83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
20.03.12 р. Справа № 37/44пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Курило Г.Є.,
суддів Попкова Д.О., Бокової Ю.В.
при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовною заявою: Державного підприємства „Експлуатаційно-технічне управління „Воденергоремналадка", м. Сімферополь
до відповідача: Приватного підприємства „Силикат", м. Донецьк
про визнання недійсним договору оренди обладнання від 02.08.2010р.
Представники сторін:
Від позивача: Юракова О.В., Мачуський О.М.
Від відповідача: Яненко А.П.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з
21.02.2011р. по 09.03.2011р., з 06.02.2012 до
27.02.2012р.
Державне підприємство „Експлуатаційно-технічне управління „Воденергоремналадка", м.Сімферополь (далі -Позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „Силикат", м. Донецьк (далі -Відповідач), про визнання недійсним договору оренди обладнання від 02.08.2010р.
Підставою заявленого позову є позиція Позивача щодо незаконності спірного договору оренди обладнання від 02.08.2010р., оскільки договір укладений без проведення процедури закупівлі згідно Закону України «Про здійснення державних закупівель», та недотримання вимог відносно форми і реєстрації такого договору через його строк дії та фізичні ознаки об'єкту оренди.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 07.02.2011р. порушив провадження у справі №37/44пд.
Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві.
Відповідно до відзиву на позовну заяву б/н від 21.02.2011р. відповідач заперечив проти позову та зазначив, що обладнання завезено, втім не введене до експлуатації з вини самого наймача. Доказів того, що договір оренди обладнання від 02.08.2010р. підпадає під сферу дії Закону України „Про здійснення державних закупівель" позивачем не надано, та дане твердження є лише припущенням останнього. Що стосується посилання позивача на недотримання вимог відносно форми і реєстрації договору, відповідач зазначив, що дане припущення також є помилковим, оскільки предмет оренди не є капітальною спорудою, та не підпадає під дію ч. 2 ст.793 ЦК України.
Ухвалою суду від 26.04.2011р. призначено у справі № 37/44пд комплексну судову економічну та інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
08.09.2011р. до канцелярії суду надійшов висновок судово-економічної №2152/24 експертизи, а 23.09.2011р. - висновок будівельно-технічної експертизи №2153/23.
09.12.2011р. до канцелярії суду відповідач надав клопотання про витребування у позивача відповідних документів по справі №37/44пд. Суд відмовляє в задоволенні означеного клопотання в зв'язку з недоцільністю.
Позивач 11.01.2012р. надав додаткові пояснення №01/07-10 від 10.01.2012р., відповідно до яких останній доповнив свою правову позицію. Суд зазначає, що дані додаткові пояснення не вважаються зміною підстав позову, оскільки в них збереженні первісні обставини викладені в позовній заяві, що також узгоджується з правовою позицією, викладеною в п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
До канцелярії суду позивач 23.01.2012р. надав клопотання про витребування у відповідача документів по справі №37/44пд. Суд відповідною ухвалою задовольнив клопотання позивача.
27.02.2012р. до канцелярії суду відповідач надав заперечення, відповідно до яких останній не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими та незаконними.
Протягом розгляду справи сторони надавали пояснення по суті спору.
Відповідно до розпорядження голови господарського суду Донецької області від 06.02.2012р. розгляд справи здійснювався колегіально, склад колегії суддів змінювався відповідними розпорядженнями.
Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 21.11.2011р. справу №37/44пд передано на автоматичний розподіл.
Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався. Розгляд справи на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинявся та поновлювався.
Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив.
02.08.2010р. між сторонами по справі був підписаний договір оренди обладнання, відповідно до п. 1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених даним Договором, Орендодавець (відповідач) зобов'язується передати Орендатору (позивачу), а Орендатор зобов'язується прийняти у термінове платне користування обладнання („орендне обладнання") та зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату (п.1.1. договору)
Характеристики орендованого обладнання (п.1.2. договору):
Найменування орендного обладнання: вітротурбіна AN BONUS 600 kW/44-3, тип: AN BONUS, модель: 600 kW/44-3, потужність: 600 кВт, діаметр ротору: 44м (п.1.2.1. договору).
Кількість орендованого обладнання: 3 повітряні вітротурбіни (п.1.2.2. договору).
Стан орендованого обладнання на момент передачі його в оренду вказано в додатку № 1 до цього договору (акт приймання-передачі) (п. 1.2.3 договору).
Характеристики орендованого обладнання вказані в додатку 1 до цього договору (акт приймання-передачі) (п. 1.2.4 договору).
Орендоване обладнання призначається для вироблення електроенергії використовуючи енергію вітру (п.2.1. договору).
Відповідно до розділу 3 договору, обладнання, що орендується, повинно бути передане Орендодавцем і прийнято Орендарем протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту комплексного опробування обладнання (після проведення пусконалагоджувальних робот та напрацювання повітротурбіни (або усіх повітротурбин) 72 контакторних годин безперервної роботи без відмов).
Орендоване обладнання вважається переданим орендатору з дати підписання акту приймання-передачі (додаток №1 до договору). Доказів підписання відповідного акту приймання-передачі суду не надано.
Строк оренди складає 10 років з дати приймання Орендованого обладнання по Акту приймання-передачі (додаток №1 до даного договору) (п.4.2. договору).
Розмір щомісячної орендної плати Орендатора Орендодавцю складає 85% від загальної суми вартості проданої Орендатором в ДП „Енергоринок" електроенергії, у тому числі ПДВ, яка вироблена орендованим обладнанням та нараховується відповідно до порядку, встановленим у додатку №2 к даному договору. 15% від загальної суми вартості проданої електроенергії орендатор залишає у себе, як винагороду за користування електричних мереж для передачі та перетворення виробленої орендованим обладнанням електроенергії та других комунікацій орендатора, земельних ділянок зайнятих орендованим обладнанням, доріг, а також за проведення технічного обслуговування та управління роботою орендованого повітряноелектричного обладнання, крім цього за ведення обліку виробленої електроенергії орендованим обладнанням та за введенням взаєморозрахунків з ДП „Енергоринок" (п.5.1. договору). Однак, до матеріалів справи підписаний сторонами додаток №2 до договору суду не наданий.
Позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору оренди обладнання від 02.08.2010р., оскільки помилково на момент підписання договору оренди від 02.08.2010 року, сторонами не було враховано, що 30.07.2010 року вступив у силу Закон України „Про здійснення державних закупівель". Договір оренди обладнання від 02.08.2010р. укладений також не в установленій законом формі, тобто не здійснено необхідне нотаріальне посвідчення договору. Фактичного виконання зобов'язань за договором від 02.08.2010 року сторонами розпочато не було, майно по акту-приймання передач не передавалось, ніякі розрахунки не здійснювались. Отже, відсутні будь-які правові наслідки недійсності договору оренди обладнання від 02.08.2010 року. В своїх додаткових поясненнях від 27.02.2012р. №01/07-102, позивач посилається на те, що спірний договір оренди має ознаки неукладеності, також керівник позивача самостійно не мав право підписувати спірний договір, в свою чергу відповідач не надав докази наявності у нього прав на передачу в оренду обладнання.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).
За приписами пункту 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема -Цивільним кодексом України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.
При цьому, для розгляду дійсності договору, суд має встановити факт його укладеності.
Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Як встановлено судом, в договорі оренди обладнання від 02.08.2010р. сторонами не було зазначено вартості об'єкту оренди з урахуванням її індексації всуперіч вимогам ст. 284 Господарського кодексу України.
Відповідно до п.5.1. договору оренди, розмір щомісячної орендної плати Орендатора Орендодавцю складає 85% від загальної суми вартості проданої Орендатором в ДП „Енергоринок" електроенергії, у тому числі ПДВ, яка вироблена орендованим обладнанням та нараховується відповідно до порядку, встановленим у додатку №2 к даному договору. 15% від загальної суми вартості проданої електроенергії орендатор залишає у себе, як винагороду.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (п.1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Виходячи зі змісту договору оренди, сторони визначили орендну плату не у вигляді фіксованого платежу, як того вимагає ст. 286 Господарського кодексу України, а в залежності від вартості проданої електроенергії, крім того додаток №2 до договору, в якому повинен бути встановлений порядок нарахування орендної плати, сторонами не підписаний, що свідчить про відсутність домовленості сторін щодо розміру орендної плати.
У відповідності до ст. 767 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
В договорі оренди обладнання від 02.08.2010р. зазначено, що стан орендованого майна, його характеристики вказані в додатку № 1 до договору (п.п. 1.2.3., 1.2.4. договору), тобто сторони визначили стан орендованого майна та його характеристики в якості істотних умов договору, що відповідає ст.ст. 767, 638 Цивільного кодексу України, однак, доказів наявності підписаного додатку № 1 до договору сторонами суду не представлено.
Згідно з приписами п.п. 10.1, 11.6 договору оренди обладнання, договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін; додатки до договору є його невід'ємними частинами та мають юридичну силу, якщо вони оформлені в письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками.
Як зазначалось вище, в договорі оренди обладнання від 02.08.2010р. сторони посилаються на додатки до договору, в яких повинні бути встановлені істотні умови договору, при цьому всупереч ст. 33 ГПК України, доказів оформлення в письмовій формі додатків та їх підписання суду не надано.
Відповідно до ч. 8 ст.181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
На підставі вищевикладенного, внаслідок неузгодженості сторонами істотних умов, договір оренди обладнання від 02.08.2010р. є неукладеним.
Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб, при цьому дійсність неукладенного договору не можливо оспорити.
Згідно з приписами п. 8 Постанови Верховного Суду від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», встановивши, що договір є неукладеним, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, суд дійшов висновку що позовні вимоги Державного підприємства „Експлуатаційно-технічне управління „Воденергоремналадка", м.Сімферополь, до відповідача Приватного підприємства „Силикат", м.Донецьк, про визнання недійсним договору оренди обладнання від 02.08.2010р. не підлягають задоволенню.
Решта посилань та тверджень сторін -також не береться судом до уваги з огляду на їх юридичну неспроможність недоведеність та спростування матеріалами справи.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 20, 22, 33, 43, 44, 49, 77, 79 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Експлуатаційно-технічне управління „Воденергоремналадка", м. Сімферополь, до відповідача Приватного підприємства „Силикат", м. Донецьк, про визнання недійсним договору оренди обладнання від 02.08.2010р.
У судовому засіданні 20.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 26.03.2012р.
Головуючий суддя Курило Г.Є.
Суддя Бокова Ю.В.
Суддя Попков Д.О.