ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
22.03.12 Справа № 28/5014/558/2012
Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна», м. Макіївка
до Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч
про стягнення 33 841 грн. 40 коп. за договором підряду № 79-2010 від 09.06.2010
за участю представників сторін:
від позивача: Нейрановський А.О., представник за довіреністю № 738 від 01.06.2011;
від відповідача: Безщекина І.В., довіреність № 1-1/1906 від 22.08.2011, провідний юрисконсульт.
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна»звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства «Донбасантрацит»про стягнення за договором підряду № 79-2010 від 09.06.2010 заборгованості у сумі 23449 грн. 00 коп., пені у сумі 5333 грн. 84 коп., штрафу у сумі 1641 грн. 43 коп., інфляційних нарахувань у сумі 2391 грн. 80 коп., 3% річних у сумі 1025 грн. 33 коп.
Відповідач у відзиві зазначив те, що умови договору передбачають оплату робіт на умовах часткової попередньої оплати та часткової оплати після підписання сторонами акту виконаних робіт. Відповідач не здійснював попередню оплату, тому позивач на свій ризик виконав роботи, обумовлені договором, тим самим змінивши, на думку відповідача, умови оплати за договором. Крім того, в акті виконаних робіт сторонами не визначена дата його підписання, тому не можливо визначити, з якого часу відповідач повинен сплатити роботи. Відповідач вважає, що в цьому випадку слід застосовувати ст. 530 ЦК України, тому строк виконання зобов'язання у відповідача наступив 28.12.2011 у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги. Відповідач позов визнав частково в частині стягнення заборгованості у сумі 23 449 грн.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
Сторонами у справі укладено договір підряду № 79-2010 від 09.06.2010, за умовами якого підрядник (позивач) зобов'язується виконати роботи на ВП «Шахта імені «Ізвестій»ДП «Донбасантрацит»по укріпленню гірничих порід шляхом нагнітання поліуретанових складів у визначених замовником (відповідачем) гірничих виробітках у відповідності з технічним завданням замовника, яке є невід'ємною частиною даного договору.
Загальна сума договору у відповідності до п. 2.1 договору складає 299 000 грн.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що замовник проводить передоплату у розмірі 40% вартості робіт, після підписання договору обома сторонами. Відповідно до умов п. 2.3 договору кінцева оплата за виконані роботи проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 14 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту виконаних робіт.
Згідно умов пунктів 4.2, 4.3 договору приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно за актами приймання виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін (п. 4.2). Виконані за даним договором роботи замовник приймає за актом приймання-передачі робіт (Форма № 2) (п. 4.3).
Даний договір діє з моменту його підписання обома сторонами та до 31.12.2010 (п. 8.1).
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання виконаних робіт № 1 за червень 2010 року на суму 23 449 грн.
15.12.2011 позивач направив відповідачу претензію № 870 від 12.12.2011, в якій просив погасити заборгованість за договором № 79-2010 у сумі 23 449 грн. 07 коп.
Відповідач відповіді на претензію не надав, виконані роботи не сплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом.
Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання ними договору підряду № 79-2010 від 09.06.2010.
Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом досліджено доданий до позову акт № 1 приймання виконаних робіт за червень 2010 року (а.с. 11-13). Даний акт підписано від генпідрядника директором ТОВ «Минова Україна», від замовника директором ВП «Шахта ім. «Ізвестій». Поряд з їхніми підписами проставлена дата 22.06.2010.
В той час, даний акт підписано також від замовника в.о. генерального директора ДП «Донбасантрацит». У місці підпису саме ДП «Донбасантрацит»(сторони за договором) дата підписання вказаного акту не зазначена.
В акті № 1 приймання виконаних робіт за червень 2010 року, наданим відповідачем (а.с. 44-46), взагалі дата підписання відсутня.
Судом досліджений оригінал даного акту (який наданий відповідачем) і достеменно встановлено, що акт № 1 приймання виконаних робіт за червень 2010 року не містить дати підписання.
Відповідно до умов п. 2.3 договору кінцева оплата за виконані роботи проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 14 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту виконаних робіт.
Оскільки акт № 1 приймання виконаних робіт за червень 2010 року не містить дати підписання саме відповідачем ДП «Ровенькиантрацит», який є стороною за договором і повинен згідно п. 4.2 договору підписати такий акт, то не можливо визначити конкретну дату настання обов'язку відповідача по оплаті виконаних робіт, тому в даному випадку слід застосовувати вимоги ст. 530 ЦК України, яка передбачає якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Такою вимогою є направлена відповідачу 15.12.2011 претензія № 870 від 12.12.2011 (а.с. 14-15), в якій позивач просив погасити заборгованість за договором № 79-2010 у сумі 23 449 грн. 07 коп.
Отже, строк виконання зобов'язання по оплаті даних робіт у відповідача настав 21.12.2011. Судом враховано те, що претензія позивачем пред'явлена на суму 23449 грн. 07 коп., тоді як позов заявлений на суму 23449 грн. за роботи, виконані за договором № 79-2010.
Таким чином, матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача у сумі 23449 грн. 00 коп. за договором № 79-2010 від 09.06.2010, дана заборгованість визнана відповідачем. Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 23449 грн. 00 коп. підлягають до задоволення у повному обсязі.
Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені у сумі 5333 грн. 84 коп., 3% річних у сумі 1025 грн. 33 коп., інфляційних нарахувань у сумі 2391 грн. 80 коп., штрафу у сумі 1641 грн. 43 коп.
Відповідно до п. 7.7. договору у разі несвоєчасної оплати грошових коштів за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% вартості виконаних робіт за кожен день прострочення оплати коштів, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Позивачем доведено, що прострочення відповідача по оплаті виконаних робіт тривало понад 30 днів, тому нарахування штрафу у сумі 1641 грн. 43 коп. є правомірним, отже вимоги позивача про стягнення штрафу підлягають до задоволення.
Позивачем у позові заявлені вимоги по стягненню пені у сумі 5333 грн. 84 коп., 3% річних у сумі 1025 грн. 33 коп., інфляційних нарахувань у сумі 2391 грн. 80 коп.
Дані нарахування повинні обраховуватися за певний період, починаючи з дня початку прострочення виконання зобов'язання та закінчуючи датою, встановленою договором або законом (пеня) або на вимогу позивача (3% річних та інфляційні втрати).
Для стягнення даних нарахувань принципове та вирішальне значення має саме період, за який вони обраховуються.
В позовній заяві розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутній, не доданий він також і до позовної заяви.
Судом ухвалами суду від 02.03.2012, 15.03.2012 від позивача витребовувались розрахунки інфляційних нарахувань, 3% річних з зазначенням періоду їх нарахування, а саме з зазначенням початку та кінця їх нарахування (з …. по …) та розрахунок пені відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з зазначенням періоду її нарахування.
На вимогу суду позивачем в судовому засіданні 15.03.2012 було надано письмове пояснення, в якому наведено розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 25).
Так, пеня позивачем обрахована за період з 08.07.2010 по 31.12.2011 у сумі 5338 грн. 34 коп.
Даний розрахунок не є вірним, оскільки він складений в порушення вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Також позивачем не правильно визначений початок її нарахування.
Як зазначено вище, строк виконання зобов'язання по оплаті даних робіт у відповідача настав 21.12.2011, тому прострочення відповідача наступило з 22.12.2011, отже саме з цієї дати слід нараховувати пеню.
Таким чином, обґрунтованим розрахунком пені є нарахування її за період з 22.12.2011 по 31.12.2011 у сумі 99 грн. 58 коп., які підлягають до задоволення.
Вимоги про стягнення пені у сумі 5234, 26 грн. задоволенню не підлягають, оскільки вони необґрунтовано заявлені.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У письмовому поясненні позивача (а.с. 25) останнім наведено розрахунок 3% річних у вигляді формули: 23449,07 грн.х3%/365х533дні = 1027, 26 грн.
Конкретний період (саме з якої дати та по яку дату обраховуються 3% річних) в розрахунку 3% річних позивачем не зазначений. Тому перевірити наданий розрахунок не вбачається можливим; суд самостійно визначити період нарахування 3% річних не має право у відповідності до приписів ГПК України.
Крім того, 3% річних обраховані з суми 23 449 грн. 07 коп., в той час як за позовом заявлена сума боргу 23 449 грн. Також сума 3% річних за даним розрахунком складає 1027 грн. 26 коп., в той час як за позовом вони заявлені у розмірі 1025 грн. 33 коп.
За таких обставин, у задоволенні вимог по стягненню 3% річних слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
За позовом також позивач просить стягнути інфляційні нарахування у сумі 2391 грн. 80 коп. (а.с. 6), у письмовому поясненні (а.с. 25 на звороті) позивачем щодо цих нарахувань наведено наступне:
«Сводная таблица индексов инфляции
январь февраль март апрель май июнь июль август сентябрь октябрь ноябрь декабрь за год
2010 101,8 101,9 100,9 99,7 99,4 99,6 99,8 101,2 102,9 100,5 100,3 100,8 109,1
2011 101,0 100,9 101,4 101,3 100,8 100,4 98,7 99,6 101,1 100 100,1 100,2 104,6
Средний индекс инфляции: 17,9% = 4197, 38 грн.».
З даної таблиці не вбачається, який період застосований позивачем при нарахуванні інфляційних втрат, не зрозуміло, що означає сума 4197 грн. 38 коп., яка обрахована з середнього індексу інфляції, оскільки інфляційні втрати позивачем за позовом заявлені саме у сумі 2391 грн. 80 коп.
У позові, як зазначено вище, розрахунок інфляційних втрат не зазначений.
За таких обставин у задоволенні вимог по стягненню інфляційних втрат у сумі 2391 грн. 80 коп. слід відмовити.
Відповідач у судовому засіданні 15.03.2012 заявив клопотання про звільнення його від сплати штрафу та пені у зв'язку з тим, що стягнення штрафних санкцій дуже негативно вплине на фінансовий стан підприємства, ускладнить виплати податків та зборів до місцевого бюджету.
Доказів в обґрунтування свого клопотання (відомості у підтвердження фінансового стану) ані за власною ініціативою, ані за вимогою суду (ухвала від 15.03.2012) відповідач не надав.
За таких обставин, дане клопотання судом відхиляється.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Оскільки відповідачем доказів відсутності боргу або його сплати до справи не надано, заперечень з боку відповідача щодо вірності розрахунку боргу не надійшло, відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими в частині стягнення заборгованості та штрафу. У задоволенні вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити. Вимоги по стягненню пені задовольняються судом частково у сумі 99 грн. 58 коп., у задоволенні вимог по стягненню пені у сумі 5234, 26 грн. слід відмовити.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна»до Державного підприємства «Донбасантрацит»про стягнення 33 841 грн. 40 коп. за договором підряду № 79-2010 від 09.06.2010 задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч, вул. Косіора, 10, ідентифікаційний код 32446546, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна», м. Макіївка, вул. Панченка, 11, ідентифікаційний код 35833631, заборгованість у сумі 23 449 грн. 00 коп., пеню у сумі 99 грн. 58 коп., штраф у сумі 1641 грн. 43 коп., судовий збір у сумі 1198 грн. 04 коп., видати наказ позивачу.
3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна»до Державного підприємства «Донбасантрацит»про стягнення 3% річних у сумі 1025 грн. 33 коп., інфляційних втрат у сумі 2391 грн. 80 коп., пені у сумі 5234 грн. 26 коп. відмовити.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 27.03.2012.
Суддя І.В. Семендяєва