ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
20.12.12 Справа № 26/5014/2837/2012
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Державного підприємства „Вугілля України", м.Київ
до Державного підприємства „Ровенькиантрацит", м.Ровеньки Луганської області
про стягнення збитків в сумі 5701 грн. 44 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача - представник за довіреністю Сірий А.М., довіреність №30-12/124-Д від 30.12.2011;
від відповідача -представник не прибув.
Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 5701 грн. 44 коп.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні 20.12.2012, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, оскільки повноважний представник був присутній в судовому засіданні 27.11.2012, в якому було оголошено про відкладення розгляду справи на 20.12.2012.
Відповідач відзивом на позовну заяву №1089 від 26.11.2012 вимоги позову відхилив та зазначив, що оскільки вагони були прийняті до перевезення без зауважень, це свідчить, що перевізник проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення напіввагони, які завантажено згідно з вимог Технічних умов і підтверджує наявність належного розміщення вантажу згідно технічних умов вантажовідправником. Крім того, відповідач зазначив, що нерівномірне навантаження, яке підтверджується Актами загальної форми, могло статись з вини перевізника. Також відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача -перевізника Державного підприємства „Придніпровська залізниця".
Запереченням на відзив №926-юр від 10.12.2012 позивач зазначив, що вина відповідача є доведеною, а залучення іншого відповідача -перевізника Державного підприємства „Придніпровська залізниця" відповідач вважає недоцільним та необґрунтованим.
Суд погоджується з доводами позивача в частині того, що відповідачем нормативно та документально, враховуючи приписи ст.24 і ст.33 Господарського процесуального кодексу України, не обґрунтовано необхідності залучення до участі у справі іншого відповідача, а тому відмовляє у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача -перевізника Державного підприємства „Придніпровська залізниця".
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
Між Державним підприємством „Вугілля України" (покупець, позивач) та Державним підприємством „Ровенькиантрацит" (постачальник, відповідач) 01.02.2010 було укладено договір поставки вугілля № 09-10/1-ЕН (далі -договір), за умовами якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2 договору покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.
Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс" в редакції 2000 з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.
Згідно п.3.1.2 договору постачальник зобов'язався здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею.
В розділі 5 договору сторони узгодили загальний порядок приймання вугілля за кількістю і якістю.
Сторонами в розділі 7 договору визначені умови щодо ціни та оплати вугілля.
Відповідно до п.8.1 договору сторони гарантують відповідність порядку приймання-передачі вугілля за кількістю і якістю до вимог чинних нормативних документів та цього договору.
Позивач зазначив, що з метою виконання умов договору у листопаді 2010, відповідач відвантажив на адресу Трипільської ТЕС ВАТ „ДЕК „Центренерго" вугільну продукцію у вагонах №67908806, №60648862 згідно залізничних накладних №52601896, №52621681.
На проміжній станції Знам"янка, при перевірці маси вантажу у вищезазначених вагонах було виявлено нерівномірне завантаження вагонів, чим порушено п.3 Технічних умов, п.4 Правил приймання вантажів до перевезення.
Відповідно до п.6 Загальних положень Статуту залізниць України, правила перевезення вантажів (далі -Правила) - нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів; технічні умови навантаження і кріплення вантажів є обов'язковими для дотримання всіма учасниками перевезення вимоги щодо розміщення, закріплення, способу навантаження, розвантаження вагонів, забезпечення безпеки руху, збереження залізничного рухомого складу та вантажів.
Пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення.
Згідно з приписами пп.4.3 п.4 збірника №17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, загальний центр ваги вантажів розміщується (припадає) на лінії перетину продольної та поперечної плоскостей симетрії вагону; у разі необхідності розмістити вантаж у вагоні несиметрично, різниця в завантаженні візків не повинна перевищувати граничних меж, встановлених даним підпунктом.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно ч.3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акта загальної форми додається до перевізних документів, якими згідно із Статутом залізниць України є накладні та інші залізничні документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.
У процесі постачання відповідачем вугілля позивачу, вантажовідправник -ДП „Ровенькиантрацит", у порушення п.п.4.3 п.4 ст.4 Технічних умов №17 здійснив нерівномірне завантаження вантажу у вагони №67908806, №60648862, що призвело до загрози безпеки руху поїздів у результаті чого працівниками станції Знам"янка було складено акти загальної форми №515а і 516а, з яких вбачається, що при зважуванні станцією на тензометричних вагах вантажу, який прибув згідно з вказаними накладними, виявлено нерівномірне розповсюдження маси вантажу по візкам, що становить загрозу руху на залізничній дорозі та є порушенням технічних умов, у зв"язку з чим вагони, в яких виявлено дане порушення, були відчеплені для усунення вказаних недоліків.
За усунення нерівномірності завантаження залізницею (ТЕХПД) було нараховано та підписано з особового рахунку Трипільської ТЕС ВАТ „Центренерго" плату за надані послуги в сумі 5701 грн. 44 коп., згідно п.1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, що підтверджено накопичувальною карткою №13111761 та переліком №1311. Відповідно до складених актів загальної форми було нараховано 5701 грн. 44 коп. за користування вагонами, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, за зважування, за оформлення документів, за повідомлення, за бланки, які були включені у накопичувальні картки.
Як зазначив позивач, він поніс вищеперераховані збитки, оскільки підписавши договір з ДП „Ровенькиантрацит" (де вантажоотримувачем є Трипільска ТЕС ВАТ „ДЕК „Центренерго"), уклав договір з аналогічними умовами з ВАТ „ДЕК „Центренерго" (де вантажовідправником є ДП „Ровенькиантрацит".
Таким чином, ВАТ „ДЕК „Центренерго", як вантажоотримувач спірного вугілля звернулося до господарського суду м.Києва про стягнення з ДП „Вугілля України" збитків за додаткові витрати, здійснені внаслідок нерівномірного навантаження вугілля в розмірі 5701 грн. 44 коп.
Рішенням господарського суду м.Києва від 25.03.2011 по справі №55/17 стягнуто з ДП „Вугілля України" на користь ВАТ „ДЕК „Центренерго" збитки в сумі 7580 грн. 50 коп., 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Виконання вказаного рішення ДП „Вугілля України" позивач підтвердив заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.09.2011 №2145/10.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч.2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та обов'язків, в т.ч. відшкодування збитків.
Вказані положення кореспондуються з ст.20 Господарського кодексу України.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.
У розумінні ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.1 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Частиною 2 вказаної статті передбачені види господарських санкцій, в т.ч. відшкодування збитків.
Згідно ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 5701 грн. 44 коп.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому судом до уваги не приймаються.
Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 20.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
1.Позовні вимоги Державного підприємства „Вугілля України" до Державного підприємства „Ровенькиантрацит" задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства „Ровенькиантрацит", вул.Комуністична, б.6, м.Ровеньки Луганської області, код 32320704 на користь Державного підприємства „Вугілля України", вул.Богдана Хмельницького, б.4, м.Київ, код 32709929 збитки в сумі 5701 грн. 44 коп., судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання рішення: 25.12.2012.
Суддя С.С. Єжова