"14" серпня 2012 р. Справа № 58/495
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг", м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2011
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012
зі справи № 58/495
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (далі -ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг")
до товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІ.О" (далі -ТОВ "РАДІ.О"), м. Одеса,
про стягнення 1 152 000 грн. компенсації за порушення авторських прав,
за участю представників сторін:
позивача -Козлової О.В.,
відповідача -Давиденка О.Л.,
ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" як власник майнових авторських прав на музичний твір "SMOKE ON THE WATER" (далі - Твір) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "РАДІ.О" 1 152 000 грн. компенсації.
Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 440, 443 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статей 15, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі -Закон № 3792) мотивовано неправомірним використанням ТОВ "РАДІ.О" 20.10.2010 Твору (у виконанні групи "Deep Purple") у складі реклами автосалону "Кий Авто" без отримання необхідного дозволу та без виплати авторської винагороди, в чому позивач убачає порушення його майнових авторських прав шляхом: неправомірного включення Твору до названого рекламного ролика; синхронізації з голосом; публічного сповіщення Твору; розповсюдження Твору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2011 (суддя Блажівська О.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 (колегія суддів у складі: Ільєнок Т.В. - головуючий суддя, судді Борисенко І.В., Шипко В.В.), у позові відмовлено.
Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 440, 443, 654 ЦК України, статей 15, 31, 32, 50, 52 Закону № 3792 та статей 218, 224, 225 Господарського кодексу України мотивовано недоведеністю позивачем наявності у нього майнових авторських прав на Твір.
У касаційній скарзі ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" просить Вищий господарський суд України зазначені судові рішення скасувати в частині відмови в стягненні 301 200 грн. -стосовно використання Твору шляхом публічного сповіщення -та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині. Своє прохання скаржник мотивує прийняттям оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
ТОВ "РАДІ.О" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що:
- позивачем на підтвердження наявності у нього відповідних майнових авторських прав на Твір надано лише витяг з ліцензійного договору від 01.05.2003 англійською мовою; переклад витягу не посвідчено ні нотаріально, ані перекладачем бюро перекладів; "додаток до ліцензійного договору від 30.06.2006 року укладений в письмовій формі та посвідчено нотаріально, з подальшим підтвердженням "апостиль" підписів нотаріуса";
- подані ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" копії згаданого ліцензійного договору та додатків до нього посвідчені неуповноваженою особою -юристом позивача;
- у матеріалах справи відсутні письмові повідомлення правовласником (EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED) позивача стосовно продовження дії названого ліцензійного договору, що передбачено пунктом 12 цього договору;
- позивачем не виконано вимоги ухвал місцевого господарського суду від 13.10.2011, від 16.11.2011 та від 07.12.2011 щодо подання належним чином засвідчених копій додатків, зазначених у позовній заяві;
- позивачем при апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції не було подано оригіналів згаданих доказів.
Водночас відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
При цьому:
- засвідчення наявних у справі копій документів юристом позивача Семенович С.В. відповідає змісту наявних довіреностей на представництво інтересів ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" (т. 1, а.с. 67; т. 2, а.с. 5, 17), а також приписам пункту 5.27 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55;
- частиною другою статті 36 ГПК України передбачено можливість подання як письмового доказу засвідченого витягу з документа;
- посилання місцевого та апеляційного господарських судів на неналежність посвідчення перекладу поданих ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" документів не має нормативного обґрунтування;
- пунктом 24 ліцензійного договору від 01.05.2003 передбачено, що ця угода має регулюватися і тлумачитися відповідно до законодавства Англії;
- відомості стосовно недійсності (як щодо нікчемності, так і визнання недійсним у встановленому порядку) ліцензійного договору від 01.05.2003 у матеріалах справи відсутні;
- повнота та якість поданих позивачем перекладів попередніми судовими інстанціями не досліджувалися;
- передбачена пунктом 12 ліцензійного договору від 01.05.2003 можливість продовження строку дії цього договору правовласником шляхом направлення відповідного письмового повідомлення позивачеві є правом названої особи, а не її обов'язком; наявність цього права не перешкоджає укладенню сторонами інших угод з цього приводу (зокрема, і шляхом підписання відповідних додатків до ліцензійного договору) та не свідчить про нікчемність додаткової угоди від 01.07.2010 сторін ліцензійного договору щодо продовження строку його дії до 30.06.2012;
- згадані ухвали місцевого господарського суду від 13.10.2011, від 16.11.2011 та від 07.12.2011 не містять вичерпних переліків документів, які мав надати та не подав позивач (зокрема, з урахуванням фактично поданих позивачем і наявних у матеріалах справи);
- ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" у касаційній скарзі стверджує про безпосереднє дослідження оригіналів договорів судом першої інстанції, що відповідає загальним вимогам ухвал цього ж суду від 13.10.2011, від 16.11.2011 та від 07.12.2011, але це не має ні спростування, ані підтвердження у тексті рішення місцевого суду зі справи, де відсутні як відомості стосовно дослідження цих доказів, так і зазначення про невиконання позивачем відповідних вимог суду;
- матеріали справи не містять відомостей щодо витребування судом апеляційної інстанції від позивача оригіналів будь-яких документів;
- ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було встановлено фактичних обставин, пов'язаних з нотаріальним посвідченням угод щодо передачі авторських прав [чи підлягали відповідні угоди (додатки до них; які саме) нотаріальному посвідченню; чи мало місце нотаріальне посвідчення відповідних правочинів (яких саме; які правові наслідки фактичного становища) або відбулося посвідчення нотаріусом наявних підписів/печаток з іншою метою та за інших обставин];
- попередніми судовими інстанціями не дано оцінки угоді сторін ліцензійного договору від 01.12.2009 стосовно передачі позивачеві виключних авторських прав на Твір (т. 1, а.с. 68);
- матеріали справи не містять додаткової угоди від 01.07.2009 (на яку наявні посилання в позовній заяві та в оскаржуваних судових рішеннях) і угоди стосовно продовження строку дії ліцензійного договору в період з 01.07.2009 по 30.06.2010 (до якої вносилися зміни наявною у справі угодою від 01.07.2010; т. 1, а.с. 46).
Крім того, ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами:
- не встановлено обставини використання Твору відповідачем (зокрема, дата, місце, спосіб використання тощо);
- не з'ясовано обставини фіксації позивачем використання Твору відповідачем (чи мала місце така фіксація, коли, де, яким чином тощо);
- не досліджено фактичної наявності та змісту записів спірного рекламного ролика, доданого позивачем до позовної заяви (т. 1, а.с. 7) і поданого відповідачем 08.02.2012 до апеляційного суду (що підтверджується протоколом відповідного судового засідання; т. 2, а.с. 20), з огляду на необхідність з'ясування питання використання відповідачем (ідентифікації його особи) Твору (його ідентифікації) за зазначених у позовній заяві обставин.
Водночас матеріали справи взагалі містять лише один СD-R диск із записом рекламного ролика автосалону, маркований позначеннями "Просто радіо" та "20.10.2010р.".
У свою чергу, лише після встановлення факту використання Твору відповідачем підлягали з'ясуванню правові підстави такого використання (наявність у ТОВ "РАДІ.О" необхідного дозволу правовласника чи відповідного договору з організацією колективного управління) та можливість застосування в даному випадку приписів статей 21 - 25 Закону № 3792 щодо вільного використання творів.
Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 зі справи № 58/495 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов