ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-32/6704-2012 06.08.12
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "ТММ", м. Київ
про стягнення 264 522, 44 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В. - юрисконсульт
від відповідача: Случак О.О. - юрисконсульт
З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судових засіданнях з 01.08.2012р. по 03.08.2012р., з 03.08.2012р. по 06.08.2012р., згідно вимог ст. 77 ГПК України були оголошені перерви, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого було складено протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.
За клопотанням сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належній правовій оцінці, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М" про стягнення основного боргу в розмірі 213 393,44 грн., неустойки в розмірі 7 436,57 грн., інфляційних в розмірі 6 260,55 грн. та трьох процентів річних в розмірі 5 671,13 грн. відповідно до Договору фінансового лізингу № 1125/12/2007 від 18.12.2007 року.
Позивач вказує на порушення його прав та охоронюваних законом, а тому наполягає на задоволенні його позовних вимог.
Відповідач, письмово на листі надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, в зв'язку з наступними обставинами:
· у відповідача відсутні будь-які зобов'язання щодо виплати лізингових платежів, оскільки умови договору щодо сплати лізингових платежів в іноземній валюті протерічать вимогам чинного законодавства, яким передбачено проведення будь-яких розрахунків в національній валюті;
· в укладеному договорі відсутня його ціна, як істотна умова, в зв'язку з чим він є неукладеним;
· позивач передав відповідачу предмет договору на умовах попередньої оплати, а тому заявлений предмет спору не відповідає обставинам справи;
До прийняття рішення по справі, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим відбулося формування нової ціни позову, в розумінні п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 р. за № 18. Таким чином, нова ціна позову, яка заявлена позивачем, становить:
· основний борг -244 538, 98 грн.;
· неустойка - 7 398, 33 грн.;
· три проценти річних - 7 393, 78 грн.;
· інфляційні -5 191, 35 грн.
Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України ) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.
З огляду на викладене, фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в зв'язку зі збільшенням періоду нарахування, а в частині стягнення з останнього штрафних санкцій відбулося зменшення.
Вказана правова позиція визначена у пункті 3.11 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 р. за № 18.
За таких обставин, судом приймається заява позивача та спір вирішується судом по суті з урахуванням нової ціни позову, заявленої позивачем, а саме в сумі 264 522, 44 грн., з урахуванням приписів ст. 55 ГПК України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 18.12.07р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", далі Лізингодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю - Фірма "ТММ", далі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу № 1125/12/2007, далі Договір, предметом якого (п. 1.1.) є автопричіпи МАЗ-938660-044 у кількості 3 одиниці (далі Предмет лізингу), які Лізингодавець зобов'язується придбати в його власність та передати їх Лізингоодержувачу.
Відповідно до п. 2.3. Договору вартість майна, яке передається Лізингодавцем Лізингоотримувачу становить суму, еквівалентну 50 199, 00 умовних одиниць, які виражені в гривнях.
Пункт 7.1. Договору встановлює що його валютою є умовна одиниця, далі у. о., яка виражена в гривнях України та рівна одному долару США по курсу п. 7.1.1., яким введено поняття:
· курс 1- курс, встановлений НБУ для одного долара США станом на 18.12.07р.;
· курс 2 - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату чергового лізингового платежу відповідно графіку внесення платежів.
Додатком № 1 до Договору "Графік внесення платежів", далі Графік, сторони погодили періоди та суму внесення лізингових платежів з розбивкою на 48 лізингових періодів. Курс НБУ на дату підписання Договору становить 5, 05 грн. за один долар США.
Так, на виконання умов Договору, Лізингодавець передав у користування Лізингоодержувача предмет лізингу, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000066 від 20.08.08р. та довіреністю серії НБМ № 316816 від 14.03.08р. виданою відповідачем на ім'я Розпорні Олександра Павловича. Факт отримання предмету лізингу засвідчують підписи представника відповідача на зазначених документах, що не заперечується відповідачем.
Додатковою угодою № 1125/12/2007/R від 30.07.09р. до Договору сторони внесли зміни до графіку та погодили новий порядок та строки внесення чергових лізингових платежів, що кореспондується з п. п. 7.5., 7.6. Договору та обов'язком, встановленим пунктом 7.7. останнього, не залежно від виставлення та отримання рахунків Лізингодавця.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем не сплачено повністю лізингові платежі з 29 по 52 лізингові періоди, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість на суму 244 538, 98 грн.
Оскільки зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, що спричинило звернення з позовом до суду, позивач, з посиланням на ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", наполягає на стягненні неустойки в сумі 7 398, 33 грн. згідно розрахунку за кожен лізинговий період, яка передбачена сторонами в пункті 9.5. Договору. Так, Лізингодавець має право вимагати сплати неустойки в розмірі 0, 25 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в перші п'ять дів прострочення та 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, починаючи з шостого дня прострочення. Цим же пунктом передбачений обов'язок Лізингоотримувача сплати неустойки.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково інфляційні в сумі 5 191, 35 грн. та три проценти річних в сумі 7 393, 78 грн. окремо за кожен лізинговий період (розрахунок додається).
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.
Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. ст. 1, 6, 7, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 806 ЦК України та ст. 292 ГК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем.
В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Дослідивши вказані обставини, суд зазначає наступне:
· відповідно до п. 7.1. Договору, сторонами визначено, що валютою зобов'язання та розрахунків є гривня, яка дорівнює одному долару США за курсом, передбаченим пунктом 7.1.1. Договору. Вказані умови відповідають приписам ст. ст. 1, 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" приписам ст. 806 ЦК України, 292 ГК України. Те, що вказані умови є не чинними, спростовуються приписами ст ст. 203-215 ЦК України та здійсненими відповідачем діями щодо прийняття умов договору, а саме внесення лізингових платежів з урахуванням графіку.
· погодження ціни договору, як істотної умови, відбулося відповідно пунктів 2.3. та 7.3. Договору, якими сторони визначили ціну предмету лізингу та суму лізингових платежів, а тому відповідно до вимог ст. ст. 806, 807 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 292 ГК України, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
· невідповідність предмету спору обставинам справи щодо умови передачі предмету лізингу Лізингоодеоржувачу з попередньою оплатою не відповідають матеріалам справи, скільки предмет даного спору пов'язаний зі стягненням заборгованості за внесення чергових лізингових платежів а не з попередньою оплатою.
Суд звертає увагу позивача на ті обставини, що підстав вважати Договір недійсним, не чинним або неукладеним немає, оскільки відповідні пункти договору, а також сам договір в цілому не оскаржувався в судовому порядку та не визнаний судом недійсним.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи те, що зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням, проведеним належним чином, відповідачем не надано суду доказів виконання, або неможливості виконання вказаного зобов'язання, беручі до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати лізингових платежів в сумі 244 538, 98 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки в сумі 7 398, 33 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Різновидом неустойки є пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому законодавець визначає, що кваліфікуючими ознаками пені є:
а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;
б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);
в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;
г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.
Оскільки, позивачем надано розрахунок неустойки за кожен день прострочення платежу та який не перевищує подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення платежу, тому суд дійшов висновку що позивачем нарахована саме пеня, як різновид неустойки, що узгоджується з приписами ст. ст. 546, 549 ЦК України, ст. ст. 230, 231, 232 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 7 398, 33 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних з та інфляційних відповідає вимогам вказаної статті.
Оскільки мало місце прострочення оплати лізингових платежів за договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 5191, 35 грн. та трьох процентів річних в сумі 7 393, 78 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 5 290, 46 грн., в т .ч за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, покладаються на відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "ТММ", згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 06.08.12 р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6, 7, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 1, 3 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 625, 629, 638, 806 ЦК України, ст. 55, 180, 181, 202, 203-215, 232, 292, ГК України, ст.ст. 42, 43, 22, 33, 34, 36 , 43, 44, 49, 55, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "ТММ" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "ТММ", 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675, на користь:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", 03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 33104543, заборгованість з оплати лізингових платежів в сумі 244 538, 98 грн., неустойку в сумі 7 398, 33 грн., три проценти річних в сумі 7 393, 78 грн., інфляційних в сумі 5 191, 35 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 5 290, 46 грн., видавши наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено -13.08.12р.
Суддя Ю.О.Підченко