ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20 березня 2012 р. Справа № 5010/136/2012-5/11
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Г.З.Цюх , при секретарі судового засідання Л.Р.Ломей, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімконсалтинг", вул. Сирецька, 28/2, м. Київ,04073
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця Плюс", вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область,77552
про стягнення заборгованості в сумі 290500,00 грн. за договором поставки № 25 від 02.02.11р.
за участю представників сторін:
Від позивача: не з"явились,
Від відповідача: Петраш Ю.Л.-представник, довіреність від 16.02.11р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімконсалтинг", м. Київ звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця Плюс", смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область заборгованості в сумі 290500,00 грн. за договором поставки № 25 від 02.02.2011 року.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.12р. порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 28.02.12р.
16.02.12р. (вх. № 1144/2012-свх.) позивач направив суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 305204,07 грн.
Ухвалою суду від 28.02.12 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 20.03.12 р. та відмовлено в задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог і відмовлено в прийнятті її до розгляду, з огляду на наступне.
Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов"язано з пред"явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.
При відкладенні розгляду справи ухвалами від 28.02.12р. та 06.03.12р. позивача було зобов"язано з"явитись в судове засідання та зобов"язано сторони подати суду докази про узгодження кількості товару при поставці кожної партії відповідно до п.3.2. та п. 3.4. договору № 25 від 02.02.11р.
20.03.12р. представник позивача в судове засідання не з"явився, проте направив суду клопотання (вх. № 1794/2012-свх. від 16.03.12р.) про неможливість направити в судове засідання повноважного представника та про відсутність додаткових пояснень та доказів по справі. Крім того, просить здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки без їхнього представника за наявними доказами в справі.
У зв"язку з цим, 20.03.12р. в судовому засіданні проводилось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки за участю представника відповідача.
Представник відповідача в судове засідання з"явився, направив суду відзив на позовну заяву (вх. № 1844/2012-свх. від 19.03.12р.), в якому проти позову заперечує, посилаючись на неправомірність вимог позивача, вказує на порушення ним умов договору поставки, одностронню зміну умов договору позивачем.
Крім того, відповідач в відзиві на позов вказав, що узгодження кількості товару партіями позивачем з ним не проводилась, хоча відповідачем і позивачем був підписаний договір саме про поставку товару партіями, виходячи з фінансових можливостей відповідача. Отримавши та оплативши партію продукції, відповідач мав можливість використати її в виробництві, виготовити товар, реалізувати його та оплатити наступну партію меламіну.
Позивач, незважаючи на те, що п.5.1. договору передбачена передоплата в розмірі 10% від загальної суми поставки, виставив для оплати відповідачу рахунок-фактуру на суму 322560 грн., що становить суму договору (рахунок-фактура № СФ-0000017 від 02.02.11р.), що є незаконним, так як позивач в односторонньому порядку змінив умови договору. За таких обставин, представник відповідача вважає вимоги позивача необгрунтованими.
Позивач вимоги суду не виконав, доказів про узгодження з відповідачем поставки продукції партіями суду не подав, вказавши на їх відсутність, при цьому вказує на те, що відповідно до п.3.5. договору відповідач зобов"язався прийняти та оплатити загальну кількість товару, яка згідно п.2.1. договору становить 15 тонн, проте не вивіз товар і не оплатив його, при цьому позивач посилається на ст.ст. 509,526,625 ЦК України, ст.ст. 173,193,231 ГК України щодо виконання зобов"язання належним чином і відповідальності за неналежне їх виконання.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз"яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, враховуючи вимоги чинного законодавства, а також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд встановив:
між позивачем (ТзОВ "Хімконсалтинг") та відповідачем (ТзОВ "Живиця Плюс") був укладений договір поставки № 25 від 02.02.11р.
Відповідно до п.1.1. постачальник (позивач) зобов"язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець (відповідач) прийняти й оплатити хімічну продукцію (меламін технічний виробництва КНР), у кількості, за ціною, строкам і умові поставки відповідно до умов даного договору й супровідних видаткових накладних. Загальна кількість товару, що підлягала поставці, становить згідно умов договору 15 тонн на орієнтовну суму 322560 грн.
Позивач зобов"язався на протязі 40 банківських днів з моменту передоплати ввезти (імпортувати) меламін і зберігати його на складі постачальника до відвантаження покупцю.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в день укладення договору (02.02.11р.) виписав та направив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000017 на суму 322560 грн., що становить вартість 15 тонн меламіну. Відповідачем 15.02.11р. здійснена передоплата в сумі 32000 грн. відповідно до п. 5.1. договору № 25 від 02.02.11р.
Позивач зобов"язаний був імпортувати товар на свій склад до кінця березня (40 банківських днів з моменту передоплати), хоча як видно з наданих позивачем документів, меламін поступив на регіональну Київську митницю 29.04.11р., доказів про дату поступлення меламіну на склад позивача ни м не подано. Не подано суду доказів про те, що меламін є в наявності на день подання позову на складі позивача.
Згідно з п. 3.2. договору товар відвантажується партіями. Кількість товару узгоджується по кожній партії й фіксується шляхом оформлення відповідного рахунку-фактури та видаткових накладних. Позивачем не подано суду доказів про те, що він повідомляв відповідача про наявність у нього на складі меламіну і можливість узгодження кількості та строків його поставки, хоча він зобов"язаний був це зробити, такя як і оплата відповідачем партій повинна була проводитись до їх відвантаження. Крім того, ціна повинна була фіксуватись у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Жодних дій згідно з умовами договору позивачем вчинено не було.
Відповідач зобов"язався прийняти та оплатити загальну кількість товару до 01.01.11р., проте через неузгодження поставки товару партіями не отримав його і не оплатив. На даний час позивач володіє товаром і користується грошима відповідача в сумі 32000 грн., а тому на думку суду не вправі вимагати оплати товару, яку не поставив відповідачу.
Взаємовідносини сторін, регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема ст. 712 ЦК України, яка говорить, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вказувалось вище, згідно з п.3.2. договору - сторони домовились про відвантаження товару партіями. Позивач в односторонньому порядку змінив умови договору щодо оплати продукції,так як виставив рахунок-фактуру від 02.02.11р. на оплату всієї кількості продукції в сумі 322560 грн., хоча договором була передбачена повна оплата погоджених партій товару безпосередньо перед відвантаженням партії зі складу постачальника (позивача). Сторони також передбачили в п.3.4. договору, що поставка проводиться транспортом покупця (відповідача) на умовах FCA склад постачальника відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Инкотермс-2000". Проте за погодженням сторін можлива поставка товару на склад покупця (відповідача) в смт. Вигода, Долинського району, Івано-Франківської області за рахунок постачальника (позивача), тобто позивач міг поставити меламін відповідачу власним коштом і вимагати його оплати.
Якщо договором встановлений обов"язок покупця частково або повністю оплатити товар (ст. 693 ЦК України) до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором (в спірному договорі строк попередньої оплати не встановлений), а якщо строк не встановлений договором - у строк визначений в ст. 530 ЦК України.
Відповідач здійснив попередню часткову оплату 15.02.11р. в сумі 32000 грн.
Згідно з п.4.2. договору від 02.02.11р. ціна меламіну узгоджується сторонами на момент поставки кожної партії й фіксується у відповідному рахунку-фактурі й видатковій накладній.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ст. 693 ЦК України).
На суму попередньої оплати відповідач вправі нараховувати проценти відповідно до ст. 536 ЦК України або відповідно до договору між сторонами.
Враховуючи вищесказане, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача щодо оплати неотриманої та непоставленої продукції.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 526, 530, 538, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 173,174, 175, 193 ГК України, ст. 49, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімконсалтинг", м.Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця Плюс", смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область стягнення заборгованості в сумі 290500,00 грн. за непоставлену продукцію за договором поставки № 25 від 02.02.11р. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Г.З.Цюх
Повне рішення складено 23.03.12
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Ломей Л. Р. 23.03.12