83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
06.03.12 р. Справа № 33/87пд
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тоцького С.В.
суддів: Попкова Д.О., Сгара Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Першого заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
до відповідача 1.: Товариства з обмеженою відповідальністю "Витрен" м. Сніжне
до відповідача 2.: Державного підприємства "Сніжнеантрацит" м. Сніжне,
за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору: Державного підприємства "Шахта "Північна" м. Сніжне
за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України м. Київ
про визнання недійсною угоди про співробітництво №2 від 20.01.2003р.; зобов'язання ТОВ "Вітрен" повернути ДП "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" майно, що незаконно знаходилось у користуванні ТОВ "Вітрен"; стягнення з ТОВ "Вітрен" на користь державного бюджету України шкоди заподіяної безоплатним користуванням ТОВ "Вітрен" майном, що належить державі, за період з жовтня 2002р. по вересень 2007р. у розмірі 727299грн.62коп.
за участю представників сторін:
Прокурор - Кравцов В.І.;
від позивача - Харечко О.П. - за довіреністю;
від відповідача 1. - Савка С.В. - за довіреністю;
від відповідача 2. - не з'явився ;
від третьої особи 1. - не з'явився ;
від третьої особи 2. - не з'явився ;
Перший заступник прокурора Донецької області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітренр" м. Сніжне та Державного підприємства "Сніжнеантрацит" м. Сніжне за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Державного підприємства "Шахта "Північна", м. Сніжне та Міністерства вугільної промисловості України м. Київ про визнання недійсною угоди про співробітництво №2 від 20.01.2003р., укладеної між ТОВ "Вітрен" та ДП "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит"; зобов'язання ТОВ "Вітрен" повернути ДП "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" майно, що незаконно знаходилось у користуванні ТОВ "Вітрен", а саме - обхідну виробітку 5 горизонту (інвентарний №10), 7 західний відкаточний штрек (інвентарний №17), відкаточний квершлаг №1 (інвентарний №79), квершлаг №12 (інвентарний №103), обхідну виробітку 7 горизонту (інвентарний №380), головний ствол (інвентарний №397), допоміжний ствол (інвентарний №398), обхідну 2 горизонту (інвентарний №6724), І-східний штрек (інвентарний №6728), І-західний вентиляційний штрек (інвентарний №6730), І-західний відкаточний штрек (інвентарний №6732), західний вентиляційний ходок (сбойка) (інвентарний №143); будівлю насосної (інвентарний №29), протипожежний резервуар (інвентарний №5166), будівлю електричної підстанції (інвентарний №5426), будівлю вентилятора (інвентарний №30), будівлю головного ствола (інвентарний №150), галерею естакади (інвентарний №85), будівлю допоміжного ствола (інвентарний №149), надшахтна будівлю (інвентарний №3136), будівлю калорифера (інвентарний №5152), компресорну (інвентарний №5153), вугільний бункер (інвентарний №36), вугільний бункер (інвентарний №317), будівлю підйому вентиляційної сбойки (інвентарний №138), копер допоміжного стволу (інвентарний №320); стягнення з ТОВ "Вітрен" на користь державного бюджету України шкоди заподіяної безоплатним користуванням ТОВ "Вітрен" майном, що належить державі, за період з жовтня 2002р. по вересень 2007р. у розмірі 727299грн.62коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.12.2008 р. у задоволені позовних вимог було відмовлено повністю.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2009 р. рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2008 р. скасовано частково, ухвалено нове рішення, яким визнано недійсною угоду про співробітництво № 2 від 20.01.2003 р., укладену між ДП "Сніжнеантрацит" та ТОВ "Вітрен", стягнуто з ТОВ "Вітрен" на користь Державного бюджету України шкоду, заподіяну безоплатним користуванням ТОВ "Вітрен" державним майном, за період з жовтня 2002 по вересень 2007 роках в сумі 727299,62 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2009 р. постанову Донецького господарського суду від 02.03.2009 р. та рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2008 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 25.08.2009р. для розгляду справи №33/87пд призначено колегію судді у складі головуючого судді Мартюхіної Н.О., суддів Попкова Д.О., Ягічевої Н.І.
Колегія суддів, яка розглядала дану справу розпорядженнями заступника голови господарського суду Донецької області та за результатами автоматичного розподілу неодноразово змінювалася. Так згідно останнього автоматичного розподілу справу було передано на розгляд головуючому судді Тоцькому С.В. та суддів Попкова Д.О., Сгара Е.В.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що між відповідачами була підписана угода про співробітництво №2 від 20.01.2003р., згідно якої Державне підприємство "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" передає Товариству з обмеженою відповідальністю "Вітрен" гірничі виробітки шахти "Північна" Державного підприємства "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" згідно додатку №1 до цієї угоди на предмет їх підтримання в безпечному стані при використання для відпрацювання запасів вугілля, яке належить ТОВ "Вітрен", згідно спеціального дозволу №2891 від 17.01.2003р.
Проте за висновком прокурора, передані інвентарні об'єкти використовувались для видобування корисних копалин згідно акту про надання гірничого відводу ТОВ "Вітрен" №600 від 03.02.2003р. Тому, оспорювана угода є удаваним правочином, вчиненим сторонами для приховування надання в користування державного майна та надр.
Прокурор посилається на невідповідність угоди про співробітництво №2 від 20.01.2003р. вимогам пункту 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" №8-92 від 15.12.1992р., статей 2, 3, 5, 9, 10, 11, 13, п.1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №98/95-ВР від 14.03.1995р., пункту 5 статті 75 Господарського кодексу України в частині передання майна Державного підприємства "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" Товариству з обмеженою відповідальністю "Вітрен" за актом приймання-передачі без відповідної правової підстави -без укладення договору оренди та стягнення на користь держави орендної плати за користування майном.
Посилаючись на норми статей 203, 215 Цивільного кодексу України прокурор наполягає на визнанні цієї угоди недійсною із застосуванням наслідків, встановлених статтею 216 Цивільного кодексу України.
17.11.2009р. прокурор змінив предмет позовних вимог, а саме просив суд визнати недійсною угоду про співробітництво № 2 від 20.01.2003 р., укладену між ТОВ "Вітрен" та ДП "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" та стягнути з ТОВ "Вітрен" на користь державного бюджету України шкоду заподіяну безоплатним користуванням ТОВ "Вітрен" майном, що належить державі, за період з жовтня 2002 р. по вересень 2007 р. у сумі 727299,62 грн.
20.05.2010р. прокурор змінив підстави позовних вимог, а саме зазначив, що як встановлено перевіркою прокуратури об'єкти нерухомості, які були передані ТОВ „Вітрен" за спірною угодою про співробітництво № 2 від 20.01.2003р. ДП „Шахтоуправління "Сніжнеантрацит", а саме: обхідну виробітку 5 горизонту (інвентарний №10), 7 західний відкаточний штрек (інвентарний №17), відкаточний квершлаг №1 (інвентарний №79), квершлаг №12 (інвентарний №103), обхідну виробітку 7 горизонту (інвентарний №380), головний ствол (інвентарний №397), допоміжний ствол (інвентарний №398), обхідну 2 горизонту (інвентарний №6724), І-східний штрек (інвентарний №6728), І-західний вентиляційний штрек (інвентарний №6730), І-західний відкаточний штрек (інвентарний №6732), західний вентиляційний ходок (інвентарний №143), були передані без відома Фонду державного майна України та Районного відділення Фонду державного майна України у Донецькій області, як орендодавців цього майна і безоплатно, що є підставою для визнання угоди про співробітництво № 2 від 20.01.2003р. недійсною на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та просив визнати недійсною угоду про співробітництво № 2 від 20.01.2003 р., укладену між ТОВ "Вітрен" та ДП "Шахтоуправління "Сніжнеантрацит" та стягнути з ТОВ "Вітрен" на користь державного бюджету України шкоду заподіяну ТОВ "Вітрен" безоплатним користуванням державним майном у сумі 727299,62 грн.
02.06.2010р. прокурор звернувся до суд з заявою, якою збільшив період за який повинно бути стягнуто з ТОВ „Вітрен" збитки завдані державі в результаті безоплатного користування державним майном, а саме просив стягнути з ТОВ „Вітрен" на користь Державного бюджету України шкоду у сумі 727299,62 грн. за період з 20.01.2003р. (дата укладання спірного договору) по 01.06.2010р. (на час розгляду справи).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області підтримує позицію прокурора у повному обсязі.
Відповідач 1 проти заявленого позову заперечує, посилаючись на те, що угода про співробітництво № 2 від 20.01.2003 р. укладена між ТОВ „Вітрен" та ДП „Шахтоуправління „Сніжнеантрацит" не суперечить діючому законодавству України, наміри сторін по зазначеній угоді були направлені на реальне настання правових наслідків, а ТОВ „Вітрен" в загалі не мало на меті завдяки цьому правочину скрити правочин пов'язаний з орендою нерухомого державного майна, оскільки ці правовідносини існували згідно укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області договору оренди від 23.08.2002р. № 984/2002 укладений у відповідності з діючим законодавством України, а гірничі виробітки ТОВ „Вітрен" підтримувались в належному стані та ремонтувались з метою недопущення порушень правил безпеки на вугільних шахтах, законодавчих актів щодо охорони праці при відпрацьовуванні ТОВ „Вітрен" запасів вугілля згідно спеціального дозволу № 2891 від 17.01.2003 р. Крім того зазначив, що державне майно за спірним договором не належить до категорії майна, переліченого в статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"№98/95-ВР від 14.03.1995р. та не є об'єктом нерухомості. Тому право позивача жодним чином не порушене, а у прокурора, відсутнє право на позов, передбачене статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач 2. надав відзив на позов від 17.11.2009р., в якому зазначає, що ДП „Сніжнеантрацит" не має ніякого відношення до предмету спору, у зв'язку з тим, що спірне майно було передане згідно акту приймання-передачі на баланс Державного підприємства "Шахта "Північна".
Третя особа 1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що частина майна, вказана у позові прокурора, хоча і зазначена у переліку майна, яке передовалось за угодою про співробітництво, однак одночасно увійшла і у перелік майна, яке орендувалось ТОВ „Вітрен" за договором оренди державного майна № 984/2002 від 23.08.2002р. Тобто вказане майно використовувалось відповідачем на платній основі. Майно, про яке йдеться у спірній угоді про співробітництво, відноситься до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, Регіональне відділення фонду державного майна України по Донецькій області є неналежним позивачем по справі. Крім того, зазначили, що зазначену угоду не можна визнати удаваною, оскільки при укладанні угоди про співробітництво сторони дійшли істотних умов договору. Користування ТОВ „Вітрен" певними інвентарними об'єктами не можна вважати безоплатним, оскільки вони увійшли у перелік майна, яке відповідач орендує за договором оренди державного майна №984/2002 від 23.08.2002р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.11.2011р. замінено третю особу 2. з Міністерства вугільної промисловості України на Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Третя особа 2 протягом розгляду справи явку свого представника до суду не забезпечила, письмово викладеної позиції з приводу заявлених позовних вимог не надала.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.06.2010р. по справі була призначена економічна експертиза на розгляд якої було поставлено питання щодо визначення розміру орендної плати, що підлягав сплаті за користування спірним майном. 20.06.2011р. на адресу суду було надано висновок судово-економічної експертизи №3751/24-2119/25.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право па звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 час ший 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Відповідно до положень ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Прокурор просить визнати недійсним угоду про співробітництво №2 від 20.01.2003р., укладену між ДП «Шахтоуправління «Сніжне антрацит» в особі генерального директора Жулідова С.Г. та ТОВ «Вітрен», в особі директора Веселова Є.О. предметом якої є надання для підтримки належного стану при використанні та відпрацюванні запасів вугілля, яке належить ТОВ «Вітрен», згідно спеціального дозволу №2 від 17.01.2003р. гірничі виробітки шахти «Північна ДП «Шахтоуправління «Сніжнеантрацит» згідно з додатком до вказаної угоди.
Прокурор вважає, що передані інвентарні об'єкти використовувались для видобування корисних копалин згідно акту про надання гірничого відводу ТОВ "Вітрен" №600 від 03.02.2003р. Тому, угода про співробітництво №2 є удаваним правочином, вчиненим сторонами для приховування надання в користування державного майна та надр.
Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, предметом судової оцінки, спрямованої па з'ясування законності Договору мають бути фактичні обставини спірних правовідносин його сторін.
При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року N9, оцінка законності спірної угоди здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент її вчинення.
Відповідно до законодавства, чинного на момент укладення Угоди про співробітництво № 2 від 20.01.2003р., а саме статті 41 ЦК УРСР, угодами визнавалися дії громадян та організацій направлені на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, які розподілялися на односторонні та двох-або багатосторонні (договори).
Таким чином на правовідносини, пов'язані з укладанням, зміною, припиненням, в тому числі визнанням недійсними угод, розповсюджувались положення Глави 3 (Угоди) ЦК УРСР. Зазначена глава, крім вимог, яким мають відповідати угоди, містить норми, недотримання яких може призвести до визнання угод недійсними, зокрема це норми статей 48-58 ЦК УРСР.
Судом встановлено, що відповідно до п. 3.1. угоди про співробітництво №2 від 20.01.2003р. дана угода набирає чинності з моменту підписання та діє до 20.10.2010р.
Прокурором не доведено, що діючими нормами законодавства на момент укладання спірної угоди про співробітництво №2 від 20.01.2003р. була передбачена заборона на її укладення.
За таких обставин доводи прокурора, що спірна угода не відповідає вимогам законодавства на час укладання не знайшли свого підтвердження наданими доказами, які були вивчені та дослідженні у судових засіданнях.
Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач не надав суду доказів того, що на момент укладення спірної угоди вона не відповідала вимогам діючого законодавства.
Таким чином, підстави, на які посилається прокурор у своєму позові, не є підставами для визнання спірної угоди недійсною.
Крім того розглядаючи зазначену справу суд дійшов висновку шодо необхідності застосування строків позовної давності, а саме це і є підставою для відмови в позові згідно вимог передбачених ст.ст.71, 75, 76, 80 Цивільного кодексу України, в редакції від 18.07.1963р., та вимог положень п.7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції від 16.01.2003року, який набрав чинності 01.01.2004р., до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Прокурором не надано жодних доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, а також не доведено, що позивач - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області не був обізнаний про наявність та умови спірної угоди починаючи з моменту укладення від 20 січня 2003 року до дати надіслання позовної заяви прокурором до суду 12 травня 2008 року, про що свідчать матеріали справи.
Відповідно до ст.71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Положення ст.76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Крім того, норма ст.75 цього Кодексу є імперативною - позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Строк позовної давності на пред'явлення позову про визнання недійсної Угоди про співробітництво №2 від 20.01.2003р., сплив 20.01.2006р.
Відповідно ч.1 ст.80 Цивільного кодексу УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Аналогічна правова позиція визначена Верховним судом України в постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 року у справі №18-03-11-05/2306.
З урахуванням викладеного, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи, фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області не підлягають задоволенню, а тому у позові слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись вимогами ст.121 Конституції України, п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. №02-5/111, п. 2 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року N, ст.ст.41, 48-58, 71, 75, 76, 80 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.1, 2, 5-7,12, 20, 22, 29, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.03.2012р.
Головуючий суддя Тоцький С.В.
Попков Д.О.
Сгара Е.В.