83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.03.12 р. Справа № 4/199
за позовом: Комунального підприємства „Житлове підприємство „Городок", м.Шахтарськ, Донецька область
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Шахтарськ, Донецька область
про стягнення 7031,03 грн.
Головуючий суддя Мальцев М.Ю.
Суддя Левшина Г.В.
Суддя Подколзіна Л.Д.
Представники сторін:
від позивача: Терещенко Н.Б., за довіреністю б/н від 03.01.2012р.
від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 03.11.2011р.
У судовому засіданні 22.02.2012р. оголошено перерву до 13.03.2012р. для надання сторонами додаткових документів
Позивач, Комунальне підприємство „Житлове підприємство „Городок", м.Шахтарськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Шахтарськ, Донецька область про стягнення 7031,03 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору про сумісне володіння №21 від 01.07.2002р., розшифровку тарифів, довідку по розрахунку заборгованості, лист б/н від 10.11.2009р., рахунки-фактури, лист б/н від 10.11.2009р., невиконання відповідачем умов договору.
26.08.2010р. відповідач надав відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки договір №21 від 01.07.2002р. втратив свою чинність та не є підставою для сплати експлуатаційних витрат. Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що власником будинку номер АДРЕСА_1 є Шахтарська міська рада.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.10.2010р. було продовжено строк розгляду справи.
13.10.2010р. відповідач надав пояснення, в яких зазначив, що якщо договірних відносин між сторонами не існує, то не існує і підстав для нарахування оплати.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.2010р. задоволені позовні вимоги Комунального підприємства „Житлове підприємство „Городок" м. Шахтарськ до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 м. Шахтарськ про стягнення 7031,03грн. заборгованості за надані послуги по утриманню будинку за період з червня 2007р. по 01.06.2010р. в повному обсязі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2011р. рішення господарського суду Донецької області віл 27.10.2010р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2011р. та рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2010р. скасовано, справу №4/199 направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.04.2011р. справу №4/199 призначено до розгляду.
31.05.2011р. позивач надав пояснення №314 від 30.02.2011р., в яких зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги.
07.06.2011р. відповідач надав клопотання про фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.06.2011р. провадження по справі зупинено та призначено судову бухгалтерську експертизу.
Згідно листа №3070/25/484 від 29.09.2011р. матеріали справи №4/199 повернуті без виконання, оскільки кошти за проведення експертизи до експертної установи не надходили.
Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Донецької області від 14.10.2011р. призначено судову колегію для розгляду справи №4/199 у складі: головуючого судді Соболєвої С.М., судді Мальцева М.Ю., судді Подколзіної Л.Д.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.10.2011р. поновлено провадження по справі.
Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 22.11.2011р. справу №4/199 передано на повторний автоматичний розподіл, після чого справа була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Риженко Т.М., судді Мальцева М.Ю., судді Подколзіної Л.Д.
Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 23.01.2012р. змінено склад судової колегії. Замінено суддю Мальцева М.Ю, на суддю Левшину Г.В.
23.01.2012р. відповідач надав пояснення по справі, в яких зазначив, що оскільки договір №21 від 01.07.2002р. не був приведений у відповідність до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тому договір втратив чинність 01.01.2006р.
Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. справу №4/199 передано на повторний автоматичний розподіл, після чого справа була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальцева М.Ю., судді Левшиної Г.В., судді Подколзіної Л.Д.
Розгляд справи відкладався.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Між позивачем та відповідачем був укладений договір про сумісне володіння №21 від 01.07.2002р. (надалі Договір), відповідно до преамбули якого, КП «Житлове підприємство «Городок» (Власник), з однієї сторони та ПП ОСОБА_1 (Співвласник), з іншої сторони, відповідно до Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території» уклали договір про наступне: «Співвласник» (відповідач), який володіє частиною будівлі за адресою: АДРЕСА_2 площею 29,9 кв.м., АДРЕСА_3 площею 46,8 кв.м, яке знаходиться в житловому будинку, приймає участь у витратах по управлінню та експлуатації житлового фонду (п.1 Договору).
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території", на який міститься посилання у договорі №21 від 01.07.2002р., установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення поділяються на комунальні послуги, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, послуги з управління будинком, послуги з ремонту будинків, приміщень, споруд.
Крім того, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на Рішення виконавчого комітету Шахтарської міської ради №373 від 18.07.2007р. «Про затвердження розміру вартості витрат на утримання будинків і прибудинкових територій для власників вбудованих приміщень, розташованих в житловому фонді м. Шахтарська», відповідно до якого позивач повинен надавати послуги, як зазначено у позовній заяві.
Отже, виходячи зі змісту положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір №21 від 01.07.2002р. за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг, на який розповсюджується дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Затвердження цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування; за статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, а розмір плати розраховується виходячи з розміру встановлених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Відповідно до п.п.1,5 ч.3 ст.20 та п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ч.1 ст.19, п.п.1,5 ч.3 ст.20, п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору.
Статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачені істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг, а саме: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов'язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.
Дослідивши договір №21 від 01.07.2002р., суд робить висновок, що зазначений договір не містить істотних умов, наявність яких передбачена ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема: 1) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 2) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 3) права та обов'язки сторін; 4) порядок контролю та звіту сторін; 5) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 6) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 7) порядок здійснення ремонту; 8) порядок вирішення спорів; 9) перелік форс-мажорних обставин.
Пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.
Дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що договір №21 про сумісне володіння, який укладений сторонами 01.07.2002р. не містить всіх істотних умов, передбачених статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», доказів в підтвердження приведення Договору у відповідність із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» до 1 січня 2006 року матеріали справи не містять, а відтак, Договір втратив чинність 01.01.2006р.
Предметом заявлених позовних вимог є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 7031,03 грн. на підставі договору №21 від 01.07.2002р., який, як вказано вище, втратив чинність 01.01.2006р. Таким чином, з огляду на те, що договір №21 від 01.07.2002р., який є підставою заявлених позовних вимог, втратив чинність 01.01.2006р., тому вимога позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 7031,03 грн. за період з червня 2007р. по 01.06.2010р. є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Інших підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 7031,03 грн. за період з червня 2007р. по 01.06.2010р. позивачем не визначено.
Однак, позивач з метою захисту своїх прав не позбавлений можливості звернутися з позовом про стягнення вартості фактично наданих відповідачу послуг в якості відшкодування позадоговірної шкоди.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 36, 43, 49, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території", господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства „Житлове підприємство „Городок", м.Шахтарськ, Донецька область до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Шахтарськ, Донецька область про стягнення 7031,03 грн. відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (складання).
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 13.03.2012 р.
Повне рішення складено 19.03.2012 р.
Головуючий суддя Мальцев М.Ю
Суддя Подколзіна Л.Д.
Суддя Левшина Г.В.