ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/962-2012 12.03.12
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс»в особі Київської дирекції
До: 1) Штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України
2) Військової частини А 1937
Про стягнення 6 208,73 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: Літуча Г.М. -дов. № б/н від 31.01.12 р.
Охрименко Д.В. -дов. № 12/2011 від 20.04.11 р.
від відповідачів: 1) Бартошук О.П. -дов. № б/н від 23.11.11 р.
2) Бартошук О.П. -дов. № 1161/12/21 від 03.01.12 р.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та Військової частини А 1937 про стягнення 6 208,73 грн. витрат по сплаті страхового відшкодування.
Ухвалою суду від 30.01.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/962-2012 та призначено її розгляд на 22.02.12 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
У судовому засіданні 22.02.12 р. представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав документи, позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.02.12 р. проти позову заперечив з тих підстав, що оскільки неправомірні дії вчинені Зосею І.Д., то позивач має право звертатися з позовом саме до нього.
У зв'язку з необхідністю дослідити подані сторонами документи, у судовому засіданні було оголошено під розписку уповноважених представників перерву до 27.02.12 р. о 9 год. 50 хв.
22.02.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який було залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 27.02.12 р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки ним додаткових доказів у справі, у зв'язку з чим заявив клопотання також про продовження строку вирішення спору у даній справі.
Представник відповідача у судове засідання 27.02.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
З метою надати можливість відповідачу належним чином реалізувати свої процесуальні права, а також у зв'язку з заявленими позивачем клопотаннями, господарський суд ухвалою від 27.02.12 р. відклав розгляд справи № 5011-37/962-2012 на 12.03.2012 р.; продовжив строк вирішення спору до 12.03.12 р. та зобов'язав позивача надати суду письмові уточнення позовних вимог щодо кожного відповідача окремо, як це передбачено пунктом 4 ч. 2 ст. 54 ГПК України, а також письмові пояснення в обґрунтування розрахунку позовних вимог з посиланням на проведення експертизи для визначення заподіяного збитку.
Представник позивача заявив письмове клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та долучено до матеріалів даної справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідачів у судовому засіданні 12.03.12 р. проти позову заперечив.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.10.10 р. по вул. Круглоуніверситетській, 10 в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ГАЗ 3110», державний номер 6080АІ, яким керував Зося І.Д. та транспортного засобу «Mersedes-Benz», державний номер АА3535НР, під керуванням Ібрагім Ріад Жозеф.
Зося І.Д., керуючи транспортним засобом «ГАЗ 3110», державний номер 6080АІ., під час руху транспортного засобу заднім ходом не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху, для забезпечення безпеки руху у разі потреби не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Mersedes-Benz», державний номер АА3535НР, під керуванням Ібрагім Ріад Жозеф, чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Про наведене свідчить довідка відділу ДАІ з обслуговування Печерського району м. Києва ГУ МВС України, та постанова Печерського районного суду м. Києва від 27.10.10 року в адміністративній справі № 3-2487-1/10, відповідно до якої Зосю І.Д. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою печерського районного суду м. Києва від 27.10.10 року в адміністративній справі № 3-2487-1/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
Вищезазначеною постановою Зосю І.Д. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mersedes-Benz», державний номер АА3535НР, під керуванням Ібрагім Ріад Жозеф.
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 -IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.
В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Між Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс», яке було перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», (страховик) та Ібрагім Ріад Жозеф (страхувальник) було укладено договір страхування № 26878 від 02.10.2009 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Mersedes-Benz», державний номер АА3535НР.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
На підставі заяви страхувальника № 11/2996 від 04.10.10 р., рахунку-фактури ТОВ «Юніком Авто»№ ЮА-2771 від 07.10.10 р. та акту виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля ТОВ «Юніком Авто»№ ЮА-2771 від 26.11.10 р. Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 723/10/03/ТР25/00/2 від 10.12.10 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 6 208,73 грн.
Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування № 26878 від 02.10.2009 р. виконав належним чином, видавши готівкою, згідно з видатковим касовим ордером від 23.12.10 р. суму страхового відшкодування в розмірі 6 208,73 грн. власнику автомобіля «Mersedes-Benz», державний номер АА3535НР -Ібрагім Ріад Жозеф (посвідчення на постійне проживання КИ № 009540 від 21.09.05 р.)
Враховуючи те, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.10.2010 року в адміністративній справі № 3-2487-1/10 Зосю І.Д., який керував автомобілем «ГАЗ 3110», державний номер 6080АІ, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його наїзду на автомобіль марки «Mersedes-Benz», державний номер АА3535НР, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Mersedes-Benz», державний номер АА3535НР.
Оскільки Зося І.Д. перебував на строковій військовій службі у ВЧ А1937, то 24.10.11 р. ПрАТ в особі Київської дирекції направило на адресу ВЧ А1937 претензію (вихідний № 5/2-530 від 24.10.10 р.) з проханням протягом 30-ти робочих днів з дня отримання цієї претензії у письмовій формі повідомити про рішення щодо сплати страхового відшкодування та перерахувати суму в розмірі 6 208,73 грн. на банківський рахунок позивача.
Листом (вихідний № 663 від 23.11.11. р.) ВЧ А1937 дала відповідь на вищевказану претензію, в якому повідомила, що відповідно до наказу № 289 від 08.07.09 р. Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, ВЧ А1937 зарахована на фінансове обслуговування до штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, у неї немає особових рахунків і будь-які дії фінансового характеру вона здійснює тільки за вказівкою командування та за рахунок коштів, виділених зазначеним органом, у зв'язку з чим військова частина не має можливості сплатити страхове відшкодування, так як уповноваженим органом для здійснення фінансових операцій є Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
24.11.11 р. ПрАТ «Європейський страховий альянс»направило на адресу Штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України претензію (вихідний № 7/1-579 від 24.11.11 р.) з проханням протягом 30-ти робочих днів з дня отримання цієї претензії у письмовій формі повідомити про рішення щодо сплати страхового відшкодування та перерахувати суму в розмірі 6 208,73 грн. на банківський рахунок позивача.
Однак відповідь на вищевказану претензію була надана листом (вихідний № 733 від 15.12.11 р.) від імені ВЧ А1937 за підписом командира ВЧ А1937 підполковника Ригорчука О.В.
За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»до Штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та Військової частини А 1937 про стягнення 6 208,73 грн. витрат по сплаті страхового відшкодування.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю до відповідача-1 з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Дана позиція закріплена також в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:
а) перебування завдача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою -роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»),
б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території работодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
Судом встановлено, що Зося І.Д. перебував на строковій військовій службі у Військовій частині А1937.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Командиром ВЧ А1937 підполковником Ригорчуком О.В. було надано відзив на позовну заяву, згідно з яким він не визнає позовні вимоги ні щодо відповідача-1, ні щодо відповідача-2, посилаючись на те, що Зося І.Д. має самостійно нести відповідальність за шкоду заподіяну під час ДТП, оскільки у відповідності до витягу з наказу командира ВЧ А1937 № 5 від 01.06.04 р. автомобіль «ГАЗ 3110», державний номер 6080АІ, закріплений за водієм автомобільної роти солдатом ВЧ А1937 Мінукічем О.О.
Зазначені доводи відповідача-1 не приймаються судом до уваги, оскільки ним не надано суду доказів, що Зося І.Д. на час скоєння ДТП не перебував на строковій військовій службі у ВЧ А1937 та не виконував розпоряджень командування ВЧ А1937, керуючи транспортним засобом «ГАЗ 3110», державний номер 6080АІ.
Відповідач-2 жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
У п. 7 листа Вищого арбітражного суду України від 11.11.99 р. N 01-8/531 «Про Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»звертається увага на те, що у випадку відсутності або недостатності коштів на рахунку військової частини стягнення за її зобов'язаннями за будь-яких умов не може бути звернено на закріплене за військовою частиною майно. У цих ситуаціях до участі у справі може бути залучено Міністерство оборони України.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»до Військової частини А1937 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6 208,73 грн. підлягають задоволенню повністю, а до Штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача-1.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов до Військової частини А1937 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини А1937 Міністерства оборони України (вул. Зоологічна, буд. 4-А, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 24308636) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»в особі Київської дирекції (вулиця Горького, 9, офіс 2, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 26052299) 6 208 (шість тисяч двісті вісім) грн. 73 коп. страхового відшкодування та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У позові до Штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення
складено 16.03.2012 р.