ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 65/246 13.02.12
Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Ужгородського підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго"
до ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональної академії управління персоналом" в особі Закарпатського інституту імені А. Волошина
про стягнення 95 539,71 грн.
за участю представників:
від позивача : Ракущинець М.М. - представник за довіреністю № 5/219-6-10-8-К від 01.02.2012 р.
від відповідача :не з'явився
16.05.2001 р. Ужгородське підприємство теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" звернулось до арбітражного суду Закарпатської області із позовною заявою до Міжрегіональної академії управління персоналом в особі Ужгородської філії МАУП про стягнення 95 539,71 грн.
Провадження за вказаними вимогами порушено ухвалою арбітражного суду Закарпатської області від 18.05.2001 р. у справі № 5/135.
30.08.2001 р. господарським судом Закарпатської області винесено ухвалу про зупинення провадження по вказаній справі.
Провадження у справі № 5/135 за вказаними позовними вимогами поновлено 22.11.2011 р. та призначено її розгляд на 13.12.2011 р.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 13.12.2011 р. відповідач по справі замінений його правонаступником -Публічним акціонерним товариством "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональної академії управління персоналом" в особі Закарпатського інституту імені А. Волошина, у зв'язку з чим матеріали справи передані на розгляд за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва № 65/246 від 21.12.2011 р. вказану справу прийнято до провадження та призначено розгляд на 23.01.2012 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на відпуск теплової енергії № 464 від 17.11.1999 р. в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональної академії управління персоналом" в особі Закарпатського інституту імені А. Волошина за період з жовтня 1999 р. по червень 2000 р. утворилась заборгованість в сумі 93 597,06 грн.
У позові Ужгородське підприємство теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" просить суд стягнути з ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональної академії управління персоналом" в особі Закарпатського інституту імені А. Волошина суму основного боргу в розмірі 76 568,74 грн., пеню в сумі 17 028,32 грн. та державне мито в розмірі 1 942,65 грн., що разом складає -95 539,71 грн.
У судовому засіданні 13.02.2012 року представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
17.11.1999 р. між позивачем - Ужгородським підприємством теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" (теплопостачальна організація) та відповідачем - ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональної академії управління персоналом" в особі Закарпатського інституту імені А. Волошина (споживач) було укладено договір № 464 на відпуск теплової енергії.
Відповідно до п. 1 договору теплопостачальна організація відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді в період 15 жовтня 1999 р. по 15 квітня 2000 р. Споживач приймає та оплачує поставлену теплову енергію.
Згідно з п. 5 договору кількість теплової енергії, яка відпускається теплопостачальною організацією споживачу для потреб опалення і вентиляції, встановлюється в залежності від температури зовнішнього повітря, а для технологічних потреб та гарячого водопостачання -по розрахунку, який проводиться постачальником згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України" з врахуванням режиму подачі холодної води в населеному пункті.
Пунктом 10 договору встановлено, що теплопостачальна організація на абонентських вводах будівель і споруд споживача забезпечує:
- необхідну кількість і якість мережевої води на опалення;
- необхідний напір теплоносія на вводі в будинок;
- подачу гарячої води температурою не нижче 50°С;
- контроль за використання теплової енергії споживачем.
Відповідно до п. 20 договору оплата за послуги теплопостачання споживач проводить не пізніше 5 днів з моменту одержання документів про сплату. При несвоєчасній сплаті за послуги теплопостачання заборгованість повинна сплачуватись з урахуванням інфляції, а також пені в розмірі 0,5% за кожний день прострочки.
Даний договір укладається строком на 1 рік і вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Договір вважається продовженим на слідуючий рік, якщо за місяць до закінчення дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу про припинення дії договору(п. 28).
Судом встановлено, що позивачем у період з 01.10.1999 р. по 31.05.2000 р. надавались відповідачу комунальні послуги з теплопостачання, що підтверджується обліковими картками енергопостачальної організації.
Згідно із наявними в матеріалах справи рахунками за надані послуги, підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.10.1999 р. по 31.05.2000 р. становить 71 039,55 грн.
Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Тарифи на надання послуг були встановлені рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 20.06.2000 р. за № 101 із наступними змінами, в частині затвердження тарифів на гаряче водопостачання та теплопостачання.
З матеріалів справи вбачається, що рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 101 від 20.06.2000 р. в частині затвердження нових тарифів на гаряче водопостачання та теплопостачання зі змінами внесеними рішенням виконкому міської ради № 119 від 29.06.2000 р. було скасовано рішенням Ужгородського міського суду Закарпатської області від 27.09.2001 р., яке набрало законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 10.04.2002 р.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 13.12.1997 р. "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян" рішення суду про визнання неправомірним індивідуального чи нормативно-правового акта або окремої його частини, яке набрало законної сили, тягне за собою недійсність цього акта чи його частини з моменту їх прийняття, що необхідно зазначити в резолютивній частині рішення.
Враховуючи вищенаведене, рішення виконкому від 20.06.2000 р. за № 101 із наступними змінами, в частині затвердження тарифів на гаряче водопостачання та теплопостачання зберігало чинність до часу набуття законної сили рішення суду - після перегляду його Апеляційним судом Закарпатської області та винесення відповідної ухвали 10.04.2002 р., яким його скасовано.
Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в розмірі 76 568,74 грн. за період з 01.10.1999 р. по 31.05.2000 р. та пеню в розмірі 17 028,32 грн. за період з 01.11.2000 р. по 10.05.2001 р.
З акту звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами, вбачається, що відповідачем сплачено 8 652,32 грн. заборгованості за вказаний період.
Таким чином, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за надані, але не оплачені у повному обсязі комунальні послуги за період з 01.10.1999 р. по 31.05.2000 р. в розмірі 71 039,55 грн.
Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доказів належної оплати суду не надано, а наявність заборгованості відповідача підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами, позовні вимоги в частині стягнення 76 568,74 грн. основного боргу за договором № 464 від 17.11.1999 р. за період з 01.10.1999 р. по 31.05.2000 р. підлягають частковому задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 17 028,32 грн. -пені за період з 01.11.2000 р. по 10.05.2001 р.
Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з п. 20 договору при несвоєчасній сплаті за послуги теплопостачання заборгованість повинна сплачуватись з урахуванням інфляції, а також пені в розмірі 0,5% за кожний день прострочки.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення пені є такими, що заявлені правомірно, проте суд зазначає, що оскільки сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача не відповідає заявленій позивачем, розмір штрафних санкцій підлягає перерахунку.
Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 799,21 грн. -пені за період з 01.11.2000 р. по 10.05.2001 р.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині несплаченої заборгованості в розмірі 71 039,55 грн. та пені в сумі 15 799,21 грн.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Ужгородського підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональної академії управління персоналом" в особі Закарпатського інституту імені А. Волошина про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії № 464 від 17.11.1999 р. в розмірі 95 539,71 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональної академії управління персоналом" в особі Закарпатського інституту імені А. Волошина (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2, ідентифікаційний код 00127522) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Ужгородського підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" (88015, м. Ужгород, вул. Квітів, 53-а, ідентифікаційний код 19109716) заборгованість у розмірі 71 039 (сімдесят одну тисячу тридцять дев'ять) грн. 55 коп., пеню в розмірі 15 799 (п'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 21 коп.
В іншій частині позову -відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональної академії управління персоналом" в особі Закарпатського інституту імені А. Волошина (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2, ідентифікаційний код 00127522) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Ужгородського підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" (88015, м. Ужгород, вул. Квітів, 53-а, ідентифікаційний код 19109716) витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 802 (одну тисячу вісімсот дві) грн. 39 коп.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 13 лютого 2012 р.
Повний текст рішення підписаний 21 лютого 2012 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя К.І. Головіна