарська, 75, в цілому санітарно - технічний стан приміщень задовільний, порушень даним актом не встановлено.
Згідно договору добровільного страхування майна (оренда) Харківської муніципальної страхової компанії від ТОВ "Торгмаш" було застраховано нежитлове приміщення загальною площею 298,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чоботарська, 75.
Також згідно листа 2-го позивача Регіонального відділення Фонду державного та України в Харківській області, який є стороною за договором оренди №2131-Н нерухомого майна, укладений між 2-им позивачем та відповідачем, заборгованість у відповідача з орендної плати відсутня, використання орендованого майна відповідачем узгоджене з органом державного пожежного нагляду, орендоване майно застраховане відповідачем у порядку, визначеному чинним законодавством.
Прокурор у підтвердження позовних вимог не надав належних доказів в підтвердження порушень відповідачем правил пожежної безпеки, правил санітарно - епідеміологічної служби. В силу принципу змагальності сторін суд не вправі виходити за межі своєї компетенції та за прокурора наводити правове обґрунтування позовних вимог, а потім давати їм правову оцінку як суд. Відтак, в даному разі позовні вимоги не містять під собою правових підстав, що в свою чергу є додатковою підставою для відмови від позову.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки, відповідач користується індивідуально визначеним майном загальною площею 502,6 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Чоботарська 75 згідно договору оренди №2131-Н нерухомого майна, укладений між 2-им позивачем та відповідачем, а прокурором не доведено суду та не надано доказів в підтвердження факту загрози знищення відповідачем орендованого ним майна, що є підставою для розірвання договору, відповідно до цього позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір у даній справі покладається на прокурора. Втім враховуючи звільнення прокурора від сплати судового збору пунктом 11 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір в даному разі не стягується.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Светлічний Ю.В.
Справа №5023/4539/12
Повне рішення складене 24 грудня 2012 року.