"07" серпня 2012 р. Справа № 22/5005/15852/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоДемидової А.М.
суддівШевчук С.Р., Владимиренко С.В.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2012р.
у справі № 22/5005/15852/2011 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Дніпропетровськ"
до 1. Приватного підприємства "Дмитрівське" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум"
про визнання недійсною угоди
в судовому засіданні взяли участь представники :
- позивача: Радзевіл А.В., дов. № 09-32/87 від 11.03.2010 р.
- відповідача 1: не з'явився
- відповідача 2: Кривошеєв В.П., дов. б/н від 24.07.2012 р.
У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Дніпропетровськ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Дмитрівське" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" про визнання недійсною угоди про переведення боргу № 26/7а від 29.09.2008р. з моменту її укладення.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2011р. (суддя Пуппо Л.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012р. (у складі головуючого Голяшкіна О.В., суддів Мороз В.Ф., Науменко І.М.), у справі №22/5005/15852/2011 позовні вимоги було задоволено, визнано недійсною угоду про переведення боргу № 26/7а від 29.09.2008 р., укладену між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", яке є правонаступником прав і обов'язків Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Центрально -міське відділення Промінвестбанку в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області", ТОВ "СК Петроліум", Приватним підприємством "Дмитрівське" з моменту її укладення.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "СК Петроліум" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. у справі №22/5005/15852/2011 з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування касаційної скарги посилається неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, порушення вимог ст.ст. 22, 33, 34, 41, 77 ГПК України. За твердженням скаржника, висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам ч. 1 ст. 92, ст. 241 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України.
Також ТОВ "СК Петроліум" просить зупинити виконання оскаржуваної постанови у даній справі до закінчення її перегляду в порядку касації.
З урахуванням обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції відмовляє в задоволенні вказаного клопотання в зв'язку з його необґрунтованістю.
Розпорядженням секретаря судової палати Вищого господарського суду України від 06.08.2012 р. склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого Демидової А.М., суддів Шевчук С.Р. та Воліка І.М. для розгляду касаційної скарги у справі №22/5005/15852/2011 господарського суду Дніпропетровської області.
ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надало відзив на касаційну скаргу, вважає касаційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову -без змін. Позивач посилається на ч. 5 ст. 65, ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 180, ст. 345 Господарського кодексу України, ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 202, 203, 207, 215, 216, 520, 626, 628, 638, 1048, 1054 Цивільного кодексу України.
ПП "Дмитрівське" не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 18 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ТОВ "СК Петроліум" (позичальником) було укладено кредитний договір №19/2, відповідно до п. 1 якого банк надає позичальнику кредит у сумі 51 844 000 грн. на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 2.2 кредитного договору дата остаточного повернення кредиту, а також всіх нарахованих сум відсотків за користування кредитом та комісійної винагороди -28 лютого 2015 року, погашення якого відбувається згідно з графіком: липень 2010 року -січень 2015 року по 925 800 грн. щомісячно, лютий 2015 року -925 000 грн.
Відповідно до п.3.1 кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах суми, визначеної п.2.1 цього договору, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника з позичкового рахунку № 20732332144358, відкритого в філії "Центрально-Міське відділення Промінвестбанку в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області", код банку 305493, на рахунки контрагентів позичальника. Кредит надається поетапно (траншами), в залежності від наданого позичальником майна, достатнього для забезпечення кредиту та на підставі заявки останнього.
Пунктом 3.2 кредитного договору встановлено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 14% річних.
Пунктами 4.2.1, 4.2.2 кредитного договору передбачений обов'язок позичальника використати кредит за цільовим призначенням і погасити заборгованість за кредитом перед ПАТ "Промінвестбанк" згідно п. 2.2 цього договору та своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, комісійну винагороду за надання кредиту, відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.
29 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (кредитором), ТОВ "СК Петроліум" (первісним боржником) та ПП "Дмитрівське" (новим боржником) укладено угоду про переведення боргу № 26/7а, згідно з п.1.1 якої первісний боржник передає, а новий боржник приймає на себе виконання зобов'язання (у розмірі суми, яка зазначена в п.2.1 угоди) перед кредитором за кредитним договором № 19/2 від 18 вересня 2007 року, укладеним між кредитором та ТОВ "СК Петролеум".
Пунктом 1.2 угоди про переведення боргу встановлено, що кредитор одержує право вимагати від нового боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 угоди.
Кредитор надає згоду на переведення боргу за кредитним договором №19/2 від 18 вересня 2007 року (п. 1.3 угоди).
Відповідно до п. 1.4 угоди про переведення боргу новий боржник зобов'язується повернути борг згідно кредитного договору від 18 вересня 2007 року № 19/2 у повному обсязі кредитору (у розмірі суми, яка зазначена в п. 2.1 угоди) в строк до 27.02.2015 р. або в день дострокового погашення кредиту, а також щомісячно сплачувати нараховані відсотки (від розміру суми, яка зазначена в п.2.1 угоди).
Розмір зобов'язань нового боржника від первісного боржника перед кредитором визначений сторонами у сумі 6 744 665,00 грн. (п. 2.1 угоди про переведення боргу).
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що угода про переведення боргу № 26/7а від 29.09.2008 р. не була направлена на настання реальних правових наслідків всупереч ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки умовами спірної угоди не визначений розмір відсоткової ставки, за якою ПП "Дмитрівське" повинно сплачувати відсотки за користування кредитом у сумі 6 744 665 грн., порядок, строк сплати цих відсотків та їх загальний розмір, відсутні умови і порядок погашення кредиту. Після укладення угоди про переведення боргу сторони не здійснили дій щодо її виконання, ПАТ "Промінвестбанк" не нараховував відсотки за користування кредитом, а ПП "Дмитрівське" не сплачував відсотки за користування кредитом від суми 6 744 665 грн. Крім того, новий боржник -ПП "Дмитрівське" не могло реально виконувати свої обов'язки по сплаті кредиту та відсотків.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що до кредитного договору сторонами не вносилися будь-яких змін, пов'язаних із зменшенням зобов'язань відповідача-2 ТОВ "СК "Петроліум" та набуття новим боржником -ПП "Дмитрівське" зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 6744665 грн. та сплати відсотків від вказаної суми кредиту.
Після укладення угоди про переведення боргу № 26/7а від 29.09.2008 р. між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "СК "Петроліум", без участі ПП "Дмитрівське" як нового боржника, 28.10.2008 року було укладено договір про внесення змін № 75 до кредитного договору та викладено в новій редакції п. 3.4 кредитного договору щодо зміни строку сплати позичальником відсотків за користування кредитом, а також 26.11.2008 року -договір про внесення змін до кредитного договору про виключення пунктів 3.6 -3.8 кредитного договору.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що п.п. 11.5.8 п. 11.5 ст. 11 статуту ПП "Дмитрівське" встановлені обмеження повноважень директора щодо розпорядження майном підприємства, вартість якого перевищує розмір фонду підприємства, що згідно п. 9.1 ст. 9 статуту становить 99 000 грн. В зв'язку з тим, що за угодою про переведення боргу №26/7а від 29.09.2008 р. ПП "Дмитрівське" прийняло на себе зобов'язання по сплаті кредиту у суму 6 744 665 грн. та відсотків за користування вказаною сумою кредиту, що значно перевищує вартість майна, яким директор вправі розпоряджатися самостійно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна угода була укладена з директором ПП "Дмитрівське" з перевищенням повноважень. Оскільки ПП "Дмитрівське" ніяких дій зі схвалення угоди про переведення боргу №26/7а від 29.09.2008 р. не здійснювало, зокрема щодо прийняття спірної угоди до виконання, то вказана угода про переведення боргу суперечить ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України як така, що не відповідає волевиявленню підприємства.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про укладення угоди про переведення боргу № 26/7а від 29.09.2008 р. з порушеннями вимог ч.ч. 1, 3, 5 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання спірної угоди недійсною відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, такі висновки судів першої та апеляційної інстанції колегія суду касаційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з п. п. 11.1, 11.3, 11.4, п.п. 11.5.8, 11.5.10 п. 11.5 ст. 11 статуту ПП "Дмитрівське" управління підприємством здійснюється засновником, який правомочний приймати рішення з будь-яких питань його діяльності. Виконавчі функції по управлінню підприємством здійснює директор. Директор призначається на посаду засновником. Директор підприємства розпоряджується майном підприємства, вартість якого не перевищує розміру фонду підприємства; укладає господарські договори та інші правочини, в межах наданої компетенції. Статутний фонд підприємства становить 99 000 грн. (п. 9.1 статуту ПП "Дмитрівське").
Таким чином, обмеження повноважень директора має місце тільки щодо розпорядження майном підприємства, вартість якого перевищує розмір фонду ПП "Дмитрівське", в той час як за угодою про переведення боргу №26/7а від 29.09.2008 р. не здійснювалось відчуження або інші види розпорядження майном ПП "Дмитрівське", за спірною угодою підприємство зобов'язалось в якості нового боржника виконувати умови кредитного договору № 19/2 від 18.09.2007 р. в частині сплати кредиту у сумі 6 744 665,00 грн. та відсотків від цієї суми.
Крім того, вбачаються передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що угода про переведення боргу №26/7а від 29.09.2008 р. не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, оскільки для визнання договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України необхідно встановити наявність умислу сторін договору на вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.
Так, судження суду апеляційної інстанції, що новий боржник -ПП "Дмитрівське", не міг реально виконувати свої обов'язки по сплаті кредиту та відсотків ґрунтується на припущеннях суду і не підтверджено доказами. В той же час, саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що такий правочин укладено всупереч вимогам ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України без наміру створення відповідних правових наслідків.
Посилання судів першої та апеляційної інстанцій щодо укладення між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "СК "Петроліум", без участі ПП "Дмитрівське" як нового боржника, змін до кредитного договору № 19/2 від 18.09.2007 р., також не може свідчити про укладення угоди про переведення боргу без наміру створення правових наслідків, обумовлених нею, оскільки переведення боргу здійснювалось щодо частини зобов'язань за кредитним договором на суму 6 744 665,00 грн., щодо решти зобов'язань ТОВ "СК "Петроліум" продовжувало виконувати умови кредитного договору, який не припинив свою дію після укладенням угоди про переведення боргу №26/7а від 29.09.2008 р.
Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувані судові рішення господарські суди надали невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 2 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції повністю і прийняти нове рішення.
За таких обставин, оскільки судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2011 р. у справі № 22/5005/15852/2011 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Головуючий А.М. Демидова
С у д д я С.Р. Шевчук
С у д д я С.В. Владимиренко