ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 21/37 12.03.12
За позовом Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Перевесло»
до 1) Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»
2) Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс»
про визнання недійсним договору кредиту
Суддя Шевченко Е.О.
Представники:
Від позивача: Окладнюк О.В. -представник (дов. б/н від 01.12.2011р.)
Від відповідача 1: Мовчак АО. -представник (дов. б/н від 13.05.2011р.)
Ситайло З.Г. - представник (дов. б/н від 26.12.2011р.)
Гончарова У.І. -представник (дов. б/н від 13.05.2011р.)
Від відповідача 2: Оніщук В.М. -представник (дов. №909/11.5.2 від 30.09.2011р.)
Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Перевесло»(далі по тексту позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»(далі по тексту відповідач 1), Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс»(далі по тексту відповідач 2) про визнання недійсним Кредитного договору №КР01/08 від 04.01.2008р. (із змінами згідно Додаткової угоди №1 від 03.10.2008р. про внесення змін до Кредитного договору №КР01/08 від 04.01.2008р.), що укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2. Також позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зміст спірного Кредитного договору №КР01/08 від 04.01.2008р. суперечить приписам законодавства, а саме: ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 198 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», оскільки відповідачі не отримали індивідуальних ліцензій на право видачі кредиту в іноземній валюті, тому на підставі ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 236 Цивільного кодексу України Кредитний договір має бути визнаний недійсним з моменту його вчинення. На думку позивача, індивідуальна ліцензія необхідна й для використання відповідачем 2 доларів США як засобу платежу при сплаті відповідачеві 1 процентів за користування кредитом у цій валюті.
Відповідач 1 не погоджується з позовною заявою, вважає її необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В письмовому відзиві відповідач 1 зазначає, що єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є наявність у банка генеральної ліцензії та відповідного письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку. Відповідач 1 володіє банківською ліцензією №79, виданою Національним банком України від 20.04.2007р., та дозволом Національного банку України №79-1 від 20.04.2007р. (Додаток до Дозволу №79-1 від 20.04.2007р., пункт якого до переліку операцій, які має право здійснювати відповідач 1, відносить операції з валютними цінностями, зокрема, неторговельні операції з валютними цінностями, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та ін.).
Відповідач 2 письмового відзиву на позов суду не наддав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2012р. розгляд справи судом відкладався в межах строку, встановленого чинним законодавством України, відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та представника відповідача 2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2012р. розгляд справи було відкладено, з огляду на неявку в судове засідання представника позивача та відповідача 2.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.02.2012р. у зв'язку з тим, що суддя Шевченко Е.О. знаходився на лікарняному, справу було передано на розгляд судді Джарти В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2012р. суддя Джарти В.В. прийняла дану справу до свого провадження та призначила її розгляд на 20.02.2012р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 01.03.2012р.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.02.2012р. у зв'язку з тим, що суддя Шевченко Е.О. вийшов з лікарняного, справу передано для розгляду судді Шевченку Е.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2012р. суддя Шевченко Е.О. прийняв до свого провадження справу №21/37 та призначив її до розгляду на 01.03.2012р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2012р. розгляд справи був відкладений в межах строку, встановленого чинним законодавством України, відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача.
Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 09.02.2012р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04 січня 2008р. між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк»та Публічним акціонерним товариством «Комфорт-Сервіс»був укладений Кредитний договір №КР01/08, предметом якого стало надання відповідачем 1 відповідачеві 2 грошових коштів (кредиту) на таких умовах:
- сума кредиту -1 412 640,00 доларів США, видача кредиту відбавається траншами:
перший транш в сумі 181 040,00 доларів США скеровується на погашення кредитної заборгованості відповідача 2 перед ВАТ «Електрон Банк»згідно Кредитного договору КР23300 від 22.01.2007р.;
другий транш в розмірі 250 000,00 доларів США видається згідно вимог п. 2.2. цього Договору;
наступні транші видаються після виконання умов:
- представлення дозвільної документації на проведення ремонтно-будівельних робіт на об'єкті за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 70;
- загальна сума заставленого майна повинна покривати суму виданих траншів згідно вимог внутрішних нормативнх документів відповідача 1;
- строк кредитування -до 02.01.2015р.;
- відсотки за користування кредитом -12 відсотків річних.
Додатком №1 до Кредитного договору відповідач 1 та відповідач 2 визначили графік зменшення суми основної заборгованості по кредиту згідно Кредитного договору.
Договором про внесення змін від 18.08.2008р. до Кредитного договору сторони виклали п. 4.5. Кредитного договору в новій редакції.
Додатковою угодою №1 від 03.10.2008р. до Кредитного договору відповідач 1 та відповідач 2 виклали п. 1.1. Кредитного договору в новій редакції, а саме визначили, що предметом Кредитного договору є надання відповідачем 1 відповідачеві 2 грошових коштів (кредиту) на таких умовах:
- сума кредиту -1 412 640,00 доларів США. Видача кредиту відбувається траншами.
Перший транш у сумі 181 040,00 грн. скеровується на погашення кредитної заборгованості відповідача 2 перед ВАТ «Електрон Банк» згідно Кредитного договору №КР23300 від 22.01.2007р.
Другий транш в розмірі 250 000,00 доларів США видається згідно вимог п. 2.2. цього Договору.
Наступні транші видаються після виконання умов:
- представлення дозвільної документації на проведення ремонтно-будівельних робіт на об'єкті за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 70;
- загальна сума заставленого майна повинна покривати суму виданих траншів згідно вимог внутрішніх нормативнх документів відповідача 1.
Строк користування -до 02.01.2015р.
Плата за користування кредитом -14 відсотків річних.
04.01.2008р. позивач та відповідач 1 уклали Договір поруки №КР01/08/п, згідно якого позивач поручився перед відповідачем 1 за виконання відповідачем 2 зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитним договором №КР01/08/п від 04.01.2008р. та будь-якими додатковими угодами до нього.
Позивач вважає, що Кредитний договір має бути визнаний в судовому порядку недійсним оскільки суперечить чинному законодавству України, а саме: ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 198 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», оскільки відповідачі не отримали індивідуальних ліцензій на право видачі кредиту в іноземній валюті.
Викладене у позовній заяві судом відхиляється, а позовні вимоги суд визнає безпідставними та необґрунтованими у зв'язку з наступним.
У відповідності до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Порядок використання іноземної валюти визначаються Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України" і Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
При цьому, відповідно до норм пп. "г" п. 4 ст. 5 Декрету використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.
У нормах ст. 47 Закону "Про банки і банківську діяльність" зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.
Таким чином, зазначеними положеннями законів України встановлено, що уповноважені банки на підставі виданої НБУ банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, мають право використовувати іноземну валюту на території України при здійсненні розрахунків, в тому числі і здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачу видана Національним банком України банківська ліцензія №79 від 20.04.2007р., згідно з якою Банку надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Окрім того, у матеріалах справи наявний виданий Національним банком України дозвіл №79-1 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" згідно з додатком до цього дозволу. Так, відповідно до додатку до цього дозволу відповідач 1 має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Пунктами 1-4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.
Відтак, відповідач 1 мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:
- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;
- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
На сьогодні законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.
Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009р. "Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті" у зв'язку з запитами банків з питання щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті повідомив про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Відповідно до норм статей 192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, статті 198 Господарського України, статей 32, 44 Закону України "Про Національний банк України", статей 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 1, 4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, як таких, що є недоведеними та необґрунтованими.
Судовий збір підлягає стягненню відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.
Суддя Е.О. Шевченко