05 березня 2012 р. № 27-15/189-10-5457
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Селіваненко В.П.,
суддів:Добролюбова Т.В.,
Могил С.К.,
Подоляк О.А.,
Удовиченко О.С.
розглянувши заяву дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 07.12.2011
у справі№ 27-15/189-10-5457
за позовомдочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
довідкритого акціонерного товариства "Одеський припортовий завод"
простягнення суми,
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до відкритого акціонерного "Одеський припортовий завод" про стягнення
5 588 307, 09 грн. основного боргу, 1 252 916, 61 грн. пені, 4 899 400, 96 грн. втрат коштів від інфляції та 3 % річних у сумі 688 871, 87 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.07.2011 у справі № 27-15/189-10-5457, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2011, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на корить позивача 1 179 463, 90 пені, 659 086, 30 грн. -3 % річних,
243 033, 41 грн. втрат коштів від інфляції; у решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі
№ 27-15/189-10-5457 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 залишено без змін.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі
№ 27-15/189-10-5457, в якій просить скасувати зазначену постанову, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статей 261, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.
Крім того, заявник посилається на порушення судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 3, 6, 525, 526, 599, 625, 627 названого Кодексу.
В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 04.05.2005 у справі № 19/257, від 21.10.2010 у справі № 28/106-10 та від 15.04.2008 у справі № 4/1373-8/193.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 07.12.2011 у справі № 27-15/189-10-5457, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову про стягнення заборгованості за договором поставки природного газу, інфляційних, 3% річних та пені, нарахованих на суму заборгованості, з огляду на таке.
Пунктом 5.3 договору поставки природного газу, укладеного сторонами, визначено, що ціна на газ та вартість його транспортування, визначені відповідно до п. 5.1 цього договору, можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифу на його транспортування, інших складових вартості природного газу сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами.
Так, судами встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2008 № 925 "Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі" складова вартості природного газу у спірний період була змінена та до переліку підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексу, яким збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, що використовується для технологічних потреб, у жовтні 2008 -березні 2009 років та у січні-березні 2010 року, встановлений за нульовою ставкою, включено й відповідача. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність здійснення відповідачем перерахунку вартості поставленого природного газу за новими тарифами із застосуванням нульової ставки збору у вигляді цільової надбавки до діючого у вказаний період тарифу, у зв'язку з чим сума у розмірі 5 588 307, 09 грн., яка є
2 %-ю цільовою надбавкою до затвердженого тарифу на природний газ, необґрунтовано включена позивачем до суми основного боргу та, на цю суму необґрунтовано нараховано пеню, інфляційні та 3% річних.
Водночас у постанові від 21.10.2010 у справі № 28/106-10, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, оскільки матеріалами справи підтверджена сума заборгованості, на яку нараховано пеню та відсотки по товарному кредиту.
У постанові від 15.04.2008 у справі № 4/1373-8/193, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості на поставлений товар та надані послуги, оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами не змінено умову щодо ціни виробів в установленому порядку за взаємною згодою сторін, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими.
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.
Крім того, постановою Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 23.08.2005 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 04.05.2005, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 та рішення господарського суду Луганської області від 01.10.2004 у справі № 19/257, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Отже, з огляду на нечинність постанови Вищого господарського суду України від 04.05.2005 у справі № 19/257 вона не може розглядатися як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а відтак відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
До того ж, встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тому неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права в будь-якому випадку не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів.
З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 11116-11121 ГПК України Вищий господарський суд України
Відмовити дочірній компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у допуску справи № 27-15/189-10-5457 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяВ.Селіваненко
Судді:Т.Добролюбова
С.Могил
О.Подоляк
О.Удовиченко
KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)