09.08.2012Справа №5002-18/2311-2012
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІО»
до відповідача - Фірми «Восток і К»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»
про стягнення 13377,00 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Представники:
від позивача - Борецька Л.Р. - адвокат, договір № 11-07-2012 від 11.07.2012, свідоцтво № 1250 від 24.12.2010, довіреність від 11.07.2012 року;
Бройченко С.В. - директор;
від відповідача - не з'явився;
від 3-ї особи - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІО» - позивач - звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фірми «Восток і К» - відповідача, в якій просить стягнути з Фірми «Восток і К» на користь позивача суму у розмірі 13300,00 грн., три відсотки річних простроченої суми в розмірі 375,17 грн., суму інфляції за весь час прострочки в розмірі 28,60 грн., судовий збір у розмірі 1609,50 грн. та витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 1370,00 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 11, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що 01.06.2011 трапилось ушкодження градом автомобіля Chevrolet Tacuma UF 756, державний номер АК 3639 АЕ. Зазначений автомобіль був застрахований страховою групою «ТАС» на підставі договору ДКТ 3/21/44/48 добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків.
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» своїм листом від 09.08.2011 № Г1000/8770 повідомило, що вартість відновлювального ремонту (відповідно рахунку-фактурі Фірми «Восток і К») складає 14 429,86 грн., а також те, що зазначена сума страхового відшкодування буде перерахована на реквізити, зазначені в заяві на виплату.
Фірма «Восток і К» звернулась до позивача з проханням перерахувати на розрахунковий рахунок Фірми «Восток і К», в якості заставної суми 14300,00 грн. за ремонт автомобіля Chevrolet Tacuma UF 756, державний номер АК 3639 АЕ до врегулювання питання з страховою компанією.
12.08.2011 платіжним дорученням № 21663231 Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІО» перерахувало грошові кошти в розмірі 14300,00 грн. на розрахунковий рахунок Фірми «Восток і К», в якості заставної суми за ремонт пошкодженого градом автомобіля.
Страхова компанія 15.08.2011 платіжним дорученням № 31981 фактично здійснила оплату Фірмі «Восток і К» за ремонт автомобіля Chevrolet Tacuma UF 756, державний номер АК 3639 АЕ в сумі 14429,86 грн.
06.12.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІО» звернулось з претензією до Фірми «Восток і К» з проханням повернути на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІО» заставну суму в розмірі 14300,00 грн.
Відповідно бухгалтерської довідки № 28 від 11.07.2012 за період з 12.08.2011 по 11.072012 Фірма «Восток і К» перерахувала на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІО» 1000,00 грн.
Однак, як вбачається з тексту позовної заяви, заборгованість Фірми «Восток і К» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІО» на 11.07.2012 все ще складає 13300,00 грн., на яку в подальшому позивачем було нараховано три відсотки річних від простроченої суми та суму інфляції.
30.07.2012 на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла заява (вх. № 25729) від відповідача - Фірми «Восток і К» - про неможливість представника приймати участь у даному судовому засіданні та відкладення розгляду даної справи.
У судовому засіданні 30.07.2012 суд розпочав розгляд даної справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні 30.07.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та заявив клопотання про приєднання документів згідно наведеного переліку.
Суд долучив надані документи до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що у цілях всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи за ініціативою суду необхідно у порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 65).
Розглянувши матеріали даної справи, у зв'язку із неявкою відповідача, його клопотанням про відкладення розгляду даної справи та залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», суд вважав за необхідне розгляд даної справи відкласти.
У судовому засіданні 09.08.2012 року представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 13 300,00 грн. та 3% річних - 77,00 грн. за період з 31.05.2012 по 09.08.2012.
Суд приймає Заяву позивача про уточнення позовних вимог до свого розгляду.
У судове засідання 09.08.2012 представники відповідача та 3-ї особи не з'явилися, були сповіщені належним чином.
Враховуючи строки розгляду справ господарськими судами України, які передбачені статтею 69 ГПК України, а також те, що явка у судове засідання є правом учасників процесу, а не їх обов'язком, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського Кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
01.06.2011 трапилось ушкодження градом автомобіля Chevrolet Tacuma UF 756, державний номер АК 3639 АЕ. Зазначений автомобіль був застрахований страховою групою «ТАС» на підставі договору № ДКТ 3/21/44/48 добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків.
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» листом від 09.08.2011 № Г1000/8770 на адресу позивача зазначило, що вартість відновлювального ремонту (відповідно рахунку-фактури Фірми «Восток і К») складає 14 429,86 грн., а також, що зазначена сума страхового відшкодування буде перерахована на реквізити, зазначені в заяві на виплату.
Відповідач - Фірма «Восток і К» - звернувся до Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІО» - з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок Фірми «Восток і К», в якості заставної суми за ремонт автомобіля Chevrolet Tacuma UF 756, державний номер АК 3639 АЕ до врегулювання питання зі страховою компанією.
На виконання такої вимоги відповідача, 12.08.2011 платіжним дорученням № 21663231 Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІО» перерахувало грошові кошти в розмірі 14300,00 грн. на розрахунковий рахунок Фірми «Восток і К» у якості заставної суми за ремонт такого автомобіля.
Зі свого боку, Страхова компанія - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» - 15.08.2011 платіжним дорученням № 31981 здійснила оплату Фірмі «Восток і К» за ремонт цього ж автомобіля Chevrolet Tacuma UF 756, державний номер АК 3639 АЕ в сумі 14429,86 грн.
06.12.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІО» звернулось з претензією до Фірми «Восток і К» з проханням повернути на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІО» заставну суму в розмірі 14300,00 грн.
Відповідно бухгалтерської довідки № 28 від 11.07.2012 за період з 12.08.2011 по 11.072012 Фірма «Восток і К» перерахувала (повернула) на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІО» частину заставної суми у розмірі 1000,00 грн.
Доказів перерахування залишкової частини заставної суми у розмірі 13300,00 грн. відповідачем суду так і не було надано.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи, що доказів перерахування залишкової частини заставної суми у розмірі 13300,00 грн. відповідачем суду так і не надано, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 13 300,00 грн. обґрунтована, а тому підлягає задоволенню.
Крім заставної суми розмірі 13300,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача і 3% річних у розмірі 77,00 грн. за період з 31.05.2012 по 09.08.2012.
Розглянувши таку вимогу, суд зазначає наступне:
у відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.
Частиною 2 статті 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що строк повернення заставної суми у розмірі 14 300,00 грн. між сторонами не був встановлений, тому враховуючи приписи частини 2 статті 530 ЦК України, моментом пред'явлення вимоги є дата скерування відповідачу Претензії № 15 від 17.05.2012 року (а/с 33) та вручення її відповідачу - 23.05.2012 (а/с 35).
На підставі вищевикладеного, суд погоджується з розрахунком позивача 3% річних на суму 77,00 грн. за період з 31.05.2012 по 09.08.2012, а тому такі відсотки також підлягають стягненню.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Причому обов'язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, до позовні вимоги (з врахуванням Заяви позивача про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом до свого розгляду) обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати, в тому числі і витрати по оплаті послуг адвоката, які підтверджуються Договором про надання правової допомоги № 11-07-2012 від 11.07.2012, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІО» та адвокатом Борецькой Л.Р. (а/с 22-24), Свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю № 1250, яке видано Борецькій Лілії Романівні 24.12.2010 (а/с 25), та Видатковим касовим ордером від 11.07.2012 на суму 1370,00 грн. (а/с 71), на підставі ст. 44, 49 ГПК України відносяться на відповідача.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 09.08.2012.
Повне рішення складене 14.08.2012.
Керуючись ст. ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фірми «Восток і К» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІО» суму основного боргу у розмірі 13 300,00 грн., 3% річних у сумі 77,00 грн., судовий збір у розмірі 1609,50 грн. та 1370,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.
Видати наказ після вступу рішення у законну силу.
Суддя І.К. Осоченко