ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-11/375-2012 05.03.12
За позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія"
простягнення 61 897,02 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача Харченко С.Л. -представник
від відповідача Блажкевич С.В. -представник
Рішення прийняте 05.03.2012, оскільки 22.02.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" позадоговірної шкоди у розмірі 61 897,02 грн. за користування нежилим приміщенням в будинку № 34 літер Г на вул. Воровського у м. Києві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що будинок № 34 літер Г на вул. Воровського у місті Києві закріплено за позивачем на праві господарського відання. Згідно акту на фактичне використання від 09.12.2005 відповідач фактично користувався спірним нежилим приміщенням, однак не сплачував орендну плату. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача позадоговірну шкоду у вигляді неотриманої орендної плати за період з 01.08.2008 по 09.03.2010 у розмірі 61 897,02 грн., яка розрахована згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що у період з 01.08.2008 по 09.03.2010 не знаходилось з позивачем договірних відносинах, а тому відсутні підстави для нарахування орендної плати. Відповідач не займав та не використовував спірні приміщення, що, на його думку підтверджується актом державного виконавця від 10.03.2010. Також відповідачем подано клопотання про застосування строку позовної давності.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд
Рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено перелік об'єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Відповідно до позиції 40 додатку № 1 до рішення № 208/1642 від 27.12.01 об'єкт, що знаходиться на вул. Воровського, 34 літ. Г віднесено до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
На виконання рішення Київради від 27.12.2001 № 208/1642 розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.11.2005 № 2139 "Про закріплення об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва за КП "Київжитлоспецексплуатація" за позивачем на праві господарського відання закріплений, зокрема об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, що знаходиться за адресою: вул. Воровського, 34 літ. Г.
Рішенням Київської міської ради № 40/3504 від 06.10.2005 "Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" рішення № 208/1642 від 27.12.2001 доповнено позицією № 357, відповідно до якої 5 гаражів площею 134,7 кв.м по вул. Воровського, 34 літ. Г віднесено до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Рішенням Київської міської ради № 137/194 від 31.10.2006 "Про внесення змін до рішення Київради від 29.11.01 № 151/1585 та до рішення Київради від 27.12.01 № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва" рішення Київради від 27.12.01 р. №208/1642 доповнено, зокрема позицією 40 у новій редакції, згідно з якою до комунальної власності територіальної громади м. Києва належить об'єкт площею 470,40 кв.м.. що знаходиться по вул. Воровського, 34 літ. Г.
Відповідно до зазначених вище рішення Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642 (зі змінами та доповненнями) та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.11.2005 № 2139 об'єкт, що знаходиться на вул. Воровського, 34 літ. Г у місті Києві віднесено до комунальної власності територіальної громади м. Києва та закріплено за позивачем на праві господарського відання.
Таким чином, право господарського відання за позивачем було закріплено на підставі розпорядчого акта, який на даний час є чинним.
Згідно зі ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами.
Між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" (відповідач) підписано Акт на фактичне використання будинку (приміщення) № 34Г на вул. Воровського, згідно з яким в приміщенні загальною площею 134,7 кв.м фактично знаходиться та займається виробничою (іншою) діяльністю відповідач.
У вказаному акті зазначено, що причиною його складання є нарахування орендної плати за користування складськими приміщеннями. Враховуючи факт використання відповідачем вказаного приміщення, останній повинен сплачувати за займане приміщення та надані комунальні послуги з 09.12.2005.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2009 у справі № 51/112, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009, задоволені позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" з нежилих приміщень загальною площею 134,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 34 літ. Г та повернуто вказані приміщення Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація".
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, судовими рішеннями у справі № 51/112 встановлено факт користування відповідачем приміщеннями загальною площею 134,7 кв.м, що знаходяться у м. Києві по вул. Воровського, 34 літ. Г.
Актом державного виконавця від 10.03.2010, складеним при примусовому виконанні наказу № 51/112, виданого на виконання рішення суду у справі № 51/112, встановлено, що рішення суду виконано реально, приміщення передані Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація".
Посилання відповідача на те, що в акті державного виконавця від 10.03.2010 встановлено, що відповідач не займав спірні приміщення, судом не приймається, оскільки вказаний акт підтверджує сам факт реального виконання рішення суду у справі № 51/122 про виселення відповідача та встановлює відсутність відповідача у спірному приміщенні саме на дату складання акту -10.03.2010.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в період з 01.08.2008 по 09.03.2010 відповідач фактично користувався приміщеннями загальною площею 134,7 кв.м, що знаходяться у м. Києві по вул. Воровського, 34 літ. Г.
У зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу шкоду у вигляді неотриманої орендної плати за період з 01.08.2008 по 09.03.2010 у розмірі 61 897,02 грн., яка розрахована згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода можу бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Обов'язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.
Оскільки даний спір між сторонами щодо відшкодування збитків виник не у зв'язку з порушенням однією із сторін зобов'язань, що випливають з договору, а з зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, то слід керуватись главою 82 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди та вини.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про доведеність протиправної поведінки відповідача та його вини, оскільки відповідач користувався майном, яке йому не належить без договору оренди; про доведеність розміру шкоди, яка розрахована згідно Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91, про доведеність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіянням шкоди.
Однак, відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач просить стягнути з відповідача шкоду у вигляді неотриманої орендної плати за період з 01.08.2008 по 09.03.2010.
Позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва 30.12.2011 (згідно штемпеля поштової установи на конверті), тобто після спливу загального строку позовної давності щодо вимог про стягнення неотриманої орендної плати за період з 01.08.2008 по грудень 2008 року включно.
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
27.01.2012 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позов, до якого додано клопотання про застосування строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.
Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.
Позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з позовом поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог в частині стягнення шкоди у вигляді неотриманої орендної плати у розмірі 14 613,39 грн. за період 01.08.2008 по грудень 2008 року включно слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача шкоди у вигляді неотриманої орендної плати визнаються судом обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню за період з січня 2009 року по 09.03.2010 (в межах строку позовної давності) у розмірі 47 283,63 грн.
Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 24, к. 1, ідентифікаційний код 14355221) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 47 283 (сорок сім тисяч двісті вісімдесят три) грн. 63 коп. та 1 078 (одна тисяча сімдесят вісім) грн. 24 коп. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення: 07.03.2012