21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
20 березня 2012 р. Справа 13/5/2012/5003
Господарський суд Вінницької області в складі
головуючого судді Тісецького С.С.,
при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В.,
розглянувши в приміщенні суду справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (код ЄДРПОУ 31816235, 49005, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Панікахи, 2)
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, 23652, АДРЕСА_1)
про стягнення основного боргу, 10 % річних та штрафних санкцій в сумі 26 976,27 грн.
за участю представників сторін:
від позивача : Марківський С.П., - за довіреністю
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" 31.01.2012 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення основного боргу, 10 % річних та штрафних санкцій в сумі 26 976,27 грн., з яких : 17800 грн. - основного боргу, 5340,10 грн. - пені та 1499,93 грн. - 10% річних.
Позов обґрунтовано наступним. 02.01.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БаДМ" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки № 1733, відповідно до якого позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 20527,58 грн., що підтверджується видатковими накладними. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар виконав, частково, внаслідок чого виникла заборгованість та нарахування 10 % річних і штрафних санкцій. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.
Ухвалою суду від 02.02.2012 р. порушено провадження у справі № 13/5/2012/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 15.02.2012 року.
В зв'язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами витребуваних доказів, ухвалою суду від 15.02.2012 р., було відкладено слухання з призначенням справи до розгляду на 06.03.2012 року.
06.03 2012 року за вх. № 08-46/2553/12 від позивача до суду надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, в зв'язку з оплатою відповідачем суми основного боргу та судових витрат згідно платіжних доручень на загальну суму 19409,50 грн.. Водночас, позивач просить стягнути з відповідача 30 % штрафу, пеню та 10 % річних.
Враховуючи неявку відповідача та необхідність витребування доказів у справі, ухвалою суду від 06.03.2012 року, було відкладення слухання у справі на 20.03.2012 року.
На визначену дату 20.03.2012 року з'явився представник позивача .
В судовому засіданні, судом встановлено, що від позивача надійшло письмове пояснення щодо термінів нарахування пені. Зокрема, позивач посилаючись на ст. ст. 627, 629 ЦК України, ч.6 ст. 231, ч.6 ст. 232 ГК України, вказує, що при вирішенні справи № 13/5/2012/5003 в частині терміну нарахування пені необхідно виходити з умов укладеного сторонами договору (п.10.2) та здійснювати нарахування пені в рамках строку позовної давності, визначеного ЦК України, без застосування ч.6 чт. 232 ГК України.
Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, ухвала суду від 06.03.2012 р. надіслана на адресу відповідача, повернулася до суду з відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає". Водночас, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відсутність відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги з врахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:
02.01.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № 1733. Договором передбачено наступне. постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п.1.1); кількість та ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається покупцем при замовленні товару та зазначається у видаткових накладних на товар, який поставляється. Усі видаткові накладні є невід'ємними складовими цього договору (п.1.3); одиниця виміру кількості товару, його загальна кількість погоджується сторонами в момент узгодження заявки на поставку кожної партії товару і зазначається у видаткових накладних (п.2.3); товар постачається за цінами, що діють на момент передачі товару за видатковою накладною. Якщо з моменту надання покупцем заявки на момент передачі товару ціна товару збільшилась, то покупець зобов'язується сплатити ціну, що діяла на момент передачі товару (п.3.1); загальна сума договору (у тому числі ПДВ) складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних (п. 3.2); поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2000. Конкретне місце поставки узгоджується сторонами на кожну окрему поставку та зазначається в заявці та видаткових накладних (п.4.1); поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями. Найменування, асортимент, кількість та бажані терміни постачання партії товару визначаються в заявці, яка оформлюється в довільній формі. Сторони домовилися, що заявки можуть надаватись постачальнику в письмовій формі, електронною поштою, факсимільним зв'язком або у інший спосіб, прийнятний для покупця (п.4.2); поставка кожної партії товару здійснюється в строк, вказаний в заявці або в строк, узгоджений сторонами (п.4.4); прийом-передача товару відбувається в пункті поставки, вказаному у заявці та видаткових накладних (п.5.1); прийом-передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних (п.5.4); покупець зобов'язується сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару (п.6.1); ціна товару за одиницю вказується у видатковій накладній у гривнях (6.3); покупець здійснює оплату вартості поставленого товару у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок постачальника. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний (розрахунковий) рахунок постачальника (6.4); оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу (п.6.5); у випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару (п.7.2); покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десяти процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України (п.7.3); сторони домовились дотримуватись загальних строків позовної давності. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється у відповідності до строків позовної давності, визначених Цивільним кодексом України, без застосування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України (п.10.2); Даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до 31.12.2011 р. (п.12.1); якщо сторони не мають одна до одної ніяких претензій та не заявили в письмовій формі про бажання розірвати договір, цей договір автоматично подовжується на один календарний рік на тих же умовах (п.12.2).
На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 20527,58 грн., що підтверджується накладними, а саме :
1) № VZ25322564-1 від 27.01.2011 р. на суму 6059,25 грн.;
2) № VZ25330863-1 від 28.01.2011 р. на суму 2364,53 грн.;
3) № 2VZ25342420-2 від 29.01.2011 р. на суму 322,51 грн.;
4) № VZ25342420-1 від 29.01.2011 р. на суму 4696,03 грн.;
5) № 2VZ25353974-2 від 01.02.2011 р. на суму 98,71 грн.;
6) № VZ25353974-1 від 01.02.2011 р. на суму 3985,13 грн.;
7) № VZ25365759-1 від 02.02.2011 р. на суму 309,10 грн.;
8) № VZ25377653-1 від 03.02.2011 р. на суму 199,20 грн.;
9) № VZ25386282-1 від 04.02.2011 р. на суму 316,80 грн.;
10) № VZ25398936-1 від 05.02.2011 р. на суму 259,76 грн.;
11) № VZ25411068-1 від 08.02.2011 р. на суму 184,89 грн.;
12) № VZ25426973-1 від 09.02.2011 р. на суму 222,78 грн.;
13) № VZ25432988-1 від 10.02.2011 р. на суму 207,71 грн.;
14) № 2VZ25443970-2 від 11.02.2011 р. на суму 131,81 грн.;
15) № VZ25443970-1 від 11.02.2011 р. на суму 698,10 грн.;
16) № VZ25454693-1 від 12.02.2011 р. на суму 247,75 грн.;
17) № VZ25465982-1 від 15.02.2011 р. на суму 223,52 грн. (а.с. 23-47).
23.12.2011 року позивач та відповідач погодили обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 року по 23.01.2011 року, сума боргу відповідача перед позивачем становить 17800 грн..
В свою чергу, відповідач оплатив заборгованість у сумі 19406,50 грн., з яких позивач врахував в погашення витрат на судовий збір у розмірі 1609,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 710 від 28.12.2011 року на суму 500,00 грн., № 713 від 29.12.2011 року на суму 500,00 грн., № 723 від 04.01.2012 року на суму 1000,00 грн., та № 789 від 13.02.2012 року на суму 17409,50 грн...
Окрім того, факт погашення боргу у розмірі 17800 грн. та судового збору у сумі 1609,50 грн., сторони погодили обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків за період з 26.12.2011 року по 05.03.2012 року.
Станом на 31.01.2012 р. (день звернення з позовом до суду) основний борг склав 17800 грн..
В силу ст. 11 ч.2 п.1 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару та його оплати.
Згідно ч. 1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 629 ЦК України, вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.2 ст.4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 02.01.2009 року був укладений договір поставки, відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20527,58 грн. за який відповідач розрахувався частково.
Дії позивача по здійсненню поставки товару відповідачу та дії відповідача по його прийняттю згідно договору та накладних, свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті товару.
Судом встановлено, що відповідачем, повністю погашено суму основного боргу в розмірі 17800 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків за період з 06.12.2011 року по 05.03.2012 року.
За таких обставин провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 17800 грн., підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Також як вбачається з позову та розрахунку, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 30% штрафу в розмірі 5340,00 грн., пеню в сумі 2336,34 грн. та 10% річних у сумі 1499,93 грн..
Пунктами 7.2, 7.3, 10.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період просточення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару. Покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десяти процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України. Сторони домовились дотримуватись загальних строків позовної давності. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється у відповідності до строків позовної давності, визначених Цивільним кодексом України, без застосування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України
У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
Відповідно до п. 2 ст.551 ЦУ України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Окрім того, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Відповідно до проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97) розмір 10% річних за період з 16.02.2011 по 26.12.2011 року становить 1499,33 грн., яка і підлягає задоволенню.
Оскільки відповідач не провів розрахунок за договором у встановленому п. 6.1 договору порядку та термін, а саме у строк, який вказаний в накладній на передачу товару, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимоги про стягнення з нього на користь позивача 30 % штрафу, пені та 10 % річних, згідно умов договору поставки № 1733 від 02.01.2009 року.
З урахуванням наведеного, з відповідача слід стягнути 30 % штрафу в розмірі 5340,00 грн., пеню в сумі 2336,34 грн. та 10% річних у сумі 1499,33 грн..
Оскільки відповідачем сплачено витрати позивача на судовий збір у сумі 1609,50 грн. про що зазначається позивачем у клопотанні про зменшення позовних вимог та підтверджується платіжними дорученнями, в зв'язку з чим, питання про відшкодування судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задоволити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 17800 грн..
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, 23652, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в КБ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (код ЄДРПОУ 31816235, 49005, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Панікахи, 2, р/р 26008105114001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299) 30 % штрафу в розмірі 5340,00 грн., пеню в сумі 2336,34 грн., 10 % річних у сумі 1499,33 грн..
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Тісецький С.С.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 26 березня 2012 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (23652, АДРЕСА_1)