"13" серпня 2012 р. Справа № 12/5007/55/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівКролевець О.А. Попікової О.В. Саранюка В.І.
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 р. у справі № 12/5007/55/11 господарського суду Житомирської області
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5
простягнення в сумі 16 297,05 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: ОСОБА_4
третьої особи: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (надалі -"ПрАТ СГ "ТАС") звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі -"ФОП ОСОБА_4.") про стягнення в порядку регресу 16 297,05 грн. компенсації здійснених страхових виплат з урахуванням норм ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. г) п-п. 38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.08.2011 р. (суддя Сікорська Н.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позиція суду першої інстанції мотивована нормами ст.ст. 530, 610, 613 ЦК України та відсутністю доказів направлення позивачем відповідачу вимоги про сплату коштів, що є предметом спору у даній справі, що свідчить про відсутність порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Крім того, суд зазначив про відсутність доказів порушення відповідачем п. 31.1 Правил дорожнього руху (постанова Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р.), якими визначено вимоги щодо технічного стану транспортних засобів та їх обладнання, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин п. г) п-п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 р. (судді Василишин А.Р., Дужич С.П., Юрчук М.І.) рішення місцевого господарського скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю;
стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПрАТ СГ "ТАС" 16 297,05 грн. збитків та судові витрати.
Даний висновок суду апеляційної інстанції мотивовано порушенням місцевим господарським судом ст. 35 ГПК України, що призвело до неправильного застосування норм законодавства, які покладено в основу позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 р., як таку, що прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення господарського суду Житомирської області від 09.08.2011 р.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.11.2008 р. о 21 год. 00 хв. на 6 км автомобільної дороги Київ -Чоп -Могилів-Подільський сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ 544008 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), який належить ФОП ОСОБА_4 на праві власності та перебував під керуванням гр. ОСОБА_5, та автомобіля "Ніссан" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), який належить гр. ОСОБА_6 Дане підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 188794 від 27.11.2008 р.
Постановою Козятинського міськрайонного суду від 24.01.2009 р. у справі № 3-50 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 27.11.2008 р. відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів (автомобілю "Ніссан"), тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В той же час, судами встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу МАЗ 544008 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), застрахована згідно Полісу № ВС/2440616 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 19.11.2008 р. по 18.11.2009 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик; назву змінено на ПрАТ СГ "ТАС") та ОСОБА_4 (страхувальник).
Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування (Поліс № ВС/2440616) є обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у частині відшкодування шкоди, заподіяної майну та життю і здоров'ю третіх осіб при експлуатації наземних транспортних засобів на території України відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі -"Закон").
Об'єктом договору є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
При цьому, зазначений Поліс № ВС/2440616 є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності І типу, тобто таким, що укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (п. 15.1. ст. 15 Закону).
Як встановлено судами під час розгляду справи, гр. ОСОБА_5 є працівником ФОП ОСОБА_4, а саме водієм вантажного автомобіля, що підтверджується Трудовим договором між працівником і фізичною особою № 06030801403 від 29.10.2008 р. Забезпечений Полісом № ВС/2440616 транспортний засіб МАЗ 544008 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) використовувався відповідачем для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідач 28.11.2008 р. згідно з вимогами договору та п. 33.1 ст. 33 Закону повідомив позивача про настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
На підставі Заяви про страхове відшкодування, Страхового акту № 3367В/07 від 25.02.2009 р., Звіту № 536 від 04.12.2008 р. позивачем виплачено ОСОБА_6 платіжним дорученням № 11628 від 22.04.2009 р. суму страхового відшкодування у розмірі 16 297,05 грн. (сума матеріального збитку за вирахуванням франшизи в розмірі 510,00 грн.).
Підпунктом г) пункту 38.1.1 статті 38 Закону встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Як зазначено вище, постановою Козятинського міськрайонного суду від 24.01.2009 р. у справі № 3-50 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 27.11.2008 р. відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів (автомобілю "Ніссан").
Відповідно до статті 29 Закону України "Про дорожній рух" до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).
Статтею 33 цього ж Закону передбачено, що технічний стан транспортних засобів що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
З огляду на дане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 16 297,05 грн. -компенсації страхового відшкодування в порядку п-п. г) п. 38.1.1 ст. 38 Закону.
Щодо викладених в касаційній скарзі тверджень відповідача щодо правильності висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування п-п. г) п. 38.1.1 ст. 38 Закону, колегія суддів зазначає наступне.
Відмовляючи в задоволенні позову господарський суд Житомирської області зазначив про ненастання, з огляду на ст. 530 ЦК України, моменту виникнення у відповідача обов'язку зі сплати заявленої до стягнення суми коштів, оскільки позивач не пред'являв ФОП ОСОБА_4 відповідної вимоги про виплату в порядку регресу відшкодування потерпілій від дорожньо-транспортної пригоди особі.
Колегія суддів оцінює як передчасний такий висновок місцевого господарського суду, оскільки право саме на подання регресного позову до суду прямо передбачено п-п. г) п. 38.1.1 ст. 38 Закону. При вирішенні спору господарським судом не наведено норм чинного законодавства, які вимагають від страховика подання заяви до страхувальника забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду через невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Відповідно, не наведено судом і підстав застосування до спірних правовідносин ст.ст. 610, 613 ЦК України та не вказано, яке зобов'язання порушено позивачем.
Щодо неврахування господарським судом Житомирської області постанови Козятинського міськрайонного суду від 24.01.2009 р. у справі № 3-50 колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. З огляду на норми ст. 35 ГПК України даний судовий акт є обов'язковим для господарських судів щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Із вказаної постанови Козятинського міськрайонного суду вбачається, що гр. ОСОБА_5 не забезпечив технічний справний стан транспортного засобу, в результаті чого відбувся зрив колеса від автомобіля, яке вилетіло на суму зустрічного руху та здійснило зіткнення з автомобілем "Ніссан" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), що призвело до пошкодження останнього.
Належних та допустимих в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України доказів на спростування вказаної обставини матеріали справи не містять. Не зазначає про наявність таких доказів і відповідач в касаційній скарзі.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 р. у справі № 12/5007/55/11 залишити без змін.
Головуючий суддяО. Кролевець
СуддіО. Попікова
В. Саранюк