Запорізької області
13.03.12 Справа № 17/5009/6773/11
Суддя Корсун В.Л.
м. Запоріжжя
за позовною заявою: публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя" (69600, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20-а)
до відповідача 1: Мелітопольської міської ради Запорізької області, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Карла Маркса, 5
до відповідача 2: комунального підприємства "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації", 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Карла Маркса, 27
до відповідача 3: виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, 72312, м. Мелітополь, вул.. Карла Маркса, 5
про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: Левченко Н.В., довіреність від 16.09.11 № 924625
Орел Н.Г., довіреність від 16.09.11 № 924627
від відповідача 1: Додудзинський М.М., довіреність від 17.08.11 б/н
від відповідача 2: Рябінін Д.С., довіреність від 10.02.09 б/н
від відповідача 3: Додудзинський М.М., довіреність від 05.01.12 б/н
28.10.11 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя" (надалі ПАТ "АК ПІБ") до Мелітопольської міської ради Запорізької області (відповідач 1) та комунального підприємства "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" (відповідач 2) про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії.
У відповідності до ст. 21 ГПК України, 28.10.11 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 31.10.11 судом порушено провадження у справі № 17/5009/6773/11, судове засідання призначено на 21.11.11. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.
В судовому засіданні 21.11.11 судом задоволено клопотання відповідача 1, заявлене на підставі ст. 38 ГПК України, про витребування доказів та зобов'язано державний архів Запорізької області надати суду належним чином засвідчену копію рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради депутатів трудящих від 05.03.50 № 23 щодо права власності на комплекс будівель та споруд, розташованих по вул. К. Маркса, 14. На отримання наведеної вище копії рішення уповноважено Мелітопольську міську раду Запорізької області (через представника за дорученням), як заінтересовану сторону на одержання такого рішення.
Ухвалою від 21.11.11 розгляд справи, у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноваженого представника відповідача 2 та необхідністю надання сторонами додаткових доказів, судом відкладено на 26.12.11.
За заявою представника позивача розгляд справи розпочинаючи із 26.12.11 здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 26.12.11 судом прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ПАТ "АК ПІБ" за вих. від 22.11.11 № 05-12/329, проти прийняття якої не заперечили представники відповідачів 1 та 2.
Ухвалою від 26.12.11 судом залучено до участі у справі № 17/5009/6773/11 в якості відповідача 3 виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області. Цією ж ухвалою розгляд справи № 17/5009/6773/11 розпочато спочатку, судове засідання призначено на 11.01.12.
В судовому засіданні 11.01.12 судом оголошувалась перерва до 25.01.12.
Ухвалою від 25.01.12 строк вирішення спору судом продовжено на 15 днів - до 13.03.12, розгляд справи відкладено на 12.03.12.
Уточненням за вих. від 25.02.12 № 05-12/16 до позовних вимог, проти яких заперечили відповідачі 1, 2, 3 та які прийнято судом до розгляду, в судовому засіданні 12.03.12, позивач просить суд визнати право власності на об'єкти нерухомості майна, а саме: літ. З - 1 будівля 13.10 х 27.57; літ. З1-1 прибудова 12.54 х 13.85; літ. И-1 гараж 9,66 х 03.22, які розташовані по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополь за юридичною особою - публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". Зобов'язати комунальне підприємство "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" внести зміни до Державного реєстру прав власності нерухомого майна та зареєструвати право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: літ. З - 1 будівля 13.10 х 27.57; літ. З1-1 прибудова 12.54 х 13.85; літ. И-1 гараж 9,66 х 03.22, які розташовані по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополь за юридичною особою - публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
В судовому засіданні 12.03.12 судом оголошувалась перерва до 13.03.12.
У засіданні суду 13.03.12, на підставі ст. ст. 821, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін роз'яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяв за вих. від 22.11.11 № 05-12/329 та від 25.02.12 № 05-12/16 про уточнення позовних вимог, пояснював наступне. Відповідно до розпорядження виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 05.05.92 № 240-р на баланс Промбудбанку України безкоштовно була передана будівля, яка розташована за адресою: м. Мелітополь, вул. К. Маркса, буд. 14. На виконання зазначеного розпорядження виконавчого комітету Мелітопольської міської ради спірна будівля була передана за актом приймання-передачі від 26.03.93 на баланс Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), який створений на базі Державного комерційного промислово-будівельного банку України. У 1994 році Промінвестбанк України за вказаною вище адресою здійснив прибудову касового вузла та побудував гараж. 03.03.94 підписаний акт вводу в експлуатацію прибудови касового вузла (12.0 х 13.39). 27.09.94 підписаний акт вводу в експлуатацію гаража (10.0 х 03.20). Після введення в експлуатацію касового вузла та гаражу, банк оформив право власності на нерухоме майно. Право власності на вищевказане нерухоме майно, яке належить Банку, підтверджується рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 08.08.97 № 242 та свідоцтвом про право власності від 08.08.97, що було зареєстровано в книзі № 26 за реєстровим № 367. Позивач вказує, що згідно діючого законодавства щодо можливості набуття права власності лише юридичними особами, при винесенні рішення від 08.08.97 № 242 виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради та видачі комунальним підприємством "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі -КП "Мелітопольське МБТІ") свідоцтва про право власності від 08.08.97 було допущено помилку в зазначені найменування власника, а саме: замість Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ Промінвестбанк, було зазначено відділення Промінвестбанку України у м. Мелітополі. Як вказує позивач, у відповідь на численні звернення ПАТ "АК ПІБ" до Мелітопольської міської ради, відповідач 1 висловлював своє не визнання права власності на спірні будівлі за позивачем у справі. Крім того, 01.11.11 позивачем отримано відповідь від КП "Мелітопольське МБТІ" про відмову у проведенні технічної інвентаризації та надання Витягу з Реєстру прав власності у зв'язку з тим, що Банк є лише балансоутримувачем спірного майна. Разом з тим, позивач зазначає, що більш ніж дев'ятнадцять років, ПАТ Промінвестбанк на правових підставах, відкрито, добросовісно користується та володіє спірним нерухомим майном, сплачує всі належні комунальні платежі та передбачені законом податки. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати право власності на об'єкти нерухомості майна, а саме: літ. З - 1 будівля 13.10 х 27.57; літ. З1-1 прибудова 12.54 х 13.85; літ. И-1 гараж 9,66 х 03.22, які розташовані по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополь за юридичною особою - публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". Крім того, зобов'язати комунальне підприємство "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" внести зміни до Державного реєстру прав власності нерухомого майна та зареєструвати право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: літ. З - 1 будівля 13.10 х 27.57; літ. З1-1 прибудова 12.54 х 13.85; літ. И-1 гараж 9,66 х 03.22, які розташовані по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополь за юридичною особою - публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
Відповідач 1 у відзиві від 21.11.11 № 608/юр на позовну заяву проти позовних вимог заперечив повністю, вважає вимоги необґрунтованими оскільки доказів того, що ПАТ "АК ПІБ" є власником спірного майна в матеріалах справи відсутні. У зв'язку з чим, як вказує відповідач 1, у позивача і відсутні підстави для звернення до суду га підставі ст. 392 ЦК України. Крім того, зазначає, що рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 08.08.97 № 242 та свідоцтво про право власності від 08.08.97, яке видано КП "Мелітопольське МБТІ" не відповідають вимогам чинного на той час законодавства оскільки суб'єктами права власності відповідно до ст. 3 Закону України "Про власність" визнаються юридичні особи, а відділення Промінвестбанку України у м. Мелітополі не є юридичною особою. При цьому, Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк України не є правонаступником Державного комерційного Промбудбанку України. У зв'язку з викладеним, просить суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву повідомляє, що право власності на комплекс будівель та споруд, що розташовані по вул. К. Маркса у м. Мелітополі зареєстровано за Мелітопольською міською радою відповідно до рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 05.03.50 № 23. Вказане рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради чинне станом на час розгляду справи № 17/5009/6773/11 в суді. При цьому, Мелітопольське відділення Промстройбанку України є балансоутримувачем об'єкту, а не його власником. Обстеженням спеціаліста КП "Мелітопольське МБТІ" від 30.05.01 та в подальшому від 20.02.03 встановлено факт самочинної реконструкції та перепланування зазначеного нерухомого майна. Разом з тим, на думку відповідача, позивачем не надано дозвільних документів на проведення такої реконструкції чи документів, що підтверджували б оформлення проведених змін у відповідності з діючим законодавством. Крім того, як вказує відповідач 2, КП "Мелітопольське МБТІ" у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, а тому вимоги, які пред'явлено до КП "Мелітопольське МБТІ" повинні розглядатись судом в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи викладені вище обставини, відповідач 2 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відповідач 3 у відзиві від 06.01.12 № 7/юр-вих. на позовну заяву вказує, що позивачем в порушення вимог ст. 54 ГПК України не зазначено змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Також, на думку відповідача 3, у Мелітопольського відділення Промінвестбанку України у м. Мелітополі були відсутні правові підстави для участі у цивільно-правових відносинах оскільки Мелітопольське відділення не було юридичною особою. Згідно з приписами чинного на той час законодавства передача об'єкта нерухомого майна на баланс не є підставою для виникнення права власності на вказані об'єкти. Акт передачі та прийому будівлі був складений між начальником ПЖРЕО, керуючим відділенням Промбудбанку та іншими особами - 26.03.93. Разом з тим, станом на 26.03.93 відділення Промбудбанку не існувало оскільки 18.02.93 було затверджено Положення про регіональні управління та відділення Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку. Крім того, вказаний акт не був затверджений виконкомом, як цього передбачало розпорядження від 05.05.92 № 240-р. При цьому, відповідач 3 зазначає, що рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 22.12.11 № 221/28 було відмінено рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 08.08.97 № 242. Також, на думку відповідача 3, наявність акту державної прийомної комісії про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 1994 р. - прибудови касового вузла до будівлі Мелітопольського відділення акціонерно-комерційного промінвестбанку України м. Мелітополь та акту державної прийомної комісії про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - гаражу на 2 автомашини від 1994 р. виключає можливість застосування ст. 344 ЦК України оскільки необхідно володіти чужим майном. З огляду на вище зазначене просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
10.04.92 між представниками юридичних осіб та працівниками Промбудбанку (Засновники) укладено установчий договір про створення Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку.
Згідно з п. 1.1. наведеного вище установчого договору, Банк створюється як кредитна організація універсального типу для здійснення кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касового та розрахункового обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
Банк має фірмове найменування: "Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", скорочено Промінвестбанк України (п. 1.2. установчого договору).
Пунктом 2.1. установчого договору визначено, що Банк створюється як акціонерне товариство закритого типу на базі Державного комерційного промислово-будівельного банку України, що реорганізується, і здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством, цим договором і Статутом Банку.
Статтею 1 Статуту Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (затвердж. протоколом установчих зборів засновників Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку від 28.04.92 № 1) визначено, що Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк засновується як закрите акціонерне товариство для комплексного банківського обслуговування юридичних та фізичних осіб незалежно від державної належності та форм власності і діє на комерційних засадах.
Відповідно до ст. 1 Статуту Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), який затверджений протоколом загальних зборів акціонерів Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку від 27.04.01 № 16, акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк є правонаступником прав та зобов'язань Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, створеного рішенням установчих зборів засновників від 28.04.92 та зареєстрованого Національним банком України від 26.08.92 за реєстраційним № 125.
Пунктом 1 Статуту публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" від 23.04.10 № 28, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є правонаступником прав та обов'язків акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), створеного рішенням установчих зборів засновників від 28.04.92 та зареєстрованого Національним банком України 26.08.92 за реєстраційним № 125.
21.10.92 Запорізьким обласним управлінням Державного комерційного промислово-будівельного банку України видано наказ № 152, за змістом якого, у зв'язку з реорганізацією Державного комерційного промислово-будівельного банку України в Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, було вирішено реорганізувати з 26.08.92 Мелітопольське відділення Державного комерційного промислово-будівельного банку України в Мелітопольське відділення Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку.
05.05.92 головою виконавчого комітету Мелітопольської міської ради підписано розпорядження № 240-р, відповідно до якого визначено: передати будівлю Промбудбанку за адресою вул. К. Маркса, 14 загальною вартістю 50 834 руб. з балансу ЖЕК-3 п/о ЖКГ на баланс Мелітопольського відділення Промбудбанку України безоплатно. Крім того, вказаним розпорядженням зазначено надати до виконавчого комітету на затвердження акт передачі від 10.05.92.
26.03.93, згідно розпорядження голови виконавчого комітету Мелітопольської міської ради народних депутатів від 05.05.92 № 240-р, між начальником, майстром, головним бухгалтером "ПРЭУ-3", керуючим відділенням Промбудбанку України та старшим інженером підписано акт приймання і передачі будівлі Промбудбанку по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополі, що знаходилась на балансі "ПЖРЭО".
Як слідує із змісту вище вказаного акту приймання і передачі будівлі, виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради, на виконання розпорядження голови виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 05.05.92 № 240-р, акт від 26.03.93 не затверджено. Даний факт не заперечувався представниками сторін в ході розгляду цієї справи в суді.
Крім того, вбачається, що 26.03.93 між головою фонду комунального майна Мелітопольської міської ради народних депутатів та керуючим Мелітопольським відділенням Промбудбанку підписаний акт приймання і передачі, згідно з яким фонд комунального майна Мелітопольської міської ради народних депутатів передає, а Мелітопольське відділення Промбудбанку приймає: основні фонди у складі - будівлі по вул. К. Маркса, 14 та технічну документацію.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем до матеріалів справи доданий акт державної приймальної комісії щодо прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту від 03.03.94, який затверджено наказом начальника управління від 18.03.94 № 26 та підписаний головою державної приймальної комісії Бірюковою С.Д. і членами державної приймальної комісії. Згідно з вказаним актом, пред'явлена до здачі прибудова касового вузла до будівлі Мелітопольського відділення Промінвестбанку України прийнята в експлуатацію.
Наказом начальника управління (якого управління Банку не вбачається) від 28.03.94 № 26, визначено про введення в експлуатацію прибудову касового вузла до будівлі Мелітопольського відділення Промінвестбанку України. Також, цим наказом затверджено акт державної приймальної комісії з приймання в експлуатацію прибудови касового вузла до будівлі Мелітопольського відділення Промінвестбанку України.
Також, відповідно до наявного в матеріалах справи акту державної приймальної комісії щодо прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту від 27.09.94, затвердженого наказом начальника управління від 27.09.94 № 116а та підписаного головою державної приймальної комісії Бірюковою С.Д. і членами державної приймальної комісії, пред'явлений до здачі гараж на дві автомашини Мелітопольського відділення Промінвестбанку України прийнятий в експлуатацію.
Наказом в.о. начальника Запорізького регіонального управління акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку України від 27.09.94 № 116а визначено ввести в експлуатацію гараж на 2 автомашини Мелітопольського відділення Промінвестбанку та затвердити акт державної приймальної комісії щодо прийняття в експлуатацію гаражу на дві автомашини Мелітопольського відділення Промбудбанку України.
08.08.97 виконавчий комітет Мелітопольської міської ради прийняв рішення № 242, яким вирішив: власником будівель 13.10 х 27.50, 12.00 х 13.39 та гаражу 10.00 х 03.20 по вул. К.Маркса, 14 вважати відділення Промінвестбанку України у м. Мелітополі (…).
08.08.97, на підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради народних депутатів від 08.08.97 № 242, Мелітопольським бюро технічної інвентаризації видано свідоцтво про право власності Мелітопольського відділення Промінвестбанку України на частину будівлі та гаражу, які розташовані за адресою м. Мелітополь, вул. Карла Маркса, 14.
22.12.11 рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради № 221/28 скасовано рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 08.08.97 № 242 та погашено свідоцтво про право власності від 08.08.97 на частину будівель та гараж, розташованих по вул. Карла Маркса, 14 у місті Мелітополі.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України (ЦК України), кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Позивачем заявлені вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, яке розташоване по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополь, а саме: літ. З - 1 будівля 13.10 х 27.57; літ. З1-1 прибудова 12.54 х 13.85; літ. И-1 гараж 9,66 х 03.22 на підставі ст.ст. 344, 392 ЦК України. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 08.08.97 № 242, свідоцтва про право власності від 08.08.97, а також, як вказує позивач, не визнання відповідачами 1, 2, 3 права власності на спірне нерухоме майно та відкрите, добросовісне користування і володіння спірним майно протягом 19 років.
Розглядаючи вказану справу по суті спору суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України (на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог) особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном - протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
З урахуванням викладеного, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний об'єкт нерухомості, на підставі розпорядження виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 05.05.92 № 240-р, був взятий на баланс Мелітопольського відділення Промбудбанку України, про що між "ПРЭУ-3" та управляючим відділенням Промбудбанку був підписаний акт приймання і передачі від 26.03.93.
Судом враховано, що баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства.
За таких обставин, наявні в матеріалах цієї господарської справи документи вказують на те, що позивач володів та користувався спірним майном з 26.03.93 на законних підставах, що виключає застосування у даному спорі положень ст. 344 ЦК України, якою позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, оскільки вона (вказана стаття ЦК України) регулює правовідносини щодо незаконного володіння чужим майном.
Також, при розгляді справи по суті спору судом враховано, що приписами п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що правила ст. 344 цього Кодексу про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалось за 3 роки до набрання чинності цим Кодексом. Отже, з правового аналізу положень п. п. 1, 4, 8 Прикінцевих положень ЦК України та ст. 344 цього Кодексу вбачається, що визнання права власності за набувальною давністю може мати місце не раніше 01.01.2001 року. Всупереч наведеному позивач обраховує такий строк з 26.03.93, тобто з моменту передачі спірної будівлі за актом приймання і передачі від 26.03.93, що не відповідає приписам чинного законодавства.
У відповідності з положеннями ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, вимога про визнання права власності може бути заявлена існуючим власником індивідуально визначеної речі, права якого оспорюються, заперечуються чи не визнаються третьою особою, яка не знаходиться з власником у зобов'язальних чи інших відносинах із приводу спірної речі.
Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує, що право власності на спірну будівлю підтверджується рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 08.08.97 № 242 та свідоцтвом про право власності від 08.08.97 на частину будівель та гараж, розташованих по вул. Карла Маркса, 14 у місті Мелітополі, які є чинними станом на час розгляду цієї справи в суді.
Згідно зі ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції станом на час прийняття рішення від 08.08.97) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.
Вказаним Законом, зокрема ч. 1 ст. 60 передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в т.ч. виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Із змісту рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 08.08.97 № 242, на яке посилається позивач, слідує, що власником будівель 13.10 х 27.50, 12.00 х 13.39 та гаражу 10.00 х 03.20 по вул. К. Маркса, 14 вирішено вважати відділення Промінвестбанку України у м. Мелітополі. Разом з тим, зазначене у рішенні від 08.08.97 суперечить приписам ч. 1 ст. 3 Закону України "Про власність", який був чинний станом на час прийняття рішення - 08.08.97. Так, норма ч. 1 ст. 3 Закону України "Про власність" передбачала, що суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. При цьому, як свідчить зміст Статуту Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку і Положення про регіональні управління та відділення Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, відділення Промінвестбанку України у м. Мелітополі не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені Банку.
З урахуванням викладеного, враховуючи приписи ч. 1 ст. 3 Закону України "Про власність", відділення Промінвестбанку України у м. Мелітополі не є суб'єктом набуття права власності оскільки не є юридичною особою.
Доказів внесення виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради змін до вказаного рішення від 08.08.97, а також приведення його у відповідність до норм чинного на той час законодавства, в матеріалах справи відсутні та не надані.
Також, розглянувши свідоцтво про право власності від 08.08.97 б/н, видане Мелітопольським бюро технічної інвентаризації на підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 08.08.97 № 242, судом встановлено, що вказане свідоцтво не містить даних щодо площі та літер об'єктів, за якими оформлено право власності за Мелітопольським відділення Промінвестбанку України.
В ході розгляду цієї господарської справи судом встановлено, що 22.12.11 виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради прийнято рішення № 221/28, яким скасовано вище вказане рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 08.08.97 № 242 та погашено свідоцтво про право власності від 08.08.97 на частину будівель та гараж, розташованих по вул. Карла Маркса, 14 у місті Мелітополі.
Рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 22.12.11 № 221/28 є чинним станом на час розгляду справи № 17/5009/6773/11 в суді та прийняття рішення у ній по суті спору, в судовому порядку незаконним не визнавалось. Доказів зворотнього сторони суду не надали та не оспорювали вказаний факт в ході розгляду цієї справи.
Згідно з листом КП "Мелітопольське МБТІ" № 11001, свідоцтво про право власності від 08.08.98 на частину будівель та гараж по вул. Карла Маркса, 14 у місті Мелітополі на підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради народних депутатів від 22.12.11 № 221/28, було погашено.
Інші належні та допустимі докази на підтвердження права позивача на спірне нерухоме майно в матеріалах цієї господарської справи відсутні та останнім не надані.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що перебування (облік) нерухомого майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності на це майно, судом визнаються безпідставними посилання позивача на вище вказані докази та на положення ст. 392 ЦК України оскільки останньою передбачено захист прав існуючого власника, право власності якого не визнається або оспорюється іншою особою.
Щодо посилання позивача на здійснення прибудови касового вузла та побудування гаражу до спірного об'єкту нерухомості суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 376 ЦК України унормовано, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до частини 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Однак, в окремих випадках, ст. 376 ЦК України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.
Так, частиною 3 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. При цьому, частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту; а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (ч. 4 ст. 376 ЦК України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Отже, при вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно господарські суди повинні з'ясовувати наявність права позивача на земельну ділянку, на якій збудовано спірне майно; наявність самочинно збудованого нерухомого майна; відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування, зокрема, на підставі договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до листа управління Держкомзему у м. Мелітополь Запорізької області від 23.12.11 № 1483, копія якого долучена до матеріалів цієї справи, земельна ділянка по вул. Карла Маркса, 14 площею 906,19 кв.м. була надана в оренду відділенню Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в м. Мелітополі Запорізької області строком на 5 років для розміщення відділення Промінвестбанку. Договір оренди земельної ділянки зареєстрований 26.05.00 за № 0078, термін дії договору оренди скінчився 26.05.05.
Таким чином, доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, станом на час зведення на ній прибудови касового вузла та гаражу, була відведена позивачу в установленому порядку під уже збудоване нерухоме майно в матеріалах справи відсутні.
За приписами ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Отже, вирішення питання про визнання права власності залежить від прийняття об'єкту в експлуатацію.
Оскільки із змісту позовних вимог слідує, що зведення прибудови касового вузла та гаражу було здійснено позивачем у 1994 році, судом до спірних правовідносин застосовується законодавство, що діяло на час виникнення цих спірних правовідносин, з урахуванням діючих норм.
Статтею 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень вказаного Закону, прийняття в експлуатацію збудованих до 31 грудня 2009 р. індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і заяви про прийняття в експлуатацію яких подаються до 31 грудня 2012 р., здійснюється безоплатно інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів за наявності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, протягом 30 днів з дня подання заяви.
Позивач, обґрунтовуючи вимоги в цій частині вказує на наявність актів державної приймальної комісії щодо прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту від 03.03.94 та від 27.09.94, згідно з якими прибудова касового вузла та гараж були прийняті в експлуатацію.
Вбачається, що станом на час прийняття вищевказаних актів від 03.03.94 та від 27.09.94, правовідносини щодо приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регламентувались Постановою державного будівельного комітету СРСР від 21.04.87 № 84 затверджено СНиП 3.01.04-87 "Приемка в эксплуатацию законченных строительством объектов. Основные положения" (які були чинними до 31.12.94) та Положенням про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.92 № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення".
Згідно із п. 4.8. вказаних ДБН, (…) приймання в експлуатацію об'єктів, загальних для групи підприємств, виробляється державними приймальними комісіями, міністерствами, що призначаються, і відомствами СРСР і порадами міністрів союзних республік, у веденні яких знаходяться головні забудовники даних об'єктів … До складу державних приймальних комісій при прийманні в експлуатацію об'єктів виробничого призначення включаються: представники замовника (забудовника), експлуатаційної організації, генерального підрядчика, виконкому районної (міського) ради, генерального проектувальника, органів державного санітарного нагляду, органів державного пожежного нагляду, Державної інспекції по охороні атмосферного повітря при Державному комітеті СРСР з гідрометеорології і контролю природного середовища, органів по регулюванню використання і охороні вод системи Міністерства меліорації і водного господарства СРСР, технічній інспекції праці відповідного ЦК або поради профспілок, профспілкової організації замовника (забудовника) або експлуатаційної організації і фінансуючого банку (п. 4.13.). До складу державних приймальних комісій при прийманні в експлуатацію об'єктів житлово-цивільного призначення включаються: представники замовника (забудовника), експлуатаційної організації, генерального підрядчика, архітектора - автора проекту, органів державного архітектурно-будівельного контролю (у районах, де такі органи відсутні, - районні архітектори), органів державного санітарного нагляду, органів державного пожежного нагляду, підприємств Міністерства зв'язку СРСР і міністерств зв'язку союзних республік, профспілкової організації замовника (забудовника) або відповідної поради профспілок (п. 4.14.). Головами державних приймальних комісій при прийманні в експлуатацію об'єктів виробничого призначення кошторисною вартістю 4 млн. крб. і вище, а також експериментальних об'єктів незалежно від їх кошторисної вартості призначаються керівні працівники міністерств і відомств-замовників, а також безпосередньо підпорядкованих їм підприємств, установ і організацій (п. 4.15.). Головами державних приймальних комісій з приймання в експлуатацію об'єктів виробничого призначення кошторисною вартістю до 4 млн. крб. призначаються керівні працівники органів, що призначили ці комісії, а також керівні працівники підприємств, установ і організацій, безпосередньо підпорядкованих цим органам.
Приймання державними приймальними комісіями в експлуатацію об'єктів виробничого призначення не допускається без наявності в акті приймання підписів членів комісії, органів державного санітарного нагляду, технічної інспекції праці відповідного ЦК або поради профспілок, а також профспілкової організації замовника (забудовника) або експлуатаційної організації, що є представниками (пр. 4.23 ДБН).
Згідно із пунктами 4, 5 Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, в редакції станом на 1994 рік, (…) прийняття в експлуатацію закінчених об'єктів (крім об'єктів цивільного призначення) проводиться державними приймальними комісіями, які призначаються органами, що затвердили проектно-кошторисну документацію, а об'єктів цивільного призначення - державними приймальними комісіями, які призначаються районними державними адміністраціями та виконкомами місцевих рад (п. 4). До складу державної приймальної комісії включаються представники експлуатаційної організації, замовника, генерального підрядчика, генерального проектувальника, органів державного архітектурно-будівельного нагляду, державного санітарного нагляду, державного пожежного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, Держнаглядохоронпраці, Держатомнагляд (на підконтрольних об'єктах), відповідного профспілкового органу (органів, а також представники місцевих органів державної виконавчої влади та виконкомів місцевих рад, на території яких розташовані побудовані об'єкти (п. 5).
Відповідно до пунктів 7, 8 вказаного Положення, не допускається прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів виробничого та житлово-цивільного призначення без технічного висновку про стан відповідних несучих конструкцій та якість виконаних будівельно-монтажних робіт, який видається відповідним органом державного архітектурно-будівельного нагляду (п. 7). Прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію оформлюється актами. Акт про прийняття об'єкту в експлуатацію підписується головою і всіма членами комісії. (…) Не дозволяється вводити в експлуатацію об'єкти без підпису акта представниками органів державного нагляду.
Як встановлено судом та підтверджується актами державної приймальної комісії щодо прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту від 03.03.94 та від 27.09.94, вказані акти суперечать вищевказаним положенням чинних на той час нормативно-правових актів оскільки до їх складу не включені та відсутні представники всіх органів вказаних вище, у т.ч.: виконкому відповідної ради (обидва акти), органів державного санітарного нагляду (акт від 27.09.94), органів державного пожежного нагляду (акт від 03.03.94) та інших органів державного нагляду у т.ч. архітектурно-будівельного нагляду.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі докази на підтвердження прийняття прибудови касового вузла та гаражу в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, а також відповідність самочинно збудованої будівлі вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил, що діяли як на час побудови цих об'єктів, так і час звернення з цим позовом до суду про визнання права власності.
Частиною 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд виходить з того, що позивачем в ході розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав, які є необхідними для задоволення позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, на самочинно збудоване нерухоме майно та в порядку ст. 392 ЦК України.
У зв'язку з чим, у задоволені позовних вимог до Мелітопольської міської ради Запорізької області та до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання за публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" права власності на нерухоме майно, яке розташовані по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополь, а саме: літ. З - 1 будівля 13.10х27.57; літ. З1-1 прибудова 12.54 х 13.85; літ. И-1 гараж 9,66 х 03.22, слід відмовити.
Розглядаючи справу по суті судом прийнято до уваги посилання відповідачів 1, 2, 3 про наявність чинного рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради депутатів трудящих від 05.03.50 № 23, яким (як вказують відповідачі 1, 2, 3) визначено, що право власності на комплекс будівель та споруд, що розташовані по вул. Карла Маркса, 14 у м. Мелітополі зареєстровано за Мелітопольською міською радою. При цьому, на підтвердження права власності спірного об'єкту нерухомості за Мелітопольською міською радою, відповідачами 1, 2, 3 вказане рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради депутатів трудящих від 05.03.50 № 23 до матеріалів справи надано не було.
У зв'язку з чим, з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі по суті спору, судом ухвалами від 21.11.11 та від 26.12.11 зобов'язано державний архів Запорізької області надати суду належним чином засвідчену копію рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради депутатів трудящих від 05.03.50 № 23 щодо права власності на комплекс будівель та споруд, розташованих по вул. К.Маркса, 14. На отримання наведеної вище копії рішення судом було уповноважено Мелітопольську міську раду Запорізької області.
Відповідно до листа від 10.01.12 № 16/01-32, підписаного директором та начальником відділу державного архіву Запорізької області, засідання виконавчого комітету Мелітопольської міської ради депутатів трудящих 05.03.50 не відбувалось та відповідно рішення не приймались.
Таким чином, доводи відповідачів 1, 2, 3 відносно права власності на комплекс будівель та споруд, що розташовані по вул. Карла Маркса, 14 у м. Мелітополі на підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради депутатів від 05.03.50 № 23 не знайшли своє підтвердження в ході розгляду цієї господарської справи.
Судом встановлено, що при зверненні позивача до КП "Мелітопольське МБТІ" із листами (за вих. від 06.06.06 № 520, заява від 22.09.11 № 05-12/287) про реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомості та надання витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідачем 2 було відмовлено з підстав того, що позивач є балансоутримувачем об'єкту, а не його власником. Право власності, як вказує відповідач 2, на комплекс будівель та споруд, розташований по вул. К. Маркса, 14 у м. Мелітополі, зареєстровано за Мелітопольською міською радою відповідно до рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради трудящих від 05.03.50 № 23.
Вважаючи таку відмову у реєстрації права та надання витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно незаконною, позивач звернувся до суду із позовними вимогами до комунального підприємства "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності та зобов'язання останнього внести зміни до Державного реєстру прав власності нерухомого майна та зареєструвати право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: літ. З - 1 будівля 13.10х27.57; літ. З1-1 прибудова 12.54 х 13.85; літ. И-1 гараж 9,66 х 03.22, які розташовані по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополь за юридичною особою - публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), підприємства, установи, організації, ін. юридичні особи (у т.ч. іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатись державні та інші органи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
У відповідності із ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна та з інших підстав крім:
- спорів про приватизацію державного житлового фонду;
- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником) ... крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
З урахуванням викладеного, господарським судам підвідомчі справи, склад учасників яких відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини щодо яких виник спір носять господарський характер.
Відповідно до п. 1, 6 ст. 3 Господарського кодексу України (ГК України), під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Перелік спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначено ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), а саме: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу (…); спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у т.ч. делегованих повноважень; спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до ст. 3 цього Кодексу, "суб'єкт владних повноважень" - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій. При цьому, ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Згідно зі ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1). Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ч. 2). Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду (ч. 3). Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4).
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.04 із змінами і доповненнями визначено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5, яким затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, установлено, що до 01 січня 2012 р. державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.10 № 5/991 "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключення до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Здійснюючи надані йому державною функції, підприємство технічної інвентаризації не перебуває в господарських правовідносинах з особою, що звернулась за здійсненням за собою держаної реєстрації речових прав, між підприємством технічної інвентаризації та заявником в межах виконання вказаних вище функцій не може існувати спору про речове право.
Вказане вище свідчить, що бюро технічної інвентаризації на основі законодавства, що діяло станом нас звернення позивача з позовом до суду, делеговані владні повноваження у сфері суспільних відносин, пов'язаних із здісненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку, що бюро технічної інвентаризації, в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень.
Спір щодо законності дій такого органу або суб'єкта, якому делеговані відповідні повноваження, не може бути предметом розгляду у господарському суді.
Вказане відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України викладеній у постанові вказаного суду від 07.07.11 у справі № 2-26/8446-2008 (копія якої долучена до матеріалів цієї господарської справи).
Також, місцевий господарський суд виходить з того, що комунальне підприємство "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а відтак не може бути відповідачем у справі, що розглядається господарським судом стосовно визнання права власності оскільки не є особою, від якої відповідне право перейшло, або особою, яка може претендувати на таке право.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі стосовно позовних вимог банку у цій справі до комунального підприємства "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності та зобов'язання останнього внести зміни до Державного реєстру прав власності нерухомого майна та зареєструвати право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: літ. З - 1 будівля 13.10 х 27.57; літ. З1-1 прибудова 12.54 х 13.85; літ. И-1 гараж 9,66 х 03.22, які розташовані по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополь за юридичною особою - публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" підлягає припиненню.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача на постанови Верховного Суду України від 27.11.07 № 45/24пн та від 13.05.08 № 1/23 (до матеріалів справи зазначені постанови позивачем не надано) та лист Вищого господарського суду України від 21.11.11 № 01-06/1623/2011, в яких викладена правова позиція Верховного Суду України відносно того, що спори за позовами суб'єктів господарювання до бюро технічної інвентаризації про зобов'язання останніх здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно або про зобов'язання її скасувати не пов'язані з захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічних-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд відповідних справ у порядку адміністративного судочинства.
Підставою для такого висновку є наступне.
Частинами 1, 2 ст. 111-28 ГПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, дія нормативно-правового акту починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки норми частин 1, 2 ст. 111-28 ГПК України вступили в дію з 03.08.10, а постанови Верховного Суду України, на які посилається позивач, датовані 27.11.07 та 13.05.08, тобто за декілька років до набуття чинності вказаною вище статтею ГПК України, господарський суд у справі № 17/5009/6773/11 позбавлений правових підстав приймати до уваги та вважати обґрунтованими твердження позивача стосовно необхідності розгляду спору в частині зобов'язання відповідача 2 внести зміни до Державного реєстру прав власності та зареєструвати за позивачем право власності на об'єкти нерухомого майна по вул. К. Маркса, 14 у м. Мелітополі в порядку ГПК України.
У зв'язку з припиненням провадження у справі стосовно позовних вимог до комунального підприємства "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації", державне мито в розмірі 85 грн. підлягає поверненню позивачу.
Згідно із положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати в сумі 25 415 грн. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 42,43,45,22,33, 34, 38, 49, 69, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд
У задоволені позовних вимог до Мелітопольської міської ради Запорізької області та виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання за публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" права власності на нерухоме майно, яке розташовані по вул. К.Маркса, 14 в м. Мелітополь, а саме: літ. З - 1 будівля 13.10 х 27.57; літ. З1-1 прибудова 12.54 х 13.85; літ. И-1 гараж 9,66 х 03.22 відмовити.
Провадження у справі відносно позовних вимог до комунального підприємства "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання за публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" права власності на нерухоме майно, яке розташовані по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополь, а саме: літ. З - 1 будівля 13.10 х 27.57; літ. З1-1 прибудова 12.54 х 13.85; літ. И-1 гараж 9,66 х 03.22, а також про зобов'язання внести зміни до Державного реєстру прав власності нерухомого майна та зареєструвати право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: літ. З - 1 будівля 13.10 х 27.57; літ. З1-1 прибудова 12.54 х 13.85; літ. И-1 гараж 9,66 х 03.22, які розташовані по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополь за юридичною особою - публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" припинити.
Видати довідку публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 00039002) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя" (69600, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20-а, код ЄДРПОУ 09313350) на повернення з державного бюджету 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита, сплаченого за платіжним дорученням від 27.10.11 № 28.
Суддя В.Л. Корсун
Повне рішення складено 23.03.2012.
Згідно з оригіналом:
спеціаліст А.В. Козлов