Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" грудня 2012 р.Справа № 5023/3423/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погореловой О.В
при секретарі судового засідання Стешенко О.В.
розглянувши справу
за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілком-Інвест", м. Харків
про стягнення 1 367 293,01 грн., -
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, за дорученням
відповідача - Олійник О.А.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 1367293,01 грн. Позов обґрунтований тим, що внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов'язань як орендодавця по утриманню в належному стані прилеглої території, сталася пожежа, внаслідок якої був знищений товар, який належав позивачеві та зберігався в орендованому приміщенні. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.12.2012 року до 11.12.2012 року до 10:00 години.
11.12.2012 року до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд відкласти розгляд справи. Клопотання обґрунтоване тим, що представник відповідача за дорученням ОСОБА_3 з 03.12.2012 року знаходиться на офіційному лікарняному у зв'язку з хворобою та не має фізичної можливості виконувати покладені директором відповідача обов'язки. У зв'язку з тим, що директор Товариства ОСОБА_4 знаходиться у відрядженні у місті Києві та повернеться лише 13.12.12 року - не має фізичної можливості прибути до судового залу відповідач вважає за потрібне відкласти розгляд справи на більш пізнішу дату.
Суд, дослідивши надане клопотання та додані до нього документи відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Згідно ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін в судове засідання не з'явились, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо) та те, що представник відповідача ОСОБА_3 присутній в судовому засіданні. Проте, нових доказів представником відповідача суду не надано та про можливість їх надання в майбутньому в його клопотанні про відкладення справи не зазначено.
11.12.2012 року до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання в якому він просить суд призначити по справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам НДЕКУ при ГУМВС України в Харківській області та поставити на вирішення експертів наступні питання: де саме розміщувався осередком пожежі?; що саме стало джерелом пожежі?; яка технічна причина виникнення пожежі?; чи міг бути осередок пожежі бути в об'ємі ствола дерева, яке знаходиться на відстані 0,15-0,30 м. від стіни складської будівлі за адресою: м. Харків, вул. Маршала Конєва 2?
Суд, дослідивши матеріали справи, клопотання представника відповідача, вислухавши представників сторін, відмовляє в задоволенні клопотання як необґрунтованого та безпідставного, виходячи з наступного.
В матеріалах справи наявний висновок № 34/Д-2012 від 22.05.2012 року пожежно-технічного спеціаліста про дослідження пожежі, що сталася 30.04.2012 року в складських приміщеннях ТОВ "Вілком-Інвест", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, проведеного на підстав письмових завдань Жовтневого РВ м. Харкова ГУ Держтехногенбезпеки у Харківській області від 15.05.2012 року № 23/510/78 та № 23/510/185 від 17.05.2012 року. при проведенні дослідження перед спеціалістом були поставлені наступні питання: обставини, що викладені в матеріалах перевірки; характеристика об'єкту пожежі; до пожежна обстановка, що склалася на момент виникнення горіння; встановлення осередку пожежі; версії відносно відгорних джерел запалювання; висновки. Крім того, до компетенції товарознавчої експертизи не віднесено коло питань, які ставить представник відповідача у своєму клопотанні.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Між ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) та ТОВ "Вілком-Інвест" (далі - відповідач) 02.01.2012 р. було укладено договір оренди № 6 (далі - договір) приміщення площею 186,1 кв.м / 136,1 кв.м (літ.А-2) + 50,0 кв.м (літ.В-1), розташованого по АДРЕСА_1 на строк до 31.12.2012 р.
Відповідно акту прийому-передачі приміщення до договору, відповідачем були передані позивачу приміщення площею 136,1 кв.м (літ.А-2) и площею 50,0 кв.м (літ.В-1), загальною площею 186,1 кв.м.
30.04.2012 р. сталася пожежа складських приміщень відповідача, в результаті чого було повністю знищено належне позивачу майно, яке зберігалося в орендованому приміщенні площею 50,0 кв.м (літ.В-1) по АДРЕСА_1.
Відповідно до висновку Дослідно-випробувальної лабораторії Управління забезпечення діяльності головного управління держтехногенбезпеки у Харківській області від 22.06.2012 р. за № 34/Д-2012 по дослідженню пожежі, що сталася 30.04.2012 р. в складських приміщеннях ТОВ "Вілком-Інвест", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, осередок пожежі знаходився в об'ємі ствола дерева, яке знаходиться на території ТОВ "Вілком-Інвест" на відстані 0,15 м - 0,3 м від стіни складської будівлі.
Відповідно п. 2.1.4 договору, Орендодавець зобов'язаний забезпечити можливість для Орендатора використовувати приміщення по адресу: АДРЕСА_1.
Відповідно п. 2.2.2 договору, Орендатор зобов'язаний утримувати орендовані приміщення в повному порядку, передбаченому санітарними, протипожежними правилами і правилами експлуатації приміщень даних категорій, а в разі порушення компенсувати завдану шкоду.
Оскільки договором відповідальність за стан споруд та прилеглої до них території, а також обов'язок щодо їх утримання в порядку передбаченому санітарними, протипожежними правилами і правилами експлуатації прилеглої до них території на Орендатора не покладені, їх несе Орендодавець.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (далі - Закон) до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору, а також інші території в межах населеного пункту.
Таким чином, прилегла територія споруд літ.А-2 та літ.В-1 розташованих по АДРЕСА_1 є об'єктом благоустрою, який закріплений за відповідачем - як Орендодавцем.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону, підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: утримувати в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку; утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини); відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.
Відповідно до ст. 14 Закону, об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Рішенням Харківської міської Ради № 504/11 від 16.11.2011 р. встановлено "Правила благоустрою території міста Харкова", відповідно до яких:
- п. 5.6.3.: на власних та закріплених територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме:
- 5.6.3.10. Регулярно знищувати бур'яни, скошувати траву заввишки більше 10 см, видаляти сухостійні дерева та чагарники, видаляти сухе та поламане гілля та забезпечувати їх вивезення;
- 5.6.3.14. Проводити у повному обсязі заміну засохлих та пошкоджених кущів і дерев.
Відповідно до § 6.2 Порядку утримання зелених насаджень на об'єктах благоустрою, виробничий процес утримання об'єктів зеленого господарства включає: догляд за деревами і чагарниками, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, садіння квітів, створення газонів, видалення окремих дерев, садіння окремих дерев, видалення аварійних дерев, санітарне очищення території об'єкта благоустрою.
За таких обставин, враховуючи вимоги як Закону, так і відповідних нормативних актів, саме ТОВ "Вілком-Інвест", як Орендодавець, було зобов'язано утримувати в належному стані прилеглу територію, проводити своєчасно санітарне її очищення, видаляти з неї сухостійні та аварійні дерева, в тому числі і те дерево, в об'ємі ствола якого знаходився осередок пожежі, яка виникла 30.04.2012 р. та стала причиною займання складських приміщень.
Відповідно. 7 ч. 2 ст. 18 Закону підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування збитків.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.
Виходячи зі змісту ст. ст. 218, 219 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин, притягнення до відповідальності за яке можливо лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення. До складу правопорушення входять такі елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом -правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною -наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону правопорушення складає вина. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань. Обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір покладається на кредитора, на боржника -покладається обов'язок факту доведення відсутності вини.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
На підставі зазначених правових норм, з урахуванням пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6 та з урахуванням пункту 6 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 року № 02-5/215, суд зазначає наступне. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим у разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є: наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
За правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України, позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: 1) наявність обов'язку відповідача щодо утримання в порядку, передбаченому санітарними, протипожежними правилами і правилами експлуатації споруд та прилеглої до них території; 2) факт порушення цього обов'язку; 3) наявність витрат понесених позивачем та їх розмір; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку, тобто прямої залежності витрат, понесених позивачем від дій або бездіяльності відповідача.
Відповідно до договору поставки № 1/09-11 від 01.09.2011 р. укладеному між позивачем та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" позивач придбав товар на загальну суму 1.367.293,01 гривень. Придбання зазначеного товару підтверджується:
квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 02.09.2011 р. на суму 507016,03 гривень, видатковою накладною № 2/9 від 02.09.2011 р. та рахунком-фактурою № 2/9 від 02.09.2011 р.;
квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2 від 05.09.2011 р. на суму 498695,39 гривень, видатковою накладною № 5/9 від 05.09.2011 р. та рахунком-фактурою № 5/9 від 05.09.2011 р.;
квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3 від 07.09.2011 р. на суму 361581,59 гривень, видатковою накладною № 7/9 від 07.09.2011 р. та рахунком-фактурою № 7/9 від 07.09.2011 р.
Весь зазначений товар зберігався на складі - орендованому позивачем приміщенні площею 50,0 кв.м (літ.В-1) по АДРЕСА_1 та повністю був знищений під час пожежі.
Ухвалою суду від 13.08.2012 року було задоволено клопотання позивача та по справі була призначена судова товарознавча експертиза.
Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 8737 від 22.11.2012 року ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, розмір матеріального збитку, заподіяного позивачу в результаті пожежі, що сталася у приміщенні, загальною площею 50,0 кв. м. (літ. В-1) по АДРЕСА_1 складає 1 365 959,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення збитків, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 365 959,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілком-Інвест" (61052, м. Харків, вул. Маршала Конєва, 2, р/р 26005000011144 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" м. Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 34860555) на користь ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) - 1 365 959,00 грн. збитків та 27319,18 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Повне рішення складено 13 грудня 2012 року.
Суддя Погорелова О.В.