ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/6 14.03.12
За позовомДержавного підприємства «Рава-Руське лісове господарство»
доЗакритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація»
простягнення 18 377,89 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
Державне підприємство «Рава-Руське лісове господарство»(надалі -«Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація»(надалі -«Товариство») про стягнення 18 377,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було здійснено поставку товару (пиловник дубовий) на загальну суму 8 534,40 грн., а відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції (пеня, штраф, 3% річних та індекс інфляції) у розмірі 6 057,25 грн. та витрати на послуги адвоката згідно договору у розмірі 3 786,24 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2010 р. зупинено провадження у справі №48/6 до вирішення господарським судом міста Києва заяви Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство»про визнання кредиторських вимог у справі №15/457-б про визнання Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація»банкрутом.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. розгляд справи поновлено та призначено на 27.02.2012 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2012 р. розгляд справи відкладено до 14.03.2012 р. у зв'язку із неявкою сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду.
В судове засідання 14.03.2012 р. представники сторін, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду, в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Місцезнаходження сторін за адресами, на які було відправлено ухвалу суду, вказано в позові та підтверджується матеріалами справи.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомленні про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомленні, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
29.12.2006 р. Підприємство поставило, а Товариство прийняло пиловник дубовий в кількості 10,16 куб. м., що підтверджується товаро-транспортною накладною серії ААК №516780 від 29.12.2006 р.
Загальна вартість вантажу становить 8 534,40 грн., в т.ч. ПДВ 20%.
Товаро-транспортна накладна містить номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містить підпис представника позивача та представника відповідача в особі Бруха Семена Захаровича, який діяв на підставі довіреності серії ЯМЧ №111949 від 28.12.2006 р., доданої до товаро-транспортної накладної довіреності.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, між сторонами укладено правочин купівлі-продажу, який оформлено товаро-транспортною накладною серії ААК №516780 від 29.12.2006 р., а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України -купівля -продаж.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті отриманого вантажу 29.12.2006 р., у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 8 534,40 грн.
Вказаний правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Із матеріалів справи вбачається, що 29.12.2006 р. позивач передав товар на загальну суму 8 534,40 грн., що підтверджується товаро-транспортною накладною серії ААК №516780 від 29.12.2006 р. Від імені відповідача товаро-транспортна накладна підписана уповноваженим представником, який діяв на підставі довіреності серії ЯМЧ №111949 від 28.12.2006 р.
За змістом частин 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права -покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Аналогічні висновки щодо визначення строку виконання грошового зобов'язання за змістом ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постановах Вищого господарського суду України від 22.07.2009 р. у справі №3/379/08, від 12.08.2010 р. у справі №22/225-09-6133 та від 14.12.2010 р. у справі №11/165/10.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість отриманого товару 29.12.2006 р.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду м. Києва від 29.10.2009 р. порушено провадження у справі №15/457-б про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація».
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано в газеті «Голос України»№222 від 24.11.2009 р.
Заява про визнання кредитором у справі Підприємством було подано у встановлений законом строк та повинна була бути розглянута на попередньому засіданні.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010 р. касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація»задоволено частково, ухвалу підготовчого засідання від 18.11.2009 р. скасовано, а справу № 15/457-б передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва, ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2010 р. суддя Пасько М.В. прийняв справу до свого провадження з присвоєнням їй номеру № 15/457-б-43/406.
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано в газеті «Голос України»№4 від 12.01.2011 р.
Заборгованість, яка є предметом заявленого позову, виникла з 30.12.2006 р., тобто до дня порушення провадження у справі №15/457-б-43/406 про банкрутство відповідача.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Таким чином, Державне підприємство «Рава-Руське лісове господарство»є конкурсним кредитором Товариства.
Згідно частин 1, 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Отже, Підприємство повинно було звернутися з письмовою заявою про визнання його кредитором до 12.02.2011 р.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. та 27.02.2012 р. було зобов'язано позивача надати докази вирішення питання щодо визнання кредиторських вимог до відповідача.
Позивач доказів про звернення із відповідною заявою у період з 12.01.2011 р. по 12.02.2011 р. не надав, вказує на звернення із заявою у 2012 р.
Арбітражний керуючий в поясненнях зазначив, що Підприємство заяву про визнання кредиторських вимог по справі №15/457-б-43/406 у тридцяти денний строк не подало, а постановою господарського суду м. Києва від 08.09.2011 р. по справі №15/457-б-43/406 Товариство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не задоволені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про це господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує вимоги кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановленими договором або законом.
Пунктом 45 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18.12.2009 р. №15 визначено, що закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.
Таким чином, зобов'язання Товариства по сплаті коштів Підприємству відповідно до вимог частини 24 статті 1, частини 15 статті 11, частини 1 та частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є припиненими за законом.
Згідно із п. 54 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 р. №15 якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.
За таких обставин, в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство»відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -16.03.2012 р.