"09" серпня 2012 р. Справа № 5004/887/12
за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління"
до Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України"
про стягнення 78078 грн. 38 коп.
та за зустрічним позовом Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України"
до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління"
про визнання кредитного договору №2460 від 28.02.2001р. недійсним
Суддя Слупко В.Л.
Представники сторін:
від ПАТ «Приватбанк»: Плеханов О.М., довір. від 18.10.11р. №2418-О
від Волинського обласного ДП ДАК "Хліб України": Шевчук В.Г., довір. №21 від 30.08.11р.
Суть спору: В лютому 2007 року до господарського суду Волинської області звернулось Волинське головне регіональне управління від імені ЗАТ КБ «Приватбанк»про стягнення з Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" 78078грн.38коп. заборгованості за банківськими відсотками по кредитному договору №2460 від 28.02.2001р. нарахованими за період з 11.03.05р. по 31.01.2007р. із врахуванням додаткових угод від 06.04.2001р., від 27.11.2001р., від 05.02.2002р., від 17.05.2002р., від 11.03.2005р., згідно яких відсоткові ставки банку змінювались як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення.
Відповідач позов Банку не визнає, посилаючись на те, що відповідно до довідки Державної виконавчої служби від 25.11.2005 року №185 залишок боргу по виконанню наказу господарського суду Волинської області №4/119-1 від 07.09.2002 року станом на 28.03.2005 року становить 775 838,78 грн., в той час, коли згідно розрахунку позивача борг по кредиту за станом на 11.03.2005 року становить 996 169,78 грн.
Крім того, відповідач зазначає, що аудиторським висновком від 03.11.2008р. підтверджено, що після прийняття рішення господарським судом Волинської області від 28.08.2002р. по спірному кредитному договору Волинським обласним дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" в період до 01.11.2008р. було сплачено Банку 1 073 600грн.
Відповідач також зазначає, що Державою частково компенсовано Банку ставки за кредитним договором від 28.02.2001р., та по даних бухгалтерського обліку дочірнього підприємства відсутня заборгованість по банківських відсотках.
Представник відповідача просить витребувати у позивача кредитну справу та всі документи по погашенню тіла кредиту, банківських відсотків, в т.ч. компенсованих державою та на підставі цих документів обгрунтований розрахунок заявленої Банком до стягнення суми, оскільки розрахунок не містить жодних посилань на первинні документи.
Разом з тим, 27.01.2012р. Волинським обласним дочірнім підприємством державної акціонерної компанії "Хліб України" подано зустрічну позовну заяву, зареєстровану канцелярією суду за вх.№ 01-32/65/12 про визнання кредитного договору № 2460 від 28.02.2001 р. недійсним.
В обґрунтування зустрічної позовної вимоги посилається на те, що згідно вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області по справі №1-77/2010 р. встановлено нецільове використання пільгового кредиту. Зокрема, зазначено, що сторони фактично, вчиняючи кредитний договір № 2460 від 28.02.2001 р., мали на увазі погашення наданими кредитними коштами прострочених платежів за кредитним договором № 2181 від 08.08.2000 р., строк якого закінчувався 27.02.2001 р., а не придбання зерна, як це передбачено п.1.2. пільгового кредитного договору № 2460. Таким чином, сторони протиправно уклали кредитний договір № 2460 від 28.02.2001 р. тому, що він фактично не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 34 ГПК обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 33 ГПК України обов'язок доказування покладає на сторони у справі.
Суд погоджується з відповідачем в тім, що наданий позивачем до позову розрахунок банківських відсотків не є обгрунтованим доказами в розумінні ст. 54 ГПК України, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості при новому розгляді перевірити правильність нарахованих позивачем банківських відсотків в сумі 78078грн.38коп.
З ціллю об'єктивного вирішення спору та з'ясування правильності заявленої банком до стягнення суми, керуючись п.3 ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
- ухвалив:
1.Відкласти розгляд справи на 10.09.2012р. на 16год.00хв.
2. Зобов'язати позивача надати суду обгрутований розрахунок заявлених до стягнення банківських відсотків з врахуванням всіх додаткових до кредитного договору угод, платіжних доручень про погашення відповідачем кредитних коштів та погашення Державою відсотків по пільговому кредиту.
3. Зобов'язати сторони провести звірку розрахунків по погашенню кредиту, для чого зобов'язати Банк направити до відповідача компетентного представника у попередньо узгоджений час.
4. Акт звірки та всі документи в підтвердження заявленої до стягнення суми Банку подати суду до 05.09.2012р.
5. Визнати явку компетентних представників сторін в судое засідання 10.09.12р. обов'язковою.
Суддя В.Л. Слупко