"07" серпня 2012 р. Справа № 62/171
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Запорощенка М.Д.,
суддів:Акулової Н.В.,
Владимиренко С.В. -доповідач,
розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р.
на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012р.
у справі№ 62/171 господарського суду міста Києва
за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції в місті Києві; 2. Київської міської ради
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп"
простягнення шкоди на суму 17000000грн.,
За участю прокурора: Томчук М.О., посв. №000606;
представників:
- позивача1: Пінькас О.В., дов. №327-07/27 від 17.04.2012р.;
- позивача2: Глобенко Л.В., дов. №225-КР-884 від 28.05.2012р.;
- відповідача: Прохорчук Р.В., дов. б/н від 30.11.2011р.;
У листопаді 2011р. заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві, Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок самовільного знищення газону при проведенні будівельних робіт на земельній ділянці, розташованої за адресою: 23км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва у сумі 17000000грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2012р. у справі №62/171 (суддя Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р. (колегія суддів у складі головуючого судді Майданевича А.Г., суддів Гаврилюка О.М., Мальченко А.О.), відмовлено повністю у задоволенні вимог прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві, Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" про стягнення шкоди в сумі 17000000грн., завданої державі внаслідок самовільного знищення газону при проведенні будівельних робіт на земельній ділянці, яка розташована за адресою: 23км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва.
Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, заступник прокурора м.Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012р. у справі №62/171 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, рішенням Київської міської ради №236/1111 від 27.11.2003р. передано в оренду відповідачу земельну ділянку площею 100га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на Столичному шосе, 93км в Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель водних об'єктів, лісів та земель сільськогосподарського призначення. На підставі п.17 вказаного вище рішення 27.08.2004р. між Київською міською радою (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, нотаріально посвідчений та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис №79-6-00237 від 14.10.2004 року в книзі записів державної реєстрації договорів. За умовами пунктів 1.1, 2.1 вказаного договору орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (кадастровий №8000000000:90:371:0016) розміром 100,0337га, яка знаходиться за адресою: 23км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, з метою будівництва, експлуатації, обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу. Даний договір укладено на 25 років, про що зазначено в п.3.1 договору.
Судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що 25.04.2006р. відповідачем було отримано дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві №1969-Гл/С на інженерну підготовку території спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: 23км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до проектної документації, що узгоджена та зареєстрована Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за №0651-а-04.
З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що внаслідок укладання договору оренди від 27.08.2004р. позивач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.116, 124, 126 Земельного кодексу України земельної ділянки за адресою: 23км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва з правом будівництва, експлуатації, обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 26.03.2009р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в м.Києві було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, за результатами якої оформлений акт від 26.03.2009р. Даною перевіркою було встановлено, що земельна ділянка загальною площею 100,0337га, розташована за адресою: 23км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, з північного та північно-західного боку огороджена дерев'яною огорожею, на земельній ділянці проведено наступні роботи: знято верхній родючий шар ґрунту на площі близько 70га та складовано на тій же території об'ємом близько 350000кв.м. З акту обстеження зелених насаджень №27 від 14.02.2005р. суди попередніх інстанцій з'ясували, що на вказаній земельній ділянці наявний газон луговий, який при знятті верхнього родючого шару ґрунту був знищений. При перевірці 26.03.2009р. представники відповідача не були присутні. Даний акт отримано директором відповідача Нестеруком Ю.А., з відміткою, відповідно до якої при перевірці на місцевості останній був відсутній, внаслідок чого підтвердити викладені у акті обставини не мав можливості, з актом ознайомлений.
Водночас судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що 06.04.2009р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в м. Києві видано припис (прийнятий до виконання директором відповідача), яким зобов'язано відповідача надати до Державної екологічної інспекції в м. Києві проект будівництва спортивно-оздоровчого комплексу; висновок екологічної експертизи проекту; ордер на знесення зелених насаджень на ділянці; погодження управління ОНПС в м. Києві акту на знесення зелених насаджень; дозвіл на знесення верхнього шару ґрунту. Головними спеціалістами - державними інспекторами Державної екологічної інспекції в м.Києві за участю майстра КПУЗН Голосіївського району м. Києва 12.11.2009р. було проведено позапланову перевірку законності знесення зелених насаджень, якою встановлено, що територія загальною площею 100,0337га засипана намивним піском. На момент перевірки, особи, що проводили намив піску відсутні і отримати документи на знесення зелених насаджень не виявляється можливим.
При цьому, посадовими особами Державної екологічної інспекції в м.Києві було здійснено розрахунки, відповідно до яких розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу відповідачем внаслідок самовільного знищення газону площею 703000кв.м на земельній ділянці за адресою: 23км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва при проведенні будівельних робіт відповідачем, склав 5049000грн. під час першої перевірки та 11951000грн. під час другої перевірки.
Неусунення відповідачем встановлених приписом порушень, стало підставою для звернення заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві, Київської міської ради до суду з даним позовом про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок самовільного знищення газону при проведенні будівельних робіт на земельній ділянці, розташованій за адресою: 23км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва на загальну суму 17000000грн.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги, пославшись на приписи Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.01.2009р. за №18/16024, здійснив аналіз актів Державної екологічної інспекції в м. Києві від 26.03.2009р., 12.11.2009р., суди попередніх інстанцій вказали, що ці акти не містять посилань на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені відповідачем; акт від 26.03.2009р. не містить прізвища та підпису представника ГУ СБУ, присутнього при проведенні перевірки, підпису стажера Муратова В. та плану-схеми земельної ділянки, що перевірялась, доказів складання якого до суду не надано. Акт перевірки від 12.11.2009р. не містить підпису майстра КП УЗН Голосіївського району м. Києва, який був присутній при проведенні перевірки, доказів вручення або направлення вказаного документу засобами поштового зв'язку відповідачу.
Судами попередніх інстанцій також зазначено, що здійснений позивачем розрахунок шкоди не можна вважати правильним через відсутність в акті від 26.03.2009р. у повній мірі інформації щодо обсягів знесення зелених насаджень та інших показників, які необхідні для визначення розмірів шкоди, за наявності лише орієнтовної площі знищення зелених насаджень на земельній ділянці, без зазначення, яких негативних наслідків заподіяно або може бути заподіяно земельній ділянці чи навколишньому природному середовищу внаслідок знищення газону лугового. З урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства не зафіксований у встановленому законом порядку.
Поряд з цим, пославшись на приписи ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 25 Закону України "Про рослинний світ", п.4.6 Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству України №70 від 29.07.1994р. (чинних на момент складання акту №27 від 14.02.2005р.), п.п.3, 4 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1045 від 01.08.2006р. (яка набула чинності на момент затвердження та погодження акта №27 від 14.02.2005р.), судами попередніх інстанцій з'ясовано, що 14.02.2005р. було проведено обстеження спірної земельної ділянки, внаслідок чого складено акт №27, погоджений 30.08.2006р. Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", затверджений 12.09.2006р. директором КП УЗН Голосіївського району міста Києва. За результатом проведеного обстеження земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу, комісія встановила, зокрема, наявність на ній 9,9га газону незадовільного стану та 19,8га газону задовільного стану та дійшла висновку щодо необхідності знесення 9,9га газону лугового незадовільного стану та 19,8га газону лугового задовільного стану, з визначенням відновлювальної вартості зелених насаджень на суму 1422286,75грн. Відповідач за рахунком №1300 від 14.08.2006р. перерахував вказані кошти на рахунок КО "Київзеленбуд", за платіжним дорученням №470 від 28.08.2006р. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відновлювальна вартість зелених насаджень, які підлягали видаленню, у зв'язку із проведенням відповідачем робіт по будівництву, експлуатації, обслуговуванню спортивно-оздоровчого комплексу на орендованій земельній ділянці були повністю компенсовані відповідачем.
Водночас пославшись на приписи ст.28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", п.2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України», які затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №105 від 10.04.2006р., здійснив аналіз матеріалів справи, суди попередніх інстанцій вказали про відсутність в матеріалах справи будь-які доказів наявності на спірній земельній ділянці газону, створеного штучним шляхом, який перебуває на балансі відповідного комунального підприємства. При цьому, судами попередніх інстанцій з листа №148-03/01-3381 від 25.11.2011р. Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" зазначено, що вказана установа не є балансоутримувачем об'єктів міського зеленого господарства, в тому числі, дерев, кущів, газонів, тоді як можливими балансоутримувачами газону лугового на вказаній земельній ділянці можуть бути Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Голосіївського району або комунальне підприємство "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа". Судом першої інстанції ухвалами від 14.12.2011р., 18.01.2012р. було витребувано у Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району міста Києва та Комунального підприємства "Лісопаркове господарство «Конча-Заспа»докази того, чи перебували та чи перебувають на даний час на балансі вказаних підприємств зелені насадження, а саме - газон луговий, який знаходиться на земельній ділянці розміром 100,0337га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0016 (23км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі міста Києва, але вказані вимоги ухвал суду не виконані, а витребувані судом відомості не надані, внаслідок чого обставини перебування газону лугового на балансі певного комунального підприємства судом не встановлені, а прокурором та позивачами не доведені.
Разом з цим, судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що 18.09.2003р. Комунальним підприємством "Київський інститут земельних відносин" було складено розрахунки розміру втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь, розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь з земель ПСП "Бузівське" з передачею відповідачу для будівництва та експлуатації спортивно-оздоровчого комплексу на 23км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі. Рішенням Київської міської ради №236/1111 від 27.11.2003р. вказану земельну ділянку було надано відповідачу в оренду внаслідок припинення права користування землею приватного сільськогосподарського підприємства "Бузівське".
Зважаючи на вищевикладені обставини, перерахування відповідачем на користь Головного фінансового управління Київської міської державної адміністрації збитків, пов'язаних з вилученням спірної земельної ділянки із земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення на суму 5568960грн. та 90965грн., за платіжними дорученнями №65 від 04.06.2004р. та №66 від 04.06.2004р., місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Однак вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.
Відповідно до ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Згідно зі ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
У відповідності до ч.1 ст.11 "Про оренду землі" ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки п.9 вказаного договору оренди земельної ділянки від 27.08.2004р., укладеного між позивачем-2 та відповідачем, всупереч приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України в контексті спірних правовідносин сторін.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначене статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Згідно з ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками; наявність вини завдавача шкоди, відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.
Проте з'ясування вказаних обставин залишено судами попередніх інстанцій поза увагою всупереч приписів ст.43 ГПК України.
Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вищевикладене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо заявлених позовних вимог.
Оскільки передбачені ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у даній справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати вищезазначені обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.
Згідно зі ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012р. у справі №62/171 скасувати.
Справу №62/171 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя:М. Запорощенко
Судді: Н. Акулова
С. Владимиренко