83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
20.03.12 р. Справа № 38/268пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О., судді Сгари Е.В., судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Зікєєвій Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Прокурора м.Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк
за участю третьої особи: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м.Маріуполь
про розірвання договору купівлі -продажу від 14.01.2010р. нежитлового приміщення Літ. А-1, загальною площею 67,0кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.; зобов'язання повернути у натурі предмет правочину; стягнення штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700грн. за перешкоджання у проведенні перевірки дотримання умов договору.
за участю уповноважених представників:
Прокурор - Лисенко С.І. за посвідч.
від Позивача -Катан І.М. за довіреністю
від Відповідача - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
Позивач, Прокурор м.Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь, звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк за участю третьої особи: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м.Маріуполь про розірвання договору купівлі - продажу від 14.01.2010р. нежитлового приміщення Літ. А-1, загальною площею 67,0кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.; зобов'язання повернути у натурі предмет правочину; стягнення штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700грн. за перешкоджання у проведенні перевірки дотримання умов договору.
В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем приватизаційних зобов'язань за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14 січня 2010р. щодо додержання екологічних та санітарно-гігієнічних норм, виконання природоохоронних закладів і утримання у належному порядку прилеглу територію і зовнішній вигляд приміщення, та перешкоджання у проведенні перевірки їх дотримання, внаслідок чого виникли підстави для розірвання договору, повернення об'єкту приватизації та стягненні штрафних санкцій.
Нормативно свої вимоги Прокурор обґрунтовує ст.ст. 216, 227, 236 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 7, 27 Закону України „Про приватизацію державного майна", ст.ст. 2,12, 29 Закону України „Про прокуратуру".
Протягом розгляду справи позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи.
Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. призначено колегіальний розгляд справи 38/268пд у складі: головуючий суддя Лейба М.О., суддя Сич Ю.В., суддя Сгара Е.В.
Протягом розгляду справи склад колегії суддів змінювався.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не представив та не надав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, але на адресу суду повернулись конверти у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.
Розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю представлення додаткових документів.
У судовому засіданні 20.03.2012р. представник позивача підтримав свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, суд
30 вересня 2009 р. між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (продавцем) та ФОП ОСОБА_2 ( Покупець 1) був укладений договір купівлі - продажу № 1310 (далі-Договір 1) згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю нежитлове приміщення Літ. А-1, приміщення 1, кімнати 1-4, приміщення 2, кімнати 1, 2; приміщення 3, кімнати 1-4, загальною площею 67,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Пунктом 5 вказаного договору серед обов'язків Покупця встановлені і такі:
- зберігати використання за цільовим призначенням, яким, в свою чергу, визначено використання об'єкту під громадський туалет;
- надання Продавцю необхідних матеріалів, відомостей і документів тощо про виконання цього договору.
- додержання екологічних та санітарно-гігієнічних норм, виконання природоохоронних заходів;
- утримання в належному порядку прилеглої території і зовнішнього вигляду приміщення.
- подальше відчуження Покупцем 1 об'єкта приватизації протягом 3 років з моменту переходу до Покупця 1 права власності здійснюється за згодою органа приватизації з забезпеченням переходу до нового власника усіх зобов'язань, не виконаних Покупцем 1 на момент такого відчуження, відповідальності за їх невиконання, зазначених законодавством та Договором прав та обов'язків Покупця 1.
Відповідно до розділу 6 Договору 1 Продавець зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням умов цього договору, у разі невиконання застосовувати до покупця санкції згідно з діючим законодавством.
При цьому за змістом пункту 5 тривалість дії означених обов'язків визначається проміжком часу в 3 роки з моменту переходу до Покупця права власності, що узгоджується із обов'язками Продавця відносно здійснення контролю впродовж означеного строку за виконанням умов цього договору і застосування до покупця визначених діючим законодавством санкцій у разі його (договору) невиконання за змістом п. 6. договору.
Пунктом 7.4. договору встановлена відповідальність Покупця за недотримання зобов'язання щодо використання об'єкту не за цільовим призначенням у вигляді штрафу у розмірі 10% вартості придбаного об'єкту, а п. 7.5. за недопущення працівників органів приватизації, протидію чи перешкоджання проведенню ними перевірки - встановлено штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожний встановлений факт.
Положеннями п. 11.3. спірного договору купівлі-продажу встановлено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.
За згодою органу приватизації - управління міського майна Маріупольської міської ради між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 (Покупець 2) 14 січня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення Літ. А-1, загальною площею 67,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1. ( далі - Договір 2).
Відповідно до п.10 Договору 2 до Покупець 2 переходять зобов'язання визначені п. 5 договору купівлі - продажу від 30.09.2009р. № 1310.
04.07.2011р. був складений акт поточної позапланової перевірки виконання умов спірного договору з якого вбачається проведення перевірки об'єкту приватизації співробітниками Продавця із залученням представника СЕС Приморського району - санітарного лікаря, за результатами якої з посиланням на складений в цей же день Акт перевірки дотримання санітарного законодавства, зазначено, що громадська вбиральня експлуатується з порушенням п.12, 16, 18, 19 "Санітарних правил утримання громадських вбиралень"№983-72 від 19.06.72р.
В означеному акті міститься висновок про невиконання договору купівлі-продажу від 14.01.2010р. станом на момент проведення перевірки.
За таких обставин Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимоги якого підтримані Позивачем у повному обсягу.
Протягом розгляду справи 27.12.2011р. об'єкт приватизації перевірявся головним спеціалістом відділу реформування за комунальною власністю управління міського майна Храмли Т.А., головним спеціалістом відділу комунального господарства Приморської районної адміністрації Коханов Р.Р., пом. Санітарного лікаря Приморської районної СЕС Колядою Л.Г., помічником прокурора м.Маріуполя Кундою Л.І. За результатами означеної перевірки був складений акт, підписаний лише перевіряючими (Відповідач не з'явився), з якого вбачається невиконання умов договору купівлі-продажу від 14.01.2010р. та порушення санітарно-гігієнічних норм законодавства.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора і Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у застосуванні заходів відповідальності за невиконання приватизаційних зобов'язань за договором купівлі-продажу комунального майна у формі розірвання зазначеного договору, повернення об'єкту продажу до комунальної власності та стягненні штрафних санкцій за ненадання документів органу приватизації для проведення перевірки.
Враховуючи характер правовідносин між учасниками договору (приватизаційні), останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законами України „Про приватизацію державного майна", „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", умовами договору купівлі-продажу №1310 від 30.09.2009р. та умовами договору купівлі-продажу від 14.01.2010р.
Згідно до ч. 5 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Позивач як орган приватизації управнений у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору у разі невиконання його умов покупцем.
За змістом ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" до договору купівлі-продажу повинні включатися зобов'язання, які були визначені умовами викупу. Термін дії зазначених зобов'язань не повинен перевищувати п'ять років. Зазначені зобов'язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань. При цьому, державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації і застосовувати до нього у разі їх невиконання санкції згідно із законом.
Відповідно до приписів ст. 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання.
Судом встановлено, що згідно до п.10 Договору 2 до Покупець 2 перейшли зобов'язання визначені п. 5 договору купівлі - продажу від 30.09.2009р. № 1310.
Сукупний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що спірний договір може бути розірвано:
- за будь-яких обставин - у разі наявності істотного порушення його умов;
- незалежно від істотності порушення - якщо це передбаченого договором або законом.
Виходячи з підстав позовних вимог про розірвання спірного договору, у розумінні їх визначення в абз. 3 п. 3.12. Постанови Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р., Прокурор з Позивачнм наполягає на розірванні договору саме як на наслідку порушення його умов з боку Відповідача у вигляді невиконання вимог п.10 спірного договору зокрема щодо додержання екологічних та санітарно-гігієнічних норм, виконання природоохоронних заходів та утримання в належному порядку прилеглої території і зовнішнього вигляду приміщення.
Приймаючи до уваги наведені вище положення спеціального законодавства у сфері приватизації, що у якості підстави для розірвання договору визнають будь-яке порушення його умов (незалежно від істотності), суд досліджує питання обґрунтованості заявлених вимог виключно в контексті встановлення та правової оцінки факту невиконання зобов'язання за п. 10 договору незалежно від істотності такого порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання визначених п. 10 спірного договору обов'язків із додержання екологічних та санітарно-гігієнічних норм, виконання природоохоронних заходів та утримання в належному порядку прилеглої території і зовнішнього вигляду приміщення.
Між тим, представлені суду докази (акти перевірки) дозволяють констатувати невиконання Відповідачем означених обов'язків та не усунення цієї обставини навіть після порушення провадження у справі. Крім того, Позивач як орган приватизації комунального майна за змістом п.п.2.4., 2.5., 3.7., 3.10. Положення про Управління міського майна Маріупольської міської ради та ч.8 ст.23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" цілком управлений здійснювати контроль за дотриманнями приватизаційних зобов'язань, в контексті чого акти перевірки за результатами такого контролю є належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України підставою для відповідальності за порушення зобов'язання є вина, яка презюмується, оскільки саме на відповідача покладений обов'язок спростування її наявності через доведення факту вжиття всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.
Таким чином, викладені обставини зумовлюють висновок суду про порушення Відповідачем у вигляді невиконання обов'язків, встановлених п. 10 спірного договору, що у світлі попередніх висновків суду та приписів ст. 611 Цивільного кодексу України має наслідком розірвання цього договору.
Розглянувши позовні вимоги щодо повернення об'єкту у комунальну власність суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав:
Як зазначено в ч. 9 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна" у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку із невиконанням покупцем договірних зобов'язань, приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність.
Враховуючи, що спірний договір був укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1, а також приймаючи до уваги чинність договору купівлі - продажу комунального майна від 30.09.2009р. № 1310 (Договір 1), укладеного між управлінням міського майна Маріупольської міської ради та ФОП ОСОБА_2 у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700 грн. за перешкоджання у проведенні перевірки дотримання умов договору з наступних підстав:
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач перешкоджав у проведенні перевірки дотримання умов договору.
Посилання позивача на не допуск та ненадання відповідачем 04.07.2011р. необхідних для проведення перевірки документів судом до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача повідомлення про дату та час проведення перевірки.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що Прокурор у встановленому порядку звільнений від судових витрат (які мали бути сплачені на момент подання позову відносно майнових і немайнових вимог), такі витрати стягуються з Відповідача в доход державного бюджету пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити частково позовні вимоги Прокурора м.Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк за участю третьої особи: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м.Маріуполь про розірвання договору купівлі -продажу від 14.01.2010р. нежитлового приміщення Літ. А-1, загальною площею 67,0кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.; зобов'язання повернути у натурі предмет правочину; стягнення штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700грн. за перешкоджання у проведенні перевірки дотримання умов договору.
Розірвати договір купівлі-продажу укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від 14 січня 2010р., нежитлового приміщення літ. А-1, загальною площею 67,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 20.03.2012р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2012р.
Головуючий суддя Лейба М.О.
Суддя Сгара Е.В.
Суддя Курило Г.Є.