Запорізької області
12.03.12 Справа № 2/5009/8093/11
Суддя Мойсеєнко Т.В.
Господарський суд Запорізької області у складі:
суддя: Мойсеєнко Т.В.
секретар судового засідання:Утюж С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №2/5009/8093/11
за позовом: Приватного підприємства «КВВМПУ», м. Севастополь
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запорожсталь», м.Запоріжжя,
про стягнення 72 292 111,61 грн.
За участю представників:
від позивача:Шульженко Д.Ю. (дов. б/н від 10.01.2012);
від відповідача: Селезень Г.Ю. (дов. №20-299 від 06.12.2011), Довга Н.П.(дов.№ 20-300 від 06.12.2011р.)
До господарського суду Запорізької області звернулося приватне підприємство «КВВМПУ» з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Запоріжсталь»71 834 656, 74 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань та вказує, що відповідачем не сплачено за поставлений згідно договору поставки №20/2011/165 від 01.02.2011р. металобрухт, який було отримано ним за видатковими накладними та прийомо-здаточними актами Ф-69 та Ф-19 у період з 01.08.2011р. по 22.08.2011р. на суму 61 446 531,39 грн. У зв'язку з чим, на суму заборгованості йому нарахована пеня у розмірі 981 502, 37 грн., 379 936,40 грн. -3% річних від простроченої суми заборгованості та 43 481, 56 грн. -інфляційне збільшення суми боргу. Крім цього, відповідач сплатив вартість послуг, наданих за договором доручення №20/2011/182 від 01.02.2011р., за організацію перевезення та доставку залізничним транспортом лому та відходів чорних металів, що поставлялися за договором поставки №20/2011/165 від 01.02.2011, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 8 173 011,40 грн., з яких 7 841 024,40 грн. основна сума заборгованості, 269 989,37 грн. -пеня, 34 837,34 грн. -1 % річних від простроченої суми, 27 160,29 грн. -інфляційне збільшення суми боргу.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.12.2011р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 26.01.2012р..
17.01.2012р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач повідомив, що заборгованість відповідача за договором поруки №20/2011/182 від 01.02.2011 відсутня. У вказаній заяві позивач просить стягнути лише заборгованість, що виникла за договором поставки №20/2011/165 від 01.02.2011р. у загальному розмірі 72 292 111,61грн., з яких:
- суму заборгованості (основного боргу) у розмірі 69 287 555,79 грн.;
- суму пені відповідно до п. 5.7. Договору за період з 02.09.11р. по 26.01.12р. у розмірі 2 074 285,35 грн.;
- суму 3% річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за період з 02.09.11р. по 26.01.12р. у розмірі 802 949,16 грн.;
- суму інфляційних нарахувань на суму боргу відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 02.09.11р. по 26.01.12р. у розмірі 127 321,31 грн.
У судовому засіданні 26.01.2012р. представник позивача пояснив, що надаючи суду уточнення позовної заяви, він не відмовляється від позову в частині позовних вимог за договором доручення №20/2011/182 від 01.02.2011, а заяву про уточнення слід розцінювати як зміну предмету позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Враховуючи, що заява про уточнення до позову не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, суд приймає цю заяву до розгляду та розглядає вимоги, викладені у цій заяві.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 01.02.2011р. між ПП «КВВМПУ»та ВАТ «Запоріжсталь»укладений договір поставки №20/2011/165 від 01.02.2011р., за яким позивач (постачальник) зобов'язався поставити металобрухт на адресу відповідача (покупця), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар. На виконання умов договору позивачем було поставлено на користь відповідача 346 815,15 тон металобрухту на загальну суму 1 020 865 904,70 грн., що підтверджується реєстрами поставленого металобрухту, прийомо-здаточними актами та видатковими накладними. В свою чергу, відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений металобрухт, сплативши на користь позивача суму у розмірі 1 051 578 348,91 грн., що підтверджується банківською випискою. Таким чином, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за 16-ю реєстрами, а саме: №76089 від 18.08.2011р.; №76094 від 19.08.2011р.; №76097 від 22.08.2011р.; №76098 від 23.08.2011р.; №76099 від 25.08.2011р.; №76102 від 29.08.2011р.; №76104 від 30.08.2011р.; №76108 від 31.08.2011р.; №76111 від 31.08.2011р.; №76112 від 31.08.2011р.; №76113 від 31.08.2011р.; №76116 від 31.08.2011р.; №76123 від 07.09.2011р.; №76125 від 08.09.2011р.; №76127 від 09.09.2011р.; №76128 від 14.90.2011р. на суму 69 287 555,79 грн. Внаслідок прострочення сплати зазначеної суми позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми за кожним з реєстрів, у зв'язку з чим, він просить стягнути з відповідача всього 72 292 111,61 грн.
Позов заявлено на підставі на ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610-612, 623, 624, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідач у судовому засіданні 26.01.2012р. надав відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.У відзиві відповідач зазначає, що за договором поставки №20/2011/165 від 01.02.2011 сторони не узгодили істотні умови договору -вид продукції, обсяг та ціну -на серпень 2011 року, оскільки умови останньої узгодженої сторонами Специфікації №15 від 22.07.2011 діяли лише до 31.07.2011р. На підставі ст.ст. 180-181 ГК України відповідач вважає договір щодо поставки на серпень 2011 року є неукладеним. Відповідач зазначив, що вагони №№65878878, 65298846, 67670745, 65951519, 67674416, 66112525, 64613359, 65698409, 67349530, 67899336, 66865379, 67866905, 65290074, 66775339, 66962283, 60772332, 67700674, 60657749,60659638, 63647895, 65385551, 67147009, 65230948, 66488248, 68565886, 67677302, 65331977, 67665554, 66184227, 65294555, 64344542, 65571168, 65292874, 60386125, 65707630, 67669713, 65284085, зазначені позивачем у Додатку №5 (список вагонів з загальним обсягом на 3293,47 грн.) до позовної заяви, насправді надійшли від іншого підприємства -ТОВ «МетРесурс», що підтверджується зазначенням у графі 7 відповідних залізничних накладних в якості постачальника ТОВ «МетРесурс»та посиланням на інший договір -№20/2011/797. У судовому засіданні представник відповідача заперечив, що у серпні 2011 року ВАТ «Запоріжсталь»приймало поставки саме від позивача за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р., адже, починаючи з серпня 2011 року ВАТ «Запоріжсталь»покупало металобрухт від іншого постачальника -ТОВ «МетРесурс»-за укладеним з ним договором поставки №20/2011/797 від 20.07.2011р. Відповідач зазначає, що реєстри за серпень 2011 року, на які посилається позивач, не містять підпису уповноваженої особи ВАТ «Запоріжсталь»та не скріплені печаткою підриємства. Вважає, що позивач не підтвердив належними доказами факти поставки металобрухту відповідачу у серпні 2011 року за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р. Листи вантажовідправників щодо заміни даних у залізничних накладних про постачальника продукції та номеру договору ВАТ «Запоріжсталь»не отримував. До того ж, вказані листи викликають певні сумніви щодо достовірності викладеної в них інформації. Враховуючи, що істотні умови поставок на серпень не узгоджені сторонами, відповідач не погоджується із стягненням основного боргу саме за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р. та нарахованою позивачем пенею та 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Додатково відповідач зазначає, що у п. 5.7. договору №20/2011/165 від 01.02.2011р. сторони погодили інший розмір процентів річних у розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України -у розмірі 1% річних від простроченої заборгованості. Також відповідач зазначив, що бонус до ціни за щомісячну поставку брухту понад 30 000 тон у розмірі 246 грн. за кожну поставлену тону, передбачений Специфікацією №15 від 22.07.2011р, розповсюджувався виключно на період з 22 по 31 липня 2011 року, а не на серпень 2011 року.
17.02.2012 надійшло письмове пояснення з приводу відзиву відповідача. Зокрема, позивач зазначає, що спірна Специфікація №15 від 22.07.2011 до договору поставки №20/2011/165 від 01.02.2011 діє не з 22.07.2011р. по 31.07.2011р., як вважає відповідач, а на кожний місяць до дня припинення договору, оскільки сторони у подальшому не укладали нових Специфікацій, тобто не погоджували вид металобрухту, ціну та обсяги поставок. У зв'язку з цим, позивач зазначає, що бонус до кожної поставленої тони металобрухту у розмірі 246 грн.в разі перевищення місячного обсягу поставок понад 30 000 тон, який встановлений умовами Специфікації №15 від 22.07.2011р., розповсюджується на поставки, здійснені у серпні 2011 року. Враховуючи, що у серпні обсяг поставок перевищив 30 000 тон, позивач має право на збільшення ціни на 246 грн. за кожну тону. З приводу наданих відповідачем залізничних накладних, у яких в якості постачальника зазначена інша особа та інший номер договору, то позивач пояснив суду, що між позивачем, відповідачем та контрагентом ТОВ «МетРесурс» наприкінці липня 2011 року була досягнута домовленість, що починаючи з серпня 2011 року позивач припинить поставки металобрухту відповідачу за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р. Одночасно поставки металобрухту з 01.08.2011р. продовжить здійснювати ТОВ «МетРесурс», з яким відповідач повинен укласти договір поставки, аналогічний укладеному із позивачем. Проте, договір №20/2011/797 від 20.07.2011р. між відповідачем та ТОВ «МетРесурс»укладений не був. В якості доказу неукладення договору позивач надав суду протокол узгодження розбіжностей від 02.08.2011р. стосовно п.п. 3.11., 5.5., 5.7., 5.8., 8.12. договору №20/2011/797 від 20.07.2011р., який не підписаний з боку ТОВ «МетРесурс». Зазначення у графі 7 залізничних накладних «Заяви відправника»в якості постачальника ТОВ «МетРесурс»замість ПП «КВВМПУ»за частиною поставок у серпні 2011 року позивач пояснює помилкою з боку вантажовідправників, що підтверджується листами останніх. Позивач зазначає, що факти поставок металобрухту у серпні 2011 року від позивача також підтверджуються: прийомо-здаточними актами Ф-69 та Ф-19, реєстрами, підписаними відповідачем, підписаними між сторонами видаткові накладними. Окрім того, позивач зазначає, що відповідач у спірних правовідносинах знав і не міг не знати, що зазначення вантажовідправниками у частині залізничних накладних за поставками у серпні 2011 року в якості постачальника ТОВ «МетРесурс»та посилання на договір №20/2011/797 від 20.07.2011р. є помилкою вантажовідправників. Дана обставина підтверджується перепідписанням відповідачем прийомо-здаточних актів Ф-69 та реєстрів у зв'язку з помилкою, що після переоформлення були надані позивачу. Також здійснення поставок від позивача, а не ТОВ «МетРесурс», підтверджується листуванням сторін за участю позивача, відповідача, ТОВ «МетРесурс»та вантажовідправників. До пояснення позивач надав витребувані судом прийомо-здаточні акти за спірний період відповідно до неоплачених реєстрів: №76089 від 18.08.2011р.; №76094 від 19.08.2011р.; №76097 від 22.08.2011р.; №76098 від 23.08.2011р.; №76099 від 25.08.2011р.; №76102 від 29.08.2011р.; №76104 від 30.08.2011р.; №76108 від 31.08.2011р.; №76111 від 31.08.2011р.; №76112 від 31.08.2011р.; №76113 від 31.08.2011р.; №76116 від 31.08.2011р.; №76123 від 07.09.2011р.; №76125 від 08.09.2011р.; №76127 від 09.09.2011р.; №76128 від 14.90.2011р., непідписаний з боку ТОВ «МетРесурс»протокол узгодження розбіжностей від 02.08.2011р. до договору №20/2011/797 від 20.07.2011р. та листування між позивачем, відповідачем, ТОВ «МетРесурс», в тому числі за участі вантажовідправників, в підтвердження того, що поставки у серпні 2011 року здійснювалися саме за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р. Окремо позивач зазначив, що залізнична накладна сама по собі є не основним документом, що підтверджує поставку за договором, а основним документом, що підтверджує факт перевезення вантажа залізницею.
В судовому засіданні представником відповідача в порядку ст. 22, 69 ГПК України заявлено клопотання про продовження розгляду спору та відкладення слухання справи для надання додаткових доказів та пояснень. Враховуючи вказане клопотання розгляд спору ухвалою суду продовжено до 13.03.2012р. та слухання справи відкладено на 12.03.2012р.
В судовому засіданні 12.03.2012р. представники сторін надали додаткові пояснення, у підтримання своїх вимог та заперечень, викладені у позові та відзиві, за їх клопотанням розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами.
Вступна та резолютивна частини рішення суду оголошені в судовому засіданні 12.03.2012р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
Між ПП «КВВМПУ»(постачальник за договором, позивач у справі) та ВАТ «Запо-ріжсталь»(покупець за договором, відповідач у справі) укладений договір поставки металобрухту №20/2011/165 від 01.02.2011р.
Відповідно до п. 1.1 договору на умовах, викладених у розділах даного договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець -прийняти та оплатити метали чорні вторинні, що іменуються в подальшому «Продукція», орієнтовано в кількості 540 000 тон, вид та ціна його зазначені у Додатках (Специфікаціях) до чинного договору, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 1.2. договору впродовж строку дії договору поставка продукції здійснюється помісячно орієнтовано по 45 000 т в місяць, з допустимим відхиленням +/- 5% від об'єму, узгодженого Сторонами в Додатках (Специфікаціях) та листах. Місячний об'єм поставки продукції обумовлюється і затверджується сторонами в Специфікації не пізніше 27-го числа місяця, що передує місяцю поставки, і є обов'язковим до виконання. Покупець залишає за собою право корегування обсягу впродовж місяця поставки з обов'язковим письмовим повідомленням постачальника.
Згідно з п.1.3. договору обсяг поставок визначається Додатками (Специфікаціями).
Порядок встановлення ціни поставок врегульований розділом 4 договору «Ціна та порядок розрахунків». Відповідно до пункту 4.1. договору покупець отримує металобрухт за узгодженою з постачальником ціною, яка встановлюється в національній валюті України за одну тону. Встановлення, зміна ціни може бути проведено як підписанням додаткових угод, специфікацій, додатків, так і листами Покупця, що є невід'ємною частиною чинного договору. Ціною партії металобрухту, що оплачується, є ціна, що діяла на момент відвантаження Продукції.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що встановлений сторонами у п.п. 1.1., 1.2. строк до 27 числа місяця, що передує місяцю поставки, стосується виключно місячного об'єму поставки продукції.
В період дії договору сторони уклали 15 Специфікацій: від 01.02.2011р., 10.02.2011р., 01.03.2011р., 15.03.2011р., 23.03.2011р., 01.04.2011р., 11.04.2011р., 15.04.2011р., 01.06.2011р., 15.06.2011р., 20.06.2011р., 25.06.2011р., 01.07.2011р., 22.07.2011р. У зазначених специфікаціях сторони у відповідності до п.п.1.1., 1.2. договору погоджували місячний обсяг поставки, вид металобрухту, процент допустимого засмічення, ціну та окремо збільшення ціни за кожну тону в разі перевищення місячного об'єму поставки понад встановлений сторонами тонаж. В усіх специфікаціях зазначено, що вони діють з дня їх підписання до дати наступної зміни ціни. Отже в спеціфікаціях не зазначено, що кожна з них розповсюджується виключно на конкретний місяць. На підставі цього суд приходить до висновку, що кожна із укладених сторонами специфікацій діяла з моменту її узгодження сторонами до підписання наступної специфікації.
Спір між сторонами виник з приводу розповсюдження умов Специфікації №15 від 22.07.2011р. на серпень 2011року. Відповідно до даної специфікації сторони у ній погодили вид постачаємого металобрухту, процент засмічення, місячний обсяг поставки та ціну. За умовами Специфікації №15 строк поставки за нею встановлено з 22 липня 2011 року до дати наступної зміни ціни.
З цього слідує, що спірна спеціфікація№ 15 підписана не пізніше 27 числа місяця, що передує поставці ( тобто у липні, що передує місяцю подальшої поставки- серпню).
Відповідно до п. 8.2. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печаткою обома сторонами на діє до 31 січня 2012 року або його розірвання в установленому порядку. Згідно з п.8.3. договору усі додатки (специфікації) до чинного договору є його невід'ємною частиною.
На підставі п.п. 1.1., 1.2., 4.1., 8.2., 8.3. договору поставки №20/2011/165 від 01.02.2011р. та умов, викладених у Специфікації №15 від 22.07.2011р.(а.с.15,т.15), враховуючи, що сторонами після підписання Специфікації №15 від 22.07.2011р. інші специфікації не підписувалися, суд приходить до висновку, що умови спірної Специфікації №15 від 22.07.2011р. щодо обсягу поставки в місяць (а не у місяці) , виду металобрухту, проценту засмічення та збільшення ціни на 246 грн. при щомісячній поставці понад 30 000 тон діють з 22 липня 2011р. до дати наступної зміни ціни, тобто на кожний місяць(щомісячна поставка) протягом дії договору, доки не буде змінена ціна в порядку, встановленому договором. Таким чином, доводи відповідача про неузгодженість істотних умов договору поставки у серпні 2011 року судом відхиляються як безпідставні та недоведені.
Згідно з п. 3.6. договору прийом металобрухту за кількістю шляхом зважування на електронних вагах комбінату, по якості з у відповідності з вимогами ДСТУ 4121-2002 здійснюється представником покупця без участі представника громадськості з оформленням прийомо-здаточного акту Ф-69 або Ф-19. Акти Ф-69 і Ф-19 є підставою для взаємних розрахунків. Один примірник акту направляється постачальнику впродовж 3-х днів від дати оформлення акту.
Відповідно до п.4.4. договору покупець здійснює оплату за поставлений металобрухт впродовж 10 банківських днів від дати оформлення реєстру на підставі даних актів та податкових накладних шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі.
Таким чином, за умовами договору поставки №20/2011/165 від 01.02.2011р. сторонами узгоджено, що підставою для взаємних розрахунків між сторонами є акти Ф-69 та Ф-19, що складаються покупцем (відповідачем) при прийнятті вантажу. Складені відповідачем реєстри актів є підставою для оплати позивачу поставленого металобрухту. При цьому, строк у 10 банківських днів для оплати встановлюється саме з дати оформлення відповідачем реєстрів.
В період дії договору, починаючи з 01.02.2011р. по 31.01.2012р., позивач поставив відповідачу за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р. металобрухт на загальну суму 1 120 865 904,70грн., що підтверджується наступними реєстрами поставленого металобрухту за лютий-вересень 2011 року та видатковим накладними:
ДИВ. ДОДАТОК: 2-5009-8093-11 видаткові накладні
При цьому відповідач оплатив лише частину поставок на загальну суму 1 051 578 348,91 грн., що підтверджується реєстром руху грошових коштів на поточному рахунку №26009010001134 ПП «КВВМПУ», складеного ПАТ «АКБ «Індустріалбанк»щодо розрахунків з клієнтом ВАТ «Запоріжсталь» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011. Зокрема, за договором №20/2011/165 від 01.02.2011 відповідач здійснив наступні платежі:
ДИВ. ДОДАТОК: 2-5009-8093-11 платежі
Враховуючи викладене, між сторонами існує спір щодо частини неоплачених реєстрів, складених відповідачем у серпні 2011 року, а саме:
1) за реєстром №76089 від 18.08.2011 на суму 16 830 859,83 грн.;
2) за реєстром № 76094 від 19.08.2011 на суму 28 610 581,34 грн.;
3) за реєстром № 76097 від 22.08.2011 на суму 4 615 906,00 грн.;
4) за реєстром № 76098 від 23.08.2011 на суму 212 693,04 грн.;
5) за реєстром № 76099 від 25.08.2011 на суму 611 412,20 грн.;
6) за реєстром № 76102 від 29.08.2011 на суму 1 230 956,48 грн.;
7) за реєстром № 76104 від 30.08.2011 на суму 193 416,66 грн.;
8) за реєстром № 76108 від 31.08.2011 на суму 3 571 638,84 грн.;
9) за реєстром № 76111 від 31.08.2011 на суму 641 407,66 грн.;
10) за реєстром № 76112 від 31.08.2011 на суму 481 270,86 грн.;
11) за реєстром № 76113 від 31.08.2011 на суму 667 404,36 грн.;
12) за реєстром № 76116 від 31.08.2011 на суму 366 204,20 грн.;
13) за реєстром № 76123 від 07.09.2011 на суму 4 011 408,06 грн.;
14) за реєстром № 76125 від 08.09.2011 на суму 5 312 475,70 грн.;
15) за реєстром № 76127 від 09.09.2011 на суму 1 757 552,76 грн.;
16) за реєстром № 76128 від 14.09.2011 на суму 172 367,80 грн.
Загальна сума заборгованості за зазначеними реєстрами складає 69 287 555,79 грн.
Позивачем надані суду прийомо-здаточні акти Ф-69 та Ф-19 до кожного з вищенаведених неоплачених реєстрів за поставками у серпні 2011 року (копії яких наявні в матеріалах справи). Вказані акти підписані з боку відповідача. В цих актах вказано в якому вагоні, за якою залізничною накладною надійшов металобрухт, а також зазначено, що приймання сдача металобрухту здійснювалась за договором № 20/2011/165 і, що постачальником вказаного металобрухту є ПП «КВВМПУ». На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача за поставлений за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р. металобрухт є доведеними належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.
Що стосується доводів відповідача про зазначення у графі 7 частини залізничних накладних в якості постачальника замість позивача іншої особи та зазначення іншого номеру договору за поставками у серпні 2011 року, то судом з'ясовано наступне.
20 липня 2011 року між ТОВ «МЕТ РЕСУРС»(постачальник) та відповідачем (покупець) був підписаний договір поставки №20/2011/797, за своїм змістом аналогічний договору поставки №20/2011/165 від 01.02.2011р., укладеному між позивачем та відповідачем. У договорі №20/2011/797 зазначено, що він підписаний із протоколом розбіжностей. Сторонами суду наданий протокол розбіжностей від 28.07.2011р., з якого випливає, що між ВАТ «Запоріжсталь»та ТОВ «МетРесурс»виникли розбіжності щодо редакції п.п. 3.11., 5.5., 5.7., 5.8., 8.12. договору. Позивач надав суду протокол узгодження розбіжностей від 02.08.2011р., що не підписаний зі сторони ТОВ «МетРесурс». Отже, неврегульованими залишилися п.п.3.11., 5.5., 5.7., 5.8., 8.12. договору №20/2011/797 від 20.07.2011р.
Відповідно до ч.2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
З протоколу розбіжностей випливає, що на вимогу ТОВ «МетРесурс» стосовно п.п. 3.11., 5.5., 5.7., 5.8., 8.12. договору повинна бути досягнута згода, а отже умови договору, викладені у цих пунктах, є істотними у розумінні ст. 180 ГК України
Враховуючи, що сторонами не була досягнута згода за цими істотним умовами договору, договір вважається неукладеним.
Суд встановив, що за період з 01.08.2011р. по 15.08.2011р. при здійсненні поставок за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р. у графах 7 «Заяви відправника»залізничних накладних вантажовідправниками були зазначені помилково: замість ПП «КВВМПУ»у якості постачальника ТОВ «МетРесурс», замість номеру договору №20/2011/165-№20/2011/797. Як слідує з матеріалів справи та пояснень представника позивача, помилки були допущені при здійсненні наступних поставок:
ДИВ.ДОДАТОК: 2-5009-8093-11-помилки при здійсненні поставок
Листом вих. №12/08 38 ОС від 12.08.2011р. ТОВ «МетРесурс»повідомило відповідача, що вагони та автотранспорт, відправлені на адресу ВАТ «Запоріжсталь»в період з 01.08.2011р. і до кінця поточного місяця, вважаються відвантаженням за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р., укладеним між позивачем та відповідачем.
Позивач надіслав на адресу відповідача лист вих.40 ос від 16.08.2011р. із проханням вважати власністю ПП «КВВМПУ»вагони, відвантажені за період з 01.08.2011р. по 15.08.2011р., зазначивши повний перелік поставлених вагонів за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р.
Позивачем також надані суду листи вантажовідправників, з яких випливає, що у графі 7 залізничних накладних «Заяви відправника» номер договору та власник вантажу за період поставок у серпні 2011 року зазначені невірно: замість ТОВ «МетРесурс»повинно бути зазначено ПП «КВВМПУ», замість номеру договору №20/2011/797 -№20/2011/165.
Окрім того, сторонами підписані видаткові накладні за поставками металобрухту у серпні 2011 року за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р., в тому числі і щодо поставок із помилковим зазначенням даних у залізничній накладній.
Позивачем суду надані податкові накладні за поставками у спірний період за договором №20/2011/165.
Факт переоформлення відповідачем прийомо-здаточних актів та реєстрів, із виправленням в них назви постачальника на ПП «КВВМПУ» та номеру договору на «№20/2011/165», надання зазначених документів позивачу, листування сторін, часткова оплата відповідачем позивачу спірних поставок свідчить про те, що відповідач знав і не міг не знати про помилковість зазначення за поставками з 01.08.2011р. по 15.08.2011р. у залізничних накладних даних щодо постачальника та номеру договору. Крім того, сам факт отримання металобрухту вказаного у реєстрах складених за спірний період та обсяг поставленого металобрухту відповідач не заперечує.
Твердження відповідача про те, що в даному випадку на підставі листа ТОВ «МетРесурс» №12/08 38 ОС від 12.08.2011р. відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, тобто ТОВ «МетРесурс»на ПП «КВВМПУ»є помилковим та не узгоджується з нормами чинного законодавства. Згідно до вимог ст.ст. 208, 513 ЦК України здійснюється на підставі письмового правочину між первісним кредитором та новим кредитором. Такого правочину між ТОВ «МетРесурс»та ПП «КВВМПУ»не укладалось та, як вище зазначалось, договір №20/2011/797 від 20.07.11р. з ТОВ «МетРесурс»не був укладений позивачем відповідно до вимог закону. До того ж, відповідач не надав суду доказів виконання договору №20/2011/797 від 20.07.2011р. складання актів форми Ф19, Ф-69, реєстрів поставок та виставлення йому ТОВ «МетРесурс»податкових накладних на спірні поставки.
Посилання відповідача на відсутність повноважень у осіб, що підписали реєстри за спірним поставками у серпні 2011 року за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р., не приймаються судом до уваги виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.242 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Як свідчить подальше листування між сторонами, відповідач прийняв поставлений металобрухт від позивача. Так, на претензію позивача відповідач відповів листом вих.№78/2815 від 22.08.2011р., з якого випливає, що у серпні 2011 року за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р. поставки продовжувалися. Так, ВАТ «Запоріжсталь»звернулось до ПП «КВВМПУ»листом вих. №78/2957 від 13.09.2012р.(а.с.92,т.21), в якому, з посиланням на умови договору №20/2011/165 від 01.02.2011р. повідомлено, що станом на 12.09.2011р. за позивачем рахується заборгованість за податковими накладними за серпень 2011 року у сумі 140 214 411, 10 грн. без ПДВ. У листі відповідач просив надати йому оригінали податкових накладних за серпень 2011 року на визначену вище суму. Вказані дії та дії щодо часткової сплати спірного реєстру №76089 від 18.08.2011р.(а.с.79,т.15) свідчать про схвалення відповідачем дій своїх працівників, що підписали реєстри за спірним поставками у серпні 2011 року за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р.
Стосовно посилань відповідача на те, що у залізничних накладних постачальником вказувався ТОВ «МетРесурс» суд зазначає, що згідно Статуту залізницьУкраїни, затверд-женого постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 6 квітня 1998р.N457, накладна -основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача.
Отже залізнична накладна є не основним документом, що підтверджує виконання обов'язків постачальника за договором поставки, а основним документом за договором іншого виду -договором перевезення, та переважно стосується взаємовідносин між вантажовідправниками та перевізником (залізницею).Помилка у графі 7 залізничних накладних «Заяви відправника»була допущена вантажовідправниками, а не позивачем. При цьому, як вказувалось вище, з листування сторін слідує, що цю помилку усвідомлювали вантажовідправники, позивач, відповідач та ТОВ «МетРесурс».
Окремо суд зазначає, що помилка у залізничних накладних допущена лише в частині залізничних накладних, складених у серпні 2011 року: з 01.08.2011р. по 15.08.2011р. Проте, у наступних поставках серпня вантажовідправники не допускали помилок, і відповідач продовжував приймати поставлений позивачем металобрухт, що не узгоджується з його запереченням прийняття поставок у серпні 2011 року від позивача за договором №20/2011/165 від 01.02.2011р..
Що стосується правомірності врахування позивачем у ціні поставок бонусу у вигляді 246 грн. за кожну поставлену тонну за поставками у серпні 2011 року, то судом встановлено наступне.
У примітках до Специфікації №15 від 22.07.2011 зазначено, що при щомісячному обсягу поставки метелобрухту понад 30 000 т здійснюється збільшення ціни в розмірі 246 грн. за тону.
Відповідно до наданих позивачем прийомо-здаточних актів Ф-69 та Ф-19 за спеціфікацією №15 у серпні 2011 року загальний обсяг поставок склав більше 30 000 т, а саме: позивач поставив відповідачу 37854,68 тон металобрухту, у зв'язку з чим, суд дійшов висноку, що позивач мав право на збільшення до ціни за поставками у серпні 2011 року за кожну поставлену тонну.
Заперечення відповідача полягає у тому, що він не визнає право позивача на підвищення ціни на 246 грн. за кожну тону за реєстрами, складеними у вересні 2011 року:
-№ 76123 від 07.09.2011 на суму 4 011 408,06 грн.(без підвищення 3723531,48);
- № 76125 від 08.09.2011 на суму 5 312 475,70 грн.(без підвищення 4931898,94);
- № 76127 від 09.09.2011 на суму 1 757 552,76 грн.(без підвищення 1630250,22);
- № 76128 від 14.09.2011 на суму 172 367,80 грн.(без підвищення157930,06).
Загальна сума поставок за цими реєстрами без врахування бонусу до ціни становить 11 253804,32грн. Вага металобрухту за переліченими поставками складає 3293,47 т. Таким чином, із врахуванням збільшення ціни на 246 грн. за кожну поставлену тону загальне збільшення ціни складає 810193,62 грн.
Помилковими також є твердження відповідача про те, що на підставі того, що реєстри №№76123, №76125,№76127, №76128 та прийомо-здаточні акти за цими реєстрами складені у вересні, то і поставки були прийняті відповідачем у вересні 2011 року. А оскільки у вересні обсяг поставок не перевищив 30 000 тонн, то позивач не має право збільшення ціни на 246 грн. за кожну поставлену тону металобрухту.
Такі твердження спростовуються тим, що відповідно до п.3.6. договору датою поставки металолому залізничним транспортом є дата в штемпелі ст. Запоріжжя-Ліве в графі: «Оформлення видачі вантажу»у залізничній накладній, при поставці автотранспортом -дата оформлення акту Ф-19. Отже, за умовами договору поставки при підрахуванні місячного обсягу поставки до уваги беруться не дати підписання актів чи реєстрів, а дати прибуття вантажів на станцію -для залізничних перевезень, та дати оформлення акту Ф-19 -для автомобільних перевезень. За спірними реєстрами, складеними у вересні 2011 року, поставки відбувалися виключно залізничним транспортом. Відповідно до прийомо-здаточних актів Ф-69 за згаданими вище реєстрами металобрухту надійшов на станцію прибуття у серпні, а не у вересні 2011 року. У зв'язку з чим, на обсяг поставки у кількості 3293,47 тон за реєстрами №76123, №76125,№76127, №76128 здійснюється збільшення ціни поставки на 246 грн. за кожну тону, тобто відбувається збільшення ціни поставки на загальну суму 810 193,62 грн.
Беручи до уваги викладене, позивач правомірно розрахував ціну за поставлений обсяг металобрухту у серпні 2011року із врахуванням збільшення ціни за кожну поставлену тонну у розмірі 246 грн., в тому числі за реєстрами №76123 від 07.09.2011р., №76125 від 08.09.2011р., №76127 від 09.09.2011р., №76128 від 14.09.2011р.
Відповідно до п.4.4. договору відповідач здійснює оплату за поставлений металобрухт на протязі 10 банківських днів від дати оформлення реєстру.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, у порушення вказаних норм законодавства та умов договору відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором поставки металобрухту №20/2011/165 від 01.02.2011р. щодо здійснення розрахунку за отриманий товар у загальному розмірі 69 287 555,79 грн.
Доказів сплати цієї заборгованості відповідач суду не надав.
За таких обставин, суд визнає вимогу позивача про стягнення 69 287 555,79 грн.основного боргу законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з ч. 2. ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У п. 5.7. договору сторони погодили, що за прострочення оплати відповідно до п.4.4. договору покупець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від неоплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені.
Позивач нарахував на суму заборгованості за кожним з реєстрів (№№ 76089, 76094, 76097,76098, 76099, 76102, 76104, 76108, 76111, 76112, 76113, 76116, 76123, 76125,76127, 76128) за період прострочення з 02.09.2011 р. по 26.01.2012:
- пеню відповідно до п.5.7. договору у сумі 2 074 285,35 грн.
Вказаний розрахунок пені (а.с50,т.15) є невірним, оскільки у розрахунку суми пені за період з 01.01.2012р.по 26.01.2012р. позивач використовував у році 365 днів, проте не врахував, що у 2012 році 366 днів. Крім того, позивачем неправильно визначено початок виникнення прострочення, оскільки неправомірно включено до періоду прострочення по кожному реєстру останній день строку оплати, в який ще могла бути здійснена оплата відповідачем. Такі порушення у визначенні періоду прострочення складають по кожному реєстру 1 день. Відповідно кількість днів прострочення по кожному реєстру є меншою на 1 день. Звідси загальний період розрахунку пені становить з 03.09.2011 р. по 26.01.2012 р.
За розрахунком суду всього за вказаний період пеня складає 2058527,98грн.
В цій сумі вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню. У стягненні 15757,37грн. пені в позові слід відмовити.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних та 3% річних суд зазначає наступне.
Зідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На суму заборгованості за кожним з реєстрів (№№ 76089, 76094, 76097,76098, 76099, 76102, 76104, 76108, 76111, 76112, 76113, 76116, 76123, 76125,76127, 76128) позивач за період прострочення з 02.09.2011 р. по 26.01.2012 нарахував інфляційні втрати у сумі 127321,31грн. При цьому, у розрахунку позивач застосував індекс інфляції за вересень (1,002, замість 1,006 та за жовтень 2011р.1,001 замість 1,005, тобто меньше ніж встановлено чинним законодавством. Розрахунок суми інфляційних втрат судом перевірено, заявлена до стягнення сума не перевищує розміру, що розраховано згідно з чинним законодавством. Оскільки суд не має права виходити за межі позовних вимог, то стягненню підлягає сума інфляційних за період вересень 2011р. по січень 2012р.(включно) у розмірі 127321,31грн.
Що стосується стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 802 949,16 грн.слід зазначити наступне.
Стягнення вказаної суми позивач обгрунтовує ст. 625 ЦК України, якою визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інший розмір процентів встановлений п. 5.7. договору № 20/2011/165 від 01.02.2011р., в якому сторони погодили, що за прострочення оплати відповідно до п.4.4. договору покупець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від неоплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені. Нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1 % річних за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється відповідно до положень та обмежень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме -за період не більше 6 місяців з дня, коли зобов'язання повинно бути виконане.
Зі змісту вказаного пункту договору слідує, що 1% річних сплачується у випадку порушення строків оплати, тобто є відповідальністю за порушення покупцем грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає, що стягненню підлягає саме сума розрахована відповідно до положень пункту 5.7 договору, яким встановлений інший процент річних ніж вказний у ч.2 ст. 625 ЦК України.
Доводи позивача про те, що у п.5.7 договору строни визначили процент річних на підставі ст. 536 ЦК україни, суд вважає помилковими , виходячи з такого.
Проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені ст. 536 ЦК України, відрізняються від процентів річних, які сплачує боржник, котрий прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Якщо перші є платою за користування грошовими коштами, то другі є окремими видом відповідальності, що підлягає застосуванню при порушенні грошового зобов'язання. Отже проценти визначені ст. 536 ЦК України є зобов'язанням у разі надання грошових коштів у користування або при розстроченні, відстроченні платежів, товарному кредиті, а проценти визначені ст. 625 ЦК України відповідальністю. Як слідує з самого договору та фактичних обставин справи, 1% річних, передбачений п. 5.7 договору, зазначений у розділі договору «відповідальність сторін»та сплачується за прострочення оплати згідно п.4.4 договору, тобто фактично і є за своєю природою відповідальністю за прострочення грошового зобов'язання.
При цьому суд зауважує, що умови договору №20/2011/165 від 01.02.2011р. не передбачають надання відповідачу можливості користуватися грошовмим коштами позивача, як-от: надання розстрочки або відстрочки оплати, тобто за своєю правовою природою проценти, передбачені у п. 5.7 договору, не є платою за користування коштами позивача, а є саме відповідальністю за порушення грошових зобов'язань за договором.
При розрахунку річних позивачем допущені аналогічні порушення, як і при розрахунку пені. Тобто не враховано, що у 2012 році було 366 днів, а також неправильно визначено початок виникнення прострочення по кожному реєстру у зв'язку з неправомірним включенням у період прострочення останніх днів строку оплат.
Звідси загальний період розрахунку річних становить з 03.09.2011 р. по 26.01.2012 р.
За розрахунком суду 1% річних за вказаний період становить 265616,58 грн. У стягненні 537332,58 грн. річних суд відмовляє.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Запорізького металургійного комбінату «Запоріжсталь»(69008, м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, п/р №26003032840001 в АКБ «Індустріалбанк»в м. Запоріжжі, МФО 313849, ОКПО 00191230) на користь Приватного підприємства "КВВМПУ" (99045, м. Севастополь, вул. Репіна, 15/2, р/р 26009010001134 в АКБ «Індустріалбанк»в м.Запоріжжі МФО 313849, ОКПО 31338726) 69287555,79грн. (шістдесят дев'ять мільйонів двісті вісімдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 79 коп.) основного боргу, 265616,58грн. (двісті шістдесят п'ять тисяч шістсот шістнадцять грн. 58 коп.) -1% річних, 127321,31грн. (сто двадцять сім тисяч триста двадцять одна грн. 31 коп.) - інфляційних втрат, 2058527,98грн. (два мільйони п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять сім грн. 98 коп.) -пені, а також 55895,40 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять грн. 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Суддя Т.В.Мойсеєнко
Повне рішення оформлено і підписано,
згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.03.2012 р.