"08" серпня 2012 р. Справа № 6/735
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.
розглянувши касаційну скаргувідкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат", м. Макіївка Донецької області
на постановувід 06.12.2011 р. Донецького апеляційного господарського суду
за скаргоювідкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат", м. Макіївка Донецької області
на діїКіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції (про визнання недійсною постанови від 25.05.2011 р.)
у справі№ 6/735 господарського суду Донецької області
за позовомвідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат", м. Макіївка Донецької області
про стягнення 4 950 718,79 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивачаКучерява С.О., довір.
відповідачаЗарецький І.Г., довір.
ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" (далі -відповідач) про стягнення 4 950 718,79 грн. заборгованості за договором поставки від 29.12.1998 р. № 641д/24/98.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2003 р. у справі № 6/735, залишеним без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2004 р. та Вищого господарського суду України від 08.06.2005 р., позов задоволений, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 129 064,86 грн. основного боргу, 308 209,17 грн. 3% річних, 513 444,76 грн. інфляційних втрат та судові витрати.
31.03.2003 р. на виконання судового рішення господарським судом Донецької області був виданий відповідний наказ.
До господарського суду Донецької області надійшла скарга відповідача на дії Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції (далі -Кіровський ВДВС) з вимогою про визнання недійсною постанови Кіровського ВДВС від 25.05.2011 р. про арешт коштів відповідача у межах суми, що підлягає до стягнення.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.10.2011 р. (суддя Морщагіна Н.С.) вказану скаргу задоволено, постанову Кіровського ВДВС від 25.05.2011 р. визнано недійсною.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. (судді: Москальова І.В.,- головуючий, Будко Н.В., М'ясищев А.М.) зазначену ухвалу скасовано, відповідачу відмовлено в задоволенні скарги повністю.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ч. 4, 6 ст. 12, ч. 4 ст. 17, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство). Скаржник зазначає, що звернення стягнення на майно боржника поза межами процедури банкрутства перешкоджає відновленню його платоспроможності у процедурі санації, чим порушує права боржника.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, щодо відповідача -ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" порушено справу про банкрутство і з січня 2002 року боржник перебуває у процедурі санації.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що постанову про арешт коштів боржника було винесено без врахування особливостей процедури банкрутства, у т.ч. плану санації боржника, а також у порушення накладеної судом у справі про банкрутство заборони будь-яким особам, окрім керуючого санацією, вчиняти дії щодо майнових активів боржника.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що спірна заборгованість боржника виникла після порушення справи про банкрутство, тобто є поточною і на неї не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Крім того, стягнення такої заборгованості не суперечить плану санації боржника (відповідача), який не містить порядку погашення поточної заборгованості.
Однак, при винесенні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не враховано наступне.
Відповідно до положень Закону про банкрутство, які в даному випадку є спеціальними та мають пріоритет перед іншим законодавством, з моменту введення процедури санації розпорядження майном боржника відбувається в порядку, визначеному планом санації, який містить відповідні заходи щодо відновлення платоспроможності боржника та виконання якого забезпечує фінансове оздоровлення боржника, запобігає визнанню боржника банкрутом і його ліквідації.
У зв'язку з чим згідно частини 4 статті 17 Закону про банкрутство арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.
Звернення стягнення на майно боржника та реалізація його активів повинні здійснюватися із урахуванням особливостей процедури банкрутства, оскільки застосування таких заходів може привести до зупинення роботи господарюючого суб'єкта, а також до позбавлення можливості застосування до нього відповідних заходів реабілітаційного характеру.
Постанова Кіровського ВДВС про арешт майна боржника блокує його поточну господарську діяльність, унеможливлює здійснення заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, передбачених планом санації, та, відповідно, перешкоджає виконанню плану санації.
Більше того, як встановлено судом першої інстанції, така постанова прийнята у порушення накладеної судом у справі про банкрутство заборони будь-яким особам, окрім керуючого санацією, вчиняти дії щодо майнових активів боржника.
У зв'язку з чим застосування заходів щодо реалізації майна боржника (у т.ч. стягнення грошових коштів за поточною заборгованістю) можливе лише з дозволу господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, тобто це питання вирішується виключно у справі про банкрутство. Тому у разі необхідності здійснення відповідних заходів органу державної виконавчої служби потрібно було звернутися до господарського суду в межах справи про банкрутство боржника.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що спірна постанова суперечить приписам чинного законодавства, тому підлягає визнанню недійсною.
За таких обставин оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а законна та обґрунтована ухвала суду першої інстанції -залишенню в силі.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що питання щодо накладення Кіровським ВДВС арештів на майно відповідача з метою стягнення коштів на користь позивача вже двічі було предметом розгляду усіх судових інстанцій і постановами Вищого господарського суду України від 13.04.2011 р. та від 08.06.2011 р. у даній справі відповідні постанови Кіровського ВДВС визнавались незаконними у зв'язку з чим судом касаційної інстанції підтримувались висновки судів попередніх інстанцій про визнання їх недійсними.
При цьому в постанові від 13.04.2011 р. суд касаційної інстанції, зокрема, вказував, що здійснення органом державної виконавчої служби заходів щодо стягнення грошових коштів боржника (відповідача) є можливим лише з дозволу господарського суду, який розглядає справу про банкрутство.
Не зважаючи на існування вказаної постанови Вищого господарського суду України, а також накладеної судом у межах справи про банкрутство заборони вчинення будь-яких дій щодо майна боржника (відповідача), Кіровський ВДВС у черговий раз виніс спірну постанову про арешт коштів боржника, не отримавши відповідного дозволу господарського суду в межах справи про банкрутство.
Викладене свідчить про свідоме ігнорування посадовими особами Кіровського ВДВС судових рішень, які відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України.
У зв'язку з чим Вищий господарський суд України застережує, що наступне винесення органом державної виконавчої служби аналогічної постанови буде мати наслідком винесення судом окремої ухвали у порядку ст. 90 ГПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат" задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. у справі № 6/735 скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Донецької області від 24.10.2011 р. у справі № 6/735 залишити в силі.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич