"14" серпня 2012 р. Справа № 5023/6336/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. -головуючого,
Дунаєвської Н.Г.,
Кочерової Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 червня 2012 року
у справі№ 5023/6336/11
господарського судуХарківської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк"
доКомунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271"
простягнення 20 177 грн. 45 коп.
представники сторін не з'явилися
У липні 2011 року ТОВ "АВС Логістік Парк" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271" про стягнення 17041,02 грн. основного боргу, 628,97 грн. пені, 512,78 грн. трьох відсотків річних, 1994,68 грн. інфляційних нарахувань.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2012 (суддя Інте Т.В.) у справі №5023/6336/11 відмовлено ТОВ "АВС Логістік Парк" у задоволенні позовних вимог.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 (судді: Істоміна О.А. -головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "АВС Логістік Парк" задоволено у повному обсязі, стягнуто з Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271" на користь ТОВ "АВС Логістік Парк" 17041,02 грн. основного боргу, 628,97 грн. пені, 512,78 грн. три відсотки річних, 1994,68 грн. інфляційних, 202 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 804,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Комунальне підприємство охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека №271" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2012. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вищим господарським судом України ухвалою від 25.07.2012 касаційну скаргу Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека №271" прийнято до провадження.
Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати ВГСУ від 13.08.2012 по справі №5023/6336/11 визначено наступний склад судової колегії: Самусенко С.С. -головуючий (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г, Кочерова Н.О.
З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.04.2011 ТОВ "ВВС-ЛТД" (первісний кредитор) та ТОВ "АВС Логістік Парк" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №296, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредиторові (позивачу), а останній набуває право грошових вимог до Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271", що виникли на підставі договору купівлі-продажу № 4245/р від 01.06.2009, укладеного між ТОВ "ВВС-ЛТД" та відповідачем.
Згідно п.1.1 основного договору купівлі-продажу №4245/р від 01.06.2009 ТОВ "ВВС-ЛТД" продає, а Комунальне підприємство охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека №271" придбає у власність лікарські засоби, вироби медичного призначення та засоби косметичної промисловості. Пунктом 2.1 даного договору визначено, що товар поставляється за вказаною покупцем адресою на підставі його замовлень та за видатковими та податковими накладними. Кожна товарна партія формується шляхом подання покупцем та узгодження з продавцем замовлення.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 09.03.2010 по 03.08.2010 продавцем за умовами договору поставлено відповідачу товар на суму 17041,02 грн. В порушення взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу відповідач не здійснив оплати зазначеного товару.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Цими ж статтями також визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в підтвердження передачі продавцем покупцеві товару в період з 09.03.2010 по 03.08.2010 позивач надав видаткові накладні на відпуск товару з підписами одержувача, скріпленими відбитком печатки Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271" та з посиланням на номер здійсненого замовлення відповідачем. При цьому, у матеріалах справи відсутні інші документи, які б свідчили про існування між сторонами у спірний період інших договірних відносин з поставки товарів. За встановлених судами обставин та наведених вище помилковими та необґрунтованими є протилежні доводи заявника касаційної скарги з цього приводу.
Не знаходять свого підтвердження також доводи Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека №271" про те, що поставка товару здійснювалась поза межами дії договору, оскільки пунктом 10.1 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін та діє протягом одного року. Згідно п.10.2 у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожен слідуючий календарний рік.
Положеннями Глави 18 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Тобто, строк дії договору купівлі-продажу №4245/р повинен був закінчитись 01.06.2010. Водночас, за матеріалами справи суди врахували та заявником касаційної скарги підтверджується, що основний договір було пролонговано на наступний календарний рік. Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, з 02.06.2010 дія договору купівлі-продажу була пролонгована ще на рік.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 2-532/3628 від 13.06.2001, у якому роз'яснено поняття "календарний рік", зазначене в Указі Президента України від 03.07.1998 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва", до вказаних актів не належить.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду попередньої інстанції про стягнення з Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271" на користь позивача (нового кредитора згідно договору про відступлення права вимоги №296 від 04.04.2011) 17041,02 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу №4245/р від 01.06.2009.
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1.4 договору про відступлення права вимоги №296 від 04.04.2011 також визначено, що у випадку, якщо боржник порушує зобов'язання за основним договором новий кредитор має право вимагати від боржника сплати штрафних санкцій за порушення зобов'язання за основним договором перед первісним кредитором.
Умовами договору купівлі-продажу, а саме згідно пункту 6.1 встановлено, що за порушення строків оплати товару, передбачених пунктом 4.3 договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
У відповідності зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідач товар отримав, але в установлений договором строк його не оплатив, колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з висновком апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 628,97 грн., передбаченої пунктом 6.1 основного договору.
Крім того, згідно норми закону ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскільки господарським судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, постанова суду апеляційної інстанції має бути залишена без змін..
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека №271" залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 червня 2012 року зі справи №5023/6336/11 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді Н. Дунаєвська
Н. Кочерова