ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/15656-2012 18.12.12
За позовом Фізичної особи-підприємця Мороза Леоніда Васильовича
До Фізичної особи-підприємця Петрової Ольги Миколаївни
Про стягнення 114 393,92 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
від позивача: Демидас Д.А. адвокат
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Мороза Леоніда Васильовича (далі -позивач) до Фізичної особи-підприємця Петрової Ольги Миколаївни (далі -відповідач) про стягнення 114 393,92 грн., а саме: 99 032,00 грн. -основного боргу, 15 361,92 грн. -3% річних.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № б/н від 15.02.10. оренди житлового приміщення по сплаті орендних платежів, внаслідок чого у відповідача перед Фізичною особою-підприємцем Морозом Леонідом Васильовичем виникла заборгованість, що зумовило нарахування останнім відповідачу 3% річних та звернення з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.12. порушено провадження у справі № 5011-30/15656-2012, розгляд справи призначено на 29.11.12.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.12. в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним та частковим невиконанням позивачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.11.12. про порушення провадження у справі № 5011-30/15656-2012, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 18.12.12.
В судовому засіданні 18.12.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 18.12.12. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджуються наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/15656-2012.
В судовому засіданні 18.12.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.02.10. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір № б/н оренди жилого приміщення (далі -Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду об'єкт нерухомості (квартиру загальною площею 127,3 кв.м) для проживання і використання її під офіс в порядку і на умовах, встановлених Договором.
Відповідно до п. 1.3 Договору, об'єкт нерухомості, що є об'єктом оренди, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, б. 15, кв. 45, 3-й поверх.
Орендодавець зобов'язується надати в оренду приміщення згідно з актом приймання-передачі на встановлений Договором строк (п. 2.1.1 Договору).
Згідно з п. 8.1 Договору, приміщення повинно бути передано Орендодавцем в оренду і прийнято Орендарем одночасно з підписанням акту приймання-передачі.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору між сторонами 15.02.10. складено та підписано акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв вказане в п. 1.3 Договору приміщення.
Сторонами в п. 4.1 Договору погоджено, що строк дії Договору становить з 15.02.10. по 15.02.13.
Розмір орендної плати та інших платежів сторонами погоджено розділом 3 Договору.
Приписами п. 3.1 Договору встановлено, що щомісячна орендна плата складає 18 288,00 грн. Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю 16 000,00 грн., а 2 288,00 грн. зараховуються в рахунок погашення оплати за ремонтні роботи в квартирі, з досягненням погодженої суми ремонту в розмірі 58 088,00 грн. орендна плата є фіксованою на період з 15.02.10. по 15.02.11. Орендна плата на період оренди з 15.02.11. визначається шляхом підписання додаткових угод до Договору.
При цьому, додатковою угодою до Договору сторони дійшли згоди, що щомісячна орендна плата в період 15.02.11. по 15.05.12. становить 18 288,00 грн. Щомісячна орендна плата в період з 15.05.12. до 15.02.13. становить 20 384,00 грн.
Відповідно до п. 3.3 Договору, щомісячна оплата здійснюється з 05 по 10 число поточного місяця.
Згідно з п. 3.4 Договору при підписанні Договору здійснюється оплата в розмірі 16 000,00 грн.
Пунктом 7.1 Договору сторонами погоджено, що перший місяць, коли здійснюється ремонт, Орендодавець надає орендарю «канікули»і орендна плата стягується починаючи з 15.03.10.
За твердженням позивача та у відповідності до наявного в матеріалах справи акту звірки, складеного, підписаного та скріпленого печатками сторін, приміщення позивачу відповідачем було повернуто 06.08.12. та сторонами погоджено, що заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати станом на вказану дату становить 99 032,00 грн. Вказаного відповідачем не спростовано.
При цьому, позивач звернувся до відповідача претензією № б/н від 15.05.12. (направлена відповідачу 15.05.12. та отримана останнім 24.05.12., що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення в цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення) та листом від 10.07.12. (направлене відповідачу 10.07.12., що підтверджується копією опису вкладення в цінний лист) з вимогами погасити існуючу заборгованість та вимогою повернути орендоване нерухоме майно.
Відповідачем було надано позивачу лист-відповідь № 2 від 28.05.12., відповідно до якого Фізична особа-підприємець Петрова Ольга Миколаївна вказує на те, що заборгованість по орендній платі дійсно існує у відповідача, однак, на думку останнього, виникла з вини позивача, бо Орендодавцем не надано підтвердження банківських реквізитів.
Оскільки грошові кошти відповідачем позивачу за Договором не сплачено та вважаючи, що зазначеними діями відповідач порушує права позивача, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором оренди.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Приписами п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті орендних платежів за період з березня 2012 р. по серпень 2012 становить 99 032,00 грн., яку відповідачем станом на день розгляду справи та прийняття рішення не погашено.
В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.
Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за період з березня 2012 р. по серпень 2012 по оплаті орендної плати становить 99 032,00 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 99 032,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати.
Також, позивач в порядку ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 15 361,92 грн. -3% річних.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 1 349,00 грн. В іншій частині 14 012,92 грн. 3% нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
При цьому, відповідачем не оспорено розрахунку 3% річних.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петрової Ольги Миколаївни (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, б. 6А, кв. 119; ідентифікаційний номер 2252400081) на користь Фізичної особи-підприємця Мороза Леоніда Васильовича (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 15, кв. 45; ідентифікаційний номер 1149305414) 99 032 (дев'яносто дев'ять тисяч тридцять дві) грн. 00 коп. -основного боргу, 1 349 (одну тисячу триста сорок дев'ять) грн. 00 коп. -3% річних, 2 007 (дві тисячі сім) грн. 62 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.12.12.
Суддя Т.М. Ващенко