ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-10/191-2012 20.03.12
За позовом Приватного акціонерного товариства
«Страхова компанія «ВУСО»
до Відкритого акціонерного товариства
«Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»
про стягнення коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.
У засіданні брали участь:
від позивача : Балдук АО. (довіреність № ГН-96-Ю від 03.01.2012.);
від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні 20 березня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(відповідач) матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі - 10 082,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо -транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № ВВ/8241013.
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надавав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 02.02.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 28.02.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року судом, за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи, у зв'язку з повторною неявкою представників відповідача було відкладено до 13.03.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2011 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 20.03.2012 року.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
19 вересня 2009 року між позивачем (надалі - Страховик) та Сарнавським Романом Миколайовичем (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 033830-02-21-01 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту -Договір добровільного страхування або Договір).
Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Nissan Almera», державний реєстраційний номер АХ 2348 ВО.
Транспортний засіб «Nissan Almera», державний реєстраційний номер АХ 2348 ВО належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № АХС 139329 (копія свідоцтва в справі).
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема -пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 30.06.2009р. на вул. Дзержинського в м. Куп'янськ, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Nissan Almera», державний реєстраційний номер АХ 2348 ВО, що знаходився під керуванням Страхувальника та автомобіля «ВАЗ 21070», державний реєстраційний номер АХ 3641 АК, що знаходився під керуванням Супрун Дмитра Олексійовича.
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 10 082,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 16234 від 16.10.2009р. (копія розрахункового документу міститься в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 6646-02 від 16.10.2009р. (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з постановою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 28.08.2009р. (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Супрун Дмитром Олексійовичем Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Як свідчать матеріали справи Супрун Дмитром Олексійовичем застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ 21070», державний реєстраційний номер АХ 3641 АК, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8241013 (належним чином засвідчена копія полісу містяться в матеріалах справи).
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з Супрун Дмитром Олексійовичем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № ВВ/8241013, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану Супрун Дмитром Олексійовичем шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ 21070», державний реєстраційний номер АХ 3641 АК.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Супрун Дмитром Олексійовичем транспортного засобу «ВАЗ 21070», державний реєстраційний номер АХ 3641 АК.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Як вбачається зі Звіту про визначення матеріального збитку № 41 від 14.08.2009р. (копія звіту в справі), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Almera», державний реєстраційний номер АХ 2348 ВО, внаслідок ДТП, що відбулося 30.06.2009р., становить: 11 201,95 грн.
02.06.2012р. в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію за № 2555 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 10 082,28 грн. (копія міститься в матеріалах справи). Факт надсилання вимоги підтверджується поштовим повідомленням реєстр. № 8348103178075 з відміткою про вручення 04.06.2010р. (копія повідомлення в справі). Як стверджує позивач, відповідач не визнав підстави для задоволення вимоги № 2555 від 27.05.2010р. -правовими та грошових коштів в порядку регресу не перерахував.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Враховуючи викладене, з урахуванням положень ст. 1191 Цивільного кодексу України, зважаючи на те, що полісом № ВВ/8241013 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 25 500,00 грн., обґрунтованими є вимоги позивача про те, що сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Супрун Дмитром Олексійовичем транспортного засобу «ВАЗ 21070», державний реєстраційний номер АХ 3641 АК, складає - 10 082,28 грн.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 411,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(ідентифікаційний код: 00034186, адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»(ідентифікаційний код: 31650052, адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 60, сьомий поверх, п/р 26506000000761 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -10 082,28 грн. (десять тисяч вісімдесят дві гривні 28 копійок) та судові витрати в сумі - 1 411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Котков
Дата підписання повного тексту рішення -23.03.2012р.