79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.12.12 Справа№ 5015/4048/12
За позовом: товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант", м. Київ,
до відповідача:приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Граве Україна", м. Львів,
третя особа 1:товариство з обмеженою відповідальністю "Асат", м. Київ,
третя особа 2:Григоров Анатолій Володимирович, м. Обухів,
третя особа 3:публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ,
третя особа 4:Чумаченко Олександр Олександрович, м. Київ,
про: відшкодування шкоди в порядку регресу.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:не з'явився,
відповідача:не з'явився,
третьої особи 1:не з'явився,
третьої особи 2:не з'явився,
третьої особи 3:Пенкальський Р.Ю. -довіреність №02-07/283 від 01.02.2012 р.,
третьої особи 4:не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" до приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Граве Україна" про стягнення 7 350,47 грн. Ухвалою від 28.09.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 17.10.2012 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.
Позовні вимоги обґрунтовуються такими обставинами. Позивач на виконання умов договору добровільного страхування автотранспорту здійснив страхове відшкодування на користь страхувальника -Чумаченка Олександра Олександровича. Оскільки винуватець дорожньо-транспортної пригоди -Григоров Анатолій Володимирович, застрахував власну цивільно-правову відповідальність у відповідача, то це дає правові підстави для вимоги про стягнення у порядку регресу з цієї страхової компанії сплаченого страхового відшкодування в сумі 7 350,47 грн.
Відповідач повністю заперечив проти позову з огляду на такі доводи:
1) позивач не надав належних доказів виплати 7 350,47 грн. страхового відшкодування;
2) позивачем не надано належних доказів проведення взаємозаліку зі страхувальником;
3) позивач неправомірно здійснив взаємозалік із страхувальником, оскільки вигодонабувач -АКІБ "Укрсоцбанк", вимагав перерахувати страхове відшкодування на власний рахунок, а тому взаємозалік, якщо такий був проведений, суперечить волі вигодонабувача;
4) в постанові Обухівського районного суду Київської області не міститься відмітки про те, що постанова набрала законної сили, а тому відсутні правові підстави для встановлення вини;
5) матеріали справи не містять доказів того, що саме Григоров Анатолій Володимирович застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Представлений поліс страхування свідчить про те, що цивільно-правову відповідальність застраховано товариством з обмеженою відповідальністю "Асат", чиїм працівником був Грогоров Анатолій Володимирович. Позивачем не надано доказів того, що Григоров Анатолій Володимирович під час дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові функції.
В судове засідання 18.12.2012 року представник третьої особи 1 не з'явився, подав пояснення про те, що Григоров Анатолій Володимирович був прийнятий на посаду водія 21.04.2006 року і перебуває у трудових відносинах з підприємством по сьогоднішній день.
В судові засідання треті особи 2 та 4 не з'являлися, хоч були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, причин неприбуття не повідомили, пояснень стосовно предмета спору не надали.
В судове засідання 18.12.2012 року представник третьої особи 3 з'явився, надав усні пояснення по суті спору. У цих поясненнях не заперечив проти позову. Письмових пояснень до суду не подав.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Чумаченко Олександр Олександрович є власником автомобіля Toyota Fortuner д.н.з. АА0134ЕА (надалі -Автомобіль), про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС №160249, видане УДАІ ГУ МВС у місті Києві. Чумаченко Олександр Олександрович уклав з товариством з додатковою відповідальністю страховою компанією "Альфа-Гарант" договір №06-NZ\01-043-01085 добровільного страхування наземного транспортного засобу від 17.07.2009 р., за яким він застрахував Автомобіль.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Асат" уклало з відповідачем договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що свідчить поліс №ВС/0785269, за яким він застрахував власну цивільно-правову відповідальність у відповідача. Забезпечений транспортний засіб -Мерседес, д.н.з. АІ0214АН. Строк дії договору: 07.05.2009 р. -06.05.2010 р.
03 серпня 2009 року приблизно об 11 год. 20 хв. Григоров Анатолій Володимирович, керуючи автомобілем Мерседес, д.н.з. АІ0214АН, в місті Києві по вулиці Магнітогорській при виїзді з двору на проїзну частину, при зміні напрямку руху, перестроюванні не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам руху, не дотримався інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з Автомобілем, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначеним Григоров Анатолій Володимирович порушив вимоги пунктів 2.3(б), 10.1, 10.2, 13.1 Правил дорожнього руху, скоївши правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП. Постановою Обухівського районного суду Київської області №3-2393-09 від 29.09.2009 р. Григорова Анатолія Володимировича визнано винним на накладено на нього штраф у розмірі 340,00 грн.
Чумаченко Олександр Олександрович звернувся до ТДВ страхової компанії "Альфа-Гарант" із заявою від 06.08.2009 р. про страховий випадок. Позивачем за результатами проведеної перевірки складено страховий акт №СТ/09/2517 від 15.09.2009 р. на підставі розрахунку страхового відшкодування від 27.08.2009 року та звіту №52.08.2009 від 13.08.2009 року. Сума страхового відшкодування становить 7 350,47 грн., та була виплачена частково грошовими коштами, про що свідчить платіжне доручення №2186 від 15.09.2009 року на суму 272,97 грн. Решта 7 077,50 грн. були погашені шляхом проведення взаємозаліку зі страхувальником -Чумаченком Олександром Олександровичем. З пояснень позивача убачається, що Чумаченко Олександр Олександрович зобов'язаний був виплатити страхових платежів на загальну суму 7 077,50 грн. у строк до 18 грудня 2009 року. З огляду на це 15.09.2009 року позивачем було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог.
Позивачем надіслано відповідачу претензію, якою вимагає відшкодувати виплачене страхове відшкодування у розмірі 7 350,47 грн. У відповідь відповідачем надіслано листа від 10.10.2011 року №14810, в якому зазначено, що рішення про виплату відшкодування в порядку регресу буде прийнято після отримання копії постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності гр. Григорова Анатолія Володимировича. Листом від 02.08.2012 року зазначена постанова була надіслана відповідачу.
При ухваленні рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди є повний склад цивільного правопорушення: протиправність, вина, шкода, причинний зв'язок.
Постановою Обухівського районного суду Київської області №3-2393-09 від 29.09.2009 р. Григорова Анатолія Володимировича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 гривень в дохід держави. Таким чином, установлено такі елементи складу цивільного правопорушення, як протиправність його дій та вина.
Внаслідок зіткнення з Автомобілем останньому завдано шкоди, яка полягає у його пошкодженні, витратах, необхідних для його відновлення. У зв'язку з цим суд дійшов висновку про наявність шкоди та причинного зв'язку між діями правопорушника та завданою шкодою.
Таким чином, судом установлено повний склад цивільного правопорушення у діях Григорова Анатолія Володимировича, що завдало майнової шкоди майну (Автомобілю) Чумаченка Олександра Олександровича.
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
На виконання умов договору страхування та вимог закону позивачем було вирішено виплатити Чумаченку Олександру Олександровичу страхове відшкодування в сумі 7 350,47 грн. При цьому, як установлено судом, грошовими коштами було виплачено 272,97 грн. Решта 7 077,50 грн. позивачем було зараховано в рахунок страхових платежів, які мав сплатити страхувальник. Відповідач заперечує проти вимог позову зокрема тим, що позивач не довів належними доказами факту проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. При оцінці зазначених обставин суд враховував таке.
Як убачається з договору №06-NZ\01-043-01085 добровільного страхування наземного транспортного засобу від 17.07.2009 р. страховий платіж становить 14 155,00 грн. Сторонами було погоджено розстрочення та чіткі терміни виплати цього платежу, зокрема: 3 538,75 грн. -до 18 липня 2009 року, 3 538,75 грн. -до 18 вересня 2009 року, 3 538,75 грн. -до 18 грудня 2009 року, 3 538,75 грн. -до 18 березня 2009 року. Як убачається з картки рахунку 68.5.3, поданих позивачем пояснень (вх. №28917/12 від 18.12.12), відповідне зарахування здійснено 15.09.2009 року. При цьому позивачем зараховано як зустрічні однорідні вимоги друга та третя частини страхового платежу (по 3 538,75 грн.), які Чумаченку Олександру Олександровичу належало сплатити не пізніше 18 вересня 2009 року та 18 грудня 2009 року відповідно.
Таким чином, станом на 15.09.2009 року між позивачем та Чумаченком Олександром Олександровичем існували зустрічні грошові зобов'язання, у Чумаченка Олександра Олександровича -з виплати 7 077,47 грн. страхових платежів, у позивача -з виплати 7 077,47 грн. страхового відшкодування.
Однак, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Таким чином, однією з необхідних умов для здійснення зарахування є настання строків виконання. Ця умова означає, що кредитор має право вимагати її виконання станом на час проведення такого зарахування.
Частиною 2 статті 251, частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України передбачено, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Таким чином, договір №06-NZ\01-043-01085 добровільного страхування наземного транспортного засобу від 17.07.2009 р. містить терміни сплати Чумаченком Олександром Олександровичем частин страхового платежу. При цьому терміни сплати цих частин страхового платежу станом на час проведення позивачем зарахування (15.09.2009 року) не настали, адже станом на цей час позивач не вправі був вимагати від Чумаченка Олександра Олександровича сплати частин страхового платежу до настання термінів їх сплати.
Отже, суд дійшов висновку про те, що позивачем здійснено страхове відшкодування лише на суму 272,97 грн., решта суми виплачена не була, а зарахована була з порушенням вимог, встановлених статтею 601 Цивільного кодексу України. А тому суд не бере до уваги твердження позивача про належність здійсненого зарахування.
Відповідно до преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" цей Закон регулює відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Згідно зі статтями 3, 29 цього закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Суд здійснював заходи для встановлення факту того, чи виконував Григоров Анатолій Володимирович станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди трудові обов'язки. З цією метою суд ухвалою від 28.11.2012 року витребував відповідну інформацію від сторін спору та третіх осіб -безпосередньо від товариства з обмеженою відповідальністю "Асат" та Григорова Анатолія Володимировича. Станом на час вирішення спору товариством з обмеженою відповідальністю "Асат" повідомлено, що Григоров Анатолій Володимирович був прийнятий на посаду водія 21.04.2006 року і перебуває у трудових відносинах з підприємством по сьогоднішній день.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд враховував таке.
Як уже зазначалося, порядок та умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки безпосередньо встановлено Цивільним кодексом України. Так, відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Винятки із цього правила встановлені частинами 3 та 5 статті 1187 Цивільного кодексу України, згідно з якими особа, котра на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядник тощо), звільняється від обов'язку відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом, у випадках: неправомірного заволодіння третьою особою транспортним засобом; завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 3 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 р. №6, володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.
Окрім цього, як випливає з норми статті 1187 Цивільного кодексу України, якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без якогось юридичного оформлення (наприклад, передається управління транспортним засобом без оформлення довіреності), вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця, і саме він буде нести відповідальність за завдану шкоду.
Розділом 2 Постанови Кабінету міністрів України "Про Правила дорожнього руху" №1306 від 10.10.2001 р. (в редакції станом на час дорожньо-транспортної пригоди) встановлено перелік документів, які водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі. Згідно з частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції станом на час дорожньо-транспортної пригоди), керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однак, матеріали справи не містять належних доказів (ні довідка ДАІ, ні постанова Обухівського районного суду Київської області №3-2393-09 від 29.09.2009 р.) того, що Григоров Анатолій Володимирович на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди незаконно володів транспортним засобом, а тому обов'язок з відшкодування шкоди, завданої Автомобілю, має бути покладено на роботодавця винуватця -товариство з обмеженою відповідальністю "Асат".
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення передбачено і статтею 27 Закону України "Про страхування". Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як установлено судом вище, позивачем невірно здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому він вправі претендувати на відшкодування шкоди в порядку регресу лише в межах суми, яка була ним виплачена грошовими коштами -272,97 грн. Однак, в цій частині суд враховує ще й інші обставини. Як убачається з полісу №ВС/0785269 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07.05.2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Асат" застрахувало власну цивільно-правову відповідальністю з урахуванням франшизи -510,00 грн.
Відповідно до частини 18 статті 9 Закону України "Про страхування" франшизою визнається частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з підпунктом 36.6 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за яким страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
За таких обставин страхова компанія -приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Граве Україна", відповідає за шкоду, завдану товариством з обмеженою відповідальністю "Асат" майну Чумаченка Олександра Олександровича, за винятком суми франшизи.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в сумі 272,97 грн., однак франшиза за полісом №ВС/0785269 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07.05.2009 року охоплює зазначену суму страхового відшкодування, то і в цій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Судові витрати покладаються на позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведені обставини, керуючись статтями 251, 252, 601, 979, 993, 1166, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, статтями 124, 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 9, 27 Закону України "Про страхування", статтями 3, 12, 29, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 24.12.2012 року (з урахуванням вихідних днів 22-23.12.2012 року).
Суддя Рим Т.Я.