ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
21.03.12 Справа № 18пд/5014/465/2012.
Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ
про визнання договору таким, що втратив силу
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 01.03.2012;
від відповідача: Стариков А.С. за дов. від 10.02.2012.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання таким, що втратив силу з 01.07.2011 договору на поставку теплової енергії № 770, який укладено між сторонами за позовом, в зв'язку із закінчення строку дії цього договору.
Відповідач відзивом на позовну заяву (заперечення від 06.03.2012) проти позову заперечує посилаючись на те, що приміщення позивача знаходиться у житловому будинку і втручання в систему опалення буде порушувати права інших мешканців будинку.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд
Позивач у позовній заяві вказав, що 01.07.2008 між ним та відповідачем був укладений договір на поставку теплової енергії № 770 згідно якому, відповідач зобов'язався поставляти йому теплову енергію у нежитлове приміщення площею 153 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Вказаний договір був укладений на строк до 01.07.2011 (п. 11.1. договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією з сторін (п. 11.4. договору).
30.05.2011 позивач направив відповідачу заяву про те, що договір слід вважати розірваним з 01.07.2011, тобто після закінчення строку його дії.
Відповідач листом від 17.06.2011 № 15/42-7/1732 у відповідь на заяву повідомив позивача про відмову у розірванні договору.
Позивач у позовній заяві зазначив, що не зважаючи на припинення договору (в зв'язку із закінченням строку його дії), не зважаючи на відсутність опалення (акт обстеження ДУ № 2 від 20.09.2011) відповідач продовжує нарахування йому плати за опалення та виставив йому рахунки за період липень -грудень 2011 року.
Позивач вказав, що він не бажає одержувати від відповідача теплову енергію і не бажає укладати з ним договори на поставку такої енергії.
На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимогу про визнання таким, що втратив силу з 01.07.2011 договору на поставку теплової енергії № 770, який укладено між сторонами за позовом, в зв'язку із закінчення строку дії цього договору.
Відповідач відзивом на позовну заяву (заперечення від 06.03.2012) проти позову заперечує посилаючись на те, що приміщення позивача знаходиться у житловому будинку і втручання в систему опалення буде порушувати права інших мешканців будинку.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:
Згідно ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Строк дії укладеного між сторонами за позовом договору на поставку теплової енергії від 01.07.2008 № 770 закінчився 01.07.2011, що витікає з умов п. 11.1. договору (в якому вказано, що договір діє до 01.07.2011) та з заяви позивача від 30.05.2011 (адресованої відповідачу) про те, що договір продовжуватися на новий строк не буде (ця заява позивача одержана відповідачем, що підтверджується відповіддю відповідача від 17.06.2011 на цю заяву).
Закінчення строку дії договору є підставою для припинення прав і обов'язків, які виникали з цього договору.
Тобто після припинення договору вже не існують зобов'язання сторін, які виникали з цього договору, за винятком відповідальності за його порушення.
Таким чином, якщо після закінчення строку дії вищевказаного договору, тобто після 01.07.2011, відповідач продовжує нараховувати позивачу плату за наступні періоди на підставі цього договору, то такі дії є неправомірними в силу вищевказаного.
Разом з цим, позивачем заявлено вимоги, які не відповідають способам захисту прав, встановленим законом.
Діючим законодавством України, зокрема ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України не передбачено такого способу захисту цивільних прав, як визнання договору таким, що втратив силу.
Вимога про визнання договору таким, що втратив силу є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Таким чином, предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав.
За таких обставин, в позові слід відмовити в зв'язку з неправильним обранням позивачем способу захисту цивільних прав.
Вказана позиція підтримується також судовою практикою Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 14.01.2002 та від 13.07.2004 по справі № 10/732).
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. В позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
21 березня 2012 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 26 березня 2012 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.В. Корнієнко