"07" серпня 2012 р. Справа № 5005/3175/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Демидової А.М.
суддівШевчук С.Р., Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р.
у справі№ 5005/3175/2011 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомДніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради
доВідкритого акціонерного товариства "Дніпроважмаш"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача проСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку зміну договору оренди земельної ділянки
в судовому засіданні взяли участь представники:
- прокурор: Савицька О.В., посв. № 000603 від 01.08.2012 р.
- позивача: не з'явились
- відповідача: не з'явились
- третьої особи: не з'явились
У вересні 2010 року Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпроважмаш", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку, про зміну п. 3.2 договору оренди земельної ділянки від 17.07.2003 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ВАТ"Дніпроважмаш".
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 р. у справі № 6/271-10 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2011 р. було скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 р. у справі № 6/271-10, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2011р. (суддя Кощеєв І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 р. (у складі головуючого Верхогляда Т.А., суддів Тищик І.В., Білецької Л.М.), у справі № 5005/3175/2011 позов задоволено, змінено до п. 3.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ВАТ "Дніпроважмаш", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишовим С.О., зареєстрованого в реєстрі за № 3201 від 18.07.2003 р., викладенням його в наступній редакції: "3.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 р. за № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України".
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ"Дніпроважмаш" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 р. у справі №5005/3175/2011 з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на ст. ст. 1, 13, 30 Закону України "Про оренду землі", ст ст. 632, 651, 652 Цивільного кодексу України.
Розпорядженням секретаря судової палати Вищого господарського суду України від 06.08.2012 р. склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого Демидової А.М., суддів Шевчук С.Р. та Кролевець О.А. для розгляду касаційної скарги у справі № 5005/3175/2011 господарського суду Дніпропетровської області.
Також скаржник просить зупинити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2011 р. у справі № 5005/3175/2011.
З урахуванням обставин справи, колегія суду касаційної інстанції відмовляє в задоволенні вказаного клопотання в зв'язку з його необґрунтованістю.
Прокурор, позивач та третя особа не скористались правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надали відзивів на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 18.07.2003 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами п.п. 1.1, 2.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 0,1709 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Сухий острів, 3 для фактичного розміщення хімічної лабораторії, з терміном дії договору -до 07.08.2017 року.
Згідно з п. 3.2 договору оренди від 18.07.2003 р. орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно ( до 30 числа наступного місяця ) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.
У п. 3.3 договору оренди від 18.07.2003 р. сторонами встановлено, що розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.
На підставі ст.ст. 2, 21, 23 Закону України "Про оренду землі", положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. № 309- VI, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 р. № 2756-VI, ст. 288 Податкового кодексу України суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.07.2003 р. щодо розміру орендної плати в зв'язку з невідповідністю умов договору оренди в цій частині вимогам, встановленим законодавством.
Разом з тим, обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, не можуть вважатися такими, що встановлені з дотриманням норм Господарського процесуального кодексу України, оскільки судами не надано правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення для правильного вирішення цього спору.
Так, згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі (ч. 3 ст. 22 Закону України "Про оренду землі").
Статтею 288 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями) визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).
288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
288.5.1. не може бути меншою:
для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;
для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;
288.5.2. не може перевищувати:
а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;
б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;
в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Таким чином, відповідно до ст.ст. 21, 22 Закону України "Про оренду землі", ст. 288 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, повинна визначатись сторонами договору оренди виключно у грошовій формі.
Судами першої та апеляційної інстанцій не враховано вказаних вимог законодавства та не надано ніякої правової оцінки тій обставині, що згідно з запропонованою прокурором редакцією п. 3.2 договору оренди земельної ділянки від 18.07.2003 р. встановлюється лише порядок визначення граничної мінімальної межі орендної плати та не визначено конкретного розміру орендної плати в грошовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ст. ст. 43 ГПК України, не забезпечили всебічний та повний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2011 р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 р. у справі № 5005/3175/2011 з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2011 р. у справі № 5005/3175/2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
Головуючий А.М. Демидова
С у д д я С.Р. Шевчук
С у д д я О.А. Кролевець