13.03.12р. Справа № 13/5005/870/2012
За позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія"Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ в особі Апостолівського району електричних мереж Публічного акціонерного товариства "Дніпрообленерго" , м. Апостолове
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апостолівагромаш", м. Апостолове
про зобов'язання укласти договір
Суддя Первушин Ю.Ю.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Кращенко О.М. - представник, довіреність № 69 від 15.02.2012р.;
Акименко М.М. - представник, довіреність № 70 від 15.02.2012р.;
Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в в особі Апостолівського району електричних мереж Публічного акціонерного товариства "Дніпрообленерго" , м. Апостолове звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апостолівагромаш", м. Апостолове та просить зобов'язати ТОВ "Апостолівагромаш" укласти проект Договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 06.06.2011р. № 500/СВ, в редакції ПАТ "Дніпрообленерго".
В обґрунтування позову Позивач посилається на ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, Правила користування електричною енергією.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що за своїми ознаками Договір про спільне використання технологічних електричних мереж №500/СВ є договором про надання послуг. Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В судовому засіданні 13.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши надані докази, господарський суд -
встановив:
06.07.2011 року між ТОВ "Апостолівагромаш" (далі - Відповідач/Споживач) та Публічним акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго" в особі Апостолівського району електричних мереж (далі - Позивач/Енергопостачальник) був укладений договір на постачання електричної енергії № 500 (далі - Договір).
Згідно п.2.3.7 Договору, Споживач зобов'язується у разі використання технологічних електричних мереж іншими суб'єктами господарювання, укладати з електропередавальною організацією договори про спільне використання технологічних електричних мереж, а з суб'єктами господарювання та організаціями, електроустановки яких приєднані до цих електричних мереж договори про технічне забезпечення електропостачання споживача.
06 червня 2011 року Позивач направив на адресу Відповідача проект договору про спільне використання технологічних електричні мереж від 06.06.2011 №500/СВ разом із супровідним листом, (а.с. 9).
Листом № 429 від 03.08.2011року Відповідач надіслав на адресу Позивача відповідь на запропонований проект договору зазначивши, що укласти спірний договір не вважається можливим в зв'язку з відсутністю у Відповідача необхідної кількості електротехнічного персоналу та наявності матеріальних ресурсів (а.с. 10).
Позивач у позовній заяві стверджує, що згідно п.5.15 Правил, відносини сторін у разі передачі (транзит електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, якою електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж. Таким чином, Позивач просить суд зобов'язаний Відповідача укласти Договір про спільне використання технологічних електричні мереж від 06.06.2011 №500/СВ.
Відповідач у відзиві зазначає, що за своїми ознаками Договір про спільне використання технологічних електричних мереж №500/СВ є договором про надання послуг. Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно п. 7.1. Договору передбачений строк здійснення оплати за надані послуги. Відповідно до п.7.2 Договору встановлено, що вартість послуг власника встановлюється відповідно до додатку 3 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електромереж». А пунктом 7.4. Договору встановлено, що оплата послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється на підставі кошторису обґрунтованих витрат, погодженого територіальнім представництвом НКРЕ. Відповідач стверджує, що на дату надання проекту договору сума щомісячних відшкодувань між сторонами не визначена. Таким чином Договір про спільне використання технологічних електричних мереж №500/СВ містить вимоги щодо здійснення оплати з боку користувача, що відповідає вимогам ст. 903 ЦК України, але всупереч даній нормі, не зазначає суму, що підлягає оплаті.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених-законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 649 Цивільного кодексу України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
Відповідно до ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Таким чинним, законодавством не передбачено такий спосіб захисту цивільних прав як зобов'язання укласти проект договору (ст. 16 ЦК України).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані документи в їх сукупності господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати у справі покладаються на Позивача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 36, 43, 44, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Ю.Ю. Первушин
Повне рішення складено 21.03.2012р.