ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
26.03.12 Справа № 8/5014/418/2012
За позовом 1. Луганської міської ради, м. Луганськ,
2. Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей", м. Луганськ, -
про стягнення 895 грн. 99 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при помічнику судді Кравцовій Г.А.,
в присутності представників сторін:
від 1-го позивача -Шинкарьова О.А. -головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № И 01/03-30./5449/0/2-10 від 24.11.10 року;
від 2-го позивача - Шинкарьова О.А. -головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № И 01/03-30./5448/0/2-10 від 24.11.10 року;
від відповідача -представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю у сумі 880,21 грн. та пені за період з 16.02.11 року по 15.08.11 року у сумі 15,78 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки № 3726, укладеного між 2-м позивачем та відповідачем 03.10.01 року.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 27.02.12 року до 12.03.12 року та з 12.03.12 року до 26.03.12 року - у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних документів.
До початку судового засідання позивачами заявлено клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового засідання, яке судом задоволено.
У судовому засіданні 1-й та 2-й позивачі заявлені вимоги підтримали.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1,21,22-24;26-28 та ін.).
Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав: місто Луганськ, вул. Фабрична, 2 (а.с.2-5), - що підтверджується листом Управління з питань регуляторної політики та підприємництва Луганської міської ради від 12.03.12 року за вих. № 01/14-789/0/39-12, долученим до справи.
Станом на день розгляду цього спору оператор поштового зв'язку повернув до суду поштові відправлення, у яких суд спрямував на адресу відповідача ухвали про порушення провадження по справі та про відкладення її розгляду, з доданням довідок "за вказаною адресою не проживає (а.с.22, 25 та ін.).
З огляду на викладене суд керується приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України та підпунктом 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином.
Позивачі не заперечили проти розгляду спору у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43,64 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Заслухавши позивачів, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
03.10.01 року між 2-м позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у нотаріальній формі, за реєстром № 4307, укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 25.07.01 року № 130/38 за плату передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 0,0051 га (п.1.1), грошовою оцінкою 21638,22 грн. (п.2.8), терміном на 10 років, під розміщення торговельного павільйону (некапітальна споруда) (п.1.2), яка знаходяться за адресою: місто Луганськ, кв. Дружба (біля будинку № 1) (п.1.1).
Орендна плата встановлюється на у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 2,5 (п.2.1), розмір якої орендар розраховує самостійно (п.2.3) та сплачує до 15 числа місяця, наступного за звітним; орендна плата може змінюватися за погодженням сторін (п.2.2.1).
Її розмір підлягає щорічному індексуванню (п.2.3).
У разі несвоєчасного внесення орендної плати орендар повинен сплатити пеню, яка нараховується на суму боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, яка діяла на день виникнення такого боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення його сплати, згідно з Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (п.2.5).
Орендодавець має право вимагати внесення змін та доповнень до договору (п.3.1).
Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату (п.3.4.2).
Договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін (п.4.4).
Орендар несе відповідальність за порушення вимог земельного законодавства (п.6.2).
За кожне порушення умов даного договору (крім обов'язку по своєчасній оплаті орендної плати) орендар повинен сплатити штраф у розмірі 10неоподатковуваних мінімумів доходів громадян несвоєчасне внесення орендної плати він сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми недоїмки за кожний день прострочення сплати орендної плати (п.6.4).
Державну реєстрацію договору здійснено 05.10.01 року за № 3726 (а.с.9-10;11).
Факт отримання земельної ділянки орендар не спростував та не заперечив.
Позивач стверджує, що відповідач у період з 01.01.11 року по 05.10.11 року не вносив орендну плату, у зв'язку з чим на вказану дату (05.10.11 року) виник основний борг у сумі 880,21 грн., на який він, керуючись умовами договору та чинним законодавством, за період з 16.02.11 року по 15.08.11 року нарахував пеню у сумі 15,78 грн. (а.с.8), - а разом - 895,99 грн., які просить стягнути з відповідача.
Останній позов не спростував та не оспорив.
ІІ.Заслухавши позивачів, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі -ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.
Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.
Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.
Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час укладення договору) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.
Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.
Згадувані у цьому рішенні орендні правовідносини виникли під час дії Закону України "Про плату за землю" та продовжують мати місце після 01.01.11 року -дати набрання чинності Податковим кодексом України (далі -ПКУ).
Так, відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПКУ з 01.01.11 року Закону України "Про плату за землю" припинив свою дію, а питання внесення плати за користування землею врегульовано розділом ХІІ Податкового кодексу "Плата за землю".
Відповідно до п.287.1. ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Статтею 288 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
За загальним правилом (п. 109.2 ст. 109 Кодексу) вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, нині чинний Податковий кодекс України також передбачає обов'язок орендарів земельних ділянок вносити плату за користування ними.
Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з 01.01.11 року по 05.10.11 року не вносив орендну плату за користування вищезгаданою земельною ділянкою.
Частиною 1 ст. 3 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України (далі -ЦКУ), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За загальним правилом (ст. 11 ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення правочину, різновидом якого є договір.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Відповідно до ст. 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі є відплатним (ст.21 вищеназваного Закону).
Статтею 36 останнього встановлено, що у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.
Уклавши вищезгаданий договір оренди землі, його сторони набули низку прав та зобов'язань.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі, а відповідно до ст. 526 Кодексу, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.
Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).
Відповідач всі вищезазначені вимоги чинного законодавства та умови договору не виконав, що доведено доказами, долученими до матеріалів справи.
По справі належним чином доведено, що термін внесення орендної плати є таким, що настав.
Отже, з боку відповідача має місце порушення зобов'язань за договором.
Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з
порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З огляду на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договорами позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ, якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідач не довів наявність таких обставин, а тому відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).
Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.
Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.
Оскільки заявлений до стягнення основний борг виник після 01.01.11 року, суд при вирішенні спору в частині стягнення пені керується приписами Податкового кодексу України.
Відповідно до п/п 129.1.1 п.129.1 ст. 129 ПКУ пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а)при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б)при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
Згідно п.129.4 ст. 129 Кодексу пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Пунктом 129.5 даної статті встановлено, що зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.
Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону щодо визначення її суми та періоду стягнення.
Таким чином, з урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила чинне земельне та цивільне законодавство України, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.
На підставі викладеного, ст.ст. 1, 12, 83 Земельного кодексу України; ст.ст.13.21.36 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.ст. 2, 22 та 28 Закону України "Про плату за землю"; ст.ст.109,129,287,288 Податкового кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-36,43,44,47-1,49,60, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов на користь 1-го позивача -Луганської міської ради - задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей", ідентифікаційний код 21782194, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Фабрична, 2, - на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Ленінського району міста Луганська № 33214812700006, банк -УДКС у місті Луганську ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код платежу - 13050200, - заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 880 (вісімсот вісімдесят) грн. 21 коп., пеню у сумі 15 (п'ятнадцять) грн. 78 коп. та судовий збір у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні позову на користь 2-го позивача -Виконавчого комітету Луганської міської ради -відмовити.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 26.03.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано -27 березня 2012 року.
Суддя А.П.Середа
Помічник судді К.Л. Скокова