ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
26.03.12 Справа № 8/5014/487/2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСЗ", м. Попасна Луганської області,-
про стягнення 15879 грн. 12 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при помічнику судді Кравцовій Г.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -Шепіль Ю.М. -заступник начальника юридичного відділу, - довіреність № 200 від 01.10.11 року;
від відповідача -представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за період з вересня 2011 року по грудень 2011 року за послуги з водовідведення у сумі 15740,58 грн. та 3% річних за період з вересня 2011 року по грудень 2011 року у сумі 138,54 грн., нарахованих ним з посилання на неналежне виконання відповідачем умов договору на послуги з постачання та водовідведення № 100, укладеного між сторонами 01.08.08 року.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 12.03.12 року до 26.03.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду, викладених в ухвалах по даній справі.
12.03.12 року, у судовому засіданні, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вих. №20/63 від 28.02.2012), в якій зазначив, що припустився технічної помилки у резолютивній частині позову та просить вважати заборгованість за послуги з водовідведення у сумі 15740,58 грн., а 3% річних - у сумі 138,54 грн., а разом на суму 15879,12 грн.
Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України суд прийняв це уточнення позовних вимог та врахував його при вирішенні спору по суті.
До початку судового засідання позивачем заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
У судовому засіданні він підтримав заявлені вимоги.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1,30, 37 та ін.), у т.ч. письмовими повідомленнями оператора поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду (а.с.30 та ін.).
За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.
Позивач не заперечив проти розгляду спору у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43,64 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
01.08.08 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір № 100 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а споживач - своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених цим договором, а також виконувати інші умови даного договору (п.1.1).
Кількість води, що постачається постачальником та використовується споживачем, визначається за показниками приладів обліку (п.5.1).
Споживач сплачує за надані послуги з водопостачання та водовідведення за діючим тарифом, встановленим згідно з чинним законодавством (п.6.1), авансовим платежем у розмірі 100% від суми нарахування за попередній місяць до 7-го числа поточного місяця (п.6.2) у безготівковій формі (п.6.3).
Споживач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за надані постачальником послуги з водопостачання і водовідведення (п.7.4).
За несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.1), а також 3% річних та індекс інфляції за весь час прострочення (п.8.2).
Договір набирає чинності з 01.08.08 року і діє до 31.12.08 року (п.10.1), з можливістю його пролонгації за умов, визначених у п.10.4 договору (а.с.5-12).
18.02.11 року сторони уклали додаткову угоду до основного договору, відповідно до якої термін його дії продовжили до 31.12.11 року (а.с.15).
Позивач стверджує, що на виконання умов договору він у період з 01.09.11 року по 31.01.12 року надав на користь відповідача послуг з водовідведення на суму 15740,58 грн., тобто прийняв стічні води у об'ємі 1861,65 куб. м (розрахунок суми позову) (а.с.22-23), що підтверджується долученими ним до справи груп-рахунками за вказаний період на суму 15740,58 грн. (а.с.16-19), а також актами зняття показань водоміра за той же період (а.с.20-21).
Позивач стверджує, що відповідач впродовж вказаного періоду часу припустився несплати вартості отриманих послуг з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим у нього виник основний борг у сумі 15740,58 грн. (а.с.22), на який він, керуючись чинним законодавством та п.8.1 договору нарахував пеню за період з вересня по грудень 2011 року у сумі 138,54 грн. (а.с.23), - яку він разом з основним боргом просить стягнути за відповідача.
Останній позов не спростував та не оспорив.
ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).
Закон -ст. 525 ЦКУ -не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст. 526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до приписів ст. 32 Закону України від 10.01.02 року № 2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.
Споживач питної води зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (ч.2 ст.22 Закону).
Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з 01.09.11 року по 31.12.11 року не вносив платежі за отримані послуги з водовідведення, передбачені пунктами 6.1-6.3 вищезгаданого договору.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі.
Такого права відповідачеві згідно умовам вищезгаданого договору -не надано.
Як сказано в ст. 526 ЦКУ, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.
Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено: якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).
Відповідач всі вищезазначені вимоги не виконав, що доведено позивачем та доказами, долученими до матеріалів справи.
Отже, з боку відповідача має місце порушення зобов'язання за договором.
Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з
порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З огляду на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідач не довів наявність таких обставин.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).
Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.
Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.
Позивач при визначенні суми пені дотримався зазначених приписів чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що позивачем повністю доведено законність та обґрунтованість заявлених вимог, - позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України сплату судового збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.
На підставі викладеного, ст.ст.22 та 32 Закону України від 10.01.02 року № 2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання", керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст. 22,32-34,36,43,44,47-1,49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСЗ", ідентифікаційний код 34502078, яке знаходиться за адресою: місто Попасна, вул. Чехова, 16 Луганської області, -на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", ідентифікаційний код 35554719, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, - заборгованість за надані послуги з водовідведення у сумі 15740 (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок) грн. 58 коп., пеню у сумі 138 (сто тридцять вісім) грн. 54 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 26.03.2012 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано -27 березня 2012 року.
Суддя А.П.Середа
Помічник судді К.Л. Скокова