ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-4/251-2012 15.03.12
За позовомВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»
До Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
Простягнення 9 822,49 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Приходько Я.В.
Від відповідача не з'явились
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оратна»8 712,92 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 636,40 грн. пені за період з 03.07.2011 -23.12.2011р., 123,17 грн. 3% річних, 350 грн. вартості експертної оцінки, а всього 9 822,49 грн. заборгованості.
Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 30.01.2012р.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
19.12.2008 р. в м. Києві по вул. Драйзера трапилась дорожньо-транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення транспортного засобу «ЗАЗ 1103», державний реєстраційний номер АА5324АХ, під керуванням Фесака Володимира Володимировича, що належить Поліклініці №2 Деснянського району м. Києва, та транспортного засобу «Nissan X-Trail», державний реєстраційний номер АА5324ВН, під керуванням Полубінського Руслана Євгеновича, та що є об'єктом страхування відповідно до Договору №3293 добровільного страхування наземних транспортних засобів, укладеного 07.05.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «СК «НОВА»та Полубінською Юлією Миколаївною.
До Позивача 22.12.2008 р. надійшла Заява від Страхувальника про настання страхового випадку по договору страхування, в зв'язку з чим Позивач на підставі складеного 11.03.2009 р. Страхового акту №866, з урахуванням отриманого Звіту №1270 від 17.01.2009 р. про оцінку автомобіля, відповідно до норм ст. 25 Закону України «Про страхування», Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 8 712 грн. 90 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2027 від 12.03.2009 р.. (оригінал платіжного доручення №2027 від 12.03.2009 р. міститься в матеріалах справи).
Також за твердженням Позивача він поніс витрати в зв'язку з настанням ДТП в розмірі 350 грн. 00 коп. на проведення експертного дослідження розміру завданого Страхувальнику матеріального збитку. Витрати підтверджуються Актом виконаних робіт №1130 від 27.01.2009 р. та платіжним дорученням №2950 від 15.04.2009 р.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва по справі №3-251/2009 від 21.01.2009 р. підтверджено факт визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення Фесака Володимира Володимировича та притягнуто його до адміністративної відповідальності.
Під час дослідження страхового випадку Позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність Фесака Володимира Володимировича, як водія транспортного засобу «ЗАЗ 1103», державний реєстраційний номер АА5324АХ, застрахована у ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» за Полісом №ВА/6689987. Ліміт відповідальності згідно Полісу № ВА/6689987 становить 35 000,00 грн., франшиза становить 0,00 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно зі ст. 993 Цивільного Кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 85/96-ВР від 07.03.1996, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхуваль ник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого від шкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяль ність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної не безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше ре чове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об' єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 999, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особа ми за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідаль ності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.2004, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відпо відальності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.2004, Обов'язковий лі міт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.
Згідно зі ст. 1194 Цивільного Кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між; фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.2004, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової від повідальності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.2004, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач (Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА») 01.06.2010р. звернувся до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»з вимогою про відшкодування заподіяних збитків на суму 8712,92 грн.
Однак на час звернення Позивача до суду страхове відшкодування на користь Позивача Відповідачем не сплачено.
Тому, враховуючи вищезазначені правові норми, зібрані докази по справі, суд прийшов до висновку, що до позивача переходить право вимоги до відповідача на відшкодування збитків в розмірі 8712,92 грн.
З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 123,17 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.
Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 636,40 грн. не задовольняється судом оскільки, відповідно до ст. 547 ЦК України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.
Сторони не надали суду доказів укладення угоди про неустойку у письмової формі, відповідно до ст. 547 ЦК України.
Вимога позивача в частині стягнення 350 грн. витрат на проведення експертизи також не підлягає задоволенню, оскільки, згідно п. 34.2. ст. 34 Закону, право на одержання відшкодування витрат на проведенні експертизи (автотоварознавчого дослідження) має виключно потерпілий, і лише якщо Страховик відмовився від направлення аварійного комісара на місце настання страхового випадку.
Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону Потерпілі - треті юридичні та фізичні особи майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода.
У зв'язку з тим, що позивач не є потерпілим за страховим випадком, він не має права на відшкодування своїх витрат по призначенню автотоварознавчого дослідження згідно Полісу та Закону.
Відшкодування витрат щодо замовленого позивачем автотоварознавчого дослідження не передбачено за цим видом обов'язкового страхування.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 8 712,92 грн. суми страхового відшкодування та 123,17грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його позовні вимоги в частині стягнення 8712,92 грн. суми страхового відшкодування з врахуванням 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення 636,40 грн. пені та 350 грн. вартості експертної оцінки суд відмовляє з підстав вищезазначених.
Витрати по судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул.. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 31451838) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»(02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) 8712 (вісім тисячі сімсот дванадцять) грн. 90 коп. страхового відшкодування, 123 (сто двадцять три) грн. 17 коп. 3% річних, 1296 (одну тисячу двісті дев'яносто шість) грн. 75 коп. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко
Повне рішення складено: 19.03.2012р.