ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-9/396-2012 13.03.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрростехно"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал"
про стягнення 1114407, 90 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивача Чижевський М.Г. (дов. б/н від 15.02.2012р.);
Від відповідача Кушнір О.Г. (дов. б/н від 20.09.2011р.)
В судовому засіданні 13 березня 2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрростехно" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 1114407 грн. 90 коп. В подальшому TOB "Укрростехно" збільшило розмір позовних вимог, подавши до суду відповідну заяву, відповідно до якої позивач просив суд стягнути 1926642 грн. 91 коп., з яких 1114407 грн. 09 коп. основного боргу, 146674 грн. 92 коп. - 3% річних та 665560 грн. 09 коп. збитків від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу №031 від 20.11.2007 року в частині здійснення своєчасної оплати товару, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1114407 грн. 09 коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2011 у справі № 26/121 (суддя Пінчук В.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 (колегія суддів: головуючий Зеленій В.О., судді Пашкіна С.А., Синиця О.Ф.), в позові відмовлено.
Постановою Вищого Господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. у даній справі, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрростехно" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. у справі №26/121 скасовано, справу №26/121 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 04.01.2012р. за №04-1/5 щодо призначення автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа №26/121 передана на розгляд судді Бондаренко Г.П. Враховуючи викладене, справу належить прийняти до провадження судді Бондаренко Г.П. та призначити до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 року по справі №26/121 порушено провадження у справі №511-9/396-2012, розгляд справи призначено на 14.02.2012 року. В судове засідання 14.02.2012 року представники позивача не з'явилися, подали клопотання про відкладення розгляду справи, проти якого представник відповідача не заперечував.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 року розгляд справи відкладено на 28.02.2012 року, у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання, клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, невиконанням сторонами вимог ухвали суду щодо надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року розгляд справи відкладено на 13.03.2012 року, продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та його клопотанням про відкладення розгляду справи, в той час як представником позивача надано усні пояснення у справі.
В судовому засіданні 13.03.2012 року представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Представником відповідача надано письмовий відзив на позовну заяву та усні пояснення по справі, заперечено проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
20.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрростехно" (далі по тексту -Позивач; Продавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" (далі по тексту -Відповідач; Покупець за Договором) укладено Договір купівлі-продажу № 031 (далі по тексту -Договір).
У відповідності до умов Договору (п. 1.1.), Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у власність транспортний засіб (надалі -Товар або Товари), зазначені в п. 1.2. цього Договору, в комплектації та гарантійними умовами визначеними та узгодженими в Додатку №1 до цього Договору, та сплатити Продавцю загальну ціну, зазначену в п. 2.2. Договору, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором.
Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом договору є Транспортні засоби AN TGA 18.480 4x2 BLS_ADR у кількості 10 штук.
Згідно накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи (оригінали оглянуті судом у судовому засіданні ), а саме: № РН -ВП -0005 від 31.03.2008 р. на суму 1 320 574, 00 грн., №РН-ВП-0046 від 26.05.2008 р. на суму 693 905, 86 грн., № РН -ВП -0086 від 30.06.2008 р. на суму 693 905,86 грн., № ВП -0000104 від 18.08.2008 р. на суму 664 157,10 грн., № РН-0000108 від 03.09.2008 р. на суму 637 407,10 грн., № РН-ВП-116 від 10.10.2008 р. на суму 621 493, 90 грн., № ВП -002 від 27.04.2009 р. на суму 655 017, 64 грн., Позивачем був поставлений, а Відповідачем прийнятий товар (сідельні тягачі - MAN TGA 18.480 4х2 BLS_ADR у кількості 8 штук) на загальну суму 5 286 461, 46 грн.
Судом встановлено, що Відповідачем за період з 18.01.2008 р. по 27.04.2009 р. були здійсненні розрахунки з позивачем за поставлений товар на загальну суму 5 471 832, 40 грн., що не заперечується сторонами у справі.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги з урахування заяви про збільшення позовних вимог посилається на те, що у відповідності до п. 5.4.1. Договору, Відповідач зобов'язаний сплатити ціну Товарів у строки, встановлені п. 2.2. Договору, відповідно до поточних рахунків фактур та доплат, згідно п. 2.4. Договору. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з Відповідача 1114407,90 грн. основної заборгованості, 146674, 92 грн. трьох відсотків річних та 665560, 09 грн. інфляційних збитків.
У відзиві на позовну заяву Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з посиланням на те, що всього за період з 18.01.2008р. по 27.04.2009р. Відповідачем за Договором було проведено оплату на загальну суму 5471832,40 грн., а Позивачем поставлено Товар загальною вартістю 5286461,46 грн., тобто товар оплачено у більшому розмірі, ніж поставлено позивачем та позивачем не поставлено ще 2 штуки тягачів з загальної кількості 10 штук, передбаченої договором. Також, Відповідач зазначає про те, що на дату виставлення рахунку №СФ-ВП-0083 від 25.03.2008р., у Позивача не було в наявності замовленого Відповідачем товару, Позивачем не направлялось Відповідачу повідомлень про отримання Товару від Генерального імпортера, а отже у Відповідача не виникло обов'язку по оплаті коштів саме станом на 25.03.2008 року та на момент розгляду справи по суті. Твердження Позивача про порушення Відповідачем умов Договору в частині строків та повноти оплати 80% загальної вартості товару на підставі рахунку-фактури №СФ-ВП-0083 від 25.03.2008р. не підтверджується матеріалами справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрростехно" підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За своєю правовою природою Договір №031 від 20.11.2007р. є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно розділу 2 Договору, загальна сума Договору становить 890000,00 Євро, що в національній валюті по курсу НБУ на день укладення договору становило 6586240, 30 грн.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Покупець сплатити нижчевизначену загальну суму Товарів, відповідно до кількості та загальної ціни на одну одиницю Товару зазначену в п. 2.1. Договору двома платежами:
20% загальної вартості товару, що у національній валюті складає 1 317 248,06 грн., а в Євро по курсу НБУ на день укладення Договору, складає 178 000,00 Є, Покупець зобов'язаний сплатити в строки визначені в поточних рахунках фактурах, але не раніше 2 ( двох ) банківських днів з моменту отримання рахунку -фактури.
80% загальної вартості товару, що у національній валюті складає 5 268 992,24 грн., а в Євро по курсу НБУ на день укладення договору, складає 712000,00 Є, Покупець зобов'язаний сплатити в строки визначені в поточних рахунках фактурах, але не раніше дати отримання продавцем товарів від Генерального Імпортера.
09.01.2008 року з урахуванням офіційного курсу НБУ відносно Євро, відповідачу був виставлений рахунок -фактура № СФ-ВП-0003 в розмірі 20% передоплати, що в національній валюті становило 1 321 832,40 грн. Строк оплати визначений у вказаному рахунку -фактурі день в день, тобто 09.01.2008 року.
Натомість відповідно до банківської виписки БВ-011, оплата 20% передбачених Договором в розмірі 1 321 832,40 грн. була здійсненна Відповідачем 18.01.2008 року (прострочення становить 9 днів). 25.03.2008 року з урахуванням офіційного курсу НБУ відносно Євро, Відповідачу був виставлений рахунок -фактура №СФ-ВП-0083 в розмірі 80% від загальної суми Договору, що в національній валюті становило 5 610 034, 00 грн. Строк оплати визначений у вказаному рахунку -фактурі день в день, тобто 25.03.2008 р.
Рахунок-фактура № СФ-ВП-0083 від 25.03.2008 року частково сплачено у період з 15.05.2008 року по 27.04.2008 року на загальну суму 4150000, 00 грн.
При цьому, Позивачем суду не надано належним доказів на підтвердження отримання Відповідачем рахунку-фактури №СФ-ВП-0003 саме 09.01.2008р. та рахунку-фактури №СФ-ВП-0083 від 25.03.2008р. саме 25.03.2008р. Дані обставини встановлені в постанові Вищого господарського суду від 27.12.2011 року у даній справі та не підлягають дослідженню при новому розгляді справи. Однак, Вищий господарський суд України у постанові від 27.12.2011 року у даній справі вказав, що висновки судів щодо ненастання у відповідача обов'язку оплати товару, в зв'язку з відсутністю доказів отримання ним зазначених рахунків-фактур та неотриманням повідомлення про отримання продавцем (позивачем) товарів від генерального імпортера, є суперечливими та надав вказівку при новому розгляді справи про дослідження дійсного стану розрахунків між сторонами щодо предмету спору.
На виконання керівних вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 27.12.2011 року, які є обов'язковими до виконання при новому розгляді справи, судом встановлено, що Відповідачем за період з 18.01.2008 р. по 27.04.2009 р. були здійсненні розрахунки з Позивачем за поставлений товар на загальну суму 5 471 832, 40 грн., що не заперечується сторонами у справі та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що складає менше 100% ціни Договору згідно п. 2.2. Договору.
Позивачем у період з 31.03.2008 року по 27.04.2009 рок був поставлений, а Відповідачем прийнятий Товар (сідельні тягачі: MAN TGA 18.480 4х2 BLS_ADR у кількості 8 штук) на загальну суму 5 286 461, 46 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та не заперечується сторонами.
У відповідності до п. 2.3. Договору, зазначена в п. 2.2. цього Договору сума сплачується Покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. При цьому датою сплати Покупцем Товарів за Договором вважається дата зарахування на розрахунковий рахунок Продавця загальної суми визначеної в поточних рахунках фактурах.
В разі якщо грошові кошти надійшли не в строки, визначені в поточних рахунках-фактурах Продавця, та за цей термін прострочки були зміни курсу Євро, згідно курсу НБУ, Продавець має право виставити додаткових рахунок фактуру на суму різниці, а Покупець зобов'язується сплатити такий рахунок фактуру (п. 2.4. Договору).
Платіж за цим Договором здійснюється в строки визначені в поточних рахунках фактурах Продавця в національній валюті України -гривні (п. 2.5. Договору).
У відповідності до п. 3.1. Договору, Продавець зобов'язаний передати Товари Покупцю в строк не більше ніж 2-х (двох) банківських днів починаючи відлік з дня зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у розмірі 100% (сто) відсотків загальної ціни Товарів, визначної в п. 2.2. Договору.
Отже, виходячи з умов п. п. 2.2., 3.1. Договору, сторонами погоджено передання Товару за умови проведення попередньої оплати у розмірі 100% від загальної ціни Товарів, яка у відповідності до п. 2.2. Договору складає 6586240,30 грн.
Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу, яка, зокрема, передбачає у надання можливості іншій стороні зупинити виконання свого зобов'язання.
Отже, враховуючи положення Договору та строки поставлення Позивачем товару, суд приходить до висновку про те, що Позивачем достроково поставлено товар Відповідачу, до моменту визначеного п. 3.1. Договору, оскільки станом на 31.03.2008 року (перша дата передання Товару) Відповідачем не було проведено 100% розрахунку за Договором у розмірі 6586240,30 грн.
У відповідності до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 531 ЦК України передбачено, що боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару достроково, тобто до моменту виникнення у нього такого обов'язку, який відповідно до умов договору виник би у позивача тільки після проведення відповідачем 100% передплати за всі 10 штук тягачів.
Разом з тим, відповідач (Покупець) прийняв дострокове виконання позивача, тобто прийняв товари без жодних заперечень.
У відповідності до ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Згідно п. 5.4.1. Договору, Покупець зобов'язаний сплатити ціну Товарів у строки встановлені в п. 2.2. цього Договору, відповідно до поточних рахунків фактур та доплат, які обумовлені в п. 2.4. цього Договору.
Доказів на підтвердження проведення оплати у повному обсязі згідно п. 2.2. Договору Відповідачем не надано. Доказів оплати коштів у розмірі 1114407, 90 грн. Відповідачем суду не надано.
Враховуючи те, що Продавцем виконане своє зобов'язання щодо поставки товару достроково, а відповідач прийняв таке виконання, відповідач зобов'язаний здійснити свій обов'язок щодо проведення 100% оплати вартості товару.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи, що умови договору передбачали розрахунок за передплатою та у зв'язку з невиконанням такого обов'язку Відповідачем, при наявності дострокового виконання Позивачем зобов'язань по переданню Товару, строк оплати має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2011 року Позивачем направлено Відповідачу претензію вих. №08 з вимогою про оплату коштів у розмірі 1114407, 90 грн. протягом трьох банківських днів з моменту отримання претензії (направлення претензії Позивачем підтверджується доданим до матеріалів справи поштовим чеком №7261 від 18.02.2011р. та описом вкладення у цінний лист).
Виходячи з норм ч. 2 ст. 530 ЦК України, направлення позивачем відповідачеві вимоги 18.02.2011 року про оплату товару, строк виконання зобов'язань по оплаті коштів відповідачем є таким, що настав з 18.02.2011 року, а отже відповідач мав виконати своє зобов'язання щодо проведення 100% передплати протягом семи днів, тобто до 25.02.2011р.
Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача основного боргу та їх задоволення на суму 1114407, 90 грн. (6586240,30 грн. (загальна сума Договору п. 2.2.) -5471832,40 грн. (кошти сплачені Відповідачем за Договором згідно рахунків фактур № СФ-ВП-0003, №СФ-ВП-0003) = 1114407,90 грн.).
Враховуючи умови Договору, суд не погоджується з твердження Відповідача про те, що не направлення Позивачем повідомлення про отримання Товару від Генерального імпортера впливає на обов'язок Відповідача по оплаті товару, оскільки умовами Договору не передбачено обов'язку Позивача здійснювати таке повідомлення. Сторонами у Договорі не узгоджувався обов'язок Позивача щодо інформування (направлення повідомлення, тощо) Відповідача про надходження Товару від Генерального імпортера та спосіб такого інформування. Натомість в матеріалах справи містяться докази щодо отримання позивачем товарів від Генерального Імпортера, а відсутність повідомлення позивача відповідачеві щодо отримання цих товарів від Генерального імпортера не звільняє відповідача від обов'язку виконання зобов'язань по договору за умови дострокового виконання обов'язків продавця щодо поставки товару.
Крім того, Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 146674, 92 грн. трьох відсотків річних за період з 10.01.2008р. по 17.03.2011р. та 665560,09 інфляційних збитків за період з 26.03.2008р. по 18.03.2011р.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних витрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, з урахуванням зміни Позивачем строків поставки товару та направлення Позивачем Відповідачу в порядку норм ч. 2 ст. 530 ЦК України претензії 18.02.2011 року. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач прострочив виконання свого обов'язку щодо оплати поставленого товару з 25.02.2011 року.
Отже, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 1923,50 грн. трьох відсотків річних за період з 25.02.2011р. по 17.03.2011р., відповідно до розрахунку, здійсненого судом, та долученого до матеріалів справи. Вимоги щодо стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до розрахунку, здійсненого судом, інфляційне збільшення суми боргу за період з 25.02.2011 року по 17.03.2011 року складає 0 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростехно»підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал"(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 57, літ. "Б"; код ЄДРПОУ 31871186; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрростехно" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 1, кімната 257; код ЄДРПОУ 35142774) 1114407 (один мільйон сто чотирнадцять тисяч чотириста сім) грн. 90 коп. основної заборгованості, 1923 (одна тисяча дев'ятсот двадцять три) грн. 50 коп. трьох відсотків річних, 11163 (одинадцять тисяч сто шістдесят три) грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 136 (сто тридцять шість) грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Г.П. Бондаренко
Дата підписання рішення 19.03.2012р.