ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/95-58/599 12.03.12
За позовомМегаінфарм ГмбХ ("Megainpharm GmbH")
доЗакритого акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачатовариство з обмеженою відповідальністю "Інфамед"
простягнення 58141, 70 долара США.
Суддя Блажівська О.Є.
Представники сторін:
від позивача -Нечитайло Т.В. - представник за довіреністю від 10.01.2011 р.;
від відповідача -Терлецька О.О. - представник за довіреністю № 82 від 15.09.1011 р.;
від третьої особи -не з'явився.
Мегаінфарм ГмбХ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" про стягнення заборгованості в сумі 58 141,70 доларів США, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті роялті від кожної одиниці реалізованої відповідачем продукції, позначеної товарним знаком "ОКОМІСТИН", що передбачено умовами Ліцензійного договору про передачу права на використання знака для товарів і послуг на території України від 25.04.2008р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2010 р. у справі 20/95, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.11, позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду України від 22.08.2011 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 року у справі № 20/95 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Приймаючи постанову від 06.12.11 Вищий господарський суд України зазначив, що відповідно до змісту прийнятих у справі судових рішень попередні інстанції, дослідивши обставини справи, дійшли висновку про те, що подані позивачем докази, а саме товарно-транспортні накладні № 80002523 на суму 889168,50 грн. та № 80002741 на суму 1470803,40 грн. є належними та допустимими і, щодо обставин цієї справи, свідчать про те, що відповідач за період з 01.01.10 по 31.03.10 реалізував власну продукцію з використанням товарного знаку «Окомістин»у загальному обсязі 238381 флакон, а отже, відповідно до умов договору він зобов'язаний сплатити позивачу пов'язану з цим грошову суму винагороди. Такі висновки попередніх судових інстанцій не ґрунтуються на наявних матеріалах справи, оскільки в них відсутні оригінали вказаних товарно-транспортних накладних, а наявні їх копії, дійсність яких засвідчена позивачем.
Відповідно до проведеного повторного автоматичного розподілу справу № 20/95 передано на розгляд судді Блажівській О.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року, справу прийнято до провадження суддею Блажівською О.Є., справі присвоєно номер 20/95-58/599, розгляд справи призначено на 30.01.2012 року.
30.01.12 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення до позовних вимог.
30.01.12 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
В судове засідання 30.01.12 представники сторін з'явились, надали документи на виконання вимог ухвали суду, надали пояснення по суті спору.
Керуючись ст.ст. 27, 77 ГПК України суд за власною ініціативою залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -ТОВ «Інфамед»та відклав розгляд справи на 20.02.12.
16.02.12 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, що були залучені судом до матеріалів справи.
17.02.12 через канцелярію суду від третьої особи надійшли пояснення стосовно позовної заяви, в яких третя особа, зазначає, що у 2010 році на вимогу позивача як власника торгового знаку третьою особою було передано оригінали товарно-транспортних накладних № 80002523 на суму 889168,50 грн. та № 80002741 на суму 1470803,40 грн. в своїх пояснення третя особа просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, розгляд справи здійснювати без участі її представника.
17.02.12 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовних вимог та клопотання про згоду на вихід за межі позовних вимог стосовно стягнення суми боргу в українських гривнях в сумі 476 762,00 грн.
В судове засідання 20.02.12 представники учасників процесу з'явились, представник позивача надав заяву на спростування висновків науково-правової експертизи, в усних поясненнях позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в усних поясненнях проти позову заперечував в повному обсязі. Представник третьої особи в усних поясненнях підтримав позицію позивача, просив позов задовольнити.
Представник відповідача подав заяву про продовження строку розгляду справи. Яка була судом задоволена.
В судовому засіданні від 20.02.2012 року було оголошено перерву до 12.03.12.
02.03.12 від третьої особи через загальний відділ діловодства суду надійшли додаткові докази по справі.
05.03.12 від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на пояснення третьої особи та позивача.
В судове засідання 12.03.12 представники позивача та відповідача з'явились, надали усні пояснення по справі.
У судовому засідані позивачем надано суду для огляду оригінали товарно-транспортних накладних.
Представник третьої особи у судове засідання 12.03.2012 року не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 12.03.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 10.04.2008р. в офіційному бюлетені "Промислова власність" було опубліковано відомості про передачу Мегаінфарм ГмбХ (позивач по справі) права власності на знаки згідно свідоцтв України №№49568, 49569, 49570 та внесено зазначені відомості до Державного реєстру свідоцтв України. Дата реєстрації - 25.04.2008р.
Відповідно до рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 07.12.2010 р. в офіційному бюлетені "Промислова власність" було опубліковано відомості про передачу на користь ОСОБА_3 за заявою власника свідоцтв - Мегаінфарм ГмбХ права власності на знаки згідно свідоцтв України №№49568, 49569, 49570 та внесено зазначені відомості до Державного реєстру свідоцтв України. Дата реєстрації -27.12.2010р.
Таким чином, позивач у період з 25.04.2008р. по 27.12.2010р. був власником свідоцтва України № 49569 від 16.05.2005р. на позначення "ОКОМІСТИН", яке зареєстроване для товарів 5 класу: антисептичні засоби; фармацевтичні препарати; ліки для людини; очні краплі.
25.04.2008р. між Мегаінфарм ГмбХ (ліцензіар, позивач) та ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»(ліцензіат, відповідач) було укладено Ліцензійний договір про передачу права на використання знака для товарів і послуг на території України (далі -Ліцензійний договір).
30.01.12 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення до позовних вимог, відповідно до яких останній зазначає, що підставою для звернення позивача до суду є невиконання відповідачем умов Ліцензійного договору про передачу права на використання знака для товарів і послуг на території України від 25.04.08 за період з 01.01.10 по 31.03.10. Протягом вказаного періоду, за який стягується заборгованість позивач був законним власником прав на знак для товарів і послуг, і, відповідно, Ліцензійний договір, на підставі якого позивач просить стягнути зазначену в позові заборгованість, був чинним.
Кількість одиниць продукції, виробленої відповідачем та реалізованої ним покупцю (ТОВ «Інфамед»), відповідно до даних графи «кількість»та рядка «всього»товарно-транспортних накладних № 80002523 від 24.02.10 та № 80002741 від 23.03.10 становить 89815 та 148566 упаковок відповідно. Загальна кількість вироблених та реалізованих відповідачем упаковок становить 89815 + 148566 = 238 381 одиниць. Згідно з договором розмір роялті за 1 флакон складає 2 грн., таким чином загальний розмір роялті у першому кварталі 2010 року складає 476762,00 грн., що у відповідності до погодженого сторонами (додаток № 3 до договору) курсу долара США до української гривні складає 58141,70 дол. Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.
30.01.12 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідач стверджує, що продукція -лікарські засоби, марковані знаком для товарів та послуг «Окомістин», в тому числі вироблена за перший квартал 2010 року фактичне не була реалізована, а передана відповідачем ТОВ «Інфамед»безоплатно. Таким чином, до моменту повної оплати з боку ТОВ «Інфамед»за передану продукцію, марковану знаком для товарів і послуг «Окомістин»у відповідача немає зобов'язань по підписанню Акту про обсяги реалізації (продажу) продукції та сплати роялті за продану продукцію. Відповідач вважає, що копії товарно-транспортних накладних № 80002523 та № 80002741, що містяться в матеріалах справи, не можуть слугувати доказами реалізації продукції.
За твердженням відповідача, аналогічна позиція про те, що реалізованою продукцією є продукція, яка продана продавцем та оплачена покупцем висловлена у Висновку науково-правової експертизи НДІ приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України від 27.01.12 № 309-02/16, який доданий до відзиву. Таким чином, за відсутності доказів реалізації усієї переданої відповідачем ТОВ «Інфамед»продукції, у відповідача відсутній обов'язок по оплаті роялті позивачу, а отже немає підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1.1 Ліцензійного договору ліцензіар надає ліцензіату на строк дії Договору за винагороду невиключну ліцензію на використання товарного знака для позначення продукції, для якої товарний знак зареєстрований: кл. 5 - Антисептичні засоби, фармацевтичні препарати; ліки для людини; очні краплі; з метою застосування товарного знака на етикетках та упаковках лікарського засобу в упаковках у вигляді флакону 5 мл, що виробляється Ліцензіатом за Реєстраційним свідоцтвом МОЗ України № UA/0483/01/01 та № UA/7537/01/01 по реєстраційній документації та технології, які належать ЗАТ "Інфамед-Україна".
Ліцензіат зобов'язується вести облік продукції, виготовленої згідно з цим договором, для розрахунку з Ліцензіаром за цією ліцензією (п. 3.1 Ліцензійного договору).
Згідно з п. 5.1 Ліцензійного договору за надання прав за цим Договором ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду (роялті) відповідно до п. 5.2.
Відповідно до п. 5.2 договору, починаючи з 01.05.2008року Ліцензіат сплачує Ліцензіару роялті від кожної одиниці реалізованої продукції, позначеної товарним знаком (флакон, упаковка), шляхом щоквартальних перерахувань на рахунок Ліцензіара не пізніше 5 банківських днів після підписання обома сторонами Акту про обсяги реалізації продукції та суми роялті. Акт про обсяги реалізації продукції та суми роялті надається ліцензіаром ліцензіату не пізніше 20 календарних днів після закінчення кожного кварталу.
Згідно з п. 5.4 Ліцензійного договору (в редакції додаткової угоди №1 до договору від 30.04.2008р.), розмір роялті за 1 флакон по кожному виду упаковки складає 2,00 грн. Беручи до уваги можливість зміни економічної ситуації, сторони дійшли згоди, що перерахунок суми роялті у валюті платежу (Долари США) здійснюватиметься за узгодженим у двосторонньому порядку курсом Долара США до української гривні, шляхом підписання відповідних Додатків до Ліцензійного договору.
Положення, викладені у Додатках до Ліцензійного договору, є підставою для визначення суми роялті у валюті платежу, у відповідних Актах про обсяги реалізації продукції та суми роялті за кожен із періодів та для виставлення ліцензіату Інвойсу з боку ліцензіара.
Підставою для здійснення оплати є Інвойс та Акт про обсяги реалізації продукції та суми роялті за кожен із періодів.
Згідно з п. 5.3 Ліцензійного договору, валютою платежу сторонами приймається долар США.
Відповідно до п. 5.5 Ліцензійного договору ліцензіат зобов'язується робити щоквартальні платежі на протязі всього строку дії зазначеного договору, перераховуючи їх на користь ліцензіара за реквізитами, наведеними наприкінці цього договору, на підставі Актів про обсяги реалізації продукції та суми роялті.
04.10.08 між ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»(виконавець) та ТОВ «Інфамед»(замовник, третя особа) було укладено договір № INF-2 на виробництво за контрактом і поставку лікарських препаратів «Окомістин», краплі очні 0,01 % та «Окомістин», краплі очні/вушні/для носа 0,01 %, відповідно до умов якого виконавець виробляє на замовлення замовника та зобов'язується передати у власність замовника лікарські препарати у флаконах з крапельницею (надалі -продукція) у річному обсязі не менше ніж 300 000 одиниць, а замовник прийняти та оплатити продукцію, асортимент, кількість та ціна яких зазначені в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
В матеріалах справи наявні надані позивачем та третьою особою копії товарно-транспортних накладних № 80002523 від 24.02.2010р. та № 80002741 від 23.03.2010р., оригінали яких були подані позивачем суду для огляду в судовому засіданні, з яких вбачається,що відповідач здійснив поставку флаконів із використанням товарного знаку "ОКОМІСТИН" на користь ТОВ "Інфамед" у загальній кількості 238 381 одиниць. Факт передачі товару третій особі відповідачем не заперечується.
Судом встановлено, що на вимогу позивача (вих. від 04.02.2011р., яка одержана відповідачем 01.03.2011р.) підписати Акт про обсяги реалізованої продукції та оплатити суму роялті, відповідач Акт не підписав, роялті за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. не оплатив. Як вбачається із вимоги вих. від 04.02.2011р., додатком до неї є, зокрема, оригінал Інвойсу №100 від 04.02.2011р. та оригінал Акту у двох примірниках. Відмову у підписанні Акту та сплати роялті відповідач у відповіді вих. №44/865 від 31.03.2011р. обґрунтував тим, що факт продажу продукції не відбувся, оскільки продукція не була оплачена покупцем -ТОВ "Інфамед", отже фактично продукція була передана безоплатно. До моменту повної оплати продукції ТОВ "Інфамед" у відповідача немає зобов'язань по підписанню Акту про обсяги реалізації (продажу) продукції та сплати роялті на користь позивача за продану продукцію.
У додатку № 3 від 12.01.2010р. сторони дійшли згоди, що для перерахунку в валюту платежу суми роялті за період з 01.09.2009р. по 31.12.2009р. та підписання Акту про обсяги реалізації продукції та суми роялті за відповідний період сторони застосовуватимуть наступний курс валют: 1 долар США = 8,2 Українських гривень.
Враховуючи наявність заборгованості по сплаті роялті, позивач просить суд стягнути з відповідача 58 141,70 доларів США роялті (238 381 флаконів х 2 = 476 762,00грн.; 476 762,00грн. : 8,2 = 58 141,70 доларів США).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Визначення поняття ліцензійний договір міститься в ч. 1 ст. 1109 ЦК України: за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч. 3 ст. 1109 ЦК України).
Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 4 ст. 1109 ЦК України).
З умов Ліцензійного договору вбачається, що відповідачу надано невиключну ліцензію на використання товарного знака для позначення продукції.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не підписав надісланий йому Акт про обсяг реалізованої продукції за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. Акт про обсяг реалізованої продукції за даним договором є підтвердженням наявності чи відсутності факту реалізації продукції, що є лише доказом, а не окремим обов'язком щодо виконання сторонами договірних зобов'язань за договором.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Слід відзначити, що питання про належність та допустимість доказів остаточно вирішується судом. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК, належними є такі докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що надані третьою особою товарно-транспортні накладні № 80002523 від 24.02.2010р. та № 80002741 від 23.03.2010р. є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт реалізації продукції відповідачем у загальному обсязі 238 381 флаконів із використанням товарного знаку "ОКОМІСТИН" за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р.
Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно відсутності у нього зобов'язань по сплаті роялті за продану продукцію до моменту повної оплати вказаної продукції з боку третьої особи, оскільки відповідно до п. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Невиконання обов'язку контрагентом відповідача по оплаті поставленої продукції, яка згідно умов договору №INF-2 від 04.10.2008р. на виробництво за контрактом і поставку лікарських засобів підлягала оплаті, не звільняє відповідача від виконання зобов'язання перед позивачем по сплаті роялті за фактично реалізовану продукцію. При цьому суд зазначає, що у Ліцензійному договорі від 25.04.2008р., який укладений між сторонами спору, не передбачено обов'язку для відповідача здійснювати реалізацію лікарського засобу, який маркований знаком "ОКОМІСТИН" саме на користь ТОВ "Інфамед", отже, вибір контрагентів, яким відповідач здійснює реалізацію продукції, належить відповідачу. Також Ліцензійний договір не містить умов, які б ставили в залежність від оплати третьою особою поставленої продукції за договором №INF-2 від 04.10.2008р обов'язок відповідача сплачувати роялті за Ліцензійним договором.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка виникла внаслідок того, що відповідачем не перераховано на користь позивача суму роялті за реалізовану продукцію із використанням товарного знака за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р.
Наданий відповідачем Висновок науково-правової експертизи щодо порядку виконання договірного зобов'язання № 309-02/16 від 27.01.12 не приймається судом як належний та допустимий доказ, оскільки за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 34 ГПК України.
Судом не може бути прийнятий здійснений позивачем перерахунок суми - 476 762,00 грн. у долари США, з огляду на наступне.
Згідно умов Ліцензійного договору, а саме, п. 5.4 (в редакції додаткової угоди №1 до договору від 30.04.2008р.), розмір роялті за 1 флакон по кожному виду упаковки складає 2,00грн. Беручи до уваги можливість зміни економічної ситуації, сторони дійшли згоди, що перерахунок суми роялті у валюті платежу (Долари США) здійснюватиметься за узгодженим у двосторонньому порядку курсом Долара США до української гривні, шляхом підписання відповідних Додатків до Ліцензійного договору.
Додаток №3 від 12.01.2010р. до договору стосується перерахунку в валюту платежу роялті за період з 01.09.2009р. по 31.12.2009р., у той час, як предмет спору стосується сплати роялті за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р.
Доказів того, що сторонами спору підписано додаток до договору щодо перерахунку в валюту платежу роялті за спірний період, матеріали справи не містять.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для застосування умов, які погоджені у додатку № 3 від 12.01.2010р. до договору, до сплати роялті за спірний період (з 01.01.2010р. по 31.03.2010р.).
Враховуючи заяву позивача № 125 від 16.02.12 про згоду на вихід суду за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у гривневому еквіваленті, що передбачений у п. 5.4 договору, а саме, у розмірі 476 762,00грн. (238 381 флаконів х 2 = 476 762,00грн.).
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (02093 м. Київ, вул. Бориспільська, 13, ідентифікаційний код 00481212) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь
Мегаінфарм ГмбХ ("Megainpharm GmbH") (реєстраційний код : FN 242375 і, адреса: Австрія, 9082, Марія Верт, Вертерзі-Зюдурфенштр. 163 к. 5) 476 762 (чотириста сімдесят шість тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. -боргу, 4767 (чотири тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 00 коп. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя О.Є. Блажівська
Повний текст рішення складено: 19.03.2012 року